Ухвала суду № 51891609, 26.08.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року Справа № 876/5757/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Макарика В.Я.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Боберського І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 809/1627/15 за позовом ОСОБА_4 до Міністра оборони України, командира військової частини А1162 про скасування наказів,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просив скасувати наказ про звільнення з військової служби за № 01589 від 08.07.1994 р. та наказ про виключення із списків особового складу військової частини.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що його було звільнено з посади начальника управління озброєння - начальника озброєння 38 армійського корпусу Прикарпатського військового округу, однак відповідно до директиви начальника Генерального штабу Збройних Сил України за № 115/1/1264 від 15.02.1994 р. та, відповідно, змін до штату 38 армійського корпусу Прикарпатського військового округу, посада з якої його звільнено була відсутня та змінена на посаду заступника командира армійського корпусу по озброєнню - начальник озброєння.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року зазначену позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, її оскаржив ОСОБА_4, який вважає, що вказана ухвала є незаконною, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, що разом призвело до неправильного вирішення питання.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач покликається на те, що дізнався про порушення своїх прав, що були допущенні при його звільненні 08.07.1994 р. тільки 02.04.2015 р. під час розгляду та вирішення адміністративної справи № 809/4406/14 за його позовом до Міністра оборони України про визнання бездіяльності протиправної та зобов'язання вчинити певні дії, а саме внаслідок дослідження в судовому засіданні архівної довідки № 287/6/449 від 26.02.2015 р.

Тому апелянт просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню, та направити справу для продовження розгляду до Івано-Фран-ківського окружного адміністративного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга належить до задоволення з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, наказом Міністра оборони України за № 01589 від 08.07.1994 р. позивача звільнено з військової служби за станом здоров'я із посади начальника управління озброєння - начальника озброєння 38 армійського корпусу та наказом командира військової частини 1162 позивача виключено зі списків особового складу військової частини.

Вважаючи, що при звільненні його з посади, яка не відповідала штатному розпису допущене порушення прав позивача при його звільненні 08.07.1994 р., надалі та на даний час, створює негативні наслідки для розрахунку належного до виплати позивачу розміру пенсійного забезпечення, у квітні 2015 року позивач оскаржив дані накази до Івано-Фран-ківського окружного адміністративного суду.

Залишаючи без розгляду вказану позовну заяву, суд зазначив, що позовна заява подана із пропущенням встановлено законом строку звернення до суду, оскільки позивач оскаржує наказ про звільнення від 08.07.1994 р., з моменту винесення якого пройшло вже більше двадцяти років, а позивач не навів достатніх підстав для поновлення пропущеного строку.

Проте, на думку колегії суддів, такі висновки суду першої інстанції не відповідають нормам процесуального права, фактичним обставинам справи і є помилковими виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно із частиною першою статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як видно із матеріалів справи, при встановленні дня, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, суд першої інстанції виходив із дати винесення наказу про звільнення, проте судом не були взяті до уваги всі доводи позивача та не з'ясовано - коли і яким чином позивач дізнався про порушення своїх прав.

Разом з тим, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що про порушення своїх прав він дізнався фактично лише 02.04.2015 р. під час розгляду та вирішення адміністративної справи № 809/4406/14 за його позовом до Міністра оборони України про визнання бездіяльності протиправної та зобов'язання вчинити певні дії, а саме внаслідок дослідження в судовому засіданні архівної довідки № 287/6/449 від 26.02.2015 р.

Будь-які дані про те, що позивач раніше дізнався про порушення свої прав в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень статті 55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із вимогами частини четвертої статті 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Частиною першою статті 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно висновків, викладених у пунктах 23 та 25 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» Європейського Суду з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 199 та пункту 4 частини першої статті 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції має право скасувати її і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду, а відтак ухвалу необхідно скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 809/1627/15, - скасувати, а дану справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного адміністративного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді В.Я. Макарик

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала складена у повному обсязі 31 серпня 2015 року.