Ухвала суду № 51891569, 27.08.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2015 року Справа № 876/11488/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді-доповідача Яворського І.О.,

суддів: Попка Я.С., Носа С.П.

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

з участю осіб:

позивача по справі: представників Мазурок А.А., Харицького В.О.

відповідача по справі: представника Сахарчука А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Агро-Техніка» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0002532205 від 26.04.2013 року, №0002542205 від 26.04.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Агро-Техніка» (далі - ТзОВ «Захід-Агро-Техніка») звернулося з позовом в суд до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0002532205 від 26.04.2013 року, №0002542205 від 26.04.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що відповідач, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками перевірки, встановив порушення ТзОВ «Захід-Агро-Техніка» положень Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті здійснення не реальних господарських операцій.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року в справі №803/1584/13а адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року в справі №803/1584/13а та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що в ході проведення перевірки ТзОВ «Захід-Агро-Техніка» встановлено, що товариство, в період який підлягав перевірці, здійснювало господарські операції з ТзОВ «КФ «Горизонталь». На думку податкового органу, укладені договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків обумовлених у них.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі направлення від 09 квітня 2013 року за № 000023, виданого відповідачем головному державному податковому ревізору-інспектору Луцької ОДПІ, наказу № 1176 від 09 квітня 2013 року, 10 квітня 2013 року проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Захід-Агро-Техніка» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ «КФ «Горизонталь» за період з 01 січня 2010 року по 28 лютого 2013 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 10 квітня 2013 року № 1949/22.5/37128662, згідно із висновком якого позивачем порушено вимоги підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті за перше півріччя 2012 року на загальну суму 2 310 грн. та пункту 185.5 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення з ПДВ за квітень 2012 року на 2 200 грн.

На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 26 квітня 2013 року № 0002532205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 2 310 грн. та нараховано 577 грн. 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0002542205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за квітень 2013 року на 2 200 грн. та нараховано 550 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як зазначає відповідач, перевіркою постачальника послуг - ТзОВ «КФ «Горизонталь» встановлено відсутність в останнього необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також згідно із системою співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень 2012 року встановлено, що вказане товариство не могло надавати транспортні послуги.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Так, Верховний Суд України вже неодноразово висловлював правову позицію щодо правомірності зменшення податковими органами сум бюджетного відшкодування (невідшкодування бюджетної заборгованості), формування податкового кредиту, валових витрат з визначених податковим органом вказаних вище підстав.

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення у подібних правовідносинах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Верховний Суд України вказав, що така правова позиція узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку,' уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Відповідно до ст. 134 ПК України, у цьому розділі (розділ"Податок на прибуток підприємств" ПК України) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі с. ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст. ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Згідно пп.4.1.27 п.4.1 ст. 4 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість чи податку на прибуток є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість чи податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість чи податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як стверджується матеріалами справи, 12 квітня 2012 року ТзОВ «Захід-Агро-Техніка», на підставі договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № ПА-042, було придбано у товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофіАгро» (далі - ТзОВ «ПрофіАгро») стерновий культиватор VARIO 5,7 м, серійний номер 301732, оплачено його вартість в розмірі 615 000 грн., в тому числі - ПДВ 102 500 грн.

11 квітня 2012 року між ТзОВ «Захід-Агро-Техніка» (продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Барком» (далі - ТзОВ «Барком») (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 25. Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов'язався забезпечити доставку на склад покупця та передати у його власність товар - стерновий культиватор VARIO 5,7 м, серійний номер 301732, а покупець - прийняти та оплатити вартість (пункти 1.1, 1.2, 3.2 договору). За придбаний товар ТзОВ «Барком» сплатило ТзОВ «Захід-Агро-Техніка 2 736 011 грн. 95 коп., в тому числі ПДВ - 122 668 грн. 66 коп., що стверджується карткою рахунку 361 позивача. Як вбачається із видаткової накладної № РН-0000236 від 26 квітня 2012 року, акта приймання-передачі техніки від 26 квітня 2012 року, довіреності № 713 на отримання матеріальних цінностей від 26 квітня 2012 року стерновий культиватор VARIO 5,7 м, серійний номер 301732, ТзОВ «Захід-Агро-Техніка» було передано ТзОВ «Барком».

Згідно із актом від 10 квітня 2013 року, та встановлено судом на підставі наявних доказів, доставку стернового культиватора VARIO 5,7 м, серійний номер 301732, покупцю було здійснено відповідно до договору № 26 на транспортно-експедиторське обслуговування від 11 квітня 2012 року, укладеного між ТзОВ «Захід-Агро-Техніка» (замовником) та ТзОВ «КФ «Горизонталь» (виконавцем), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався від свого імені та за рахунок замовника, на підставі його письмової заявки, організувати перевезення та супроводження вантажу по Україні, а замовник - забезпечити належне оформлення у встановленому порядку необхідних супровідних документів, оплатити послуги протягом трьох банківських днів відповідно до виставленого рахунку-фактури (пункти 1, 18, 32 договору).

На виконання умов вказаного договору 26 квітня 2012 року, на підставі заявки ТзОВ «Захід-Агро-Техніка», ТзОВ «КФ «Горизонталь» здійснило перевезення стерневого культиватора VARIO 5,7 м, серійний номер 301732 із пункту відправлення (село Новосілки Києво-Святошинського району Київської області) у пункт розвантаження - склад покупця ТзОВ «Барком» (село Дмитрів Радехівського району Львівської області) вантажним автомобілем марки Рено Магнум, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, водієм ОСОБА_6 Дані обставини підтверджуються товарно-транспортною накладною від 26 квітня 2012 року, актом виконаних робіт № 562 від 26 квітня 2012 року.

Оплату транспортно-експедиторських послуг ТзОВ «Захід-Агро-Техніка» здійснило 24 квітня 2012 року, згідно із рахунком № КФ 13950 від 11 квітня 2012 року, на підставі платіжного доручення № 74, в сумі 13 200 грн. в тому числі ПДВ - 2 200 грн.. ТзОВ «КФ «Горизонталь» 25 квітня 2012 року надало позивачу податкову накладну № 562.

Таким чином наявними в матеріалах справи доказами, на противагу доводів відповідача підтверджується здійснення ТзОВ «Захід-Агро-Техніка» господарської операції з ТзОВ «КФ «Горизонталь» за договором транспортно-експедиційного обслуговування.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, апеляційні вимоги є неаргументованими, а тому не підлягають до задоволення.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року в справі №803/1584/13а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя-доповідач І.О. Яворський

Судді Я.С. Попко

С.П. Нос

Повний текст виготовлено 01.09.2015 року