Ухвала суду № 51891391, 26.08.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 р. Справа № 876/811/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Попка Я.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року по справі № 813/7614/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «Видавництво «Вільна Україна» Корпоративного підприємства Державної акціонерної компанії «Укрвидавполіграфія» до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Видавництво «Вільна Україна» Корпоративного підприємства Державної акціонерної компанії «Укрвидавполіграфія» звернулося до суду з адміністративним позовом, яким після уточнення позовних вимог просило встановити відсутність повноважень Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова для донарахування їм додаткової суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за попередній період на загальну суму 172 139,38 грн. та визнати незаконним і скасувати розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а», «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» надіслані товариству за травень, червень, липень 2014 року на загальну суму 172 139,38 грн..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що оскільки фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є збором, тому строк позовної давності до таких справ не застосовується.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що в травні, червні, липні 2014 року УПФУ у Франківському районі надіслало ПрАТ "Видавництво "Вільна Україна" Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій , призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " в частині пенсій призначених відповідно до п."а", "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" всього на суму 172 139,38 грн. У вказані розрахунки були включені особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з поміткою інвентаризація та ОСОБА_11 (з поміткою новопризначена). Вказані особи були відсутні в Розрахунку що був надісланий позивачу в січні 2014 року.

Зокрема, пенсії особам включеним у Розрахунки за травень, червень, липень 2014 р. з поміткою "інвентаризація" були призначені з наступних дат: ОСОБА_1 - з 13.09.2010 р., ОСОБА_2- з 24.03.2009 р., ОСОБА_3- з 21.07.2011 р., ОСОБА_4 - з 27.06.2009 р., ОСОБА_5- з 12.10.2005 р., ОСОБА_6- з 12.08.2011 р., ОСОБА_7- 10.03.2009 р., ОСОБА_8- з 27.06.2012 р., ОСОБА_9 - з 31.12.2011 р., ОСОБА_10 - з 08.08.2010 р., а також новопризначена пенсія ОСОБА_11 з 16.11.2013 року.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно пункту 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Відповідно до абзацу четвертого пункту першого статті другої цього Закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У відповідності до статті 3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

Абзацом 2 пункту 1 статті 4 цього Закону встановлена ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону, підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Згідно положень пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 19.12.22003р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За приписами пункту 6.4 вказаної Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточною року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Пунктом 6.5 передбачено, що розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

У відповідності до пункту 6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат па виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які регулюють спірні правовідносини, а також іншими законодавчими актами з питань пенсійного забезпечення не передбачено права управління Пенсійного фонду здійснювати відшкодування витрат по пільговим пенсіям за попередні періоди.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для донарахування додаткової суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за попередній період, оскільки така можливість передбачена лише на поточний рік або по новопризначених пенсіях.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2013 року у справі №К/9991/32264/11.

Крім того, слід зазначити, що виявлена помилка у формуванні даних по відшкодуванню фактичних витрат по вказаних пенсіонерах у зазначених вище Розрахунках за період травень, червень, липень 2014 року допущена з вини відповідача, вказані обставини не охоплюються приписами Інструкції № 21-1, а також враховуючи, що позивач здійснював відшкодування пільгових пенсій згідно своєчасно виставлених відповідачем розрахунків (за січень 2014р.), тому у відповідача відсутні законні підстави для виставлення до відшкодування витрати на пільгову пенсію за попередні періоди.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що пунктом 6.8 Інструкції передбачено, що тільки у випадку зміни розміру пенсії або настання обставин (смерть пенсіонера, зміна місця проживання) які безпосередньо впливають на суму відшкодування, органи пенсійного фонду мають право для донарахування додаткової суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за попередні періоди.

Доводи відповідача про те, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є збором, а тому строк позовної давності до таких справ не застосовується є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 статті 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 року № 121/2001, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства.

Фактичні витрати на виплату та доставку пенсій не є страховими внесками в розумінні статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та збором згідно статті 2 Закону України «Про збір та облік на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Предметом даного позову є стягнення витрат по виплаті пенсій та її доставці, тобто ці витрати не є недоїмкою, у зв'язку з чим, частина 15 статті 106 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не розповсюджується на спірні правовідносини.

Дана позиція висловлена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року (справа №К/9991/73040/12), від 04 червня 2013 року (справа №К/800/21046/13), від 29 травня 2014 року (справа №К/800/9786/14), від 05 лютого 2015 року (справа №К/800/48343/14).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року по справі № 813/7614/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Я.С. Попко