Ухвала суду № 51891107, 18.01.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2011 р. Справа № 28724/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,

при секретарі судового засіданняПатлевіч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 обєднаної державну податкову інспекцію Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 травня 2009 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства Західенерго до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА :

У травні 2008 року закрите акціонерне товариство Західенерго (надалі ЗАТ Західенерго) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (надалі ОСОБА_1 ОДПІ):

від 09.10.2007 року № 0001312342/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 70400 грн. за основним платежем та 35200 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 09.10.2007 року № 0001322342/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2380 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 09.10.2007 року № 0001292342/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1020 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

а також податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками апеляційного оскарженнями, від 10.12.2007 року № 0001312342/1, № 0001322342/1, № 0001292342/1; від 21.02.2008 року № 0001312342/2, № 0001322342/2, № 0001292342/2, якими вказані вище податкові повідомлення-рішення відповідача залишено без змін.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 року у справі № 2а-122/08/0770 позов ЗАТ Західенерго було задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ від 09.10.2007 року № 0001312342/0 та від 21.02.2008 року № 0001312342/2, якими позивачу було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 105600,00 грн., з яких 70400 грн. за основним платежем та 35200 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено з Державного бюджету України на користь ЗАТ Західенерго 0,83 грн. судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 ОДПІ просить зазначену постанову суду в частині задоволених позовних вимог ЗАТ Західенерго скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому покликається на те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому факту, що Голосіївським районним судом м. Києва рішенням від 16.02.2006 року у справі № 2-1557/10 визнано недійсними з моменту державної реєстрації статут, установчий договір та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37014223 ТОВ Батекс, а рішенням цього ж суду від 03.04.2006 року у справі № 2-4521/14 визнано недійсними з моменту державної реєстрації статут ПП ТЕХФОР та його свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 37079029 від 24.03.2004 року.

Відтак у ході проведеної контролюючим органом перевірки ЗАТ Західенерго було виявлено безпідставне, на думку апелянта, у порушення приписів пп. 7.2.4 п.7.2, пп. 7.4.1 та 7.4.4 п.7.4 ст. 7 і ст. 9 Закону України Про податок на додану вартість віднесення вказаним підприємством до складу податкового кредиту з податку на додану вартість 70400 грн. на підставі податкових накладних за вересень 2004 року березень 2005 року, отриманих від ТОВ Батекс та ПП ТЕХФОР.

При цьому апелянт вважає, що на підставі вказаних судових рішень слід зробити висновок про нікчемність правочинів, укладених позивачем із ТОВ Батекс та ПП ТЕХФОР згідно із положеннями ст.ст. 203, 228 ЦК України.

Представник апелянта ОСОБА_1 ОДПІ у ході апеляційного розгляду справи вимоги, викладені у апеляційній скарзі, підтримав повністю і просить її задовольнити.

Представник позивача ЗАТ Західенерго у судове засідання апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає судовому розгляду справи у його відсутності з огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Частково задовольняючи позов ЗАТ Західенерго, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за вересень 2004 року, за жовтень 2004 року, за лютий 2005 року та за березень 2005 року були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Даний факт не заперечується і відповідачем. Відповідачем не спростовано того факту, що на момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими ним не визнано, продавці - ТОВ Батекс та ІТП ТЕХФОР знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 цього Закону). За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавця, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо цього.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

З огляду на приписи п. 1.3 ст. 1, пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1, п. 10.2 статті 10 Закону України Про податок на додану вартість сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Тому, на думку суду першої інстанції, є помилковим висновок податкового органу про непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів двох контрагентів позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими ними були видані податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету іншими контрагентами позивача.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегія суддів, відповідають вимогам матеріального і процесуального закону та фактичним обставинам справи, а отже є правильними.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням вимог статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Відтак, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо вказаних обставин.

Поряд із цим, на переконання колегії суддів, відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

На думку колегії суддів, слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що з урахуванням приписів п. 1.3 ст. 1, пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1, п. 10.2 статті 10 Закону України Про податок на додану вартість несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської інформації, не впливає на формування додаткового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

При цьому у разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Однак, ОСОБА_1 ОДПІ не ставить під сумнів реальність господарських операцій ЗАТ Західенерго з із ТОВ Батекс та ПП ТЕХФОР та не наводить доводів у підтвердження їх безтоварності.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 травня 2009 року у справі № 2а-122/08/0770 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 20 січня 2011 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Сапіга

ОСОБА_2