Ухвала суду № 51889640, 29.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2015 рокусправа № 804/20783/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Малиш Н.І. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Сагсагань» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015р. у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «Сагсагань» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Селянське господарство «Саксагань» звернулось з позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо визнання угод нікчемними між СФГ «Саксагань» та ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_1;

Про скасування податкове повідомлення-рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.07.2014 №0001741500 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 23 095 216,00грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в частині відмови в задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції не врахував надані позивачем первинні бухгалтерські документи.

Представник позивача не з'явився, повістка повернулась з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі акт перевірки 13.06.2014 р. №59/04-83-22-01/21925239, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2014 №0001741500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 23 095 216,00грн., з них: 0грн. - за основним платежем та 23 095 216,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями

Актом перевірки встановлено порушення пп.16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого платник податків незаконно і безпідставно формував показники податкової звітності з ПДВ як суб'єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ у сфері сільського господарства за період з січня 2011 року по лютий 2013 року, а також незаконно набув та користувався статусом сільськогосподарського підприємства як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за вищевказаний період;

п.209.6, п.209.11 ст.209 Податкового кодексу України, в частині неправомірного застосування пільги з ПДВ, в результаті чого завищено суму ПДВ, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка в поточному звітному періоді підлягає нарахуванню (ряд.17 скороченої (по ст.209ПКУ) декларації з ПДВ) за весь перевіряємий період всього в сумі 23095216грн.;

п.185.1 ст.185, п. 186.1 ст.186, п. 187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податкові зобов'язання на загальну суму 20 833 378грн. та податковий кредит на загальну суму 639 156грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що доводи позивача про здійсення господарської діяльності у 2011-2012рр. на орендованих землях не підтверджені належними доказами, та у позивача відсутні можливості для вирощування такої кількості сільськогосподарської продукції, про які позивач звітував у 2011-2013 рр.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

Судом першої інстанції було встановлено, що у період з 01.01.2011 по 31.12.2013 СФГ «Саксагань» було платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до податкової звітності за період з січня 2011 р. - грудень 2013 р., позивачем задекларовано ПДВ у розмірі 23 095 216грн., що залишились у його розпорядженні згідно ст.209 ПК України.

Згідно з поданих до податкового органу звітів СФГ «Саксагань» у спірний період часу господарську діяльність здійснювало також на орендованих у контрагентів (ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Сонячний», ТОВ «Гавань ДСІ») земельних ділянках, що розташовані на території інших областей.

Судом першої інстанції було встановлено, та колегія судді з зазначеним погоджується, що встановити реальність передання ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 СФГ «Саксагань» в суборенду земельних ділянок з наявних в матеріалах справи документів неможливо.

Відсутні акт прийому-передачі земельної ділянки, проект її відведення та технічна документація, угоди не містять даних щодо місцезнаходження земельних ділянок.

Матеріали справи містять лише копії договору №01-02/11 суборенди земельної ділянки, укладеного з ФОП ОСОБА_2 23.02.2011 р. та договору №02-03/11 суборенди земельної ділянки, укладеного з ФОП ОСОБА_1 22.03.2011 р.

Будь-яких інших первинних документів фінансово-господарської діяльності періоду 2011-2013 рр. СФГ «Саксагань» до суду надано не було.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що вазані угоди не можуть розглядатись судом в якості доказу також у зв'язку з тим, що не надано доказів реєстрації вищевказаних договорів суборенди у встановленому законодавством порядку, що виключає реальність їх укладення.

Вірно судом першої інстанції встановлено про відсутність можливості для вирощування такої кількості сільськогосподарської продукції, про які позивач звітував у 2011-2013 рр.

Зареєстрованих в законному порядку договорів суборенди, договорів оренди, а також первинної документації на підтвердження виконання робіт по посіву, по збиранню врожаю, його перевезення, зберігання, а також інформації щодо кількості працюючого персоналу в господарстві позивачем не надано і в ході розгляду справи.

Судом першої інстанції також вірно було взято до уваги відповідь ТОВ «Сонячний» від 28.11.2012 р. №39 про відсутність фінансово-господарських взаємовідносин з СФГ «Саксагань», а також не укладання у вказаний період жодних договорів оренди та суборенди з СФГ «Саксагань»; відповідь ТОВ «Гавань ДСІ» від 26.11.2012 р. №б/н про відсутність фінансово-господарських взаємовідносин з СФГ «Саксагань», а також не укладання у вказаний період жодних договорів оренди та суборенди з СФГ «Саксагань»; відповідь ФОП ОСОБА_1від 21.11.2012 р. №б/н про відсутність фінансово-господарських взаємовідносин з СФГ «Саксагань».

За таких обставин, судом першої інстанції вірно встановлено неправомірне використання СФГ «Саксагань» наданої податкової пільги з ПДВ у спірний період на сумі 23 095 216грн., оскільки нормами Податкового кодексу України визначено, що основна діяльність такого платника повинна складатись з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах (п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України).

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Сагсагань» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015р. у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «Сагсагань» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник