Рішення № 51889402, 24.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/3578/2015 Головуючий у 1-ій інстанції - Колдіна О.О.

Доповідач - Кабанченко О.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Рубан С.М.,

Желепи О.В.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Голови правління Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Суботи Миколи Васильовича, третя особа: Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про скасування наказів, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання виплатити грошову допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Голови правління ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» СуботиМ.В. про скасування наказів, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання виплатити грошову допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Зобов'язано Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» виплатити ОСОБА_3 грошову допомогу по тимчасовій втраті працездатності за період з 25 листопада 2013 року по 16 грудня 2013 року на підставі листка непрацездатності серії АВЮ №835587.

Додатковим рішенням суду від 23 березня 2015 року стягнуто з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» в дохід держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині є незаконним, необґрунтованим, не відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не було взято до уваги статут товариства, рішення Наглядової ради від 20 вересня 2013 року, не були витребувані і досліджені копії затверджених головою Правління товариства старих і нових посадових інструкцій працівників апарату щодо ідентичності посадових обов'язків начальника адміністративно-господарського управління і начальника служби інженерно-господарського забезпечення будинку, а також інформація голови Правління про реорганізацію структури, з якою він виступав на засіданні Наглядової ради 20 вересня 2013 року (рішення № Р10-14); техніко-економічне обґрунтування необхідності і доцільності реорганізації та звільнення працівників; наказ про скорочення чисельності та штату працівників. Стверджує, що рішення (наказу) щодо скорочення штату або чисельності працівників взагалі не було, адміністрація ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» не надала доказів доцільності та необхідності проведення скорочення чисельності та штату працівників, та доказів про те, що відбулося скорочення чисельності або штату працівників. Вважає, що на підприємстві не відбувалося дійсне скорочення чисельності та штату працівників, Також посилається на те, що в порушення вимог закону відповідач, незважаючи на наявність вакантних посад, не запропонував йому іншої роботи у товаристві, отже позивач був звільнений незаконно.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

На підставі наказу №32-кт від 18 березня 2004 року позивач ОСОБА_3 був зарахований на посаду начальника господарського управління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

20 вересня 2013 року Наглядовою радою ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було прийнято рішення «Про затвердження структури апарату Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», відповідно до якого на підставі інформації щодо реорганізації структури апарату Правління була затверджена структура з граничною чисельністю працюючих 93 одиниці та доручено голові Правління СуботіМ.В. розробити і затвердити штатний розклад апарату Правління товариства відповідно до затвердженої структури.

30 вересня 2013 року головою Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Суботою М.В. на підставі рішення Наглядової ради №П10-14 від 20 вересня 2013 року було видано наказ №226 «Про зміни в організаційній структурі апарату Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», яким з 01 жовтня 2013 року введено в дію структуру апарату Правління з граничною чисельністю працюючих 93 одиниці.

Відповідно до затвердженої структури з 02 січня 2014 року ряд структурних підрозділів було ліквідовано, у тому числі адміністративно-господарське управління, частина перейменована і затверджено відповідний штат відділів та управлінь.

Наказом за №228 від 30 вересня 2013 року Голови Правління товариства Суботи М.В., який діяв в межах своєї компетенції, на виконання повноважень, передбачених п.7,47.13 Статуту підприємства, був затверджений штатний розпис підприємства з 02 січня 2014 року.

Про наступне вивільнення з роботи відповідач повідомив позивача за 2 місяці до звільнення, а саме 17 грудня 2013 року, що підтверджується актом, складеним працівниками ПрАТ ОСОБА_7, ОСОБА_8, про відмову позивача від підписання повідомлення від 08 листопада 2013 року про заплановане звільнення та переведення на іншу посаду, а також заявою ОСОБА_3 від 17 грудня 2013 року на адресу голови Правління товариства, у якій позивач зазначав про ознайомлення з повідомленням про наступне звільнення, витребовував документи, на підставі яких прийнято рішення про зміни в структурі підприємства та висловив свою думку з приводу запропонованої йому посади головного спеціаліста, вважаючи дану пропозицію некоректною.

Судом було встановлено, що позивач у визначений в повідомленні строк не поінформував відділ управління персоналом про свій намір зайняти запропоновану вакантну посаду.

18 грудня 2013 року головою Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було внесено подання до профспілкового комітету товариства про надання згоди на звільнення на підставі ч. 1 ст.40 КЗпП України працівників товариства, у тому числі і ОСОБА_3

07 лютого 2014 року на засіданні профспілкового комітету було прийнято рішення про надання згоди на звільнення на підставі ч. 1 ст.40 КЗпП України ОСОБА_3, що підтверджується протоколом №2.

Наказом №11к від 10 лютого 2014 року позивач був звільнений з займаної посади з 17 лютого 2014 року в зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників та відмовою від переведення на іншу роботу на підставі п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП країни.

03 квітня 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом, просив ухвалити рішення, яким визнати незаконними і скасувати накази від 30 вересня 2013 року №226 та від 10 лютого 2014 року №11-к голови Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», поновити його, позивача, на посаді начальника адміністративно-господарського управління апарату Правління товариства, зобов'язати ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укпрофоздоровниця» допустити його до роботи , стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., зобов'язати ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» виплатити грошову допомогу по тимчасові непрацездатності з 25.11.2013 р. по 16.12.2013 р. на підставі листка непрацездатності серії АВЮ №835587.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що своє звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України вважає незаконним, оскільки реорганізації на підприємстві не проводилось, а лише були змінені назви структурних підрозділів та назви посад, відповідачем не була дотримана процедура звільнення, зважаючи на те, що позивач не відмовився від запропонованої вакантної посади, а лише висловив своє відношення до такої пропозиції, відповідачем було порушене переважне право позивача на залишення на роботі, визначене ст. 42 КЗпП України, при звільненні ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» незаконно не виплатило йому грошову допомогу по тимчасовій втраті працездатності. Зазначав, що незаконним звільненням йому була завдана моральна шкода, яку він оцінює в 100 000 грн.

Відповідачі позов не визнали, їх представник стверджував, що при звільненні позивача були дотримані вимоги чинного законодавства, його звільнення відбулось у зв'язку із змінами в організації структури підприємства та скороченням штату працівників відповідно до рішення Наглядової ради ПрАТ від 20 вересня 2013 року і наказу голови Правління товариства від 30 вересня 2013 року №226. Від профспілкового комітету була отримана згода на звільнення позивача, він завчасно був повідомлений про звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Допомога по тимчасовій втраті непрацездатності не виплачена позивачу, оскільки відповідно до листа Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності листок непрацездатності серії АВЮ №835587 був визнаний таким, що виданий необґрунтовано.

Представники третьої особи заперечували проти задоволення позовних вимог про здійснення виплат за листком непрацездатності з тих підстав, що за зверненням Голови Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» була проведена перевірка правомірності видачі листка непрацездатності серії АВЮ №835587 і встановлено, по він виданий необґрунтовано.

Рішенням суду першої інстанції задоволено позовні вимоги в частині зобов'язання ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» виплатити ОСОБА_3 грошову допомогу по тимчасовій втраті працездатності за період з 25 листопада 2013 року по 16 грудня 2013 року на підставі листка непрацездатності серії АВЮ №835587, і рішення в цій частині сторонами не оскаржується.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними і скасування наказів від 30 вересня 2013 року №226 та від 10 лютого 2014 року №11-к , поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_3 відбулось з дотриманням норм трудового законодавства.

Судова колегія не може погодитись з таким висновком суду в повному обсязі.

Так, судом було вірно встановлено, що у відповідача ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» була проведена реорганізація структури апарату Правління, з 02 січня 2014 року було ліквідовано деякі структурні підрозділи, у тому числі адміністративно-господарське управління, в якому працював позивач, частина підрозділів була перейменована і затверджено новий штат відділів та управлінь.

У зв'язку з реорганізацією відбулось скорочення чисельності працівників зі 102 до 93 одиниць. Ту обставину, що скорочення чисельності працівників мало місце, не заперечував і позивач у судовому засіданні апеляційного суду.

Судом також обґрунтовано відхилені доводи позивача про те, що підстав для проведення реорганізації та скорочення штату у роботодавця не було, оскільки при вирішенні трудового спору суд не може надавати оцінку правомірності і доцільності внесених роботодавцем змін у структуру підприємства, втручаючись цим у господарську діяльність підприємства, і право визначати організаційну структуру підприємства, чисельність і штат працівників належить власникові або уповноваженому ним органу підприємства (ст. 64 ГК України).

Зважаючи на наведене, та встановивши, що наказ №226 «Про зміни в організаційній структурі апарату Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 30 вересня 2013 року, яким з 01 жовтня 2013 року введено в дію нову структуру апарату Правління з граничною чисельністю працівників 93 одиниці, був виданий головою Правління ПрАТ в межах його повноважень, передбачених п.7,47.13 Статуту товариства, на підставі рішення Наглядової ради №П10-14 від 20 вересня 2013 року, суд дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для скасування наказу №226 від 30 вересня 2013 року, у зв'язку з чим судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення в цій частині.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком суду в частині дотримання відповідачем ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» визначеного законом порядку звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до положень ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Як встановлено судом, 17 грудня 2013 року позивачу було вручено повідомлення про заплановане звільнення, в якому йому було запропоновано посаду головного спеціаліста відділу капітального будівництва управління майном, інвестиціями та капітальним будівництвом на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_9 У повідомленні було зазначено, що у разі відмови від даної пропозиції позивач протягом трьох робочих днів повинен був повідомити про це працівників відділу управління персоналом та кадрової політики і зробити відмітку на другому примірнику повідомлення.

Відповідно до матеріалів справи та пояснень сторін, позивач не повідомляв відділ управління персоналом та кадрової політики про відмову від переведення на запропоновану посаду та не зробив такої відмітки у примірнику повідомлення, а звернувся в той же день до голови Правління із заявою, в якій вказував, що з повідомленням ознайомився, для прийняття рішення просив надати йому низку документів. При цьому у заяві від 17 грудня 2013 року позивач не зазначив, що відмовляється від запропонованої посади, лише висловив свою думку, що пропозиція є некоректною з посиланням на те, що він, позивач успішно виконує свою роботу начальника управління.

При цьому позивач стверджував, що на час його звільнення були вакантними і інші посади, які не були йому запропоновані а саме посади інженерно-господарського забезпечення будинку, провідного спеціаліста відділу розвитку та маркетингу, аудитора ревізійного відділу, двірника служби інженерно-господарського забезпечення будинку.

Про наявність таких вакантних посад та про те, що вони не були запропоновані позивачу зазначено і у протоколі засідання профкому від 07 лютого 2014 року.

Представник відповідача не надав документів, які б підтверджували наявність та кількість вакантних посад на підприємстві на час звільнення позивача, проте пояснив, що відомості, викладені у протоколі засідання профкому від 07 лютого 2014 року відповідають дійсності. При цьому, стверджував, що посади провідного спеціаліста відділу розвитку та маркетингу, аудитора ревізійного відділу не були запропоновані позивачу, оскільки останній не має відповідної освіти та кваліфікації, посада двірника служби інженерно-господарського забезпечення будинку не була запропонована у зв'язку з тим, що вона не відповідає професії чи спеціальності позивача.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (справа №6-40цс15) звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1,2,6 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник є таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч. 3 ст. 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст. 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Враховуючи обставини справи, судова колегія вважає, що при звільненні позивача відповідачем ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» не було дотримано вимог ч.2 ст.40, ч. 3 ст. 492 КЗпП України, оскільки позивачу не було запропоновано всіх вакансій, які існували у відповідача у період звільнення відповідача.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був звільнений 17 лютого 2014 року, з позовом про поновлення на роботі звернувся до суду 03 квітня 2014 року, тобто після закінчення встановленого ст. 233 КЗпП України строку, про що зазначав відповідач у запереченнях проти позов. Проте, враховуючи, що в даному випадку період часу, який пройшов після закінчення строку звернення до суду до подачі позову, є незначним, а також те, підготовка матеріалів позовної заяви, в тому числі збирання доказів, очікування відповіді від відповідача на звернення щодо перегляду рішення про відмову в оплаті лікарняного (а.с. 49 ч. 1), складання позовної заяви тощо, потребувала значного часу, колегія вважає, що строк звернення до суду позивачу необхідно поновити.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі та визнання неправомірним наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди підлягає скасуваннюз ухваленням нового рішення про часткове задоволення цих вимог. При цьому вимоги про скасування наказу №11-к від 10 лютого 2014 року не підлягають задоволенню, оскільки спосіб захисту порушеного права шляхом скасування судом наказу, виданого юридичною особою, законом не передбачений.

Вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заявлені у розмірі 201 806,22 грн., підлягають задоволенню частково, оскільки судова колегія не погоджується з розрахунком, наданим позивачем.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою №100 Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року з подальшими змінами, для обчислення середньоденного заробітку позивача колегія виходить з його заробітку за вересень і жовтень 2013 року, оскільки в листопаді і грудні позивач не працював (лікарняний), а в січні сума отриманих коштів зазначена з урахуванням премії, докази про необхідність врахування якої при обчисленні середнього заробітку позивачем не надані (а.с. 180 т.1.)

Середньоденна зарплата позивача становила 452 грн. (9 930,99+ 9 505,25 : 43 роб. дні), вимушений прогул з 18 лютого 2014 року по 24 вересня 2015 року становить 401 робочий день, отже підлягає стягненню середній заробіток за вказаний період у розмірі 181 252 грн. (452 грн. х 401 день).

Також частковому задоволенню підлягають позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, заявлені в порядку ст. 237-1 КЗпП України.

При визначенні розміру моральної шкоди, судова колегія враховує наявність порушення прав позивача у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя та, виходячи з вимог розумності і справедливості, вважає, що у відшкодування моральної шкоди з відповідача ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь позивача підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди 2 000 грн.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при поданні позовної заяви, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача в доход держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 812,52 грн.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування наказу №11-к від 10 лютого 2014 року про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати неправомірним наказ Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» №11-к від 10 лютого 2014 року про звільнення ОСОБА_3.

Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника адміністративно-господарського управління апарату Правління Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (ЄДРПОУ 02583780) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 лютого 2014 року по 24 вересня 2015 року у розмірі - 181 252 грн. 00 коп., у відшкодування моральної шкоди - 2 000 грн. 00 коп.

Допустити в порядку ст. 367 ЦПК України негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у розмірі 9 718 грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» в дохід держави 1 812 грн. 52 коп. судового збору.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: