Рішення № 51889396, 29.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

29 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Левенця Б.Б., Кравець В.А.,

при секретарі: Калініній Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа-Страхування», в інтересах якої діє Лукянчук Артем Володимирович,

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 травня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа-Страхування» про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2015 року ОСОБА_2, не погоджуючись з визначеним відповідачем розміром страхового відшкодування, звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Альфа Страхування») в якому просив стягнути зі страхової компанії різницю між фактично виплаченим страховим відшкодуванням та вартістю матеріального збитку, визначеного висновком експертного автотоварознавчого дослідження, проведеного за його заявою, у розмірі 4 837 грн. та витрати на проведення такого дослідження у сумі 1500 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 травня 2015 року позов задоволено частково та стягнуто з ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_2 5 451,23 грн. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ПрАТ «СК «Альфа Страхування» через свого представника звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій посилався на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказував, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та грубо порушено норми процесуального права.

Зазначив, що суд не визначився з правовідносинами які виникли між сторонами та не взяв до уваги, що позивачем заявлено вимоги про стягнення страхового відшкодування, а не додаткових витрат у зв'язку з зростанням цін і тарифів на замінні запчастини.

Зазначав, що визначений відповідачем розмір страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу відповідає чинному законодавству про оціночну діяльність.

Просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 травня 2015 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив відхилити.

Відповідач, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, в судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_4 дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 09.09.2014 року в м. Києві по вул. Радищева, 8, з вини водія ОСОБА_5, який керував автомобілем «Опель», державний номер НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого автомобіль «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження.

18 вересня 2014 року на спеціалізованій СТО ТОВ «Автосоюз» визначено обсяг відновлювальних робіт пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2. Згідно складеного ТОВ «Автосоюз» рахунку № 123007767 від 18.09.14 вартість ремонту склала 5 812,03 грн.

Оскільки цивільна відповідальність ОСОБА_5 була застрахована в ПрАТ «СК «Альфа Страхування», представник позивача ОСОБА_4 звернувся до цієї страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі визначеному ТОВ «Автосоюз» та подав рахунок № 123007767 від 18.09.14 на суму 5 812,03 грн.

12.11.2014 року ПрАТ «СК «Альфа Страхування» було сплачено страхове відшкодування в розмірі 4 649,17 грн. з урахуванням коефіцієнта зносу, що становив 0,3646, шляхом перерахування вказаних коштів на рахунок ТОВ «Автосоюз».

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ПрАТ «СК «Альфа Страхування» страхового відшкодування у розмірі 2 357,37 грн., суд виходив з того, що розмір страхового відшкодування повинен бути визначений не на підставі поданих страховику документів, а на підставі автотоварознавчого дослідження, яке було проведено на замовлення представника позивача після виплати страхового відшкодування.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду виходячи з наступного.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 22.1.зазначеного Закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (ст. 35.1).

У разі визнання вимог заявника обґрунтованими Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна (ст. 36.2.).

Відповідно до ст. 36.4. Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

З матеріалів справи вбачається, що страховик і потерпілий досягли згоди, що розмір шкоди, завданий власнику автомобіля внаслідок ДТП підлягає визначенню на спеціалізованій СТО та прийняли для здійснення страхового відшкодування рахунок № 123007767 від 18.09.14 ТОВ «Автосоюз» на суму 5 812,03 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, щодо правомірного зменшення страховиком суми страхового відшкодування на коефіцієнт фізичного зносу, оскільки відповідно до ст.. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір зносу розраховується у порядку, встановленому законодавством.

Згідно п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика), експлуатаційний знос - це утрата елементами конструкції КТЗ своїх початкових технічних характеристик, споживчих властивостей або придатності внаслідок дії умов експлуатації та впливу навколишнього природного середовища.

Пунктом 3.9. Методики визначено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.

Відповідно до положень пунктів 7.37., 7.38., 7.39. Методики коефіцієнт фізичного зносу розраховується за формулою і приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Проте визначення коефіцієнту фізичного зносу складових замінних частин здійснено страховою компанією з порушенням встановлено законодавства, оскільки з матеріалів справи вбачається, що строк експлуатації пошкодженого автомобіля, який відноситься до інших легкових КТЗ, не перевищує 7 років, а тому коефіцієнт фізичного зносу розраховується за формулою і приймається таким, що дорівнює нулю. Крім того матеріали справи не містять доказів, що переднє праве крило, яке підлягало заміні, мало корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Оскільки, з встановлених обставин вбачається, що зменшення розміру страхового відшкодування на коефіцієнт фізичного зносу у розмірі 0.3646 не відповідає діючому законодавству, доводи позивача про порушення відповідачем його прав на отримання страхового відшкодування у повному розмірі є обґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що виплаті підлягало страхове відшкодування у розмірі, визначеному ТОВ «Автосоюз» в рахунку № 123007767 від 18.09.14 у сумі 5 812,03 грн. та погодженому сторонами.

Оскільки страховою компанією виплачено страхове відшкодування у розмірі 4 649,17 грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає не виплачена різниця у розмірі 1 162 грн. 86 коп.

Позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у розмірі визначеному експертом після виплати страхового відшкодування не ґрунтуються на вимогах закону.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що на час звернення позивача до суду з позовом автомобіль відремонтовано, однак позивачем не заявлялися вимоги про стягнення зі страхової компанії додаткових втрат пов'язаних із збільшенням вартості замінних автозапчастин. Також позовні вимоги не містять обґрунтувань причин зволікання з ремонтом пошкодженого автомобіля з часу перерахування страховою компанією коштів на рахунок ТОВ «Автосоюз» в листопаді 2014 року до відновлювального ремонту, який було проведено в лютому 2015 року. Крім того, з наданого рахунку ТОВ «Автосоюз» № 119303 від 03.02.2015 року вбачається, що поряд з роботами, пов'язаними з відновленням автомобіля після ДТП, проводились ремонтні роботи, які не знаходяться в причинному зв'язку з ДТП.

З урахуванням положень, передбачених ст. 11 ЦПК України відсутні правові підстави для вирішення справи поза межами позовних вимог.

Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача витрат пов'язаних з проведення автотоварознавчого дослідження судом не взято до уваги норми матеріального права, а саме ст. 29 Закону, відповідно до якої такі витрати, не є витратами пов'язаними з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, що підлягають стягненню зі страхової компанії, тому висновок суду про задоволення позовних вимог в цій частині є помилковим.

Також колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині стягнення зі страхової компанії на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 1 218 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу (п. 2 ч. 2 ст. 79 ЦПК України).

Відповідно до ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-УІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у п. 2 ч. З ст. 79, ст. 84, 88, 89 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_2 представляє ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Доказів того, що останній є фахівцем в галузі права до суду позивачем надано не було. Крім того, відсутній розрахунок витрат із посиланням на відповідні норми права.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа-Страхування», в інтересах якої діє Лукянчук Артем Володимирович, - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа-Страхування» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа-Страхування» на користь ОСОБА_2 відшкодування у розмірі 1162 грн. 86 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа-Страхування» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмір 243 грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 756/1882/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9812/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Тітов М.Ю.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.