Ухвала суду № 51886440, 07.07.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2011 р. Справа № 46835/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі: головуючого судді Дяковича В.П.,

суддів Обрізко І.М., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України м. Луцьку Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду від 23 листопада 2010 року у справі № 2-а-4280/10/0308 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України м. Луцьку Волинської області про зобовязання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 10.12.2010 року звернулася до суду із адміністративним позовом, якими просила зобов»язати управління Пенсійного фонду України м. Луцьку Волинської області нарахувати та виплатити в її користь не виплачене як дитині війни підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни за 20092010 роки та зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити за період з 09 липня 2007 до 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2010 року.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 22 жовтня 2010 року позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України м. Луцьку Волинської області в частині позовних вимог за період з 2009 року до 22.04.2010 року залишено без розгляду в звязку з пропуском строку позовної давності на підставі ст.100 КАС України.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 23 листопада 2010 року позов задоволено : визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України м. Луцьку Волинської області щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, зобовязано управління Пенсійного фонду України м. Луцьку Волинської області нарахувати та виплатити позивачу за період з 23.04.2010 р. по 22.10.2010р. включно. підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобовязано управління Пенсійного фонду України м. Луцьку Волинської області нарахувати та виплатити позивачу за період з 09 липня 2007 до 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року включно. підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що виплата підвищення до пенсії дітям війни відповідачем здійснювалась відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік і в межах передбачених ним видатків.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.

Суд першої інстанції правильно застосував піврічний строк звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України, а також дійшов правильного висновку щодо визначення періоду, за який необхідно здійснювати перерахунок пенсії позивачу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому, оскільки позивач звернувся до суду 22.10.2010 року, позовні вимоги підлягають задоволенню в межах піврічного строку звернення до суду за період з 23.04.2010 року до 22.10.2010 року.

Постанова в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржена, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.

Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними, оскільки чинним законодавством повноваження по нарахуванні та виплаті пенсій в Україні покладені саме на органи Пенсійного фонду, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним субєктом владних повноважень покладених на нього обовязків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до положень статті 62 Закону України «Про державний бюджет України» та статті 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Поряд з тим, у відповідності до п.4 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки постановою Луцького міськрайонного суду від 25 березня 2009 року позовні вимоги в частині нарахування та виплати в користь позивача не виплаченого як дитині війни підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни за період з 09 липня 2007 до 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року вирішені і така набрала законної сили, то відповідно до ч.1 ст. 203, п.4 ч. 1 ст. 157 КАС України то провадження у справі в частині позовних вимог за період з 09 липня 2007 до 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року слід закрити.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст.160, 183-2, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 211, 212, 254 КАС України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України м. Луцьку Волинської області залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду від 23 листопада 2010 року у справі № 2-а-4280/10/0308 без змін, а в частині позовних вимог за період з 09 липня 2007 до 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року провадження по справі закрити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ: В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ: І.М. ОБРІЗКО

ОСОБА_2