Ухвала суду № 51886288, 29.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4524/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

29 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до Міністерства освіти і науки України, Міністерства молоді та спорту України, третя особа: Республіканське вище училище фізичної культури, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України, Міністерства молоді та спорту України, третя особа: Республіканське вище училище фізичної культури, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача 1, що полягає у нездійсненні належного контролю за діяльністю Республіканського вищого училища фізичної культури, що призвело до неналежного надання освітніх та фізкультурно-спортивних послуг ОСОБА_3; 2) визнати протиправною бездіяльність Міністерства молоді та спорту України, що полягає у нездійсненні контролю за якістю фізкультурно-спортивних послуг, невжитті заходів, спрямованих на розвиток спеціалізованих навчальних закладів спортивного профілю та неналежному здійсненні організаційно-методичного забезпечення їх діяльності; 3) визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 під час розгляду заяв та скарг про незаконне відрахування учня школи-інтернату спортивного профілю Республіканського вищого училища фізичної культури; 4) стягнути з відповідача 1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 121 800,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому внаслідок незабезпечення мінімально належної якості освітніх та фізкультурно-спортивних послуг в системі спортивної підготовки учнів загальноосвітньої школи-інтернату спортивного профілю Республіканського вищого училища фізичної культури; 5) стягнути з Міністерства молоді та спорту України на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 82 700,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому внаслідок невжиття заходів, спрямованих на розвиток навчальних закладів спортивного профілю та неналежного здійснення організаційно-методичного забезпечення їх діяльності, що призвело до надання низької якості фізкультурно-спортивних послуг в системі спортивної підготовки учнів загальноосвітньої школи-інтернату спортивного профілю Республіканського вищого училища фізичної культури.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу РВУФК від 23 лютого 2015 року №18-у "Про переведення учнів на навчання за місцем проживання" за невиконання вимог навчального плану зі спортивної спеціалізації відраховано учня 9-а класу, відділення футболу, ОСОБА_3 з 23 лютого 2015 року зі складу учнів загальноосвітнього підрозділу училища та переведено для подальшого навчання за місцем постійного проживання.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №630, Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 вказаного Положення основними завданнями Міністерства освіти і науки України є: 1) забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій; 2) забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Як передбачають норми пункту 4 Положення, Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: здійснює нормативно-правове регулювання у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності; створює умови для здобуття громадянами дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної і вищої освіти, інклюзивного навчання та освіти протягом життя, наукових ступенів та вчених звань; призначає в установленому порядку на посади директорів, заступників директорів державних загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів; здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Міністерства освіти і науки України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Міністерство молоді та спорту України, згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство молоді та спорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №220, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про фізичну культуру на спорт" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політику у сфері фізичної культури та спорту: бере участь у формуванні інвестиційної, антимонопольної, регуляторної політики у сфері фізичної культури і спорту; визначає систему спортивних відзнак і нагород, нормативи матеріально-технічного та кадрового забезпечення сфери фізичної культури і спорту; визначає порядок визнання видів спорту в Україні, включення їх до відповідного реєстру та порядок його ведення; затверджує в установленому порядку Єдиний календарний план фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів України; встановлює порядок атестації спортивних тренерів та суддів.

Отже, з наведених норм законодавства слідує, що на Міністерство освіти і науки України покладено повноваження по забезпеченню формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності; до повноважень Міністерства молоді та спорту України належить забезпечення формування та реалізація державної політики у молодіжній сфері, сфері фізичної культури і спорту, участь у формуванні та реалізація в межах повноважень, передбачених законом, державної політики у сфері волонтерської діяльності, у тому числі організації здійснення контролю за якістю фізкультурно-спортивних послуг.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів звернення до Міністерства освіти і науки України з приводу неналежного надання освітніх послуг ОСОБА_3 з боку РВУФК та не доведено факту неналежного надання освітніх послуг, наприклад, щодо встановлених рішенням суду порушень навчальним закладом законодавства про освіту; зокрема, доказів визнання неправомірними дій чи дій чи рішень навчального закладу позивачем до суду не надано.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що здійснення контролю за діяльністю навчальних закладів не входить до кола повноважень відповідача 1, оскільки відповідно до пункту 1 Положення про Державну інспекцію навчальних закладів, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року №438/2011, забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти шляхом здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності здійснює Державна інспекція навчальних закладів України.

В матеріалах справи також відсутні докази звернення позивача до Міністерства освіти і науки України із заявами чи скаргами про незаконне відрахування ОСОБА_3 з РВУФК та, що вказане Міністерство не розглянуло звернення позивача.

ОСОБА_2 також не доведено обставин щодо протиправною бездіяльності Міністерства молоді та спорту України, що полягає у нездійсненні контролю за якістю фізкультурно-спортивних послуг, невжитті заходів, спрямованих на розвиток спеціалізованих навчальних закладів спортивного профілю та неналежному здійсненні організаційно-методичного забезпечення їх діяльності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що РВУФК належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, відповідно, відповідач 2 не наділений повноваженнями здійснювати контроль за діяльністю вказаного навчального закладу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фізичну культуру на спорт" фізкультурно-спортивні послуги - це організація та проведення суб'єктами сфери фізичної культури і спорту фізкультурно-оздоровчої діяльності та/або фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів або підготовки спортсменів до змагань з видів спорту, визнаних в Україні; між тим, РВУФК не надає фізкультурно-спортивних послуг, а є державним вищими навчальним закладом, одним із завдань якого є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої і вищої освіти.

Крім того, матеріали справи не містять доказів направлення позивачем до Міністерства молоді та спорту України будь-яких звернень, що вказує на відсутність порушеного права позивач та його неповнолітнього сина у зв'язку із діями чи бездіяльністю відповідача 2.

Отже, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що фактично пред'явлені до відповідачів позовні вимоги стали наслідком незгоди позивача із відрахуванням його сина ОСОБА_3 з РВУФК, однак, зазначені обставини не є предметом спору у даній справі, а ймовірні порушення законодавства про освіту навчальним закладом не є безумовною підставою для висновку про протиправність дій чи бездіяльності органу управління.

Що позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_3 грошових коштів на відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

За визначенням статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту завдання позивачу моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням (бездіяльністю) відповідачів; крім того, позовна заява не містить обставин, з яких виходив позивач при визначенні розміру заявленої до відшкодування шкоди, та обґрунтованого розрахунку спірної суми.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов є безпідставним, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Ухвалу складено у повному обсязі 02.10.2015.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.