Ухвала суду № 51886250, 29.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7210/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

29 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Аліпова Олександра Миколайовича - першого заступника Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, за участю третьої особи - Київської міської державної адміністрації, про визнання відсутності компетенції, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Аліпова Олександра Миколайовича - першого заступника Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, за участю третьої особи - Київської міської державної адміністрації, в якому просила:

встановити та визнати відсутність компетенції (повноважень) Мінрегіону на надання роз'яснень щодо повноважень органів управління житлово-будівельних кооперативів та об'єднань співвласників багатоквартирних будинків в частині встановлення плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також на видання листа Мінрегіону від 15.08.2011 № 7/14-8961, адресованого Рівненській міській раді та підписаного першим заступником Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Аліповим О.М., а також листа Мінрегіону від 01.10.2012 № 7/10-15750, адресованого Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям та підписаного першим заступником Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Аліповим О.М.;

визнати протиправними дії Мінрегіону та першого заступника Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Аліпова О.М., які полягають у виданні та підписанні листа Мінрегіону від 15.08.2011 № 7/14-8961, адресованого Рівненській міській раді, а також листа Мінрегіону від 01.10.2012 № 7/10-15750, адресованого Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям;

зобов'язати Мінрегіон (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 9, ідентифікаційний код 37471928) відкликати лист Мінрегіону від 15.08.2011 № 7/14-8961, адресованого Рівненській міській раді та підписаного першим заступником Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Аліповим О.М., а також лист Мінрегіону від 01.10.2012 № 7/10-15750, адресованого Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям та підписаного першим заступником Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Аліповим О.М.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

На вказану постанову позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Отже, колегія суддів вважає, що спір про наявність/відсутність у суб'єкта владних повноважень компетенції може мати місце між сторонами - суб'єктами владних повноважень. Тобто, такі спори можливі лише між суб'єктами владних повноважень, з приводу реалізації їхньої компетенції у відповідній сфері управління.

Таким чином, вимога позивача про встановлення та визнання відсутності компетенції (повноважень) Мінрегіону на надання роз'яснень щодо повноважень органів управління житлово-будівельних кооперативів та об'єднань співвласників багатоквартирних будинків в частині встановлення плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також на видання листа Мінрегіону від 15.08.2011 № 7/14-8961, адресованого Рівненській міській раді та підписаного першим заступником Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Аліповим О.М., а також листа Мінрегіону від 01.10.2012 № 7/10-15750, адресованого Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям та підписаного першим заступником Міністра регіонального розвитку, та житлово-комунального господарства України Аліповим О.М., у спірних правовідносинах не відповідає завданням КАС України, а тому, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», у редакції, чинній на момент видання листів від 15.08.2011 № 7/14-8961 та від 01.10.2012 № 7/10-15750, Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 названого Закону основними завданнями міністерства як органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох сферах, є інформування та надання роз'яснень щодо здійснення державної політики;

Так, за змістом п.п. 3, 4, 5 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 № 633/2011, основними завданнями Мінрегіону України є, зокрема, формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах, зокрема: житлово-комунального господарства, житлової політики. Мінрегіон України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, інформує та надає роз'яснення щодо здійснення державної політики у відповідних сферах. Мінрегіон України з метою організації своєї діяльності, зокрема, координує та здійснює методичне забезпечення діяльності структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій з питань, що належать до його компетенції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Мінрегіоном складено та першим заступником Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Аліповим О.М. підписано листи від 15.08.2011 № 7/14-8961 та від 01.10.2012 № 7/10-15750 в межах наданих їм повноважень.

Відповідно ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу державної влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

З огляду на зазначене, виконання повноважень, які покладені на Мінрегіон, в тому числі щодо інформування та надання роз'яснень щодо здійснення державної політики у відповідних сферах, за своєю правовою природою, є його виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями), тобто втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Крім того, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що вказані листи - це службова кореспонденція, яка не є нормативно-правовими актами та носить лише рекомендаційний характер. Тобто, Мінрегіоном в межах повноважень висловлено у таких листах свою позицію підзвітним йому суб'єктам - Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям.

Отже, позовна вимоги про визнання протиправними дій Мінрегіону та першого заступника Міністра регіонального будівництва та житлово-комунального господарства України Аліпова О.М., які полягають у виданні та підписанні листа Мінрегіону від 15.08.2011 № 7/14-8961, адресованого Рівненській міській раді, а також листа Мінрегіону від 01.10.2012 № 7/10-15750, адресованого Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям - є безпідставною.

Зокрема, позовна вимога про зобов'язання Мінрегіону відкликати лист Мінрегіону від 15.08.2011 № 7/14-8961, адресованого Рівненській міській раді та підписаного першим заступником Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Аліповим О.М., а також лист Мінрегіону від 01.10.2012 № 7/10-15750, адресованого Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям та підписаного першим заступником Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Аліповим О.М., є похідною, а тому відсутні правові підстави для її задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов є безпідставним, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Ухвалу складено у повному обсязі 02.10.2015.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.