Ухвала суду № 51886228, 30.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/10245/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

30 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕРКО ГРУП" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕРКО ГРУП" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про: визнання протиправними дії щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 28.01.2015 № 280120151; визнання протиправним та скасування рішення від 13.03.2015, згідно якого ТОВ "ДЕРКО ГРУП" було відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість з додатком №5 за лютий 2015 року; зобов'язання прийняти податкову декларацію ТОВ "ДЕРКО ГРУП" з податку на додану вартість за лютий 2015 року з додатком № 5, датою її фактичного отримання13.03.2015; зобов'язання відобразити задекларовані показники у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року з додатком № 5, в електронних базах даних податкової звітності ДПІ, у тому числі інтегрованих картках ТОВ "ДЕРКО ГРУП".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2015 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що між ТОВ "ДЕРКО ГРУП " та ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві укладено договір №280120151 від 28.01.2015 про визнання електронних документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ "ДЕРКО ГРУП" на електронну адресу контролюючого органу направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за лютий 2015 року, та що підтверджується квитанцією №1 від 13.03.2015, згідно з якою документ не прийнято із зазначенням того, що для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті, можливо відсутній договір з ДФСУ.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся суду з даним позовом.

Згідно п. 48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Враховуючи, що спірні правовідносини, стосуються питання правомірності відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2015 року, вирішення даного публічно - правового спору пов`язується з оцінкою цього документа, зокрема і в частині відповідності порядку його заповнення вимогам чинного податкового законодавства.

Так, відповідно до п. 45.2 ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як вбачається з матеріалів справи, в рядку 06 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року зазначену податкову адресу: м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 13д, що відповідає адресі, визначеній у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "ДЕРКО ГРУП".

На підтвердження свого місцезнаходження за зазначеною вище адресою позивачем було надано Договір суборенди нежилого приміщення № 05114.13090/20 від 05.11.2014, укладений між ТОВ "ДЕРКО ГРУП" та ТОВ "ДОМБУДПЛЮС", відповідно до якого визначено умови тимчасового платного користування частиною нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 13Д.

Суд звертає увагу, що відповідачем не було надано доказів того, що адреса, зазначена позивачем в поданій ним податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року з додатком № 5, не відповідає дійсності. Крім того, суд також звертає увагу, що відповідачем не було зазначено та не надано належних доказів того, що подана позивачем податкова декларація з ПДВ за лютий 2015 року з додатком № 5 не відповідає іншим вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, з квитанції №1 від 13.03.2015 вбачається, що податкова декларація позивача з ПДВ за лютий 2015 року з додатком № 5 не прийнята відповідачем із зазначенням того, що для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті, можливо відсутній договір з ДФСУ.

Водночас, у матеріалах справи наявна копія договору № 280120151 від 28.01.2015 про визнання електронних документів та відсутні будь-які докази розірвання вказаного договору ДПІ в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Згідно п.49.11 ст. 49 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Відтак, зазначення причини відмови у прийнятті декларації є прямим обов'язком податкового органу.

Зважаючи на викладене вище та з урахуванням відсутності у матеріалах справи письмового повідомлення ДПІ про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, дії податкової інспекції щодо неприйняття податкової декларації позивача з ПДВ за лютий 2015 року з додатком № 5 є протиправними, а відповідно і рішення від 13.03.2015, яким позивачу відмовлено у прийнятті податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 є протиправним.

Враховуючи, що представником апелянта не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що свідчать про наявність законодавчо визначених підстав для неприйняття поданої ТОВ "ДЕРКО ГРУП" податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року з додатком № 5, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, та правомірно задовольнив такі.

Пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.05.2015 року місцезнаходженням ТОВ «Дерко Груп» є 02068, місто Київ, Дарницький район, вул. Анни Ахматової, будинок 13д.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Важливо й те, що встановлення відсутності юридичної особи за результатами здійснення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження не є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку. Такою підставою є саме зміна позивачем місця реєстрації. Відтак, доводи апелянта не відповідають вимогам законодавства.

З урахуванням викладених обставин справи та положень законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що дії податкового органу щодо невизнання електронних документів є протиправними. Відповідно позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Апелянт як суб'єкт владних повноважень всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх апеляційних вимог, та не обґрунтував їх у встановленому порядку.

Згідно ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 27.07.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.