Ухвала суду № 51886122, 30.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2477/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

30 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Діно» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Діно» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2014 року №0003292206.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що податковим органом було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог валютного законодавства ТОВ Фірма «Діно» у взаєморозрахунках з нерезидентом «STROWAN TRADING LP» Шотландія по контракту №1 від 17.10.2013 року за період з 17.10.2013 року по 30.11.2014 року, за результатами якої складено Акт від 04.12.2014 року №628/10-13-22-06-133/30050731 (а.с.12-17), в якому були зафіксовані порушення податкового законодавства, а саме: ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», постанови Правління Національного банку України від 16.11.2012 року №475, постанови Правління Національного банку України від 15.11.2013 року №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», а саме: несвоєчасно проведено розрахунки по імпортному контракту №1 від 17.10.2013 року, що укладений з нерезидентом компанією «STROWAN TRADING LP» Шотландія в сумі 45200,00 доларів США, терміном на 9 днів (20.01.2014-29.01.2014), в сумі 56000,00 доларів США, терміном на 305 дні (30.01.2014-30.11.2014); ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме: не подано до ДПІ декларації «Про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходиться за її межами» станом на 01.04.2014 року, 01.04.2014 року, 01.10.2014 року.

В зв'язку із порушенням норм ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94, податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення №0003292206 від 12.12.2014 року, та із визначенням позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 567085,68 грн (а.с.11).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомлення-рішенням, після процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду.

Відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем вимог законодавства з огляду на те, що позивачем порушено строки надходження на митну територію України товару за зовнішньоекономічним контрактом №1 від 17.10.2013 року, а не за порушення строків розрахунків (оплати) в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Як видно з матеріалів справи, 17.10.2013 року між ТОВ Фірма «Діно» та «STROWAN TRADING LP», Шотландія укладено контракт №1 (а.с.26-28), за умовами якого продавець продає, а покупець купує на умовах поставки CIP (Інкотермс-2010) котельне обладнання у кількості і терміни зазначені у додатках до контракту. Загальна вартість контракту складає 1000000 доларів США. Оплата товару здійснюється шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця. Умови оплати - 100% передоплата за товар на рахунок продавця. У додатку №1 до контракту обумовлено поставку водогрійних котлів «HWK - 5000» на загальну суму 56000 доларів США.

На виконання умов вказаного контракту позивач перерахував нерезиденту кошти в іноземній валюті в загальній сумі 56000,00 доларів США.

Згідно платіжного доручення №3 від 22.10.2013 року позивачем здійснено передоплату у сумі 45200,00 доларів США (а.с.56,69). Граничний термін надходження товару за вказаним платежем, згідно з вимогами ст.2 Закону №185/94 (90 днів), тобто 20.01.2014 року.

Відповідно до платіжного доручення №4 від 31.10.2013 року позивачем здійснено оплату у сумі 10800,00 доларів США (а.с.55,70). Граничний термін надходження товару за вказаним платежем, згідно з вимогами закону (90 днів), тобто 29.01.2014 року. На виконання умов контракту нерезидент здійснив поставку водогрійних котлів, у кількості 2 штуки, на загальну суму 56000,00 доларів США.

Водночас слід зауважити, що постановою Апеляційного суду Волинської області від 10.06.2014 року у справі №163/903/14-п (а.с.35-40), котли водогрійні, виробництва Німеччини, 2 штуки, загальною вартістю 56000,00 доларів США, відправником та постачальником яких виступає компанія «STROWAN TRADING LP», Шотландія, а отримувачем і покупцем - Фірма «Діно», ввезені на митний пост «Ягодин» Ягодинської митниці Міндоходів 16.11.2013 року.

Суд першої інстанції вірно вказав, що позивач звертався із запитом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про надання висновку щодо продовження строків розрахунків (поставки) за зовнішньоекономічною операцією, що здійснюється відповідно до контракту від 17.10.2013 року №1, на що отримав відповідь листом №4122-09/68 від 04.02.2014 року, згідно якої товар надійшов на територію України та знаходиться на митному складі Ягодинської митниці, а тому оскільки поставка товару на митну територію України відбулась, відтак відсутні правові підстави для видачі висновку щодо продовження строків розрахунків за контрактом (а.с.43-44,71-72).

Відповідно до положень ч.1 ст.2 Закону №185/94, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Водночас, згідно ч.4 ст.2 Закону, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

16.11.2012 року Правління НБ України прийняло постанову «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», якою встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст.1, 2 Закону України №185/94, повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Вказана норма постанови діє протягом 6 місяців з моменту набрання нею чинності (з 19.11.2012 року).

Також, п.1 постанови Правління НБ України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.05.2013 року №163, яка набрала чинності 20.05.2013 року та діяла до 19.11.2013 року встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст.1, 2 Закону №185/94, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Такі ж самі строки визначені постановою Правління НБ України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.11.2013 року №453, яка набрала чинності з 20.11.2013 року та діяла до 17.05.2014 року.

Згідно приписів ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-ХІІ, момент здійснення експорту (імпорту) - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до ст.321 Митного кодексу України, в разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Тобто, якщо ввезений товар фактично перетнув митний кордон України, він підпадає під режим митного контролю і щодо нього здійснюються митні процедури митними органами України. Фактично, із цього випливає, що якщо товар перебуває під митним контролем, це означає, що товар ввезено в Україну і щодо нього розпочато митні процедури.

Як видно з матеріалів справи, за контрактом від 17.10.2013 року №1 придбаний товар на суму 56000,00 доларів США перетнув митний кордон України в межах граничного строку. Факт і дата перетину кордону 16.11.2013 року встановлено у постанові Апеляційного суду Волинської області від 10.06.2014 року у справі №163/903/14-п.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд першої інстанції правомірно спростував твердження відповідача стосовно того, що обчислення строку здійснення імпортної операцій має тривати до завершення митного оформлення товару, оскільки моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону №185/94-ВР, є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України, та що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 04.07.2011 року у справі №21-136а11 та від 16.01.2012 року у справі №21-412а11.

З урахуванням викладених положень законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції не встановив порушення ТОВ Фірма «Діно» вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відтак, за умови відсутності належних доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері податкових правовідносин та наявності належним чином оформленої звітності, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкових правопорушень не знайшли свого підтвердження, а рішення податкового органу є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 29.07.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.