Постанова № 51886089, 16.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1540/14 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Безименної Н.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2014р. № 0000692201 і № 0000712201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2015 року зазначені судові рішення були скасовані, а справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду цієї справи постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода» (далі - ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» ) є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Миронівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області ) як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «ОСОБА_2» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складно акт від 23.01.2014 р. № 62/22-011/32967502.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем порушено вимоги податкового законодавства, зокрема, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п.201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, що призвело до неправомірного формування податкового кредиту на загальну суму 181791,65 грн., до заниження ПДВ у розмірі 127667,00 грн. та до завищення бюджетного відшкодування в сумі 54125,00 грн.

На підставі таких висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення 10.02.2014р. № 0000692201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 127667,33 грн. - за основним платежем і нараховані штрафні санкції в розмірі 51768,00 грн., та № 0000712201, яким позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування у загальному розмірі 54125,00 грн.

ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода», вважаючи такі рішення відповідача протиправними, звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України ( далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Водночас, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Виходячи з цього, судова колегія встановила, що між позивачем і ФОП ОСОБА_2 було укладено договір від 20.03.2011 р. № 23/ТЕ про надання транспортно-експедиційних послуг.

Зазначений договір та первинні документи за період з квітня 2011 року по листопад 2011 року, складені за результатами його виконання, а саме: податкові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні та карти-рахунка, були вилучені у позивача на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 березня 2013 року у ході досудового розслідування / Т. 1 а.с. 81-83 /.

Жодних первинних документів, складених за результатами фінансово-господарських правовідносин між позивачем і ФОП ОСОБА_2 за договором від 20.03.2011 р. № 23/ТЕ, у матеріалах справи не міститься.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року у позивача було витребувано оригінали та належним чином завірені копії платіжних документів, підтверджуючих рух коштів між ним і вказаним контрагентом при здійсненні спірних господарських операцій, а також первинні документи, підтверджуючі зв'язок таких операцій з господарською діяльністю ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода».

На такий запит товариством суду були надані копії аркушів, на яких, зокрема зазначено «СПД ОСОБА_2» та «оплата за транспортні послуги» згідно певних рахунків. Водночас, первісне походження цих документів та їх назву, між іншим назву документа, з якого вони виокремленні, встановити неможливо. На деяких з цих аркушів міститься скопійований відтиск ймовірно печатки банку ( оригіналів суду на огляд надано не було ). Крім того, приналежність рахунків, на підставі яких начебто здійснені операції з перерахування коштів, що вказані у цих документах, та цільове призначення цих рахунків встановити неможливо, як і неможливо встановити, що взагалі платником був позивач, а не якась інша особа / Т. 3 а.с. 10-115 /.

Тож, оцінивши зазначені документи, у відповідності з вимогами ст. 70 КАС України, колегія суддів вважає їх такими, що не є належними і допустимими доказами, які б підтверджували реальність спірних операцій, та не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, у відповідності до ст. 159 КАС України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та в жодному разі не може засновуватися на припущеннях.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що документи, які витребовувались апеляційним судом у позивача, на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 березня 2013 року у ході досудового розслідування в нього не вилучались.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутні належні і допустимі, у розумінні ст. 70 КАС України, докази, які б підтверджували товарність спірних операцій позивача з ФОП ОСОБА_2, рух коштів за ними, зв'язок таких операцій з господарською діяльністю ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» та взагалі їх економічну доцільність.

Водночас, виходячи з вимог ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV та ст.ст.198, 201 ПК України, колегія суддів відзначає, що реальність господарських операцій має підтверджуватися відповідними первинними документами, а згідно з приписами ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи і доведено апелянтом, у контрагента позивача ФОП ОСОБА_2 відсутня технічна можливість, а саме вантажні транспортні засоби, для надання транспортно-експедиційних послуг і позивачем не доведено зворотного.

Тож, враховуючи викладене, а також те, що за змістом ст. 159 КАС України, рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим і в жодному разі не може засновуватися на припущеннях, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні будь-які правові підстави вважати спірні операції позивача з ФОП ОСОБА_2 такими, що відбулись, та відповідно для визнання права ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» на формування за ними податкового кредиту і отримання бюджетного відшкодування.

З огляду на це, апеляційний суд вважає, що відповідач, виносячи оскаржувані податкові повідомлення-рішення 10.02.2014р. № 0000692201 і №0000712201, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених Конституцією України та чинним законодавством, зокрема ст.ст.198, 201 ПК України, ст. 9 Закону № 996-XIV та п.2.4 Положення № 88.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні жодні правові підстави для задоволення даного адміністративного позову, а судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ст. 160 КАС України, виготовлено 17.09.2015 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Безименна Н.В.

Кобаль М.І.