Ухвала суду № 51886048, 16.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа: № 826/4870/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Драч М.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» ( далі - позивач ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України ( далі - відповідач-1 ), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві ( далі - відповідач-2 ) про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо не підготовки висновку про повернення надмірно сплаченого до бюджету мита та податку на додану вартість за митними деклараціями від 15.08.2013 р. №100270001/2013/227591, від 02.09.2013 р. № 100270001/2013/228381, від 28.11.2013р. № 100270001/2013/233665, № 100270001/2013/233666 та від 16.12.2013 р. №100270001/2013/234684, у тому числі підтвердження зарахування коштів до Державного бюджету України до відповідача-2 та подання його останньому для виконання;

- зобов'язання відповідача-1 підготувати висновок про повернення позивачу надмірно сплаченого до бюджету мита у розмірі 48632,33 грн. та податку на додану вартість на суму 159364,36 грн. за митними деклараціями від 15.08.2013 р. №100270001/2013/227591, від 02.09.2013 р. № 100270001/2013/228381, від 28.11.2013р. № 100270001/2013/233665, № 100270001/2013/233666 та від 16.12.2013 р. №100270001/2013/234684, у тому числі підтвердження зарахування коштів до Державного бюджету України до відповідача-2 та подання його останньому для виконання;

- стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених коштів в розмірі 207 996,69 грн., у тому числі мита в розмірі 48632,33грн. та податку на додану вартість на суму 159364,36 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2015 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не підготування висновку про повернення надміру сплачених митних платежів та направлення його ГУ ДКСУ в м. Києві і зобов'язано відповідача-1 підготувати такий висновок і направити його ГУ ДКСУ в м. Києві, а в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням у частині задоволення позовних вимог відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги, у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Еколан Інгредієнти» здійснювалось митне оформлення товару (соєвий лецитин марки Verolec NON GMO IP), у зв'язку з чим митному органу були подані митні декларації від 15.08.2013 р. № 100270001/2013/227591, від 02.09.2013 р. №100270001/2013/228381, від 28.11.2013 р. № 100270001/2013/233665, №100270001/2013/233666, від 16.12.2013 р. № 100270001/2013/234684 та відповідні первинні документи, підтверджуючі заявлену митну вартість, зокрема контракт від 11.01.2010 р. № 78/01-10, додаткові угоди до нього, коносаменти, інвойси, пакувальні листи, сертифікати про походження товару.

Під час митного оформлення товару позивач сплатив відповідні митні платежі із переплатою в розмірі 159364,36 грн. по ПДВ і 48632,33 грн. мита і товари були випущені у вільний обіг.

26.09.2014 р. позивач звернувся до відповідача-1 із заявою № 545 про повернення коштів, в якій просив повернути на поточний рахунок підприємства надміру сплачені до Державного бюджету України кошти в сумі 207996,69 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 159364,36 грн. та мито на суму 48632,33 грн., а також вчинити всі необхідні дії, пов'язані з поверненням таких коштів, зокрема щодо встановлення факту надмірної сплати, складання та надання відповідного висновку ГУ ДКСУ в м. Києві.

13.10.2014 р. за результатами розгляду вказаної заяви відповідач-1 листом №11408/1/26-70-52-02 повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення його вимог щодо повернення коштів.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги в частині про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо не здійснення підготування висновку про повернення надміру сплачених митних платежів та направлення його ГУ ДКСУ в м. Києві і зобов'язання відповідача-1 вчинити такі дії, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується відсутність у позивача заборгованості зі сплати податків та митних платежів та наявність в нього переплати з ПДВ у розмірі 159364,36 грн. і з мита на суму 48632,33 грн., а відповідачами не доведено зворотного.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, перевіривши правильність оскаржуваного рішення суду у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні відносини регулюються Конституцією України, Митним кодексом України ( далі - МК України ), Податковим кодексом України ( далі - ПК України), Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переоплат, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618 ( далі - Порядок № 618 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 301 МК України, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У п.п. 43.1, 43.3 ст. 43 ПК України закріплено, що заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 618 передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Відповідно до п.п. 2, 3 розділу ІІІ Порядку № 618, заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником ( заступником керівника ) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

У п. 4 розділу ІІІ Порядку № 618 вказано, що для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року N 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Згідно до п. 6 розділу ІІІ Порядку № 618, керівник ( заступник керівника ) митного органу на підставі результатів перевірки ( у разі її проведення ) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України. Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Пунктом 11 розділу ІІІ Порядку № 618 регламентовано, що за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством у галузі митних та фінансових правовідносин регламентовано чіткий порядок повернення суб'єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: 1) звернення суб'єкта господарювання до митного органу із відповідною заявою; 2) встановлення митним органом наявності факту переплати ( за необхідності проведення перевірки ); 3) складання ним відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення заявнику надміру сплачених митних платежів або винесення обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

Аналогічний правовий підхід викладено в рішенні Верховного Суду України від 24 березня 2015 року у справі № 21-3а15к, яке відповідності до ч. 1 ст.244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, що застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, який містить зазначені норми права.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач, діючи на підставі та в порядку п. 1 розділу ІІІ Порядку № 618, звернувся до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів, однак у відповідь на зазначене звернення Київською міською митницею ДФС України позивачу було надіслано лист від 13.10.2014 р. № 11408/1/26-70-52-02 про відмову в задоволенні вказаних вимог у зв'язку з відсутністю правових підстав.

При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції, у зазначеному листі-відповіді відповідач-1 не ставить під сумнів наявності у позивача суми переплати, яку він просить повернути, а саме 159364,36 грн. - з ПДВ та 48632,33 грн. - з мита, не зазначає про будь-які недоліки документів, доданих позивачем до заяви про повернення надмірно сплачених митних платежів, а також не наводить жодних відомостей щодо проведення ним перевірки заявлених вимог товариства в порядку, затвердженому наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618.

Більш того, апеляційний суд відзначає, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження митний орган не надав жодних доказів, які б підтверджували правомірність його відмови позивачу щодо складання висновку про повернення надмірно сплачених коштів.

Доводи апелянта про те, що кошти, сплачені суб'єктами господарювання як митні платежі зберігаються на рахунках митного органу лише протягом 90 днів, а потім перераховуються до Держбюджету України, що на думку апелянта, вказує на неможливість їх повернення зі спливом цього строку, колегія суддів вважає такими, що прямо суперечать приписам ст. 301 МК України, ст. 43 ПК України та Порядку № 618, якими визначено порядок повернення надмірно сплачених митних платежів саме з Держбюджету України на протязі 1095 днів, а не 90 днів, як помилково вважає апелянт.

Посилання апелянта на те, що для задоволення вимог позивача і повернення йому надмірно сплачених коштів слід встановити, чи не повертались вони йому раніше, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки, по-перше, це є обов'язком апелянта, який мав бути ним виконаний після отримання заяви товариства про повернення надмірно сплачених коштів та до надання йому відмови в їх поверненні, і невиконання якого лише підтверджує протиправність бездіяльності митного органу, а по-друге, матеріалами справи, зокрема платіжними дорученнями, банківськими виписками / а.с. 86-97 / та довідкою про відсутність у позивача заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів від 08.04.2015 р. № 13337/10/26-59-23-01-12 / а.с. 122 / повністю підтверджується факт сплати позивачем платежів, внаслідок чого в нього утворилась спірна переплата.

Більш того, як було зазначено вище, у листі від 13.10.2014 р. №11408/1/26-70-52-02 про відмову позивачу в задоволенні його вимог щодо повернення надмірно сплачених коштів апелянт не ставить під сумнів наявність у позивача спірної переплати.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи всупереч приписам ч. 2 ст. 71 КАС України, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не надав суду жодних доказів, не навів будь-яких доводів, які підтверджували правомірність його бездіяльності щодо ненадання висновку про повернення позивачу надмірно сплачених коштів та спростовували б правильність висновків суду першої інстанції, і не переконав судову колегію у своїй правоті.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх і необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо не здійснення підготування висновку про повернення надміру сплачених митних платежів та направлення його ГУ ДКСУ в м. Києві і зобов'язання відповідача-1 вчинити такі дії та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи, а рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, згідно з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Київської міської митниці Державної фіскальної служби України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2015 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.