Ухвала суду № 51886022, 16.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа: № 810/1512/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Драч М.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

Комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» (далі - позивач ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області ( далі - відповідач ) про:

- визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2014 р. № 0003751500;

- зобов'язання відповідача відобразити у картці особового рахунку позивача відомості про сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2013 - січень 2014 року, відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях позивача;

- зобов'язання відповідача надати інформацію, в який звітний період було зараховано грошові кошти, сплачені позивачем на узгоджене податкове зобов'язання, згідно з декларацією з податку на додану вартість за травень 2013 - січень 2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.05.2014 р. №0003751500, а в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням в частині задоволення адміністративного позову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду в цій частині та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши оскаржуване рішення суду у межах апеляційної скарги, відповідно до ст. 195 КАС України, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» ( далі - КП «Тетіївтепломережа» ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області ( далі - Тетіївська ОДПІ ГУ ДФС в Київській області ) як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

На протязі податкового періоду з травня 2013 року по січень 2014 року включно КП «Тетіївтепломережа» регулярно здійснювалось подання відповідних податкових декларацій з ПДВ і сплачувались визначені в них суми податку із зазначенням у платіжних дорученнях призначення платежу.

07.05.2014 р. відповідачем було проведено камеральну перевірку КП «Тетіївтепломережа» щодо своєчасності сплати платежів з ПДВ до бюджету за період з 30.06.2013 р. по 02.03.2014 р., за результатами якої складено акт від 07.05.2014 р. № 122/151/24879282.

У вказаному акті перевірки відповідачем зафіксовано порушення КП «Тетіївтепломережа» граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за період з травня 2013 року по січень 2014 року включно.

Такі висновки відповідач обґрунтовує тим, що платежі позивача зі сплати ПДВ за податковими деклараціями за період з травня 2013 року по січень 2014 року включно зараховувались податковим органом в рахунок погашення його податкового боргу за попередні періоди.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2014 р. № 0003751500, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 20 % за порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ на суму 3313,37 грн.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги в частині про визнання протиправними і скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції виходив з того, що підприємство сплачувало свої поточні податкові зобов'язання з ПДВ вчасно і повному обсязі, що підтверджується наданими ним платіжними дорученнями, а відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували наявність у підприємства податкового боргу, висновки акту перевірки та правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення від 19.05.2014 р. № 0003751500.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ) та Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 р. № 276, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин ( далі - Інструкція № 276 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктами 36.1 і 36.5 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У ст. 203 ПК України закріплено, що відповідно до вимог вказаної статті, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України регламентовано, що в разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.1.4, 5.3, 11.3 Інструкції № 276, облік, контроль і складення звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби відкриваються особові рахунки за кожним платником податків та кожним видом платежу, які повинні сплачуватись таким платником. У картках особових рахунків платників податків відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків, стан розрахунків платника з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Дані про надходження платежів до бюджету відображаються органом державної податкової служби в особових рахунках платників і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Саме на підставі облікових даних карток особових рахунків платників податків засобами програмного забезпечення формуються податкові вимоги на суми податкового боргу та реєструються у реєстрі виданих податкових вимог за кожним боржником окремо

Отже, з викладених правових норм вбачається, що податковим законодавством регламентовано зобов'язання податкового органу зараховувати суми платежів, які надходять від платника податків, у першу чергу, у рахунок погашення його податкового боргу.

При цьому, слід враховувати, що єдиною і необхідною правовою підставою для виникнення у податкового органу такого обов'язку є наявність у платника податкового боргу.

Разом з тим, перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів встановила, що рішенням Тетіївської МДПІ від 11.02.2009 р. №6 з КП «Тетіївтепломережа» було списано податковий борг, який підприємство мало станом на 01.01.2009 р., рішеннями судів, які набрали законної сили, а саме: постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі № 810/1323/13-а, постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі № 810/1508/15, постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року у справі № 810/1517/15, встановлено відсутність у позивача податкового боргу за період з 01.01.2009 р. по 01.05.2014 р.

Тож, оскільки зазначені обставини, встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, то у відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають доказуванню.

Водночас, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням на позивача було накладено штраф несвоєчасну сплату податкових платежів з ПДВ за період з травня 2013 року по січень 2014 року, оскільки, як стверджує відповідач, гроші, які надходили від підприємства для виконання його податкових зобов'язань за цей період зараховувались податковим органом на погашення податкового боргу платника за попередні періоди.

При цьому, ані до суду першої інстанції, ані на вимогу апеляційного суду відповідачем не було надано жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б підтверджували наявність у позивача податкового боргу та правомірність прийняття Тетіївською ОДПІ ГУ ДФС в Київській області оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.05.2014 р. № 0003751500.

З огляду на це, доводи апелянта про те, що податкові платежі КП «Тетіївтепломережа» з ПДВ за період з травня 2013 року по січень 2014 року включно були зараховані в рахунок погашення податкового боргу підприємства в календарній черговості його виникнення, видаються не обґрунтованими та голослівними.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів ні обставин, на які він посилається, ні правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.