Ухвала суду № 51886011, 16.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7727/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Кучкарової Я.Д., представників позивача Іноземцева М.С., Іващенко М.І., представника відповідача Хітько В.М., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малтюроп Юкрейн» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії, скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2015 року позов задоволено частково.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Малтюроп Юкрейн» 02 липня 2014 року подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, в якій визначено податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу в сумі -417413,00 грн. (р.16, а.с. 16).

20 січня 2015 року ТОВ «Малтюроп Юкрейн» звернулось до відповідача з листом від № 3169, яким просило повідомити про причини, що призвели до не відображення суми, визначеної в уточненій податковій декларації від 02 липня 2014 року, в особовому рахунку позивача, що призвело до помилкових нарахувань останнього, штрафних санкцій та пені.

Відповідач листом від 10 лютого 2015 року № 3851/10/26-59-15-04-66 повідомив позивача, що за наслідками отримання податкової звітності останнього, в автоматичному режимі було сформовано картку особового рахунку авансових внесків з податку на прибуток, а саме, сума сплачених авансових внесків у зв'язку із виплатою дивідендів з податку на прибуток у розмірі 417413,00 грн. не сформована та надміру сплачена сума податку на прибуток у звітному періоді, оскільки р. 13.5.1 додатка ЗП до декларації з податку на прибуток та відповідно р. 13 декларації завищено товариством на 417413,00 грн.

11 лютого 2015 року ТОВ «Малтюроп Юкрейн» звернулось до контролюючого органу з листом № 3181 для з'ясування правильності заповнення консолідованої декларації з податку на прибуток за 2013 рік в частині додатку ЗП, оскільки з моменту надання декларації до вілповідача та на момент звернення товариства з даним листом, відсутні рішення по відображенню на особових рахунках платника даних додатку ЗП в повному обсязі.

За результатами розгляду звернення позивача, податковий орган листом від 16 березня 2015 року № 4220/10/26-15-15-03-11 повідомив ТОВ «Малтюроп Юкрейн» про порядок заповнення додатку ЗП, з посиланням на лист ДФС України від 12 листопада 2014 року №10346/7/99-99-15-02-01-17 «Про надання методологічної допомоги».

У свою чергу, 10 березня 2015 року відповідачем сформовано податкову вимогу № 5900-25 про сплату позивачем суми податкового боргу в з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 425 515,47 грн.

Посилаючись на протиправність дій податкового органу, що зумовили прийняття оскаржуваної податкової вимоги, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не спростована наявна переплата позивачем з авансових внесків за звітний період, а також переплата авансових внесків за 2013 рік, податковий орган як суб'єкт владних повноважень, безпосереднім обов'язком якого є контроль за правомірністю нарахування та сплати податків і зборів суб'єктами господарювання, зобов'язаний був врахувати відомості, зазначені у податковій звітності, однак цього не зробив, що призвело до безпідставного визначення податкового боргу позивачу та направлення йому податкової вимоги.

За змістом статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з абз. 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України (у редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Враховуючи, що у рядку 01 декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік підприємством задекларовано доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 284 446 157,00 грн. (а.с. 11), то виходячи з положень вищезгаданої статті, на позивача розповсюджується обов'язок зі сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств.

У рядку 11 «Податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню (рядок 07 - рядок 08 - рядок 09 (при позитивному значенні) х 19,00 /100» наведеної декларації задекларовано суму у розмірі 10 542 468,00 грн., виходячи з чого сума щомісячного авансового платежу з податку на прибуток визначена позивачем у рядку 23 декларації у розмірі 843 755,00 грн. (а.с. 12).

Виходячи з даних додатку ЗП до декларації, позивачем рядком 13 задекларовано зменшення нарахованої суми податку у розмірі 10 959 881,00 грн., яке виникло за рахунок сплачених протягом звітного року авансових внесків з податку на прибуток у зв'язку із виплатою дивідендів у звітному (податковому) періоді (а.с. 20).

Таким чином, враховуючи наявну у позивача переплату зі сплати податку на прибуток підприємств за рахунок внесення ним авансових внесків з податку, позивачем визначено у звітному (податковому) періоді 2013 рік задеклароване від'ємне значення суми податку, яке підлягає сплаті у відповідному періоді.

Згідно з абз. 5 п. 57.1 ст. 57 ПК України на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Згідно з абзацом 6 цієї норми законодавства якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

З аналізу наведених норм вбачається, що сплата авансових внесків при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 ПК України надає право платнику податку зараховувати відповідну суму у зменшення саме авансових внесків у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Відповідно до пункту 153.3 статті 153 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Згідно з підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 ПК України у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

З аналізу наведених норм вбачається, що право платника податку зменшувати свої податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств у майбутніх звітних періодах за підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 ПК України пов'язується не з самим фактом сплати авансових внесків під час виплати дивідендів, а із фактом перевищення розміру сплачених ним авансових внесків у такому випадку над розміром податкових зобов'язань з відповідного податку, тоді як, стаття 57 Податкового кодексу України пов'язує лише сам факт сплати авансових внесків при виплаті дивідендів з правом зменшувати розмір авансових внесків у майбутніх періодах.

Як вбачається з наведених у декларації позивача показників, розмір сплачених ним під час виплати дивідендів авансових внесків з податку на прибуток підприємств не перевищував розміру його податкових зобов'язань за відповідний звітний (податковий) період, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування підпункту 153.3.4 пункту 153 статті 153 ПК України та необхідність застосування в даному випадку положень пункту 57.1 статті 57 ПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не спростована наявна переплата позивачем з авансових внесків за звітний період та переплата авансових внесків за 2013 рік, а механізм визначення розміру авансового внеску, що підлягатиме сплаті щомісячно, встановлений формою податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженою наказом міністерства доходів і зборів України від 30 грудня 2013 року № 872, позивачем дотриманий.

Таким чином твердження відповідача про завищення позивачем рядку 13 додатку ЗП до декларації з податку на прибуток на 417 413 грн. є необґрунтованим.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає протиправною вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 10 березня 2015 року № 5900-25 про сплату суми податкового боргу в з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 425 515,47 грн.

Посилання податкового органу в апеляційній скарзі на листи ДФС України від 07.02.2014 №3194/7/99-99-03-01-17 та від 12.11.2014 №10346/7/99-99-15-02-01, є необґрунтованим, оскільки дані листи не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України.

Відповідач також зазначає, що станом на момент винесення податкової вимоги за позивачем обліковувався борг з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у сумі 425 515,47 грн., однак станом на час розгляду справи в суді у позивача такий борг відсутній, наявна переплата розмірі 380 937,40 грн. та рахується заборгованість зі сплати податку на прибуток у розмірі 2 020 695,88 грн.

З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсутність податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток підприємств та наявність податкового боргу з податку на прибуток не свідчить про правомірність направлення оскаржуваної податкової вимоги та факт завищення позивачем рядку 13 додатку ЗП до декларації з податку на прибуток за 2013 рік на 417 413 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції ст.ст. 11 та 69 КАС України колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивачем на вимогу ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2015 року про відкриття провадження докази не надавалися, як не надавались вони і в суді апеляційної інстанції.

Статтею 165 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Таким чином, враховуючи, що апеляційну скаргу подано відповідачем, в якій він просить відмовити позивачу у задоволенні позову, апеляційний суд не переглядає постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 17 вересня 2015 року.

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.