Постанова № 51885814, 16.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8222/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 вересня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Державного підприємства "Укргеоінформ", третя особа: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про надання дозволу на реалізацію майна,-

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Укргеоінформ» (далі по тексту - відповідач), за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про надання дозволу на погашення податкового боргу ДП «Укргеоінформ».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволені повністю. Надано дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу Державного підприємства «Укргеоінформ» (код ЄДРПОУ 02571008, м. Київ, 02660, вул. Попудренка, 54) за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції, та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення. Так, апелянт акцентує увагу на ту обставину, що висновки акту ревізії не можуть бути предметом позову, а тому суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство «Укргеоінформ» перебуває на податковому обліку, як платник податків у ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи, відповідач має податковий борг у розмірі 701 117,47грн.

У зв'язку з несплатою в порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України суми податкового зобов'язання зазначеної у поданій податковій декларації, у встановлений строк, на підставі п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України відповідачу направлено податкову вимогу від 01.09.2014р. №1534-25 на суму 327180,96 грн.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Позивачем винесено рішення №8452/10/26-52-25-33 від 01.09.2011р. про опис майна у податкову заставу.

Відповідно до п. 91.3 статті 91 ПК України, податковим керуючим були здійснені наступні заходи щодо погашення боргу.

03 квітня 2015 року складено акт опису майна №6/26-52-23-20 на суму 787 364,74 грн. на яке поширюється право податкової застави. Так, з вказаного акту вбачається, що відповідачем описано триповерхову будівлю виробничого корпусу загальною площею 2126,8 кв.м, що розташована за адресою: вул. Шкільна,6, м. Вишгород на загальну суму 787364,74 грн. (а.с.10).

Після чого позивач звернувся до суду з даними позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, так як позивачем вчинені усі дії у межах своїх повноважень щодо стягнення боргу у добровільному порядку, а відповідачем в свою чергу податковий борг не погашено.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та погоджується з доводами апелянта, що висновки акту перевірки не можуть бути предметом судового розгляду, зважаючи на наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі по тексту ПК України)

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із п. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п. 95.1. ст. 95 Податкового Кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Таким чином, процедурі продажу майна платника податків передують заходи, вчинені податковою службою, щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. В разі їх недостатності, чинним законодавством передбачена процедура продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що продаж майна ДІЇ «Укргеоінформ» є передчасним, оскільки податковою службою не вичинялися заходи, спрямовані на погашення податкового боргу в сумі 701 117,47 грн. шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

В порушення ст.71 КАС України податковим органом не надано доказів тих обставин, що заявником вжито заходи, спрямовані на погашення суми боргу за рахунок майна Державного підприємства «Укргеоінформ».

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що звернення в податкову заставу нерухомого майна, а саме - триповерхової будівлі виробничого корпусу загальною площею 2128,8 кв.м., розташованої за адресою: м. Вишгород, вул. Шкільна, 6 (далі - Будівля) суперечить вимогам Податкового кодексу України.

Так, відповідно Податкового кодексу України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Абзацом 5 пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави не поширюється, зокрема, на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу.

Згідно підпункту 87.3.7 пункту 87,3 статті 87 Податкового кодексу України, не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України "Про заставу".

В свою чергу, абзацом четвертим статті 11 Закону України "Про заставу" визначено, що державне підприємство, за яким майно закріплено на праві повного господарського відання, самостійно здійснює заставу цього майна, за винятком цілісного майнового комплексу підприємства, його структурних підрозділів, будівель і споруд, застава яких здійснюється з дозволу та на умовах, погоджених з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном.

Таким чином, вірними є доводи апелянта, що застава будівлі підприємства, віднесеного до сфери управління органу, уповноваженого на здійснення такого управління, здійснюється з дозволу та на умовах, погоджених з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном.

Як вбачається з документів, долучених апелянтом до матеріалів справи, статутом ДП «Укргеоінформ» передбачено, що контроль за ефективністю використання, збереженням та обліком майна, закріпленого за Підприємством, здійснює Уповноважений орган управління (Держгеокадастр).

Таким чином, нерухоме майно підприємства, яке не підлягає приватизації, не може бути відчужене, вилучене та передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути його відчуження (пп..4.10 Положення).

Крім того, апелянтом надано відомості про державне майно (нерухоме майно державних підприємств, їх об'єднань, установ та організацій) ДП "Укргеоінформ", відповідно до яких на балансі останнього перебуває триповерхова будівля виробничого корпусу загальною площею 2126,8 кв.м, що розташована за адресою: вул. Шкільна,6, м. Вишгород на праві господарського відання. (а.с.83-86).

При цьому, погодження виникнення права податкової застави на будівлю Держгеокадастр не надавав.

Зазначене є підставою для відмови у задоволенні позову, так як позивачем порушено процедуру опису майна, що є передумовою для надання дозволу на реалізацію майна.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2015 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Державного підприємства "Укргеоінформ", третя особа: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про надання дозволу на реалізацію майна відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.