Ухвала суду № 51885579, 01.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1210/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2015 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грандіс Трейд» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Грандіс Трейд» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 16.12.2014 №0007402201, №0007392201 та від 07.07.2014 №0005891702, №0005022201.

29.05.2015 ТОВ «Грандіс Трейд» подано заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму 1 785 469, 83 грн. за основним платежем та на суму 446 367, 95 грн. за штрафними санкціями по податковому повідомленню-рішенню від 16.12.2014 №0007402201 (т.4 а.с.53).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2015 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи у період з 19.05.2014 по 06.06.2014 відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Грандіс Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №2227/10-07-22-01/34842116 від 16.06.2014, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог:

- підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24 травня 1995 року №88, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4062694 грн.., в тому числі: за 3 квартал 2011 року - на 193444 грн., за 4 квартал 2011 року - на 561570 грн., за 1 квартал 2012 року - на 42762 грн., за 2 квартал 2012 року - на 61005 грн., за 3 квартал 2012 року - на 214097 грн., за 4 квартал 2012 року - на 372401 грн., за 2013 рік - на 2617415 грн.;

- пункту 48.7 статті 48, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 2437677 грн.;

- підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України - не подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року;

- пунктів 2.8, 3.5 та 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, в результаті чого встановлено перевищення ліміту залишків готівки в касі на загальну суму 81065,93 грн.;

- статей 162, 163, 164, 167, 168, підпунктів «а», «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, через неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів громадянам та заниження суми податку з доходів фізичних осіб з доходів виплачених громадянам у сумі 68 6011, 20 грн.;

- підпункту 1 пункту 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VІ та за результатами вибіркової перевірки не нараховано єдиний соціальний внесок до сплати до бюджету в сумі 1 693 990, 32 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано до ДПІ заперечення на нього (т.1 а.с.72-78).

Листом від 07.07.2014 №5439/10/10-07-22-01-07 відповідачем повідомлено ТОВ «Грандіс Трейд», що висновок акту перевірки залишено без змін (т.1 а.с.79-99).

На підставі акта перевірки позивача 07.07.2014 ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0005002201, яким нараховано грошові зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств у сумі 4 062 694 грн. за основним платежем та 82 6920 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.100);

- №0005012201, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на суму 2 437 677 грн. за основним платежем та на 609 589, 25 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.101);

- №0005891702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку з доходів найманих працівників на суму 686 011, 20 грн. за основним платежем та на 171 502, 80 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.102);

- №0005022201, згідно якого позивачу застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 162 131, 86 грн. (т.1 а.с.103).

Вказані повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку (т.1 а.с.106-114).

Головним управлінням Міндоходів у Київській області у рішенні від 23.09.2014 №2319/10/10-36-10-01-04/746, за результатами розгляду скарги позивача, податкові повідомлення-рішення від 07.07.2014 0005002201, №0005022201, №0005891702 залишені без змін, а податкове повідомлення-рішення від 07.07.2014 №0005012201 у частині 170,00 грн. застосованої штрафної санкції скасовано, в іншій частині таке рішення залишено без змін (т.1 а.с.115-122).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України (т.1 а.с.124-133).

У рішенні про результати розгляду повторної скарги від 01.12.2014 №7693/6/99-99-10-01-03-15 Державною фіскальною службою України скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.07.2014 №0005002201, №0005012201, з урахуванням рішення прийнятого за розглядом первинної скарги, в частині визнання податку на прибуток та податку на додану вартість і у відповідних частинах штрафні санкції за рахунок невизнання витрат та податкового кредиту по операціях з придбання будівельних матеріалів у ТОВ «Хомстіл», ТОВ «Хомстіл груп». В іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін, а повторну скаргу частково задоволено. Податкові повідомлення-рішення від 07.07.2014 №0005891702, №0005012201 (фактично №0005022201) та рішення ГУ Міндоходів у Київській області від 23.09.2014 №2319/10/10-36-10-01-04/746, прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін, а повторну скаргу ТОВ «Грандіс Трейд» - без задоволення (т.1 а.с.134-140).

На підставі акту перевірки позивача та рішення про результати розгляду повторної скарги від 01.12.2014 №7693/6/99-99-10-01-03-15 ДПІ прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 16.12.2014:

- №0007402201, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств на суму 1859 007 грн. за основним платежем та на 464 752 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.141);

- №0007392201, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на суму 292 522 грн. за основним платежем та на 73 131 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.142).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податковий орган не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а доводи позивача у ході судового розгляду знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0007402201 від 16.12.2014 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки за позивачем встановлено протерміновану кредиторську заборгованість на загальну суму 411393 грн. ТОВ «Грандіс Трейд» отримано будівельні матеріали у постачальників: ТОВ «Будівельні рішення» - на суму 1599 грн.; ТОВ «Елітбуд» - на суму 24979,0 грн.; ТОВ «Технопроект» - на суму 22758 грн., ТОВ «Промбудальянс» - на суму 362057,0 грн., і не проведено розрахунків за такі матеріали.

Відповідно до п.п. 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

У відповідності до вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Грандіс Трейд» та ТОВ «Елітбуд» укладено усну угоду про поставку будівельних матеріалів на загальну суму 32578,91 грн., з яких 7600 грн. ТОВ «Грандіс Трейд» сплачено.

Таким чином, сума заборгованості ТОВ «Грандіс Трейд» перед ТОВ «Елітбуд» склала 24978,91 грн.

При цьому, між ТОВ «Елітбуд» та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого ТОВ «Елітбуд» відступило право вимоги, а ОСОБА_2 набув право вимоги засноване на накладних на поставку будівельних матеріалів та рахунках, що не оплачені.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.05.2012 у справі № 2-306-12 стягнуто з ТОВ «Грандіс Трейд» на користь ОСОБА_2 24978,91 грн. за поставлені будівельні матеріали.

Як вбачається із постанови ВДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 26.11.2013 №38733208 борг сплачено повністю. Тобто, кредиторська заборгованість ТОВ «Грандіс Трейд» перед ТОВ «Елітбуд» у сумі 24978,91 грн. на час проведення перевірки була відсутня.

Також, між ТОВ «Грандіс Трейд» та ТОВ «Промбудальянс» укладено договір субпідряду №1008-1 від 10.08.2007, відповідно до якого субпідрядник (ТОВ «Промбудальянс») зобов'язується протягом строку дії договору своїми силами і засобами виконати роботи по зовнішньому утепленню та високоякісному оздобленню фасаду будинку, а підрядник (ТОВ «Грандіс Трейд») - прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором та додатками до нього.

Позивачем не заперечується наявність кредиторської заборгованості ТОВ «Грандіс Трейд» перед ТОВ «Промбудальянс» у розмірі 362057,00 грн., однак, вказано, що строк позовної давності щодо стягнення такої заборгованості не минув, а тому твердження податкового органу, що така сума заборгованості є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України не відповідає дійсності.

Згідно із статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У частині п'ятій статті 261 Цивільного кодексу України закріплено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позивачем подано додаткову угоду №1 від 27.12.2007 до договору субпідряду №1008-1 від 10.08.2007 із ТОВ «Промбудальянс», у якій викладено підпункт 2.2.5 договору у такій редакції: «якщо протягом п'яти років не будуть здійснені взаєморозрахунки за виконані роботі в безготівковій формі або взаємозаліком, термін сплати по зобов'язанням підрядника настає у грудні 2012 року». Тобто, строк позовної давності зі стягнення кредиторської заборгованості з ТОВ «Грандіс Трейд» на користь ТОВ «Промбудальянс» у розмірі 362057 грн. починає свій перебіг у грудні 2012 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у позивача відсутня нестягнута після закінчення строку позовної давності заборгованість по договорам із ТОВ «Промбудальянс» та ТОВ «Елітбуд», а тому доводи податкового органу про необхідність включення до складу інших доходів суми у розмірі 387036 грн. за операціями із такими контрагентами є безпідставними, у зв'язку з чим вказана сума не може бути розцінена як доходи позивача, а податкове повідомлення-рішення №0007402201 від 16.12.2014 підлягає скасуванню у цій частині, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Стосовно іншої частини зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0007402201 від 16.12.2014 колегія суддів звертає увагу, що позивачем не заперечуються обставини наявності простроченої кредиторської заборгованості ТОВ «Грандіс Трейд» перед ТОВ «Будівельні рішення» та КС «Технопроект», у зв'язку із чим було подано заяву про зменшення позовних вимог на суму 4627,83 грн. за основним платежем та у сумі 1156,95 грн. за штрафними санкціями (т.4 а.с.53). Тобто, у цій частині назване повідомлення-рішення не оскаржується.

Щодо висновків ДПІ про завищення валових витрат у сумі 9372852,0 грн. колегія суддів зазначає наступне.

16.04.2015 ТОВ «Грандіс Трейд» подано до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області заяву від 15.04.2015 №15-04/15 про намір досягнення податкового компромісу.

За результатами розгляду такої заяви, 29.09.2015 відповідачем прийнято рішення №46/1007/34842116 щодо погодження застосування процедури податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0007402201 від 16.12.2014 у сумі 1780842,00 грн. за основним платежем та у сумі 445211,00 грн. за штрафними санкціями (у частині донарахованих зобов'язань, у зв'язку з чим позивачем зменшено розмір позовних вимог по податковому повідомленню-рішенню №0007402201 від 16.12.2014 у сумі 1780842,00 грн. за основним платежем та у сумі 445211,00 грн. за штрафними санкціями.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0007392201 від 16.12.2014 колегія суддів зазначає наступне.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами висновків про те, що ТОВ «Грандіс Трейд» за липень 2012 року до ДПІ не подана декларація з податку на додану вартість та не задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2012 року по реалізованих товарно-матеріальних цінностях та виконаних роботах всього на загальну суму 289747 грн., чим порушено пункт 48.7 статті 48 та пункт 201.15 статті 201 Податкового кодексу України; а також через твердження про невідповідність сум податкового кредиту, сформованого позивачем, сумам зобов'язань задекларованих його постачальниками: ТОВ «Світ металів» у червні 2013 року на суму 1441,11 грн. та ТОВ «Анфас ЛТД» у березні 2013 року у сумі 1333,47 грн.

Як встановлено судом першої інстанції податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2012 року подана позивачем засобами електронного зв'язку.

На підтвердження прийняття податковим органом декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року разом із додатками №2, №3, №5 і реєстром виданих та отриманих податкових накладних до неї, позивачем надано примірники квитанцій №2 від 16 серпня 2012 року (т.3 а.с.97-112).

Посилання відповідача на існування листа-повідомлення про відмову у прийнятті названої податкової звітності від 23.08.2012 є необґрунтованими, оскільки доказів направлення та отримання такого повідомлення позивачем ДПІ не надано, також зазначено, що такі докази у податкового органу - відсутні.

У рішенні від 23.09.2014 №2319/10/10-36-10-01-04/746 Головним управлінням Міндоходів у Київській області, за результатами розгляду скарги позивача, податкове повідомлення-рішення від 7 липня 2014 року №0005012201 скасоване у частині застосованої штрафної санкції у сумі 170,00 грн. через те, що інформація про відправку та отримання платником податків письмового повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації із податку на додану вартість за липень 2012 року як податкової звітності - відсутня, а тому не доведено правомірність застосованих до товариства штрафних санкцій.

Разом із тим, донараховані названим повідомленням-рішенням податкові зобов'язання позивача у зв'язку із неподанням податкової декларації у розмірі всієї суми податку на додану вартість, яка визначена у цій декларації, у розмірі 289747 грн. залишилися не скасованими.

За визначенням у пункті 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У силу положень підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За правилами пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

За нормами пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

У пункті 49.2 статті 49 Податкового кодексу України закріплено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.3 статті 49 Податкового кодексу України).

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пункт 49.8 статті 49 Податкового кодексу України).

Згідно приписів пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

У пункті 49.11 статті 49 Податкового кодексу України закріплено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації (пункт 49.15 статті 49 Податкового кодексу України).

Враховуючи, що податковим органом не було надано доказів направлення позивачу письмового повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, зважаючи на наявність у товариства доказів прийняття податкової звітності за відповідний період (квитанцій №2), а також на скасування Головним управлінням Міндоходів у Київській області штрафних санкцій, нарахованих через твердження про неподання відповідної декларації, - суд доходить висновку, що твердження податкового органу про неподання товариством «Грандіс трейд» податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року не відповідають дійсності та є протиправними, а грошові зобов'язання, донараховані у податковому повідомленні-рішенні №0007392201 від 16 грудня 2014 року у сумі 289747 грн. через встановлення факту неподання відповідної податкової декларації є необґрунтованими, а їх донарахування - безпідставним.

Стосовно невідповідності сум податкового кредиту позивача сумам податкових зобов'язань, задекларованих його постачальниками: ТОВ «Світ металів» у червні 2013 року на суму 1441,11 грн. і ТОВ «Анфас ЛТД» у березні 2013 року на суму 1333,47 грн., за наслідками чого відповідачем встановлено порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Позивач вказує, що відповідачу надавалися до перевірки податкові накладні, отримані від ТОВ «Світ металів» та ТОВ «Анфас ЛТД». ТОВ «Грандіс Трейд» взагалі не було віднесено у березні 2013 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Анфас ЛТД»,

На підтвердження цього позивачем надано суду декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року із додатком №5 та реєстром виданих і отриманих податкових накладних і квитанціями №2 про прийняття таких документів ДПІ (т.4 а.с.12-23).

Як вбачається із названих документів податкової звітності ТОВ «Грандіс Трейд» дійсно у березні 2013 року не відносив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Анфас ЛТД».

Крім того, позивачем надано податкову накладну від 12.06.2013 №45 на загальну суму 20000,00 грн. та видаткову накладну №СМ-0000142 від 13.06.2013 (т.3 а.с.115, 116), а також копію декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року із додатками №5, №8 та реєстром виданих і отриманих податкових накладних і квитанціями №2 (т.4 а.с.24-46) на підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум з податку на додану вартість за операціями із ТОВ «Світ металів».

У свою чергу, відповідачем не подано жодного доказу невідповідності сум податкового кредиту товариства сумам податкових зобов'язань, задекларованих його постачальниками ТОВ «Світ металів» і ТОВ «Анфас ЛТД».

З огляду на викладене, висновки відповідача про віднесення позивачем до податкового кредиту сум з податку на додану вартість у розмірі 2775,00 грн., що не підтверджені податковими накладними,- не відповідають фактичним обставинам справи та у ході судового розгляду не підтвердились, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0007392201 від 16.12.2014 є незаконним та підлягає скасуванню.

Стосовно висновків ДПІ про заниження суми податку з доходів фізичних осіб, за наслідками чого прийнято податкове повідомлення-рішення №00058917027 від 07.07.2014 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки встановлено, що згідно актів приймання виконаних будівельних робіт ТОВ «Грандіс Трейд» за виконані роботи отримало дохід у сумі 4573408 грн. на виплату заробітної плати найманим працівникам, а за результатами вибіркової перевірки не встановлено утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб зі сплаченого доходу фізичним особам у сумі 686011,20 гривень.

На підставі таких тверджень, 07.07.2014 ДПІ прийнято повідомлення-рішення №0005891702, яким збільшено суму грошового зобов'язання із податку з доходів найманих працівників на 686011,20 грн. за основним платежем та на 171502,80 грн. за штрафними санкціями.

Як встановлено у ході розгляду справи, за період з 2011 року по 2013 рік позивачем підписано акти приймання виконаних будівельних робіт із ТОВ «Рустлер нерухомість сервіс», ТОВ «Ісла Групп», ТОВ «ДОЕСТ «Чайка», ТОВ «Сіті Бост», ТОВ «Капітал Ріелті», ТОВ «Алмаз-Б», ТОВ «Три О», ТОВ «Лотостар», ТОВ «Еліт Фасад», у яких загальне значення рядка «заробітна плата» складало 4573408,00 грн.

Відповідач звертає увагу, що заробітна плата, яка враховується при визначенні вартості будівництва, є тією заробітною платою, яка має бути виплачена працівникам у розмірі встановленому в актах за виконання будівельних робіт. Також на підприємстві позивача за перевіряємий період було працевлаштовано лише 8 осіб, у той час як товариство «Грандіс Трейд» здійснювало значний обсяг будівельних робіт.

За визначенням у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

За нормами пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

За змістом статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Згідно положень пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як закріплено у підпункті 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку (підпункт 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід (підпункти 168.1.4, 168.1.5, 168.4.7 статті 168 Податкового кодексу України).

На час виникнення й існування спірних відносин діяв наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві», яким затверджено примірні форми первинних облікових документів у будівництві, зокрема і «Акт приймання виконаних будівельних робіт» №КБ-2в, де однією із складових графи «Прямі витрати» є рядок «заробітна плата».

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27 серпня 2000 року №174 (чинний до 1 січня 2014 року) затверджено Правила визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000 - Правила №174).

За нормами пункту 1.4.1 цих Правил система ціноутворення в будівництві базується на нормативно-розрахункових показниках і поточних цінах трудових та матеріально-технічних ресурсів. Нормативними показниками є ресурсні елементні кошторисні норми. На підставі цих норм і поточних цін на трудові та матеріально-технічні ресурси визначаються прямі витрати у вартості будівництва. Решта витрат, які враховуються у вартості будівництва, визначається не за нормами, а розрахунково.

Кошторисна вартість, що визначається за локальними кошторисами, містить у собі прямі і загальновиробничі витрати (пункт 3.1.9 Правил №174).

За правилами пункту 3.1.10 Правил №174 прямі витрати враховують у своєму складі заробітну плату робітників, вартість експлуатації будівельних машин і механізмів та матеріалів, виробів, конструкцій. Вони визначаються в локальних кошторисах шляхом множення визначеної за ресурсними елементними кошторисними нормами кількості трудових і матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання обсягів робіт, обчислених за робочими кресленнями, на відповідні поточні ціни цих ресурсів .

Поточні ціни на трудові та матеріально-технічні ресурси в інвесторській кошторисній документації приймаються за вихідними даними замовника або, за його дорученням, з інших джерел. Кошторисна заробітна плата (основна та додаткова), що наводиться в прямих витратах у локальних кошторисах, вираховується окремо для робітників-будівельників і монтажників, робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів, та робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні автотранспортних засобів при перевезенні ґрунту і будівельного сміття. Розрахунок кошторисної заробітної плати виконується на підставі нормативно-розрахункових трудовитрат і вартості людино-години, яка відповідає середньому нормативному розряду робіт для ланки робітників-будівельників, монтажників та середньому нормативному розряду ланки робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів (пункт 3.1.10.1 та 3.1.10.2 Положення №174).

Таким чином, чинним законодавством не передбачено обов'язку виплати заробітної плати працівникам підприємства у розмірі відповідному до показника рядка «заробітна плата» у актах приймання будівельних робіт типової форми №КБ-2в.

Показник рядка «заробітна плата» у актах приймання будівельних робіт типової форми №КБ-2в є нормативно-розрахунковою величиною, що застосовується для визначення вартості будівництва, і формується на підставі нормативно-розрахункових трудовитрат і вартості людино-годин, яка відповідає середньому нормативному розряду для відповідних робіт.

Колегія суддів звертає увагу, що за результатами перевірки відповідачем відомостей стосовно правильності нарахування та своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб порушень не встановлено. Також, перевіркою повноти та своєчасності надсилання до податкових інспекцій відомостей форми 1ДФ порушень не встановлено.

Крім того, податок із доходів фізичних осіб підлягає сплаті, якщо здійснено нарахування заробітної плати або винагороди фізичним особам за цивільно-правовими договорами. Докази такого нарахування у розмірі зазначеному у акті перевірки - у ДПІ відсутні. Так само не надано будь-яких бухгалтерських або платіжних документів, які б підтверджували факт виплати товариством «Грандіс Трейд» заробітної плати у сумі 4573408 грн.

Таким чином, законодавством не встановлено обов'язку платника податку виплачувати заробітну плату та сплачувати податок із доходів фізичних осіб, виходячи із розміру коштів зазначених у графі «заробітна плата» у актах приймання виконаних будівельних робіт, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про безпідставність тверджень ДПІ про неутримання податку з доходів фізичних осіб та його заниження на 686011,2 грн., і, відповідно, необхідність задоволення позову у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00058917027 від 07.07.2014.

Як вбачається з акту перевірки протягом 2011-2013 років з каси підприємства видавались готівкові кошти на заробітну плату працівникам ТОВ «Грандіс Трейд» згідно платіжних відомостей, в яких видача готівки не підтверджена підписами одержувачів, на загальну суму 81065,93 грн. У зв'язку із цим відповідач вважає, що товариством порушено вимоги пунктів 2.8, 3.5 та 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.

На підставі таких висновків відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005022201 від 07.07.2014, згідно якого до ТОВ «Грандіс Трейд» застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 162131,86 грн.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) врегульовано Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (Положення №637).

Відповідно допункту 2.8 Положення №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат (пункт 2.9 Положення №637).

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо (пункту 3.4 Положення №637).

За правилами пункту 3.5 Положення №637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю. Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

Видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості (пункту 3.6 Положення №637).

Як закріплено у пункті 4.2 Положення №637 усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

У разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки (пункту 7.24 Положення №637).

Позивачем надано до суду відомості на виплату грошей за 2011-2013 роки, у тому числі перелік яких відображено на сторінці 49 акту перевірки, видаткові касові ордери і прибуткові касові ордери за той самий період, викопіювання із касової книги за 2011-2013 роки.

Так, у всіх таких відомостях наявні підписи одержувачів; крім того, відомості у цих документах відповідають відомостям у касовій книзі позивача.

Також, суд першої інстанції витребовував у податкового органу докази відсутності підписів одержувачів у платіжних відомостях на виплату заробітної плати працівникам підприємства позивача на загальну суму 81065,93 грн., у тому числі копії таких документів, зроблених у ході проведення перевірки. Однак, доказів відсутності підписів одержувачів у відповідних платіжних відомостях не надано, оскільки копії відповідних документів під час перевірки не робились.

Оригінали відомостей на виплату заробітної плати за 2011-2013 роки, видаткові касові ордери і прибуткові касові ордери за 2011-2013 роки надавалися для огляду у судовому засіданні суду першої інстанції представникам відповідача, однак зауважень до таких документів висловлено не було.

Таким чином, висновки про перевищення ТОВ «Грандіс Трейд» ліміту залишків готівки в касі та порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні є необгрутнованими, а тому податкове повідомлення-рішення №0005022201 від 07.07.2014 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.