Ухвала суду № 51885462, 01.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3280/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Хрімлі О.Г.,Троян Н.М.

за участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс-М» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення та вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Транссервіс-М» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування рішення від 16.02.2015 року №0011701706 та вимоги від 16.02.2015 року №Ю-0011681706.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Транссервіс-М» з питань дотримання вимог трудового та податкового законодавства в частині оформлення трудових відносин та з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року, за результатами якої складено акт від 27.01.2015 року № 76/26-54-17-06-12/33100947 та винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2015 року № Ю-0011681706, якою зобов»язано позивача сплатити єдиний внесок на загальнообов»язкове державне соціальне страхування у сумі 20 811,51 грн., а також рішення від 16.02.2015 року №0011701706 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 10 405,75 грн.

Перевіркою податковим органом встановлено наступні порушення:

-п.1 ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування» у зв»язку з чим було донараховано єдиний соціальний внесок на суму 20 811,51 грн;

-пп. 4 п.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування».

Із акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску за липень 2014 року в розмірі 20 811,51 грн.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у т.ч. з виплат (доходу), що здійснюється в натуральній формі.

Обчислення єдиного внеску із сум, виражених в іноземній валюті (крім випадків сплати єдиного внеску в іноземній валюті, передбачених абзацами другим - четвертим частини п'ятої цієї статті), здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України на день обчислення єдиного внеску.

Частиною 5 статті 9 Закону визначено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів

доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Відповідно до частин 8 та 10 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.4 і 5 частини 1 ст. 4 цього Закону зобов»язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Днем сплати єдиного внеску вважається, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів, день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від асу її зарахування на рахунок доходів і зборів.

В ході розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що позивач сплатив єдиний внесок за липень 2014 року в розмірі 20 811,51 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 31.07.2014 року №4 на суму 12 925,46 грн та від 15.07.2014 року № 2 на суму 7 886,05 грн , а також банківськими виписками за 31.07.2014 року, від 15.07.2014 року щодо проведення вищевказаних платежів.

Таким чином, колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на момент перевірки, у позивача не було заборгованості з єдиного внеску за липень 2014 року, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2015 року №Ю-0011681706 правомірно визнана протиправною та скасована.

Щодо правомірності рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску 16.02.29015 року №0011701706, то колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно незаконності даного рішення та як наслідок його скасування.

Відповідно до п. 3 ч.11 ст.25 Закону за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску

Судом встановлено, що податковим органом під час проведення перевірки було встановлено факт неподання позивачем звіту про суми нарахованої зарплати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування за липень 2014 року до 20.08.2014 року.

Крім того, судом встановлено, що позивачем не було вчинено дій по несвоєчасному нарахуванню єдиного внеску за липень 2014 року, так як єдиний внесок було самостійно нараховано та сплачено платником податків у сумі 20 811,51 грн в липні 2014 року, а тому правові підстави для накладення штрафних санкцій, передбачених п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне стррахування» відсутні.

Згідно з п.7 ч.11 ст. 25 Закону за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Судом першої інстанції вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, що позивачем не було спростовано факт несвоєчасної подачі звітності з єдиного внеску за липень 2014 року, а саме у січні 2015 року, а тому у такому випадку може наступити відповідальність, передбачена п. 7 ч.11 ст. 25 Закону, тобто за несвоєчасну подачу звітності.

Однак, відповідну штрафну санкцію відповідачем стосовно позивача застосовано не було.

Що стосується доводів відповідача стосовно судових витрат, то колегія суддів вважає їх безпідставними та надуманими, оскільки судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення питання розподілу судових витрат взагалі не вирішувалось.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що постанову суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс-М» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення та вимоги було прийнято Окружним адміністративним судом м. Києва 05 червня 2015 року, а судом апеляційної інстанції розглядається апеляційна скарга на зазначене рішення, яким позовні вимоги було задоволено, проте питання судових витрат не вирішувалось.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Хрімлі О.Г.

Троян Н.М.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Хрімлі О.Г.