Постанова № 51885091, 09.09.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року справа №812/361/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Васильєвої І.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 812/361/15 (головуючий І інстанції Ковальова Т.І.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за жовтень, листопад 2012 року у розмірі 482722,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ :

15 травня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за жовтень, листопад 2012 року у розмірі 482722,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року позовні вимоги задоволені. Суд першої інстанції стягнув з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за жовтень та листопад 2012 року в розмірі 482 722 грн. 00 коп., стягнув з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» судові витрати в розмірі 4 872 грн. 00 коп.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області не погодившись з рішенням суду першої інстанції подали апеляційні скарги, в яких просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційні скарги тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів в обґрунтуванні апеляційної скарги посилається на не надання судом належної правової оцінки всім обставинам у справі, які мають значення для вирішення справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме п.п.19-1.1.6 п.19-1.1 ст. 19-1, п. 200.1, п.200.4, п.200.15 ПК України, ст.. 7, 11, 86, 159, 211 КАС України. Апелянт зазначає, що позивачем порушено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з позовом встановлений ч.2 ст. 99 КАС України.

Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області в обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що відповідно до вимог п. 200.15 ст.200 ПК України органи казначейства повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" є юридичною особою, не має заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів (а.с.69-72).

Позивачем до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську було подано податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2012 року, в яких платник податку визначив суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 482722,00 грн.

Спеціалізованою державною податковою інспекцію з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на підставі наказу від 17.01.2013 року № 11 з 18.01.2013 року по 31.01.2013 року проведено документальну виїзну перевірку достовірності та законності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2012 року та уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року за листопад 2012 року.

За результатами перевірки складено акт за №19/14-0/05763797 від 07.02.2013 року. Висновками вищенаведеного акта встановлено, зокрема, завищення суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку на суму 482,722 грн., в т.ч. жовтень 2012 року на суму - 334 435 грн., листопад 2012 року на суму 148 287 грн.

Відповідачем на підставі висновків вищезазначеного акту винесено податкове повідомлення рішення №0000011402 від 21 лютого 2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2012 року у розмірі 482722 грн. та визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 241361 грн.(а.с.15)

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 р. у справі №812/2360/13-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2015 р., скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.02.2012 р. №0000011402 форми «В1» про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за звітний період жовтень та листопад 2012 р. на 482 722,00 грн. Рішення суду набрало законної сили 10 вересня 2013 року (а.с.16-30).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що визначення ПАТ «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень, листопад 2012 року в розмірі 27543 грн. є правомірним.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Згідно пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Абзацом 1 та 4 п.57.1 ст.57 ПК України, передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України.

Відповідно до п.7 ст.200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п.10 ст.200 ПК України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до п.200.15 ст.200 ПК України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про не орган Державного казначейства України та орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п. 200.13 ст. 200 ПК України, на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Пунктом 200.17 статті 200 ПК України, визначено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (в тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем прийняте відповідачем за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення від 21.02.2012 р. №0000011402 форми «В1» про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за звітний період жовтень та листопад 2012 р. на 482 722,00 грн. оскаржено в судовому порядку та було скасовано постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 р.

З огляду на наведені норми ПК України у контролюючого органу були відсутні підстави для відмови позивачеві у поверненні бюджетного відшкодування в розмірі 482722 грн., оскільки достовірність нарахування цієї суми, а також незаконність її зменшення відповідачем встановлено рішенням суду, тому вказана сума підлягає відшкодуванню позивачу.

Податковий орган в порушення вимог ПК України не надав висновку до казначейства щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень, листопад 2012 року в сумі 482722,00 грн.

Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845 (далі - Порядок), визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи).

На підставі п.2 Порядку, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно із пп.6 п.16 Порядку, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.

Стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, відповідно до пункту 23 Порядку подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби. Орган Казначейства надсилає після надходження зазначених документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку. У разі коли на дату надходження виконавчого документа або у процесі його виконання розмір такого залишку зменшився, орган державної податкової служби узгоджує протягом п'яти робочих днів зазначений розмір із стягувачем, про що повідомляє органу Казначейства за встановленою формою. Після закінчення строку узгодження розміру зазначеного залишку орган Казначейства передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства. Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

Зазначене спростовує доводи апелянта казначейської служби, що органи державної казначейської служби повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів.

Згідно із статтею 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Згідно з Постановою КМ України № 39 від 17.01.2011 «Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому належним способом захисту цього права є вимога про стягнення з Державного бюджету зазначених коштів.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання податкового органу на порушення позивачем шестимісячного строку встановлено ст. 99 КАС України, оскільки ч. 1 та 3 ст. 99 КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Згідно п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, відповідач своїми діями позбавляє права позивача на використання вказаних коштів у власній господарській діяльності. Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушеного права позивача у цій справі є стягнення спірних грошових коштів з Державного бюджету.

Разом з тим, суд першої інстанції при вирішенні справи допустив процесуальне порушення, а саме вимоги ст. 52 КАС України, що полягає в розгляді справи до неналежного відповідача - Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області, дії чи бездіяльність якого не порушили права та інтереси позивача, що є безумовною підставою скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 р. у справі № 812/361/15 задовольнити частково.

Скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 р. у справі № 812/361/15 в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за жовтень, листопад 2012 року у розмірі 482722,00 грн.

Відмовити в задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за жовтень, листопад 2012 року у розмірі 482722,00 грн.

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 р. у справі № 812/361/15 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: Е.Г. Казначеєв

Судді: І.А. Васильєва

А.В. Гайдар