Ухвала суду № 51885049, 09.09.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року справа №812/362/15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 812/362/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 25.05.2015 року звернувся до суду з даним позовом, який було уточнено, мотивуючи свої вимоги тим, що податковим повідомленням-рішенням від 14.03.2013 року № 0000011401 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень та вересень 2012 року на суму 240679,00 грн. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року у справі № 812/2812/13-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомленням-рішенням від 14.03.2013 року № 0000011401.

Позивач просив суд: визнати протиправною бездіяльність податкового органу щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за серпень та вересень 2012 року у розмірі 240 679,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (р/р № 26001010428069 в ПАТ «ВТБ Банк» МФО 321767, код 05763797) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за серпень та вересень 2012 року в розмірі 240 679,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 812/362/15 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» задоволено.

Визано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за серпень та вересень 2012 року в сумі 240 679,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (р/р № 26001010428069 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767. Код 05763797) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за серпень та вересень 2012 року, в розмірі 240679,00 грн. (двісті сорок тисяч шістсот сімдесят девять гривень.).

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, відповідачами подано апеляційні скарги.

Відповідач № 1 в своїй апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на п. 200.1, п. 200.4, п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, ст.ст. 7, 99,159, 211 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що положення КАС України визначають чотири стадії судового оскарження, а саме у суді першої інстанції, у суді апеляційної інстанції, у суді касаційної інстанції та перегляд судових рішень у Верховному суді України. Тобто, подання висновку про підтвердження суми бюджетного відшкодування відповідному органу Державної казначейської служби України на стадії апеляційного оскарження податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування є передчасним, оскільки, порушує право контролюючого органу на оскарження судових рішень. Крім того, апелянт зазначив, що предметом спору у даній справі є право позивача на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ. У разі невідшкодування суми податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому належним способом захисту цього права є вимога про стягнення заначених коштів. Оскарження дій (бездіяльності) контролючого органу у сферрі його взаємодії з органом державної казначейської служби не сприятиме безпосередньому відновленню права платника.

Відповідач № 2 в своїй апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на п.п. 7, 10, 15 ст. 200 Податкового кодексу України та зазначає, що з часу набрання чинності Податкового кодексу України органи казначейства повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 18 червня 2003 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 749508 (а.с.9).

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - 057637912013, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01 червня 2011 року № 100337613 (а.с.13).

На підставі акта № 128/14-0/05763797 від 12.12.2012 року податковим органом згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 року № 0000011401, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень та вересень 2012 року на суму 240 679,00 грн. (а.с.14).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі № 812/2812/13-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2013 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби від 14.03.2013 року № 0000011401 на суму 240 679,00 грн. (а.с. 15-18, 19-21).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального управління Міндоходів відхилено. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 року у справі № 812/2812/13-а залишено без змін (а.с. 105-107).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з п. 14.1.18. ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014 року) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Для підтвердження правомірності формування сум бюджетного відшкодування платник податків у відповідності до вимог Податкового кодексу України повинен надати податковому органу документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та докази оплати.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014 року) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст. 200 Податкового кодексу України ).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014 року).

Відповідно до п. 200.7. ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014 року) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі п.п. 200.12, 200.13, 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014 року) орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Згідно з ч. 5 ст. 254 та ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що після вступу в законну силу рішень суду першої та апеляційної інстанції у справі № 812/2812/13-а бюджетна заборгованість з податку на додану вартість у сумі 240 679,00 грн. підлягає стягненню.

В своїй апеляційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області зазначає, що з часу набрання чинності Податковим кодексом України органи державної казначейської служби повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів. Колегія суддів не приймає такі доводи казначейської служби з огляду на наступне.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2013 року № 267) (далі Порядок № 845), визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 845, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Підпунктом 6 пункту 16 Порядку № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.

Пунктом 23 Порядку № 845 визначено, що стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби.

Орган Казначейства надсилає після надходження таких документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку.

У разі коли на дату надходження або у процесі виконання виконавчого документа розмір такого залишку зменшився, орган державної податкової служби узгоджує протягом п'яти робочих днів такий розмір із стягувачем, про що повідомляє орган Казначейства за встановленою формою.

Після закінчення строку узгодження розміру зазначеного залишку орган Казначейства передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства.

Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету у розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, податковий орган посилається на ст. 99 КАС України та зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Колегія суддів не приймає такі посилання податкового органу та вважає висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не було пропущено строк звернення до суду з позовом правомірним з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України податковий орган повинен був надати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, протягом 5 робочих днів, що настали за днем отримання ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 року у справі № 812/2812/13-а.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість визначається на підставі пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України і становить 1095 днів, наступних за днем отримання права на таке відшкодування, тобто після 25.07.2013. Таким чином, строк звернення до суду з даним позовом не пропущено.

Відповідач № 1 в апеляційній скарзі зазначає, що заявлені позивачем позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності не відповідають установленому законом способу захисту права на отримання платником податку бюджетного відшкодування. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Колегія суддів зазначає, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, має за наслідками перевірки або надати висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

В даному випадку податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 року № 0000011401, як наслідок проведення податковим органом документальної позапланової перевірки достовірності та законності нарахування Публічним акціонерним товариством «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ за серпень та вересень 2012 року, скасовано постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі № 812/2812/13-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2013 року (а.с. 15-18, 19-21).

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального управління Міндоходів відхилено. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 року у справі № 812/2812/13-а залишено без змін (а.с. 105-107).

Отже, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання своїх обов'язків, зокрема, не подання органу казначейства відповідного висновку про відшкодування податоку на додану вартість, після набрання законної сили рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі № 812/2812/13-а.

На переконання колегії суддів відповідачі не довели правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову і доводів апеляційних скарг.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 812/362/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Компанієць І.Д.

Казначеєв Е.Г.