Постанова № 51884009, 09.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2015 року

справа № 804/6462/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року по справі № 804/6462/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенння форми "Р" від 13.05.2015 р. №0000114203 на загальну суму 213 703,5 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство “Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми “Р” від 13.05.2015 р. №0000114203 на загальну суму 213 703,5 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки в акті перевірки від 23.04.2015 р. №219/28-01-42-03-10-05393056 викладені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів вважає неправомірними та незаконними, а тому відповідно і податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року в задоволені адміністративного суду відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали, просять суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Відмовляючи у задоволені позову, щодо правомірності та законності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми “Р” від 13.05.2015 р. №0000114203 на загальну суму 213 703,5 грн. на підставі акту перевірки від 23.04.2015 р. №219/28-01-42-03-10-05393056, суд першої інстанції виходив з доведеності позиції податкового органу щодо відсутності доказів реального вчинення господарської операції на підставі договору купівлі-продажу від 16.07.2014 року №1191/2014.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правомірність висновків відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ “Євраз – ДМЗ ім.Петровського” та ТОВ “Мінерал Груп” був укладений договір, копія якого містяться в матеріалах справи, а саме: договір купівлі-продажу від 16.07.2014 р. №1191/2014 відповідно до умов якого ТОВ “Мінерал Груп” зобов’язувався передати ПАТ “Євраз – ДМЗ ім.Петровського” продукцію, а ПАТ “Євраз – ДМЗ ім.Петровського” зобов’язувався прийняти у власність та оплатити товар на передбачених даним договором умовах.

На виконання умов зазначеного договору було надано копії наступних документів у якості первинних, а саме: специфікація на поставку товару до договору №1191/2014 від 16.07.2014 р.; акт узгодження до договору №1191/2014 від 16.07.2014 р.; рахунок на оплату №15 від 10.09.2014 р.; видаткова накладна №13 від 10.09.2014 р.; податкова накладна від 10.09.2014 р. №1; рахунок на оплату №16 від 16.09.2014 р.; видаткова накладна №14 від 16.09.2014 р.; податкова накладна від 16.09.2014 р. №2; рахунок на оплату №17 від 18.09.2014 р.; видаткова накладна №15 від 18.09.2014 р.; податкова накладна від 18.09.2014 р. №3; рахунок на оплату №18 від 22.09.2014 р.; видаткова накладна №16 від 22.09.2014 р.; податкова накладна від 22.09.2014 р. №4; рахунок на оплату №19 від 24.09.2014 р.; видаткова накладна №17 від 24.09.2014 р.; податкова накладна від 24.09.2014 р. №5; товарно-транспортна накладна №10-09/14/1 від 10.09.2014 р.; товарно-транспортна накладна №10-09/14/2 від 10.09.2014 р.; товарно-транспортна накладна №10-09/14/3 від 10.09.2014 р.; товарно-транспортна накладна №16-09/14/1 від 16.09.2014 р.; товарно-транспортна накладна №16-09/14/2 від 16.09.2014 р.; товарно-транспортна накладна №16-09/14/3 від 16.09.2014 р.; товарно-транспортна накладна №18-09/14/1 від 18.09.2014 р.; товарно-транспортна накладна №18-09/14/2 від 18.09.2014 р.; товарно-транспортна накладна №18-09/14/3 від 18.09.2014 р.; товарно-транспортна накладна №18-09/14/4 від 18.09.2014 р.; товарно-транспортна накладна №22-09/14/1 від 22.09.2014 р.; товарно-транспортна накладна №22-09/14/2 від 22.09.2014 р.; товарно-транспортна накладна №24-09/14/1 від 24.09.2014 р.; товарно-транспортна накладна №24-09/14/2 від 24.09.2014 р.; товарно-транспортна накладна №24-09/14/3 від 24.09.2014 р.; товарно-транспортна накладна №24-09/14/4 від 24.09.2014 р.; товарно-транспортна накладна №24-09/14/5 від 24.09.2014 р.; товарно-транспортна накладна №24-09/14/6 від 24.09.2014 р.; накладна-вимога на відпустку/внутрішнє переміщення/матеріалів; технічний звіт про роботу міксера киснево- консервного цеху за вересень 2014 р.; технічний звіт про роботу конверторного цеху за вересень 2014 р.; довідка движения амортизаційного цехового металолома по ККЦ; сертифікату якості від 15.11.2013 р. №1416; видаткової накладної №13 від 10.09.2014 р.; товарно-транспортна накладна №10-09/14/1 від 10.09.2014 р.; товарно-транспортна накладна №10-09/14/3 від 10.09.2014 р.; товарно-транспортна накладна №10-09/14/2 від 10.09.2014 р.

Висновку суду першої інстанції, що зазначені документи за відсутності підтвердження належними та достовірними доказами самого факту поставки за вказаними договорами, мають характер лише формально складених, але недостовірних документів, що виключає наявність правових підстав для включення відповідних сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та не можуть вважатися належними доказами реального здійснення господарської операції, є помилковими, оскільки факт отримання товару контрагентом позивача, не може ставитися в залежність до позивача щодо правомірності його отримання.

Крім того, подані документи підтверджують в подальшу використання отриманого позивачем товару у власній господарській діяльності та реалізації продукції, виготовленої з використанням наведеного вище плавикового шпату ФК 75, такі як: технічний звіт киснево-конвертного цеху за вересень 2014 р. ( с.96-106 а.с.); приходні ордери, наведені вище; робоча інструкція комірника киснево-конвертного цеху; реєстр реалізації продукції в розділі контрагентів за вересень 2014 р.; контракт від 13.05.2013 р. №978/2013; митні декларації, рахунки, податкові накладні; договір від 26.02.2014 р. №529/2014 з додатками.

У цій справі предметом спору є виключно правомірність формування податкового кредиту позивачем.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно абз.1, 2 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Про необґрунтованість податкової вигоди суд повинен був дослідити обставини, які можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Щодо висновків суду про неналежне оформлення первинних документів, складених в ході господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом, колегією суддів слід зазначити, що окремі неточності у заповненні накладних, не впливають на реальність господарських операцій з поставки позивачу товарів та не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Крім того, судам слід врахувати, що відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Посилання податкового органу на відсутність сертифікатів якості підлягають відхиленню, оскільки їх ненадання не є підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару за умови наявності інших документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, посилається на акти податкових перевірок та неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача.

Однак, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на дані акти, оскільки вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає підтвердженим факт здійснення господарської операції з купівлі-продажу від 16.07.2014 р. №1191/2014 плавикового шпату ФК 75, рух активів за господарськими операціями позивача з контрагентом, що дає право позивачу сформувати податковий кредит за зазначеним договором.

Отже, наведене свідчить про недоведеність відповідачем порушення товариством норм Податкового кодексу, що дає підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції від 17 червня 2015 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача задоволенню, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують досліджені у справі докази, а отже є підставою для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року по справі № 804/6462/15 - скасувати.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Р” від 13.05.2015 р. №0000114203 винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про збільшення суми грошового зобов’язання на загальну суму 213 703,50 грн., з яких за основним платежем на суму 142 469,00 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі - 71 234,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" судовий збір у розмірі 560,28 грн. (п’ятсот шістдесят гривень двадцять вісім копійок.)

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 11.09.2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак