Ухвала суду № 51883999, 18.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2015 року

справа № 808/5386/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО» та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі № 808/5386/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання недійсною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕО» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просило визнати визнати недійсною та скасувати податкову вимогу, видану відповідачем за № 389-25 від 19 березня 2014 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено частково, визнано недійсною та скасовано оскаржену податкову вимогу в сумі 70 000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

З постановою суду не погодились як позивач, так і відповідач.

Позивач подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкової вимоги в повному обсязі.

Посилаючись на неналежну оцінку доказів, порушення судом норм матеріального права, позивач просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення в оскарженій частині, про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідач подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Вважаючи постанову суду такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, відповідач просить її скасувати в оскарженій частині, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні вимог позову у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги позивача, наполягав на її задоволенні. Щодо вимог скарги відповідача прохав залишити скаргу відповідача без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 11 лютого 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю “НЕО” до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подано звітну податкову декларацію №9090254724 з податку на прибуток підприємства, якою позивач самостійно визначив грошове зобов’язання у розмірі 55000,00 грн.

28 лютого 2014 року позивачем була подана друга звітна податкова декларація з податку на прибуток приватних підприємств №9090994068, якою самостійно задеклароване зобов'язання у розмірі вже 75 000,00 грн..

Обидві декларації були прийняті ДПІ.

19 березня 2014 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області сформовано податкову вимогу №389-25, якою Товариству з обмеженою відповідальністю “НЕО” визначено суму податкового боргу у розмірі 127 246,17 грн..

Позивач оскаржив до суду податкову вимогу, посилаючись на те, що 18 квітня 2014 року ним податковій інспекції надсилався лист про анулювання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, яка надійшла до ДПІ 28 лютого 2014 року, як помилково поданої.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.4. статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як встановив суд, і це не заперечувалося сторонами, позивач у лютому двічі подав податкові декларації з податку на прибуток підприємства з позначками «звітні», в одній з який визначив грошове зобов’язання у розмірі 55000,00 грн., а в наступній - у розмірі 75 000,00 грн..

В послідуючому, позивач не скористався правом на подання уточнюючого розрахунку. Суд вірно зазначив, що податковим законодавством не передбачено можливості листування суб’єктів господарювання з податковим органом з приводу помилково поданих декларацій, а визначено певний порядок при виявленні допущених помилок, яким позивач не скористався.

З даних інтегрованої картки Товариства з обмеженою відповідальністю “НЕО” з податку на прибуток з приватних підприємств суд встановив, що податковим органом 11 березня 2014 року позивачу визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 75000,00 грн..

На момент визначення суми податкових зобов’язань у позивача обліковувалась сплата податкових зобов’язань у розмірі 15 000 грн. та переплата у розмірі 2 753,83 грн. станом на 11 березня 2014 року.

Враховуючи те, що відповідно до інтегрованої картки платника податку на прибуток приватних підприємств, сума податкових зобов’язань позивача станом на 11 березня складала 75 000,00грн., а податкові зобов’язання сплачені 11 березня 2014 року у сумі 15 000,00 грн., та наявна переплата у розмірі 2 753,83 грн., суд вірно визначив, що позивач станом на 11 березня 2014 року фактично мав податковий борг у розмірі 57 246,17 грн..

Таким чином, є вірними висновки суду щодо безпідставного нарахування позивачу оскарженою вимогою до сплати суми у розмірі 70 000,00 грн., а тому в цій частині вимогу належало скасувати.

Доводами поданих апеляційних скарг висновки суду першої інстанції не спростовано, з огляду на що колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО» та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі № 808/5386/14 – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 28.08.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак