Постанова № 51870712, 28.09.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2015 р. Справа № 5027/929/2011

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від прокуратури - Пиць Н.В.

від позивача - не з'явився

від відповідача-1 (скаржника) - не з'явився

від відповідача-2 - Комарницька В.П.

від третіх осіб - не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", вих.№04-02/763 від 18.08.2015 року

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 13.08.2015 року (суддя Паскарь А.Д.) про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами

рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2013 року

у справі №5027/929/2011

за позовом Заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ

до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ

до відповідача-2 Чернівецької обласної ради профспілок, м. Чернівці

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Федерація професійних спілок України, м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Пансіонат з лікування матері і дитини "Зелені пагорби", с. Віженка Чернівецької області

про визнання права власності на нерухоме майно

в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26.09.2011 року по справі №5027/929/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року, позов заступника прокурора Чернівецької області, заявлений в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволено: визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на будівлі пансіонату з лікування матері та дитини «Зелені пагорби», розташованого в с. Виженка Вижницького району Чернівецької області.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2013 року наведені вище судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу №5027/929/2011 передано на новий розгляд.

Під час нового розгляду, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2013 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року, позов заступника прокурора Чернівецької області, заявлений в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволено: визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: на будівлі пансіонату з лікування матері та дитини «Зелені пагорби» в с. Виженка по вул. В. Виженка, 329А, загальною площею 8,1 кв. м.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.03.2014 року у справі №5027/929/2011 касаційну скаргу ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року повернуто скаржнику.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.07.2014 року у справі №5027/929/2011 відхилено клопотання ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про поновлення пропущеного строку подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року, касаційну скаргу повернуто скаржнику.

20.07.2015 року ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2013 року по справі №5027/929/2011, в якій просить вказане рішення скасувати, посилаючись на те, що додані до листа Чернівецької обласної ради профспілок №01-14/110 від 22.06.2015 року, документи 40-50 років минулого століття, які не були і не могли бути відомі заявникові, свідчать про те, що оспорюване нерухоме майно побудовано пансіонатом «Зелені пагорби» за власні кошти та з власних матеріалів.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13.08.2015 року по справі №5027/929/2011 (суддя Паскарь А.Д.) відмовлено у задоволенні заяви ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2013 року по справі №5027/929/2011.

Суд першої інстанції, посилаючись на положення ст.112 ГПК України, дійшов висновку, що заявником у даному випадку не наведено нововиявлених обставин, а долучені до заяви виписка з протоколу засідання виконавчого комітету Вижницької районної ради депутатів трудящих від 10.04.1946 року №5, копії рішень зазначеного органу 1949, 1951, 1954, 1956 років, акт передачі Львівським територіальним управлінням курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УССР колгоспу « 9-е січня» с. Виженка Вижницького району двох непридатних для експлуатації спальних корпусів будинків відпочинку в обмін будівельних матеріалів (лісоматеріалів, скла віконного, цегли, металу для покрівлі тощо) за своєю природою є новими доказами, які могли бути відомі заявникові на момент винесення рішення по справі.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 13.08.2015 року по справі №5027/929/2011 та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2013 року по справі №5027/929/2011. Зокрема, вказує на помилкові висновки суду першої інстанції, що долучені до заяви документи є новими доказами, на його думку, вказані документи свідчать про наявність нововиявлених обставин, а саме: підтверджують, що спірне нерухоме майно побудовано пансіонатом «Зелені пагорби» за власні кошти з власних матеріалів.

Представник відповідача-2 (Чернівецької обласної ради профспілок) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 13.08.2015 року по справі №5027/929/2011 та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2013 року по справі №5027/929/2011. У поясненнях на апеляційну скаргу (вих.№01-14/150 від 09.09.2015 року) відповідач-2 зазначає, що в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами зазначено та документально підтверджено ті нововиявлені обставини, які не були досліджені попередніми судовими інстанціями, з яких випливає, що спірне майно виникло з ініціативи пансіонату з лікування матері та дитини «Зелені пагорби», а не держави.

Прокурор в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу (вих.№08-323вих.15 від 10.09.2015 року). Зокрема, зазначав, що попередніми судовими інстанціями встановлено, що згідно постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 року за №606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР» усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати (у тому числі і пансіонат «Зелені пагорби» в с. Виженка Чернівецької області)Міністерством охорони здоров'я УРСР передані Українській республіканській Раді профспілок (п.2 постанови - «у відання профспілкових органів). Відповідно до діючих на той час норм, а саме: ст.10 Конституції УРСР та ст.ст. 87, 89 ЦК УРСР, вказане майно є державною власністю. На думку прокурора, надані заявником документи не свідчать про наявність нововиявлених обставин, а є новими доказами, крім того, такі не спростовують обґрунтованість рішення , яке просить переглянути заявник та не доводять викладені в заяві твердження щодо будівництва спірного нерухомого майна пансіонатом «Зелені пагорби» за власні кошти та з власних матеріалів.

Представник відповідача-1 (Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця») в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання (арк. справи 87 том IV). У попередньому судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 13.08.2015 року по справі №5027/929/2011 та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2013 року у даній справі. Разом з тим, зазначав, що такими документами, як: виписка з протоколу №5 засідання виконавчого комітету Вижницької районної ради депутатів трудящих від 10.04.1946 року, рішення виконавчого комітету Вижницької районної ради депутатів трудящих №81 від 11.03.1949 року, №120/7 від 20.02.1951 року, №424/19 від 18.10.1954 року, акт передачі від 15.04.1956 року, підтверджується, що спірне нерухоме майно побудовано пансіонатом «Зелені пагорби» за власні кошти з власних матеріалів, та таке ніколи не належало державі та не передавалось від держави профспілкам. Крім того, зазначив, що зміст вказаних документів на час розгляду справи заявнику не був відомий, оскільки, такі документи йому не адресовані та не перебували в його розпорядженні, з огляду на що, вважає зазначені обставини нововиявленими, та такими, що впливають на вирішення даного спору.

Представники позивача (Фонду державного майна України) та третіх осіб (Федерації професійних спілок України і Пансіонату з лікування матері і дитини «Зелені пагорби») в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового засідання (арк. арк. справи 52, 56, 57, 88 том IV).

Оскільки, явка представників позивача, відповідача-1 та третіх осіб не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно з ч.1 ст.113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Отже, суд на підставі ст. 112 ГПК України може переглянути прийняте ним судове рішення за наявності двох умов в їх комплексному зв'язку: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору та виявлення їх після прийняття рішення зі спору (обставини, які не могли бути відомі заявникові). При цьому, слід враховувати, що за своєю правовою природою нововиявлені обставини є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Подаючи заяву про перегляд рішення місцевого господарського суду за нововиявленими обставинами, заявник як на такі обставини посилається на те, що спірне нерухоме майно Пансіонату з лікування матері і дитини «Зелені пагорби» державі ніколи не належало та від держави профспілкам ніколи не передавалося, а все майно, яким володіє пансіонат належало йому ще до 1960 року на праві власності. Зазначені обставини заявник підтверджує долученими до заяви копіями документів, а саме: випискою з протоколу №5 засідання Вижницького райвиконкому Чернівецької області від 10.04.1946 року, рішенням виконавчого комітету Вижницької районної ради депутатів трудящих №81 від 11.03.1949 року, випискою з протоколу №1 зборів членів колгоспу « 9 січня» від 04.02.1951 року, рішенням виконавчого комітету Вижницької районної ради депутатів трудящих №120/7 від 20.02.1951 року та №424/19 від 18.10.1954 року, актом передачі від 15.04.1956 року.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2013 року, яке заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами, встановлено, що постановою Ради Міністрів УРСР №606 від 23.04.1960 року «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР» зобов'язано Міністерство охорони здоров'я УРСР передати до 01.05.1960 року Українській республіканській Раді профспілок всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних), будинки відпочинку, санаторні пансіонати, курортні поліклініки, згідно з додатками №1, 2 до зазначеної Постанови, з метою дальшого поліпшення організації відпочинку і санітарно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок.

Згідно з пунктом 2 вказаної вище Постанови профспілковим органам передано майно курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств, організацій у відання.

У переліку пансіонатів (додаток №1 до постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 року №606) значиться пансіонат «Зелені пагорби» («Зелені холми») у с. Виженка Чернівецької області, який є об'єктом державної власності.

Відповідно до ст.10 Конституції УРСР 1978 року основу економічної системи Української РСР становила соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власної. Соціалістичною власністю було також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Статтею 87 Цивільного кодексу УРСР 1963 року передбачалось, що соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність, колгоспно-кооперативна власність, власність профспілкових та інших громадських організацій.

Згідно з ст.1 ЗУ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» від 10.09.1991 року №1540-ХІІ майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю України.

Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 року №3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» визначено, що тимчасово до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Постановою Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29.11.1990 року №506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна (постанова втратила чинність з дня затвердження Верховною Радою України Державної програми приватизації на підставі постанови ВР №2164-ХИ від 04.03.1992 року). Зазначеною постановою також передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, Фонд державного майна здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

На виконання вимог постанови Верховної Ради України від 01.11.1996 року №461/96-ВР «Про проект постанови Верховної Ради України про тлумачення постанови Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» Фондом складено Перелік лікувально-оздоровчих організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 року знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України (колишньої Укрпрофради). До вказаного Переліку включено і Пансіонат з лікування матері і дитини «Зелені пагорби», що розташований за адресою: Чернівецька область, Вижницький район, с. Виженка.

У рішенні, яке заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що пансіонат з лікування матері і дитини «Зелені пагорби», який передано у відання профспілкам згідно постанови Ради Міністрів УРСР №606 від 23.04.1960 року є державною (загальнодержавною) власністю, а ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» не ставши власником майна, не мало права без згоди Фонду державного майна України передавати державне спірне майно - пансіонат «Зелені пагорби» у власність Чернівецькій обласній раді професійних спілок України.

Наведені вище обставини також встановлені рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19.07.2011 року у справі №4/5027/643/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2011 року, яким задоволено позов заступника прокурора Чернівецької області в особі Міністерства охорони здоров'я України до ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Чернівецької обласної ради профспілок, Виженської сільської ради, Виконавчого комітету Виженської сільської ради, ДКП «Вижницьке районне бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсними та скасування рішень про визнання права власності, свідоцтв про право власності та державної реєстрації свідоцтва про право власності на будівлі пансіонату лікування матері та дитини «Зелені пагорби».

З огляду на наведене вище, при вирішенні даного спору по суті господарським судом досліджувалось питання щодо власності спірного нерухомого майна на момент передачі його профспілковим органам та встановлено, що таке належало державі.

Долучені до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами документи не спростовують встановленого господарським судом факту.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» передбачено, що необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Відповідно до п.5 наведеної вище Постанови Пленуму ВГС України не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни. В той же час заінтересована сторона не позбавлена права оскаржити судове рішення в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК, зокрема, статті 101 цього Кодексу.

Так, із заяви Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами вбачається, що заявник не погоджується з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, зазначаючи при цьому, що судами не виконано вказівок Вищого господарського суду України щодо встановлення власника спірного нерухомого майна, тобто фактично заявник оскаржує вказані судові рішення, подаючи при цьому заяву про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, посилаючись на докази, які не були своєчасно подані відповідачами (Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Чернівецькою обласною радою профспілок) чи третіми особами (Федерацією професійних спілок України та Пансіонатом з лікування матері і дитини «Зелені пагорби») при розгляді даної справи по суті.

Слід зазначити, що перегляд рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції судом касаційної інстанції не відбувся, у зв'язку з відхиленням клопотання касатора про поновлення строку на подання касаційної скарги (ухвала Вищого господарського суду України від 28.07.2014 року у даній справі).

Не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК (п.5 зазначеної вище Постанови Пленуму ВГС України).

Згідно з п.8.6 постанови Пленуму ВГС України прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2013 року по справі №5027/929/2011.

Відповідно до ч.5 ст.114 ГПК України за результатами перегляду судового рішення приймається, зокрема, ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

Разом з тим, з'ясувавши за результатами розгляду відповідної заяви в порядку статті 114 ГПК відсутність нововиявлених обставин, господарський суд виносить ухвалу про залишення судового рішення без змін (п.8.3 згадуваної вище Постанови Пленуму ВГС України).

З огляду на наведене вище, враховуючи, що суд першої інстанції не зазначив в резолютивній частині оскаржуваної ухвали про залишення без змін рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2013 року по справі №5027/929/2011, керуючись повноваженнями, передбаченими статтею 103 ГПК України, колегія суддів вирішила змінити ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 13.08.2015 року по справі №5027/929/2011, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції: «Відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2013 року по справі №5027/929/2011. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2013 року по справі №5027/929/2011 залишити без змін».

При цьому, доводи скаржника про скасування ухвали місцевого господарського суду є безпідставними, з огляду на що, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 13.08.2015 року по справі №5027/929/2011, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101-103, 104, 105, 112-114 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 13.08.2015 року по справі №5027/929/2011 змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

«Відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2013 року по справі №5027/929/2011.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2013 року по справі №5027/929/2011 залишити без змін».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повну постанову складено 02.10.2015 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Бонк Т.Б.