Постанова № 51870626, 30.09.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Леніна, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

30.09.2015 р. справа №908/1592/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:ОСОБА_1суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 - за довіреністю, від відповідача:ОСОБА_5 - за довіреністю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод", м. Київ, на рішення господарського суду Запорізької області від26.05.2015 по справі№ 908/1592/15-г за позовомПублічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод", м. Київ,доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп", м. Слов`янськ Донецької області,провизнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № ДД/12/4 від 20.12.2012,

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Запорізької області (суддя Дроздова С.С.) рішенням від 26.05.2015 відмовив Публічному акціонерному товариству «Феодосійський механічний завод», м.Київ (далі ПАТ «ФМЗ») у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомерцгруп», м.Словянськ Донецької області (далі ТОВ «Укркомерцгруп») про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № ДД/12/4 від 20.12.2012, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Брок Ф».

Не погодившись з прийнятим рішенням ПАТ «ФМЗ» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Запорізької області від 26.05.2015 просить скасувати, позовні вимоги задовольнити.

В обгрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права та на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги вважає, що судом не надана правова оцінка Статуту ПАТ «ФМЗ», Положенню про виконавчий орган товариства, протоколам ОСОБА_6 про встановлення ліміту та попереднє візування членом ОСОБА_6 ради всієї вихідної документації виконуючого обовязки директора ОСОБА_7, копії яких містяться в матеріалах справи, а Статут та Положення про ОСОБА_6 раду є загальнодоступною інформацією та розміщені на веб-сторінці заводу в мережі Інтернет відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

Апелянт також вважає безпідставним посилання суду на рішення господарського суду АР Крим від 20.03.2014 та 24.02.2014 про стягнення з ПАТ «ФМЗ» заборгованості на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів, як підтвердження факту відсутності обмежень повноважень директора товариства; не погоджується з висновком суду щодо відображення господарської операції за спірним договором у фінансовій звітності за 2013 рік.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доведеним факт схвалення ПАТ «ФМЗ» спірної угоди з купівлі векселя; про відсутність обмежень повноважень директора товариства на укладення договору, на його думку, свідчить рішення господарського суду АР Крим від 24.02.2014 у справі № 901/145/14, яким з ПАТ «ФМЗ» стягнута заборгованість за спірним договором; спростовує доводи апелянта про своєчасне розміщення статутних документів позивача, в тому числі щодо обмежень повноважень директора, на офіційному сайті позивача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Відповідачем заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.03.2014 відносно ПАТ «ФМЗ», яке апеляційним судом задоволено, оскільки інформація з Реєстру є загальнодоступною.

Клопотання позивача від 30.09.2015 про залучення до матеріалів справи документів на 63 аркушах колегія суддів не задовольнила, оскільки заявник не обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції як того вимагають норми ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Секретаря судової палати від 01.09.2015 склад судової колегії з розгляду апеляційної скарги ПАТ «ФМЗ» було змінено в звязку з відпусткою судді Марченко О.А. Розгляд апеляційної скарги було розпочато заново.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Позовні вимоги ПАТ «ФМЗ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № ДД/12/4 від 20.12.2012 обгрунтовані посиланням на те, що договір укладений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки виконуючий обовязки директора ОСОБА_7 мав право приймати фінансово-господарські рішення без попереднього узгодження із ОСОБА_6 радою, лише в межах встановленого ліміту у 50 000,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи 20.12.2012 між ТОВ «Бізнес-Брок Ф» в особі директора ОСОБА_8 (Продавець) та ПАТ «Феодосійський механічний завод» в особі виконуючого обовязки директора ОСОБА_7 (Покупець) був укладений договір № ДД/12/4 купівлі-продажу цінних паперів, а саме: векселя простого, документарної ордерної форми існування, серії АА № 2484439 номінальною вартістю 370 000,00 грн. Сума договору становить 351 500,00 грн. без ПДВ (п.п.1.1, 1.3 Договору).

Сторони обумовили, що оплата вартості цінного паперу провадиться у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Продавця без участі повіреного у термін до 31.12.2012, факт передачі цінних паперів від Продавця Покупцю підтверджується ОСОБА_9 прийому-передачі (п.п. 2.1, 2.3 Договору).

ОСОБА_9 сторони підписали та скріпили печатками підприємств 20.12.2012.

В подальшому між ТОВ «Бізнес-Брок Ф» та ТОВ «Укркомерцгруп» був укладений договір про відступлення права вимоги № 2 ВВ від 28.12.2012, за яким відповідач, як новий кредитор, отримав право вимоги за спірним договором купівлі-продажу цінних паперів.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. ОСОБА_9 запис про припинення ТОВ «Бізнес-Брок Ф» внесено до Реєстру 12.02.2013.

Місцевий господарський суд, з посиланням на норми ст. 92 Цивільного кодексу України, надані позивачем копії Статуту та копії протоколів засідань ОСОБА_6 ради ПАТ «ФМЗ» № 34 від 03.11.2011 та № 37 від 20.11.2011, рішення господарського суду АР Крим від 06.03.2014 у справі № 901/352/14 про стягнення з ПАТ «ФМЗ» заборгованості за договором купівлі-продажу № БВ/12/45 та на рішення господарського суду АР Крим у справі № 901/299/14 від 20.03.2014 про стягнення боргу за спірним договором, дійшов висновку про відсутність доказів обмеження повноважень директора товариства у прийнятті фінансово-господарських рішень.

Суд також не прийняв до уваги доводи, викладені в позовній заяві щодо обізнаності відповідача про обмеження повноважень директора ПАТ «ФМЗ» при представництві юридичної особи, які стосуються наявності в спірному договорі посилань на Статут та розміщення статутних документів, в тому числі Звіту за 2012 рік, Статуту, Положення про ОСОБА_6 раду, Положення про виконавчий орган на офіційному сайті Заводу в мережі Інтернет.

При цьому суд послався на відсутність в Статуті товариства визначеної суми ліміту, в межах якої директору надано право підписання договорів та викладення інформації на сайті лише 20.01.2015.

Крім того, суд дійшов висновку про подальше схвалення позивачем спірного договору, про що свідчить відображення наявності векселів на загальну суму 1 565 000,00 (Баланс код рядку 1120) у Звіті про фінансовий стан на 31 грудня 2013 року та підписання позивачем ОСОБА_10 звірки станом на 31.03.2014 (а.с. 37 т. 1).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги зазначених висновків господарського суду не спростовують з врахуванням наступного.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Спірний договір є договором купівлі-продажу. Сторони визначились щодо істотних умов цього виду договору: предмету, ціни та строку договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальними правилами, викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Угода (договір) може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

За змістом ст.ст. 203,215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Кожна із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину, зокрема особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх (цивільна дієздатність) через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ст. 92 Цивільного кодексу України).

Спірний договір від імені позивача підписаний виконуючим обовязки директора ОСОБА_7, який діє на підставі Статуту. Посилання позивача в позовній заяві та апеляційній скарзі, що зазначене свідчить про обізнаність другої сторони про обмеження (ліміт), встановлене для директора товариства при підписанні господарських договорів, є безпідставним, оскільки згідно копії Статуту, що міститься в матеріалах справи, сума встановленого ліміту не зазначена, а лише передбачено право ОСОБА_6 ради на такі дії (п. 9.3.6 Статуту).

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, а до них віднесено обмеження повноважень особи щодо представництва юридичної особи, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру станом на 19.12.2012 особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори зазначений керівник підписант ОСОБА_11. Дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи відсутні.

Наказом від 07.12.2012 № 64 виконуючим обовязки директора призначено ОСОБА_7 у звязку із звільненням ОСОБА_11

Позивач не довів, що станом на 20.12.2012 (дата підписання спірного договору) до Реєстру було внесено запис щодо обмежень повноважень директора товариства.

Таким чином, відповідно до норм ст. 92 Цивільного кодексу України та ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» обмеження повноважень представництва юридичної особи перед третіми особами зокрема, ТОВ «Бізнес-Брок Ф» - не мало юридичної сили.

Посилання позивача на те, що сума ліміту та обмеження діяльності виконавчого органу ПАТ «ФМЗ», є загальнодоступною інформацією, оскільки тексти Статуту, Положення про ОСОБА_6 раду, Положення про виконавчий орган доступні за електронною адресою: http: //feodmech.crimea.com, а інформація про ліміти, в рамках яких директор має право підписувати договори, розміщені на стенді в приміщенні ПАТ «ФМЗ» та на офіційному сайті в мережі Інтернет, колегія суддів в апеляційній інстанції, також не може прийняти до уваги, оскільки вищевикладене не доводить, що про це знало та не могло не знати ТОВ «Бізнес-Брок Ф», на момент підписання спірного договору. При цьому, апеляційний суд враховує, що всі зазначені вище документи розміщені на сайті позивача 20.01.2015, що апелянтом не спростовано, та серед цих документів відсутній протокол наглядової ради, про визначення ліміту у 50 000, 00 грн., який обмежував дії директора, щодо представництва юридичної особи перед третіми особами.

Скріншоту з офіційного сайту ПАТ «ФМЗ» станом на 20.12.2012 позивачем суду не надано, а йоло посилання в апеляційній скарзі на те, що зазначена інформація перебувала на сайті ПАТ «ФМЗ» постійно, в тому числі і на момент укладення спірного договору, оскільки інакше позивач був би притягнутий до відповідальності за порушення ст. 78 Закону України «Про акціонерні товариства», не підтверджено ніякими доказами.

Згідно Статуту ПАТ «ФМЗ», копія якого за поясненнями позивача, роздрукована з сайту акціонерного товариства, директор виконує функції, покладені на нього, як на керівника підприємства, відповідно до законодавства України та укладеного з ним трудового договору (контракту), у тому числі, зокрема, приймає рішення про розпорядження рухомим та нерухомим майном товариства, грошовими коштами, отримання кредитів, якщо сума угоди не перевищує ліміт, встановлений наглядовою радою (п. 9.3.6).

Позивач посилається на те, що рішенням наглядової ради, оформленим протоколом № 34 від 03.11.2011, встановлено ліміт в межах якого, директор може приймати фінансово-господарські рішення без попередньої згоди наглядової ради у розмірі 50 000,00 грн., а рішенням, оформленим протоколом № 37 від 20.11.2012 делеговано члену наглядової ради ОСОБА_12 повноваження по погодженню всіх вихідних документів (в т.ч. договорів, актів, платіжних доручень) та вирішено, що всі вихідні документи без такого погодження є недійсними.

Втім, зазначений порядок погодження є обовязковим лише для позивача і ніяким чином не доводять, що з ним був обізнаний продавець за спірним договором ТОВ «Бізнес-БРОК Ф».

Крім того, колегія суддів апеляційного суду враховує, що відповідно до п. 9.3.7 Статуту, директор в процесі виконання своїх функцій має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства, у тому числі: укладати цивільно-правові угоди з правом одноособового їх підпису, у т.ч. кредитні та зовнішньоекономічні.

При цьому, будь-яких обмежень щодо суми, укладених угод зазначений пункт не містить.

Обмеження повноважень директора стосуються розпорядження майном та грошовими коштами Товариства (в межах, встановлених законодавством України, цим Статутом та внутрішніми нормативними актами Товариства), про що свідчить також п. 9.3.6 Статуту (а.с. 47, 48 т.1).

Таким чином, колегія суддів вважає, що Статутом ПАТ «ФМЗ» не передбачено обмеження повноважень директора пр підписанні господарських договорів.

Апелянт також не погоджується з доводами суду, викладеними в рішенні, щодо відображення позивачем в звіті про фінансовий стан (Баланс) станом на 31.12.2013 векселів, одержаних на суму 1 565 000,00 грн. (сукупна вартість векселів за договорами купівлі-продажу № БВ/12/45, БВ/12/47, ДД /12/3 та ДД /12/4), посилаючись на те, що зобовязання за спірним договором мало бути відображено у фінансовій звітності за 2012, а річний звіт за 2013 не був перевірений аудиторською фірмою та не затверджений загальними зборами акціонерів ПАТ «ФМЗ».

Позивач не виконав вимоги ухвали апеляційного суду та не надав пояснень, щодо векселів, зазначених у Балансі за 2013 в рядку з кодом 1120.

Позивач також не надав доказів, що простий документарний вексель серії АА № 2484439, виданий ТОВ «Облтрансгаз», номінальною вартістю 370 000,00 грн., що є предметом спірного договору у бухгалтерському, фінансовому та податковому обліку ПАТ «ФМЗ» не обліковується та ніколи раніше не обліковувався.

Натомість, як свідчить акт звірки станом на 31.03.2014, підписаний від позивача директором ОСОБА_13, підпис якого скріплено печаткою ПАТ «ФМЗ», позивач визнає заборгованість в розмірі 351 500,00 грн. за договором купівлі-продажу цінних паперів № ДД/12/4 (вексель АА 2484339).

В силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обовязок доведення обставин, з якими закон повязує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Отже, позов про визнання недійсним правочину може бути задоволений, у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав, або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин, що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють (п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Колегія суддів вважає, що ПАТ «ФМЗ» не надало доказів, що обмеження повноважень директора щодо представництва юридичної особи при укладанні господарських договорів існує та має юридичну силу у відносинах із третіми особами, зокрема із ТОВ «Бізнес-Брок Ф», оскільки не довело, що останнє знало чи за всіма обставинами не могло не знати про такі обмеження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо недоведеності позивачем зазначених обставин, тому підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № ДД/12/4 від 20.12.2012 відсутні.

Втім, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги, щодо права сторони договору на захист шляхом звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Інші доводи апеляційної скарги висновків судового рішення не спростовують, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод», залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 26.05.2015 по справі № 908/1592/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийТ.М. Колядко

Судді:К.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надруковано 6 прим.:

1 - позивачу,

1- відповідачу,

1 - у справу,

1- ДАГС,

1 - г/с Запорізької обл.