Постанова № 51870571, 03.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р. Справа№ 5011-23/11336-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: Гавриленко М.К. - представник, дов. № 56 від 02.04.2013;

від відповідача: Волік А.М. - представник, дов. № 2321-ню від 30.05.2013;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2012

у справі № 5011-23/11336-2012 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Південьзахідшляхбуд"

до Державного територіально-галузевого об'єднання

"Південно-Західна залізниця"

про стягнення 86 859,63 грн.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 у справі № 5011-23/11336-2012 змінено склад колегії суддів.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 розгляд апеляційної скарги у справі № 5011-23/11336-2012 відкладено на 03.06.2013.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2012 у справі № 5011-23/11336-2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що, враховуючи умови договору № 9 від 31.07.2007, укладеного сторонами, положення ст.173 ГК України, ст.ст.525, 526, ч.1 ст.651 ЦК України, суд погодився з доводами відповідача про відсутність підстав для повернення попередньої оплати, оскільки договір № 9 від 31.07.2007 є чинний та діє до 31.01.2013; доказів звернення до відповідача з пропозицією про розірвання договору суду не надано.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 у справі № 5011-23/11336-2012 скасувати повністю з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що не зважаючи на неодноразові звернення до відповідача - 05.10.2009, 19.10.2009 про повернення суми передоплати 70 059,80 грн., дані кошти до цього часу позивачу не повернуті, тому відповідач, починаючи з 09.10.2009 - дати надання відповіді на вимогу, по день позовної заяви, незаконно користується чужими грошима.

Скаржник, не погоджується із висновком суду першої інстанції та стверджує, що вимога про повернення даної суми передоплати, яка не є власністю відповідача відповідно до п.3.1 договору та положень ст.ст.530, 261, 526 ЦК України, є законною та обґрунтованою і не може ставитися в залежність від наявності в тексту договору умов повернення даної суми коштів.

На думку скаржника, суд мав би керуватися положеннями ст.ст.386, 530 ЦК України, згідно із якими у позивача, з моменту пред'явлення вимоги від 05.10.2009 про повернення суми передоплати, є достатньо правових підстав вважати, що залишок здійсненої в 2008р. передоплати в сумі 70 059,80 грн. підлягає поверненню.

Скаржник вказує на посилання в рішенні на договір № 9 від 31.07.2007, у той час як між сторонами укладено договір № 9 від 31.01.2007; на невідповідність висновку суду змісту п.3.1 договору № 9, на не передбачене законом тлумачення ст.530 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що позовні вимоги безпідставні та суперечать умовам договору та чинному законодавству; що відповідачем господарське зобов'язання не порушувалось.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до суду першої інстанції подано позов про стягнення з відповідача 70 059,80 грн. основного боргу - передоплати за договором, 11 496,84 грн. втрат від інфляції, 5 032,80 грн. - 3% річних, 868,60 грн. сплаченого судового збору, керуючись ст.ст.11, 15, 526, 623, 624, 625, 837 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, 31.01.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Південьзахідшляхбуд" та відповідачем укладено договір № 9 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 31.07.2012, Відкритим акціонерним товариством "Південьзахідшляхбуд" ідентифікаційний код 03449841 змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Південьзахідшляхбуд" ідентифікаційний код 03449841.

Відповідно до п.1.1 договору № 9 предметом цього договору є надання відповідачем, за договором залізницею, позивачу, за договором вантажовласнику, послуг, пов'язаних з перевезенням та проведенням розрахунків за ці послуги.

В п.2.4.2 договору № 9 встановлено, що позивач зобов'язаний здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткових послуг, шляхом перерахування коштів на рахунок єдиного технологічного центру по обробці перевізних документів відповідача (надалі - ЄТехПД).

Згідно із п.п.3.1, 3.2 договору № 9 позивач здійснює попередню оплату відповідачу, одержані кошти останній зараховує на особистий рахунок позивача; послуги позивачу за цим договором надаються за умови наявності коштів на його особистому рахунку; відповідач списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню з особового рахунку позивача на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т.ін., наданих в паперовому або електронному вигляді.

Умовами п.п.7.1, 7.2 договору № 9 сторонами погоджено умови про те, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє 2 роки; якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги; кожна сторона вправі розірвати договір до закінчення терміну його дії з попереднім повідомленням іншої сторони не менш ніж за десять днів.

Як відображено в актах звірки взаємних розрахунків, складених, підписаних та скріплених відбитками печатки, штампу сторонами, станом на 31.10.2008 та на 31.10.2010, відповідачем надано позивачу послуг на загальну суму 481 391,56 грн., а позивачем здійснено попередню оплату, всього на загальну суму 412 503,27 грн., внаслідок чого сальдо на користь позивача склало суму 70 059,99 грн. Проти зазначеного стану розрахунків між сторонами відповідач не заперечує.

Також до матеріалів справи надано копії нарядів, рахунків, витягів із особового рахунку позивача, підтверджуючих виконання сторонами договору № 9.

Позивачем направлялись відповідачу листи від 05.10.2009 № 11-МП/421, від 19.10. 2009 № 11-МП/1420, претензія від 23.11.2011 № 13-5"юр."/1780 з вимогами повернути та перерахувати суму переплати 70 059,80 грн., у зв'язку з відсутністю робіт, або врахувати дану суму при розрахунках за надані відповідачем послуги.

Як встановлено статтею 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків та статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст укладеного сторонами договору № 9 свідчить про відсутність такого зобов'язання відповідача, як перераховувати позивачу суму попередньої сплати, яка перевищує суму вартості наданих послуг.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Оскільки умовами договору № 9 сторонами не передбачено обов'язок відповідача повертати позивачу попередню сплату у разі перевищення її розміру суми вартості наданих відповідачем послуг, то відмова відповідача здійснити таке перерахування позивачу, не порушує умов договору № 9, отже, не порушує й прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та матеріалах справи, враховуючи викладене та наступні обставини.

Оскільки у листах позивача, направлених відповідачу, від 05.10.2009 № 11-МП/421, від 19.10.2009 № 11-МП/1420 та претензії 23.11.2011 № 13-5"юр."/1780 відсутня пропозиція про припинення дії договору № 9 або про розірвання цього договору, також у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з пропозицією про припинення договору № 9 або про його розірвання, шляхом надсилання інших листів, то, строк дії укладеного сторонами договору № 9 від 31.01.2007, відповідно до його умов, викладених у розділі 7, продовжується, тому його умови є обов'язковими для виконання сторонами.

Враховуючи те, що у залишенні відповідачем вимог позивача про повернення суми попередньої сплати у розмірі, що перевищує розмір суми наданих послуг - 70 059,80 грн., без задоволення, немає порушення умов договору № 9, то у позивача немає підстав для твердження, що відповідач незаконно користується зазначеними грошовими коштами.

Згідно із ст.62 Статуту залізниць України порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085, із змінами, передбачено порядок розрахунків за перевезення вантажів залізницями через розрахункові підрозділи залізниць, а у редакції, станом на 31.01.2007 - через технологічні центри з оброблення перевізних документів (ТехПД). Згідно з п.2.5 зазначених Правил, в редакції станом на 31.01.2007, платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок ТехПД кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.

Отже, порядок розрахунків, передбачений у договорі № 9, узгоджується й із положеннями норм законодавства та нормативних актів.

Статтею 386 ЦК України, на положення якої посилається скаржник, передбачені засади захисту права власності у разі порушення права власності іншою особою, однак, матеріалами справи не доведено порушення відповідачем права власності позивача.

Статтею 530 ЦК України встановлено строк (термін) виконання зобов'язання. Однак, як про це зазначалось, у відповідача немає зобов'язання перед позивачем повернути суму 70 059,80 грн. попередньої оплати, згідно із чинним договором № 9.

Помилкове зазначення дати договору 31.07.2007, замість правильної дати - 31.01.2007, не впливає на обставини справи.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2012 у справі № 5011-23/11336-2012 залишити без змін, а скаргу Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" без задоволення.

2. Справу № 5011-23/11336-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Калатай Н.Ф.