Рішення № 51870379, 02.09.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2015 р. Справа № 925/1084/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Престиж»» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мірель» про стягнення 117302 грн. 08 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Престиж» звернувся в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мірель» про стягнення, на підставі договору поставки № 2381 від 12.12.2014 року, 73478 грн. 61 коп. основного боргу за поставлений товар, 15396 грн. 61 коп. пені, 26575 грн. 57 коп. інфляційних втрат, 851 грн. 26 коп. 3% річних, та відшкодування судових витрат – 2346 грн. 04 коп. сплаченого судового збору та 1000 грн. витрат на правову допомогу.

Представник позивача у судовому засіданні 28.07.2015 року позов з підстав, викладених у позовній заяві, підтримав і просив позов задовольнити повністю, подав письмове клопотання, в якому подальший розгляд справи просив проводити без його участі.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти позову не заперечував, явку свого представника в засідання суду повторно без поважних причин не забезпечив, хоч про місце, дату і час судового засідання був повідомлений належним чином за правилами, передбаченими розділом 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20 лютого 2013 року № 28. Ухвала суду про порушення провадження у справі, направлена за адресою державної реєстрації відповідача, повернута поштою з довідкою «За закінченням терміну зберігання».

Наявні у справі матеріали суд вважає достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, тому, з урахуванням вимог ст.ст. 69, 75, 77 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

12.12.2014 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Престиж», як продавець, і відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мірель», як покупець, уклали договір № 2381 (далі – договір), за умовами п. 1.1. якого позивач зобов’язується поставити та передати у власність відповідачу товар згідно з накладними, які є невід’ємною частиною даного договору, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах, обумовлених у даному договорі.

Пунктами 3, 5 договору його сторони погодили умови щодо ціни товару і загальної суми договору та порядок розрахунків. Відповідно до підпунктів 3.1., 3.3. договору, ціна товару являється договірною, загальна сума договору складається із сум накладних, які додаються до договору. Згідно з п.п. 5.1., 5.2. договору, товар оплачується покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок продавця на умовах відстрочки 30 днів.

В п.п. 7.2. п. 7 договору сторони погодили умови щодо відповідальності за порушення умов договору, зокрема, за порушення строків оплати товару винна сторона сплачує пеню.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару:

по накладній № 14010652, товарно-транспортній накладній № 14010652 від 17.12.2014 р. на суму 25531,85 грн.;

по накладній № 14010891, товарно-транспортній накладній № 14010891 від 24.12.2014 р. на суму 27198, 10 грн., по накладній № 44 від 26.12.2014 року повернуто товар постачальнику на суму 258,24 грн. з ПДВ;

по накладній № 15010078, товарно-транспортній накладній № 15010078 від 06.01.2015 р., з урахуванням акту погодження від 13.01.15 року, на суму 54080, 54 грн., а всього на загальну суму 106810,49 грн.

Оплата товару відповідачем проведена частково, сплачено: 2800 грн. платіжним дорученням № 740 від 27.02.2015; 25273,62 грн. платіжним доручення № 643 від 22.01.2015; 2000 грн. платіжним доручення № 805 від 03.04.2015; 2000 грн. платіжним дорученням № 756 від 11.03.2015; 1000 грн. платіжним дорученням № 16 від 05.05.2015; 500 грн. платіжним дорученням № 27 від 12.06.2015 року, а всього на загальну суму 33331,86 грн.

Згідно з розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, заборгованість відповідача за отриманий товар складає 73478,63 грн.

27.05.2015 року позивачем направлено відповідачу претензію за вих. № 71 про сплату спірної заборгованості, претензія відповідачем не виконана.

Отже, спірні зобов’язальні відносини виникли між сторонами на підставі договору № 2381 від 12.12.2014 року. Договір є укладеним, виконувався сторонами, вимоги позивача ґрунтуються на правах і обов’язках сторін цього договору. За правовою природою вказаний договір є господарським договором поставки.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, про зобов’язання і договір – розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки; підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов’язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов’язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610,ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, за викладених обставин справи і норм законодавства, суд вважає, що наявність і розмір спірного грошового зобов’язання в сумі 73478,63 грн. позивачем обґрунтовані і доведені поданими доказами, відповідачем належними і допустимими доказами не спростовані, строк виконання цього зобов’язання настав, тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом, або договором.

Згідно п. 7.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Вимога позивача про стягнення 15396,61 грн. пені, 26575,57 грн. інфляційних втрат, 851,26 грн. три проценти річних передбачена п. 7.2 договору, відповідає нормам ч. 6 ст. 231 ГК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений, визнаний вірним тому також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, відповідач двічі безпідставно явку своїх представників в засідання суду не забезпечив, причини неявки не повідомив, про відкладення розгляду справи, продовження строку вирішення спору клопотань не заявляв, витребувані судом документи не подав, внаслідок чого судом прийнято рішення на підставі лише матеріалів, наявних у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, встановлених обставин справи та вимог законодавства, суд вважає, що відповідач не виконав зобов’язання щодо порядку розрахунків за отриманий товар, здійснив їх оплату не в повному обсязі, тому позовні вимоги про стягнення 73478 грн. 61 коп. основного боргу за поставлений товар за договором № 2381 від 12.12.2014 року, 15396 грн. 61 коп. пені, 26575 грн. 57 коп. інфляційних втрат, 851 грн. 26 коп. судом визнаються обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню повністю.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати – сплачений судовий збір у розмірі 2346,04 грн. Вимога позивача в частині стягнення 1000 грн. витрат на правову допомогу суперечить приписам норм ч. 1 ст. 44, ч. 5 ст. 49 ГПК України, за змістом яких в порядку відшкодування судових витрат відшкодовуються, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката. Оскільки правову здійснював не адвокат, то вимоги позивача в цій частині суд вважає необгрунтованими.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мірель», місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Якубовського, 12, оф.403, код ЄДРПОУ 39176880 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Престиж», місцезнаходження: 62495, Харківська обл., смт. Васищеве, вул. Паркомуни, 26/2, код ЄДРПОУ 31714807 – 73478,64 грн. основного боргу, 15396,61 грн. пені, 26575,57 грн. інфляційних, 851, 26 грн. три проценти річних, 2346,04 грн. судових витрат.

В задоволенні вимог про стягнення 1000 грн. витрат на правову допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення і підписано 25.09.2015 року.

Суддя В.М. Грачов