Рішення № 51870357, 25.09.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2015 р. Справа № 923/1195/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Дніпровського району м. Херсона в інтересах держави в особі

позивача: Управління комунальної власності Херсонської міської ради, м. Херсон

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, м. Херсон

про стягнення 4747 грн. 51 коп.

за участю прокурора - Кущ В.Г., службове посвідчення № 032528 від 11.03.2015 року;

та представників сторін:

від позивача - Волкова О.О., представник, дов. № 1 від 05.01.2015 року; посвідчення серія А № 248 від 20.01.2015 року;

від відповідача - не прибув;

від 3-ї особи - Хромченко О.С., представник, дов. № 38 від 21.09.2015 року.

Строк вирішення спору продовжено до 29.09.2015 року ухвалою суду від 29.07.2015 року.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Прокурор Дніпровського району м. Херсона в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Херсонської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач), яким просить стягнути заборгованість з орендної плати за договором оренди НОМЕР_2 від 14.10.2008 р. в сумі 4747 грн. 51 коп., з яких: основна сума боргу 4483 грн. 87 коп. та пеня в сумі 263 грн. 64 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статей 627, 651 ЦК України, ст.ст. 284, 286, 291 ГК України, ст.ст. 2, 29 ГПК України, ст.ст. 17, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Ухвалою суду від 15.07.2015 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 29.07.2015 р. та допущено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області. Ухвалою суду від 29.07.2015 р. розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Прокурор та представник позивача підтримують заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просять суд їх задовольнити повністю.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів.

Так, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не отримує кореспонденцію за своїм місце проживанням: АДРЕСА_1, що вказана у всіх наявних матеріалах справи, в тому числі витягу з ЄДРПОУ про державну реєстрацію та місцезнаходження станом на 13.07.2015 р. (а.с.44-45), а тому і ухвали про порушення та відкладення розгляду даної справи в суді були повернуті до суду без вручення адресату з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року), ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника ФОП ОСОБА_1 за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Третя особа надала суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначає, що заборгованісті з орендної плати за цим договором оренди ФОП ОСОБА_1 перед Державним бюджетом, не має, що підтверджується довідкою про стан надходження орендної плати за договором оренди від 14.10.2008 р. НОМЕР_2 (а.с. 55).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

14.10.2008 р. між РВ ФДМУ по Херсонській області (орендодавець-1) та ФОП ОСОБА_1 (далі - орендар) укладено договір оренди державного майна НОМЕР_2 (далі Договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - частину вбудованих приміщень першого поверху площею 53,2 кв.м. з ґанком площею 17,6 кв.м. будівлі гуртожитку, яка не увійшла до статутного фонду, але перебуває на балансі ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат», за адресою: АДРЕСА_3, вартість якого визначено відповідно до незалежної оцінки, зробленої суб'єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_5 та становить 197500 грн.

Орендар вступив у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання-передачі майна.

Згідно вказаного акту приймання-передачі від 14.10.2009 р. орендодавець-1 передав, а орендар прийняв нерухоме майно визначене Договором.

Зазначений договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 14.10.2008 р. до 14.09.2011 (п. 10.1. договору).

В подальшому до Договору неодноразово вносилися зміни.

Зокрема, додатковим договором № 3 від 14.09.2011 р., укладеним між орендарем та орендодавцем-1 строк дії договору продовжено до 15.08.2014 р.

При цьому, 18.09.2012 р. відповідно до Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебуває у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємства, установ та організацій, затвердженого постановою КМУ від 06.11.1995 №891, виконавчим комітетом Херсонської міської ради прийнято рішення №332, яким затверджено акти прийняття-передачі до комунальної власності Херсонської територіальної громади 16 гуртожитків, що належать до державної власності та знаходяться на балансовому обліку ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат».

Зокрема, у комунальну власність прийнято житловий будинок (гуртожиток №10) за адресою: АДРЕСА_3 (орендоване приміщення).

Враховуючи викладене, 01.11.2012 р. між управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (далі - орендодавець-2) та орендарем було укладено додатковий договір №5 (№1585).

Згідно п.3.1. Договору (зі змінами від 01.11.2012 р.) орендна плата визначається відповідно до Положення про розрахунок та порядок використання плати за оренду об'єктів комунальної власності міської територіальної громади затвердженого рішенням міської ради від 28.12.2011 р. №499 і становить 16972,69 грн. без врахування ПДВ за рік (додаток 1).

Пунктом 3.2. передбачено, що орендна плата становить 1414,40 грн. за базовий місяць оренди (вересень 2012 р.) згідно з рішенням міської ради від 28.12.2011 р. №499 перераховується орендарем управлінню комунальної власності на розрахунковий рахунок 37115004006900 ГУДКСУ Херсонської області, МФО 852010, ЄДРПОУ 37465469, не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячно індексу інфляції і податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п.5.3 договору НОМЕР_2 (зі змінами) орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

При цьому, у зв'язку з закінченням строку дії договору орендар неодноразово звертався до орендодавця-2 з проханням продовжити договір оренди.

Зокрема, у зверненні від 02.12.2014 р. про досудове вирішення спору шляхом переговорів орендар, посилаючись на закінчення строку дії оренди (15.08.2014 р.) та п.10.4 договору оренди від 14.10.2008 р. НОМЕР_2, в редакції п.2 Додаткового договору №4 від 30.11.2011 р. щодо порядку продовження договору оренди, просив підписати з ним Додатковий договір до договору оренди від 14.10.2008 р. НОМЕР_2 на той самий строк і на тих самих умовах, що і договір НОМЕР_2 (з подальшими змінами).

За результатами розгляду вищезазначеного звернення, 29.12.2014 р. орендодавцем-2 на адресу відповідача направлено витяг з протоколу №87 засідання постійно діючої комісії з питань оренди об'єктів комунальної власності Херсонської міської територіальної громада від 23.12.2014 р., договір оренди з розрахунком орендної плати та висновок про вартість об'єкта.

Крім того, відповідачу запропоновано, протягом двадцяти днів з моменту отримання листа, підписати надані екземпляри договорів та повернути до управління комунальної власності один примірник або передати об'єкт оренди за актом прийняття-передачі.

19.01.2015 р., за результати розгляду вказаного листа, відповідачем, на адресу управління комунальної власності направлено листа з проханням розірвати договір оренди вбудованого нежитлового приміщення першого поверху будинку за адресою АДРЕСА_3 з 01.01.2015 р..

27.01.2015 р. об'єкт оренди переданий орендодавцю-2 за актом прийняття-передачі.

Водночас, відповідно до п.3.10 Договору у разі дострокового припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує оренду плату до дня повернення майна за актом прийняття-передавання включно.

Разом з тим, у порушення вказаних вимог ФОП ОСОБА_1, як орендар вищевказаного майна, обов'язку щодо сплати орендної плати за фактичне користування до дня повернення майна не виконав. Так, відповідно до розрахунку Херсонської міської ради за договором оренди №1585 з 01.01.2014 р. по 28.04.2015 р. нараховано орендної плати 24 297,04 грн., сплачено - 19 811,61 грн. Переплата станом на 01.01.2014 р. складала 1,74 грн.

Отже, у відповідача існує заборгованість в сумі 4483 грн. 87 коп., яка до цього часу не погашена.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведене позовні вимоги в частині стягнення 4483 грн. 87 коп. основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку відповідно до п.3.4. Додаткового договору № 5 (№ 1585) до договору оренди державного майна НОМЕР_2 від 14.10.2008 р. орендна плата перерахована несвоєчасно або в не повному обсязі, стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 2-ох облікових ставок НБУ від суми заборгованості за весь час прострочення платежу.

Позивач на вимогу суду здійснив перерахунок пені та нарахував відповідачу за порушення виконання зобов'язань з оплати орендних платежів 720 грн. пені за період з лютого 2014 року по січень 2015 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Розрахунок пені здійснено вірно. Судом перевірено.

Проте, стягненню підлягає 263 грн. 64 коп. пені, оскільки суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

У пункті 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, яка діяла на день подання позову) ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлені в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080 грн.).

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" з 01 січня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в сумі 1218 грн.

Прокурор Дніпровського району м. Херсона заявив позов, яким він заявив майнову вимогу про стягнення з відповідача 4747 грн. 51 коп.

Отже, сума судового збору з урахуванням підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", яка підлягала сплаті при зверненні з позовом становить 1827 грн.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури при здійснені своїх повноважень від сплати судового збору звільняються.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 37465469) 4483 грн. 87 коп. основного боргу, 263 грн. 64 коп. пені.

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь держави в доход державного бюджету на р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області МФО 852010 код ЄДРПОУ 37959779 одержувач УДКСУ у місті Херсоні. Призначення платежу: судовий збір код 03500045 - 1827 грн. 00коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.10.2015 р.

Суддя Л.І. Александрова