Рішення № 51870333, 30.09.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2015 р.Справа № 922/4556/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Харківської митниці ДФС, м. Харків про стягнення 8904,57 грн. за участю представників:

позивача не з'явився

відповідача ОСОБА_1 за довіреністю № 20-70-10/00-1/1465 від 25.02.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської митниці ДФС (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 8904,57 грн., з яких: заборгованість по пені в сумі 2922,66 грн., індекс інфляції в сумі 5964,76 грн., 3% річних в сумі 17,15 грн.

Ухвалою суду по справі від 13.08.2015 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.09.2015 р. о 11:40.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 10.09.2015 р. о 11:40, через канцелярію господарського суду 10.09.2015 р. за вх. № 36180, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 10.09.2015 р. за вх. № 36178, надав відзив на позовну заяву, який судом долучений до матеріалів справи. Згідно відзиву представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказував, що договір про постачання електричної енергії № 60-517 від 13.09.2010 р. був укладений між АК «Харківобленерго» та Харківською обласною митницею. У зв'язку з проведенням організаційних заходів та впорядкуванням документації на підставі статей 509, 510, 512-514, 520-523 Цивільного кодексу України та у зв'язку з реорганізацією Харківської обласної митниці шляхом приєднання до Харківської митниці Міндоходів, яка є повним правонаступником. Питання щодо правового врегулювання відносин між АК «Харківобленерго» та Харківською митницею ДФС залишалось невирішеним, у зв'язку з відсутністю у Положенні про Харківську митницю ДФС, затвердженого наказом ДФС України 27.08.2014 р. № 79, інформації щодо повного правонаступництва Харківською митницею ДФС прав та обов'язків Харківської митниці Міндоходів. Пропозиція Харківської митниці ДФС щодо укладення додаткової угоди про заміну назви споживача «Харківської митниці Міндоходів» на «Харківську митницю ДФС» та реквізитів сторін у основних договорах про постачання електричної енергії була задоволена 26.03.2015 р. та 27.03.2015 р. шляхом підписання додаткових угод. Таким чином представник відповідача вказував, що до моменту підписання вищезазначених угод у Харківській митниці ДФС були відсутні підстави та можливість для здійснення оплати спожитої електроенергії, оскільки Харківська митниця ДФС не була стороною за договором про постачання електричної енергії № 60517 від 13.09.2010 р.

Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказував, що за наслідками проведення процедури проведення торгів 25.05.2015 р. був укладений договір про закупівлю послуги з постачання електроенергії № 60-517/4. Після укладення вищевказаного договору Харківською митницею ДФС платіжними дорученнями: від 05.06.2015 р. № 2520; від 26.06.2015 р. № 2957; від 24.07.2015 р. № 3424; від 27.07.2015 р. № 3425 були сплачені послуги за спожиту електричну енергію. Таким чином, несвоєчасне виконання умов договору Харківською митницею ДФС було зумовлено обєктивними причинами.

У судовому засіданні призначеному на 10.09.2015 р. була оголошена перерва до 22.09.2015 р. о 12:20.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 22.09.2015 р. о 12:20, через канцелярію господарського суду 22.09.2015 р. за вх. № 38151, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 18.09.2015 р. за вх. № 37396, надав письмові заперечення на відзив відповідача, які судом долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 22.09.2015 р. за вх. № 38149, надав письмові пояснення, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них представник відповідача вказував, що Харківською митницею ДФС виходячи з наявності коштів на сплату штрафних санкцій з 31.03.2015 р. по 21.08.2015 р. була сплачена пеня у сумі 1657,98 грн., індекс інфляції у сумі 733,20 грн., 3% річних у сумі 219,44 грн.

У судовому засіданні призначеному на 22.09.2015 р. була оголошена перерва до 30.09.2015 р. о 11:00.

Представник відповідача до початку судового засідання призначеного на 30.09.2015 р. о 11:00, через канцелярію господарського суду 30.09.2015 р. за вх. № 39353, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник позивача в призначене судове засідання не зявився.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог позивача.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, встановив наступне.

13.09.2010 р. між АК «Харківобленерго» та Харківською обласною митницею був укладений договір про постачання електричної енергії № 60-517 (надалі договір).

Додатковою угодою до договору від 11.06.2013 р. сторони договору змінили в договорі та у всіх додатках, які є невід'ємною частиною цього договору, слова: «Харківська обласна митниця» на слова «Харківська митниця Міндоходів».

26.03.2015 р. між АК "Харківобленерго" та Харківською митницею ДФС була укладена додаткова угода до договору, за якою сторони змінили в договорі та всіх додатках, які є невід'ємною частиною договору, слова: "назва Споживача Харківська митниця Міндоходів" на слова "назва Споживача Харківська митниця ДФС".

Відповідно до умов договору відповідач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії один раз за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Пунктом 2.2.2 договору було передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору, відповідно до додатка 1 Договірні величини споживання та додатка 2 Порядок розрахунків.

Відповідно до п. 2.3.3 договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування.

Згідно з п. 5 додатку 2 до договору "Порядок розрахунків" остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунку, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 банківських днів з дня його отримання.

Пунктом 6 додатку 2 до договору "Порядок розрахунків" було передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

В підтвердження позовних вимог позивачем були надані до суду: копії акту звірки взаємних розрахунків (том 1 а.с. 29) та звітів про обсяги спожитої відповідачем електричної енергії за січень - червень 2015 р. (том 1 а.с. 30 - 35).

Крім того, позивачем були надані до суду рахунки № 60517 на оплату за використану електроенергію за січень - червень 2015 р. (том 1 а.с. 36 - 41) та рахунки № 60517 на оплату пені, 3% річних та індексу інфляції за січень - червень 2015 р. (том 1 а.с. 42 47) та доказами їх отримання.

Згідно рахунків № 60517 на оплату пені, 3% річних та індексу інфляції за січень - червень 2015 р. загальна сума пені становила 4657,86 грн., загальна сума індексу інфляції 7085,00 грн., 3% річних 248,84 грн.

Відповідачем в підтвердження своєї позиції була надана до суду копія договору про закупівлю послуги з постачання електроенергії за державні кошти № 60-517/3 від 03.02.2014 р. з додатковими угодами № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 до нього, та копія договору про закупівлю послуги з постачання електроенергії № 60-517/4 від 25.05.2015 р.

Також, відповідачем в підтвердження сплати ним позивачу за період з 31.03.2015 р. по 21.08.2015 р. суми пені, індексу інфляції та 3% річних були надані наступні платіжні доручення: № 1300 від 30.03.2015 р., № 1538 від 10.04.2015 р., № 1537 від 10.04.2015 р., № 2520 від 04.06.2015 р., № 2891 від 24.06.2015 р., № 2957 від 25.06.2015 р., № 3424 від 23.07.2015 р. та № 3425 від 23.07.2015 р.

Дослідивши зазначені платіжні доручення, судом було встановлено, що платіжне доручення № 1538 від 10.04.2015 р. свідчить про оплату пені у розмірі 1657,98 грн., платіжне доручення № 1537 від 10.04.2015 р. свідчить про оплату індексу інфляції у розмірі 733,20 грн., а платіжне доручення № 2891 від 24.06.2015 р. свідчить про оплату 3 % річних у розмірі 219,44 грн. Інші платіжні доручення оплати пені, індексу інфляції та 3% річних не стосуються.

За таких обставин господарський суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджується сплата відповідачем позивачу заборгованості по пені в сумі 2922,66 грн., індексу інфляції в сумі 5964,76 грн. та 3% річних в сумі 17,15 грн.

При цьому суд зазначає, що посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на обєктиві причини, якими була зумовлена несвоєчасність виконання умов договору відповідачем, не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки відповідні зміни до договору про постачання електричної енергії були внесені несвоєчасно саме з вини відповідача про що свідчать лист відповідача № 20-70-03-03/00-1/416 від 22.01.2015 р., гарантійний лист відповідача № 20-70-03-03/00-1/611 від 28.01.2015 р. та лист відповідача № 20-70-03-03/00-1/1924 від 12.03.2015 р.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем контррозрахунків 3% річних, індексу інфляції та пені до суду не було надано.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено відповідальність споживачів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді сплати на користь енергопостачальної організації двократної вартості різниці між фактично спожитою величиною електроенергії і договірною величиною.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищевикладене господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підтверджуються матеріалами справи, вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 1827,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Харківської митниці ДФС (61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16-Б, ідентифікаційний код 39534151) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 149, ідентифікаційний код 00131954, п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_2 Аваль" м. Київ, МФО 380805) заборгованість по пені в сумі 2922,66 грн., індекс інфляції в сумі 5964,76 грн., 3% річних в сумі 17,15 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 05.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_3