Рішення № 51870209, 29.09.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.09.2015 Справа № 920/1122/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА СТЕП,

с. Ленінське Сумського району Сумської області;

до відповідача: Приватного підприємства Рось в особі Філії

Роменський молочний комбінат, м. Ромни Сумської області;

про стягнення 225 779 грн. 84 коп.,

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 31.12.2014);

від відповідача: не з'явився;

При секретарі судового засідання Лєпкової О.О.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 225 779 грн. 84 коп. штрафу, що утворився внаслідок неналежного виконання договору № 17 на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 09.01.2013, підписаний з урахуванням Протоколу розбіжностей від 10.01.2013, а також судові витрати, повязані з розглядом справи.

Представник позивача надав суду документи, що підтверджують право Філії Роменський молочний комбінат на представництво юридичної особи - Приватного підприємства Рось в суді та Положення про філію, які долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, а також надав письмові пояснення по справі та додаткові документи.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відзив на позов не подав, повноважного представника в судове засідання не направив, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 31-32, 51).

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

09.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «СТЕП» та Приватним підприємством «Рось» в особі Філії «Роменський молочний комбінат» укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини), підписаний з урахуванням Протоколу розбіжностей до договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 10.01.2013.

Згідно з умовами договору позивач зобов'язується в порядку і на умовах, визначених Договором, передати у власність відповідача сільськогосподарську продукцію (сировину - молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662-97, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2. Договору місцем передачі товару від позивача відповідачу для подальшого транспортування до місцезнаходження виробничих потужностей (виробництва) відповідача визначається місцезнаходження позивача.

Пунктом 2.1. Договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) передбачено, що оплату за товар відповідач проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.5. Договору розрахунки за Договором здійснюються шляхом безготівкового розрахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Зобов'язання по сплаті вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Позивач зазначає, що відповідач відповідно до п. 3.2.1. Договору зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених договором, оплатити товар.

Пунктом 2.8. Договору передбачено, що оплата, за отриманий товар проводиться, кожні 7 (сім) календарних днів, з моменту поставки товару. При цьому, оплата за отриманий товар має виключати заборгованість за товар, який було передано покупцю більш ніж 7 (сім) днів назад.

Протягом строку дії договору зобов'язання позивачем виконувались у повному обсязі, товар поставлявся вчасно та належної якості.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що рішенням господарського суду Сумської області від 25.06.2015, по справі № 920/859/15 вимоги позивача (ТОВ «АГРОФІРМА «СТЕП») було задоволено в повному обсязі та стягнуто з відповідача (Приватного підприємства «Рось» в особі Філії «Роменський молочний комбінат») - 903 119,36 грн. основного боргу, 11 157,84 грн. 30% річних, 8 371,77 грн. інфляційних збитків, 22 315,68 грн. пені, 18 899,29 грн. витрат по сплаті судового збору, копія знаходиться в матеріалах справи.

В обґрунтування своє позиції по справі позивач зазначає, що 01.06.2015 між позивачем та відповідачем було підписано Акт № 210 звіряння взаємних розрахунків, який підтверджує заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 903 119,36 грн. станом на 01.06.2015, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Пунктом 4.6. Договору визначено, що за порушення строків проведення оплати за товар визначений в п. 2.8. Договору відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ розрахованої від суми заборгованості, за кожен день прострочення, а також 30% річних від простроченої до сплати суми. У випадку прострочення оплати на строк більше ніж на 5 банківських днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 25% неоплаченого товару.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 09.07.2015, сума заборгованості за якою строк оплати перевищено більш ніж на 5 банківських днів, відповідно до п. 4.6. Договору та рішення господарського суду Сумської області від 25.06.015 по справі № 920/859/15, складає 903 119,36 грн.

Позивач зазначає, що до відповідача застосовується санкція у вигляді сплати штрафу 25% не оплаченого товару, що становить 225 779,84 грн., що підтверджується наданим розрахунком.

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. І. ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Частиною 4 статті 15 ГПК України передбачено, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Таким чином, згідно з вимогами зазначеної статті, юридичну особу в господарських відносинах може представляти її відокремлений підрозділ.

Позов до юридичної особи виник із питань діяльності її відокремленого підрозділу, розташованого поза місцезнаходженням юридичної особи, такий позов може бути пред'явлений до господарського суду за місцезнаходженням її відокремленого підрозділу.

Враховуючи, що факт заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, а відповідачем, у свою чергу, не було подано аргументованих заперечень вимогам позивача чи доказів погашення суми заборгованості, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобовязань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 4 515 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства Рось (09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Р. Люксембург, 14, код 32191954) в особі Філії Роменський молочний комбінат (42010, Сумська область, м. Ромни, вул. Київська, б. 94, код 33370287) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА СТЕП ( 42315, Сумська область, Сумський район, с. Ленінське, вул. Набережна, 16, код 30954287) 225 779 грн. 84 коп. штрафу у розмірі 25% неоплаченного товару, 4 515 грн. 60 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 05.10.2015

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА