Рішення № 51869839, 28.09.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2015р. Справа № 914/2634/15

За позовом:Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств «Авікон проект», м. Львів;до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Львівська обл., м. Стрий;про:стягнення 15600,00 грн. за непоставлений товар Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Айзенбарт А.І.Представники сторін: від позивача:Іваницький Я.О. - представник (довіреність б/н від 14.01.2015р.);від відповідача:не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

30.07.2015р. на адресу господарського суду Львівської області поступила позовна заява Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств «Авікон проект» (надалі - Позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення 15600,00 грн. за непоставлений товар.

Ухвалою суду від 03.08.2015р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 31.08.2015р. Ухвалою від 03.08.2015р. суд відклав розгляд справи на 28.09.2015р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди щодо поставки останнім залізобетонних плит. 18.10.2014р. відповідачем як постачальником було виставлено позивачу рахунок-фактуру, на підставі якого позивач перерахував відповідачу в якості передоплати 15600,00 грн. Однак, незважаючи на одержані кошти, відповідачем товар поставлений так і не був. Оскільки в досудовому порядку зобов'язання щодо поставки товару або повернення грошових коштів (які перераховувалися як передоплата) відповідачем не виконано, позивач просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 15600,00 грн.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийшов до висновку, що дана заява не суперечить законодавству, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, подана до прийняття рішення по справі, а відтак суд приймає таку заяву до розгляду.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду. Станом на 28.09.2015р., від відповідача відзив на позовну заяву, докази поставки товару чи повернення коштів не надходили.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На переконання суду, неявка належним чином повідомленого відповідача не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається зі змісту позовної заяви, між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди щодо поставки відповідачем залізобетонних плит.

18.10.2014р. відповідачем було виставлено позивачу для оплати рахунок-фактуру №1810/1 від 18.10.2014р. на суму 15600,00 грн. У вказаному рахунку зазначено про необхідність попередньої оплати товару в розмірі 50% від вартості товару.

На підставі виставленого рахунку 20.10.2014р. позивачем на рахунок відповідача перераховано 15600,00 грн. в якості передоплати за товар. В призначенні платежу значиться: «Оплата за з/б плити зг. рах. 1810/1 від 18.10.2014р.». Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку.

Судом встановлено, що у зв'язку з тим, що після перерахування грошових коштів товар відповідачем поставлений не був, позивач 30.03.2015р. звернувся до відповідача з претензією вих. №240 від 17.04.2015р., якою вимагав протягом 7 днів з моменту одержання претензії поставити обумовлений товар, проте вимога задоволена не була.

Оскільки вищевказана вимога виконана не була, 03.06.2015р. позивач направив на адресу відповідача вимогу вих. №342 від 03.06.2015р. про повернення 15600,00 грн. попередньої оплати. Однак і ця претензія залишилася без задоволення. Докази направлення претензій відповідачу знаходяться в матеріалах справи.

Станом на 28.09.2015р., докази поставки відповідачем товару або докази повернення внесеної позивачем передоплати, в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу такими, що підлягають до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

В пункті 1 оглядового Листа від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ВГС України зазначив, що дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Положеннями ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

За приписами статей 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Виставлений рахунок-фактура не містить положень щодо строку поставки відповідачем товару.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, поштові конверти, якими відповідачу надсилалися вимога про зобов'язання поставити товар та вимога про повернення коштів повернулися на адресу позивача з відміткою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Як зазначив ВГС України в п. 3 оглядового Листа від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу про виконання грошового зобов'язання (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

За приписами статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки претензія позивача вих. №240 від 17.04.2015р. була повернута поштовим відділенням 21.05.2015р., а вимога вих. №342 від 03.06.2015р. - 06.07.2015р., встановлений семиденний строк для поставки ним товару або повернення коштів закінчився 28.05.2015р. та відповідно 13.07.2015р. Таким чином, починаючи з 29.05.2015р. та відповідно з 14.07.2015р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Так як строк виконання зобов'язання відповідачем закінчився, товар поставлений позивачу не був, грошові кошти не повернуті, суд вважає, що внесені позивачем 20.10.2014р. грошові кошти в якості передоплати за товар підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку, в розмірі 15600,00 грн.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача, в розмірі 1827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств «Авікон проект» (79035, м. Львів, вул. Січинського, 7; код ЄДРПОУ 23958467) 15600,00 грн. попередньої оплати та 1827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2015 р.

Суддя Крупник Р.В.