Рішення № 51869446, 30.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2015Справа №910/18996/15Суддя господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Кот Т.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_1простягнення 57886,68 грн. За участю представників сторін: позивача: не з'явився відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (надалі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою до відповідача, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.) про стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 23804,98 грн., пені у розмірі 28667,30 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 5414,40 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2015р. порушено провадження у справі №910/18996/15 та розгляд справи призначено на 12.08.2015р.

11.08.2015р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення до позову та документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2015р. у зв'язку із неявкою відповідача, розгляд справи відкладено на 16.09.2015р.

У судовому засіданні 16.09.2015р. представник позивача надав оригінали документів для огляду, усні пояснення по справі, згідно яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі та документи для залучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2015р. розгляд справи відкладено на 30.09.2015р.

30.09.2015р. уповноважені представники сторін на виклик суду не з'явились.

Відповідач відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог відповідачем не надав.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду про порушення провадження по справі від 27.07.2015р. та відкладення розгляду справи від 12.08.2015р., від 16.09.2015р., відправлені на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу: 02100, АДРЕСА_1.

Вищий господарський суд України у п.11 інформаційного листа від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що позивачем надані всі докази необхідні для прийняття рішення та беручи до уваги приписи ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/18996/15.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.04.2011р. між ПАТ КБ "Приватбанк", (надалі - Банк) та ФОП ОСОБА_1, (надалі - Клієнт), було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої Клієнт приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 14.04.2011р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до даного договору Клієнту було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг", (надалі - Умови).

Згідно п. 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту.

Пунктом 3.2.1.1.3 Умов визначено, що кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Згідно п. 3.2.1.4 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнт при закритті банківського дня виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

У випадку непогашення кредиту понад 90 днів з дати закінчення періоду, починаючи з 91 дня кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом.

При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми остатку непогашеної заборгованості(п. 3.18.4.1.3. Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Пункт 3.18.1.1 Умов та Правил визначає, що кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнту, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк. інтернет клієнт банк. sms-повідомлення або інших) Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнту, що здійснюється шляхом проведення його платежів зверх залишку коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування. При цьому виникає дебетове сальдо.

Пунктом 3.18.1.6 Умов та Правил передбачено, що ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку в разі зменшення надходжень на поточний рахунок або наступу інших факторів, визначених нормативними документами банку. Підписавши угоду Клієнт зяражає своє згоду на те, що зміна ліміту здійснюється Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав кредитний ліміт у розмірі 37600,00 грн.

Відповідач згідно умов договору зобов'язаний здійснювати погашення кредиту, однак свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, станом на 08.07.2015р. ФОП ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем у розмірі 114395,20 грн., яка складається із: 37600,00 грн. - заборгованість за кредитом; 36338,32 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 31793,28 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 8663,60 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2013р. у справі №910/15748/13 за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ФОП ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 37600,00 грн. заборгованості за кредитом; 12533,34 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом; 3125,98 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 3249,20 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Станом на час звернення з позовом до суду наказ господарського суду міста Києва №910/15748/13 від 04.10.2013р. не виконано, заборгованість на загальну суму 56508,52 грн. ФОП ОСОБА_1 не сплачено.

З метою належного погашення заборгованості, позивачем 19.06.2015р. надіслано відповідачеві претензію за №10221K3V0S0MQ про оплату заборгованості, яка залишена ФОП ОСОБА_1 без відповіді.

У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 23804,98 грн., пені у розмірі 28667,30 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 5414,40 грн. за період з 22.05.2013р. по 08.07.2015р.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 193 ГГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, отже після повного виконання рішення суду.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, а отже не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених договором.

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України №10/25 від 20.12.2010р., №13/210/10 від 04.07.2011р., №6/433-42/183 від 12.09.2011р., №12/207 від 14.11.2011р., № 37/64 від 23.01.2012р.

Враховуючи те, що зобов'язання з боку відповідача не припинилося виконанням, проведеним належним чином, відповідачем не надано суду належних доказів його виконання, або неможливості такого виконання, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитом у сумі 23804,98 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 5414,40,00 грн. та про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 28667,30 грн. за період з 22.05.2013р. по 08.07.2015р., підлягають задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

При цьому, судом враховано, що приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Вищий господарський суд у п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. за №14 зазначає, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачена загальна позовна давність у три роки.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено спеціальну позовну давність в один рік, що застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Загальне правило початку перебігу позовної давності міститься у ч. 1 ст. 261 ЦК України, зокрема, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З урахуванням того, що пунктом 3.2.1.5.4 Умов та Правил закріплено інший порядок нарахування пені (протягом 3 (трьох) років) та враховуючи те, що у матеріалах справи клопотання, заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні, судом стягнуто пеню за період з 22.05.2013р. по 08.07.2015р.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (02100, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 50, ідентифікаційний код 14360570) 23804 (двадцять три тисячі вісімсот чотири) грн. 98 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 5414 (п'ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 40 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, 28667 (двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 30 коп. пені та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 30.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 05.10.2015р.

Суддя В.В. Князьков