Постанова № 51867151, 24.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2015 року № 826/14645/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна агенція "ФМ Медіа Груп" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна агенція «ФМ Медіа Груп» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2015 №0001502202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковий орган не мав правових підстав для проведення позапланової виїзної перевірки позивача, оскільки останнім на запит податкового органу було надано витребувані матеріали. Крім того позивач вказує, що висновки акту від 16.02.2015 №167/26-54-22-02/32379889 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Національна агенція «ФМ Медіа Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Консалт Менеджмент Груп» за період з 01.10.2014 по 31.10.2014» є необґрунтованими, що вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення прийнятого на підставі такого акту перевірки.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, проте явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Національна агенція «ФМ Медіа Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Консалт Менеджмент Груп» за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 за результатом якої складено акт від 16.02.2015 №167/26-54-22-02/32379889 (далі акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 782 795 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.03.2015 №0001502202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 174 193 грн. (за основним платежем 782 795 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 391 398 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом направлено позивачу запит від 14.01.2015 про надання інформації та її документального підтвердження по господарських відносинах у жовтні-грудні 2014 року з контрагентом ТОВ «Консалт Менеджмент Груп».

Судом встановлено, що листом від 26.01.2015 позивачем надано до податкового органу пояснення та копії витребуваних документів.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що у податкового органу були відсутні підстави для призначення документальної позапланової перевірки позивача в порідку п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Обґрунтовуючи порушення позивачем норм Податкового кодексу України та безтоварність операцій позивача з ТОВ «Консалт Менеджмент Груп» податковий орган в акті перевірки посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.12.2014 №358/22-08 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Консалт Менеджмент Груп» за липень-жовтень 2014 року відповідно до якого ТОВ «Консалт Менеджмент Груп» відсутнє за місцем знаходження; на підприємстві працює одна особа. Згідно бази автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів покупцем звірки ТОВ «Консалт Менеджмент Груп» в жовтні 2014 року було ТОВ «Національна агенція «ФМ Медіа Груп». З огляду на викладене, податковий орган вказує на безтоварність спірних операцій.

Проте враховуючи предмет спірного договору про надання рекламних послуг, суд зазначає, що наявність в штаті ТОВ «Консалт Менеджмент Груп» однієї не є безумовною ознакою безтоварності спірного договору.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

При цьому Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на підставі ухвали слідчого-судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.12.2014 про тимчасовий доступ до речей і документів, старшим слідчим з ОВС Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України у ТОВ «Національна агенція «ФМ Медіа Груп» було вилучено оригінали бухгалтерських документів по господарській діяльності з ТОВ «Консалт Менеджмент Груп», про що складено протокол від 27.01.2015 та опис вилучених речей.

На виконання вимог судового запиту Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань ДФС України надано суду копії вилучених документів.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Консалт Менеджмент Груп» укладено договір від 01.10.2014 №293 про надання рекламних послуг, відповідно до якого ТОВ «Консалт Менеджмент Груп», зокрема, зобов'язаний розробити та узгодити з замовником рекламну компанію, організувати проведення рекламної компанії шляхом розміщення ролика в рекламних блоках у відповідності з умовами даного договору; надавати замовнику (позивачу) для підписання звіти щодо наданих послуг у вигляді актів наданих послуг.

На підтвердження реального виконання умов вказаного вище договору сторонами складено медіа-плани рекламної компанії, акт здачі приймання послуг, податкові накладні копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати рекламних послуг підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкове законодавство не містить конкретного переліку документів, які служать підставою для відображення витрат платника у податковому обліку. Втім відповідні документи повинні бути достовірними та достатніми для встановлення змісту господарської операції та її учасників, а тому їх перелік визначається у кожному конкретному випадку в залежності від виду операції та характеру договірних правовідносин. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов'язань, доходів або витрат, з нею пов'язаних.

Як зазначено в акту здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних в графі номенклатура товару зазначено «рекламні послуги», проте в документах не деталізовано змісту та не розкрити обсягу господарської операції, їх кількість та обсяг у наданих послуг, отже зазначені вище первинні бухгалтерські документи не є доказами реального виконання спірного договору.

Крім того, позивачем не надано доказів використання отриманих відповідно до умов спірного договору рекламних послуг у господарській діяльності.

З огляду на викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на думку суду є обґрунтованим, що вказує на правомірність прийнятого на підставі акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирання законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда