Постанова № 51866880, 14.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 вересня 2015 року № 826/11167/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська контора "Біком"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ГУ ДФС

у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі ч. 4ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська контора "Біком" (надалі - Позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ГУ ДФС у місті Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби Києві: Форми В2 №0000515.6-26 від 14 січня 2013 року, яким було визначено суму заниження бюджетного відшкодування в розмірі 1 926 732 грн.; Форми В4 №0000615.6-24 від 14 січня 2013 року, яким визначено завищення від'ємного значення в розмірі 5 820 грн.; Форми В4 №0005150226 від 14 січня 2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 62 753,50 грн.; Форми В1 № 0002150226 від 14 січня 2015 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: сума завищення бюджетного відшкодування -1 804 682,00 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 451 170,50 грн.; Форми В2 № 0003150226 від 14 січня 2015 року, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 951 252,00 грн.; Форми ВЗ №0004150226 від 14 січня 2015 року, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на Додану вартість у розмірі 2 951 252,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що у Відповідач в порушення вимог законодавства винесені податкові повідомлення-рішення.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечень робить посилання на обставини викладені у письмових запереченнях, що у повній мірі відображають зміст акту перевірки.

Сторонами надано суду клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду та вирішення справи, судом встановлено наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі у м. Києві Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування ТОВ "Брокерська контора "Біком" від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, вересень 2012 року

За результатами перевірки складено акт від 25.12.2012 року №224/15-670/19123231 (надалі - Акт перевірки від 25.12.2012 року).

В акті перевірки від 25.12.2012 року зазначено наступні порушення: п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) ТОВ «БК Біком» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2012 року на суму 2 910 грн., за червень 2012 року на суму 2 910 грн.; п.200.14 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ за результатами перевірки ТОВ «БК Біком» встановлено заниження суми бюджетного відшкодування в розмірі 1 926 732 грн., а саме: за лютий 2012 року на загальну суму 303 5.14 грн., за березень 2012 року на загальну суму 336 651 грн., за квітень 2012 року на загальну сумі 295 979 грн., за травень 2012 року на загальну суму 266 683 грн., за червень 2012 року на загальну суму 386 989 грн., за липень 2012 року на загальну суму 128 072 грн., за жовтень 2012 року на загальну суму 208 844 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 25.12.2012 року податковим органом 25.12.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000515.6-26 від 14 січня 2013 року, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 926 732 грн. та №0000615.6-24 від 14 січня 2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 5 820 грн.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування ТОВ "Брокерська контора Біком" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.12.2014 року №353/26-59-15-02-27 (надалі - Акт перевірки від 22.12.2014 року).

В акті перевірки від 22.12.2014 року зазначено наступні порушення: п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Розділу V ПК України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит на суму 62753,50 грн., а саме: за січень 2012 року на суму 40 367,86 грн., за травень 2012 року на суму 3 535 грн., за червень 2012 року на суму 2 910 грн., за вересень 2012 року на суму 14 461,47 грн., за грудень 2012 року на суму 1 479,17 грн.; п. 200.14, ст. 200 ПК України, у зв'язку з чим завищено бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку за вересень 2014 року в розмірі 1 804 682 грн.; п.200.14 ст. 200 ПК України, встановлено заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 2 951 252 грн., за січень 2012 року в розмірі 1 464 841 грн.; за травень 2013 року в розмірі 224 714 грн.; за червень 2013 року в розмірі 520 232грн.; за липень 2013 року в розмірі 620 821 грн.; за серпень 2013 року в розмірі 83 660 грн.; за вересень 2013 року в розмірі 36 984 грн.; п. 200.4, ст. 200 ПК України та п.п.7.5.3 п. 7.5 розділу 7 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість за якими нараховано від'ємне значення та /або задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ, затверджено наказом ДПС України від 19.06.2012 № 522 ТОВ БК «Біком» відмовлено в бюджетному відшкодування на рахунок платника у банку за вересень 2014 року в розмірі 2 951 252 грн.

Перевіркою не встановлено порушень при відображенні ТОВ БК «Біком» у декларації за вересень 2014 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 76 275 гривні.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки від 22.12.2014 року Позивачем подано заперечення, за результатом розгляду Заперечень Податковим органом Листом від 06.03.2015 р. №57/10/26-39-15-02-19 повідомив, що висновки викладені в Акті перевірки залишено без змін, а заперечення директора Товариства - без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки від 22.12.2014 року податковим органом 14 січня 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0005150226, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 62 753,50 грн.; № 0002150226, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: сума завищення бюджетного відшкодування -1 804 682,00 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 451 170,50 грн.; № 0003150226, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 951 252,00 грн.; №0004150226, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на Додану вартість у розмірі 2 951 252,00 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

В частині позовних вимог визнання протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби Києві : Форми В4 №0000615.6-24 від 14 січня 2013 року, яким визначено завищення від'ємного значення в розмірі 5 820 грн. та від 14.01.2015р. №0005150226, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 62 753,50 грн., Суд зазначає наступне.

Як вбачається із змісту актів перевірок від 25.12.12р. та 22.12.14р., підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень слугувало встановлення проведеними перевірками відсутності настання реальних наслідків за правочинами укладеними позивачем з ТОВ «Видавництво «Деметра», ПП «Алекс Плюс», ТОВ «ПластПрінт», ПП МПП «Каштан» та ТОВ «Гатюра».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Видавництво «Деметра» 22.05.2012р. укладено договір № 2205-1, відповідно до умов якого ТОВ «Видавництво «Деметра» зобов'язувалось виконати роботи по розробці та виготовленню планів евакуації, повний перелік яких зазначено у рахунку-фактурі, який є невід'ємною частиною цього договору, у якому вміщено повну інформацію (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість).

В підтвердження виконання сторонами умов зазначеного договору додано копію акту надання послуг № 270602 від 27.06.2012року, копії податкових накладних від 29.05.2012р. № 142 та від 27.06.2012р. № 141 та копії виписок з банківського рахунку.

Однак позивачем як до перевірки так і суду не надано копії рахунку-фактури, хоча такий і значиться невід'ємною частиною цього договору.

Крім того, позивачем до матеріалів справи додано копію «Плану евакуації 2-го поверху», однак з наданої копії не можливо встановити, ким та у який період було виготовлено даний ескіз.

Між позивачем та ПП «Алекс Плюс» 17.01.2012р. укладено договір № 3 відповідно до умов якого ПП «Алекс Плюс» зобов'язувалось виконати роботи з постачання матеріалів та обладнання, монтажу та налагодження слабострумних мереж (системи контролю доступу, системи охоронної сигналізації виходів, системи відеоспостереження службових приміщень охорони) в приміщенні готелю за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 56, згідно кошторисів, що є невід'ємними частинами до цього договору.

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано копії кошторисів № 1, №2 та № 3, копію акту здачі-приймання робіт № 199 від 30.03.2012р., податкової накладної № 27 від 23.01.12р. та виписки з банківського рахунку позивача.

Разом з тим, відповідно до п. 1.3 Договору, ПП «Алекс Плюс» гарантує наявність у нього усіх необхідних дозволів та ліцензій для виконання взятих на себе зобов'язань, однак позивачем до матеріалів справи не надано доказів наявності у ПП «Алекс Плюс» дозвільної документації на виконання передбачених умовами договору робіт.

Крім того, із змісту доданих позивачем кошторисів, ПП «Алекс Плюс» поставлено обладнання та матеріали для монтажу на налагодження системи сигналізації та відеоспостереження, при цьому відсутня документація, яка підтверджує знаходження отриманого товару на балансі, також відсутні сертифікати якості товару.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ПластПрінт» 22.03.2012 року укладено договір № 22032012/01, відповідно до змісту якого ТОВ «ПластПрінт» зобов'язувалось виготовити та передати у власність позивача пластикові карти на умовах DDP Інкотермс-2010, у відповідності із специфікаціями які являються додатками до даного договору.

Доставка товару за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 56-А, відповідно до умов договору здійснюється силами виконавця.

Відповідно до п. 1.2 Договору специфікаціями також визначається загальна кількість, вартість, асортимент та якісні характеристики товару.

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано копії Специфікації №1, видаткової накладної № РН-0000268 від 14.05.2012р., податкових накладних № 23038 від 23.03.2012р. та № 22 від 14.05.2012р., а також копію виписки по банківському рахунку позивача.

Разом з тим, п. 2.1 Договору, сторонами до початку виконання робі погоджується оригінал-макетів продукції, погодження макетів продукції також передбачено Специфікацією №1, крім того, вказаною специфікацією встановлено, що форма та розмір продукції установлюються Технічним завданням на виготовлення продукції.

Однак, позивачем до матеріалів справи не додано копії погодженого оригінал-макету продукції та технічного завдання.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ПП МПП «Каштан» укладено Договір підряду № 08/08-12 від 08.08.2012р., відповідно до умов якого ПП МПП «Каштан» зобов'язувалось власними силами і засобами здійснити поточний ремонт в Будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 56-А.

Повне найменування, склад та обсяги робіт, що доручаються підряднику визначаються Специфікацією, що є невід'ємною частиною цього договору.

В підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано копію Підсумкової відомості ресурсів, локального кошторису № 2-1-6 складеного станом на 26.07.2012р., копію довідки про вартість будівельних робіт та витрат за серпень 2012року № б\н від 03.09.2012р., копію акту приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012року від 03.09.2012р., копії податкових накладних № 1 від 09.08.2012р. , №3 від 16.08.2012р., № 2 від 03.09.2012р., а також копії виписки з банківського рахунку позивача.

Крім того, позивачем додано копію Договірної ціни на здійснення ремонтних робіт, однак така не містить погодження замовником, також додано копію Підсумкової відомості ресурсів (витрати - по факту), однак із змісту такої неможливо встановити ким вона складена, ким підписана в якості виконавця, а також відсутнє погодження. Також позивачем до матеріалів справи не надано копію Специфікації, яка відповідно до умов договору являється його невід'ємною частиною.

Також із змісту наданого Договору вбачається, що на позивача також було покладено обов'язок із передачі підряднику по Акту прийому-передачі проектної документації (п. 3.1 та п. 5.3 Договору), однак такий позивачем до матеріалів справи не надано, також відсутня копія Специфікації, хоча така визнана сторонами невід'ємною частиною Договору.

По взаємовідносинам між позивачем та ТОВ «Гатюра» (Постачальником), позивачем суду надано копію видаткової накладної № 0113 від 17.01.2013р. на загальну суму 17 750,00грн., копію податкової накладної від 20.12.2012р. № 288 на загальну суму з ПДВ 8 875,00грн. та податкової накладної від 17.01.2013р. № 156 на суму 8 875,00грн. та копії банківських виписок з особового рахунку позивача.

Суд звертає увагу, що видаткова накладна та податкові накладні виписані на підставі договору поставки від 21.11.2012р. за № СФ000314, який в матеріалах справи відсутній, а отже, суду не виявляється можливим встановити, що саме передбачено його умовами, також відсутні довіреності уповноважених осіб позивача на отримання товару, а також докази знаходження товару на обліку позивача чи докази реалізації такого.

Крім того суд звертає увагу, що у видатковій накладній відсутні реквізити «від постачальника» (прізвище, ім'я, по батькові, посада особи та підпис), а також відсутні реквізити довіреності «Отримувача» товару (прізвище, ім'я, по батькові, посада особи).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано належних первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договорів укладених позивачем з контрагентами, а надані складені з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік", суд прийшов до висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності правовідносин з контрагентами за вищезазначеними договорами.

Разом з тим, судом встановлено, як податковим повідомленням-рішенням Форми В4 №0000615.6-24 від 14 січня 2013 року, так і податковим повідомленням-рішенням від 14.01.2015р. №0005150226 позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень-червень 2012 року на суму 5 820,00грн., що сформовано позивачем за результатами взаємовідносин з ТОВ «Видавництво «Деметра» на підставі договору № 2205-1 від 22.05.2012р.

Враховуючи, що відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015р. №0005150226 підлягає скасуванню в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень-червень 2012 року на суму 5 820,00грн., в іншій же частині вказане податкове повідомлення-рішення є таким, що прийнято податковим органом правомірно та скасуванню не підлягає.

Також, враховуючи наведені вище фактичні обставини справи, є правомірним та не підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення Форми В4 №0000615.6-24 від 14 січня 2013 року.

В частині позовних вимог визнання протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби Києві : Форми В4 №0000615.6-25 від 14 січня 2013 року, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 926 732 грн., № 0002150226, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: сума завищення бюджетного відшкодування -1 804 682,00 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 451 170,50 грн.; № 0003150226, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 951 252,00 грн.; №0004150226, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на Додану вартість у розмірі 2 951 252,00 грн. Суд зазначає наступне.

Як вбачається із змісту актів перевірок від 25.12.12р. та 22.12.14р. підставою для винесення вказаних податкових повідомлень рішень слугувало встановлення податковим органом заниження у перевіряємі періоди розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Так проведеними перевірками встановлено, що позивачем занижено розмір бюджетного відшкодування: за січень 2012року на загальну суму 1 464 841,00грн., за лютий 2012року на загальну суму 303 514,00грн., за березень 2012року на загальну суму 336 651,00грн., за квітень 2012року на загальну суму 295 979,00грн., за травень 2012року на загальну суму 266 683,00грн., за червень 2012року на загальну суму 386 989,00грн., за липень 2012року на загальну суму 128 072,00грн., за жовтень 2012року на загальну суму 208 844,00грн., за лютий 2012року на загальну суму 303 514,00грн., за травень 2013року на загальну суму 224 714,00грн., за червень 2013року на загальну суму 520 232,00грн., за липень 2013року на загальну суму 620 821,00грн., за серпень 2013року на загальну суму 83 660,00грн., за вересень 2013року на загальну суму 36 984,00грн.

Слід зауважити, що позивачем не заперечується встановлений податковим органом розмір заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість, однак заперечується можливість встановлення податковим органом способу відшкодування такого.

Разом із змісту пп. «а» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України вбачається, що, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу наведеної норми вбачається, що законодавцем чітко визначено алгоритм дій податкового органу у разі встановлення заниження суб'єктом господарювання розміру бюджетного відшкодування, що визначає обов'язок податкового органу збільшити такий шляхом винесення податкового повідомлення-рішення.

Також даною нормою передбачено наслідки для суб'єкту господарювання, зокрема такого податковим законодавством не позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування в подальшому, за рахунок сум встановлених податковим органом, однак встановлено єдиний спосіб для отримання такого, зокрема шляхом погашення зобов'язань в наступних податкових періодів, при цьому виключаючи можливість на отримання таких коштів на рахунок платника податків.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби Києві : Форми В4 №0000615.6-25 від 14 січня 2013 року, та від 14.01.2015р. № 0002150226, № 0003150226 та №0004150226.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015р. №0005150226 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень-червень 2012 року на суму 5 820,00грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук