Постанова № 51866554, 03.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2015 року № 826/11781/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., при секретарі судового засідання Коноваловій Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіатехсервіс" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001772207 від 28.04.2015 та № 0001782207 від 28.04.2015, за участю представників сторін:

від позивача: Желіховський В.М., Янко М.І.,

від відповідача: Мірошніченко М.М.,

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03.09.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіатехсервіс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001772207 від 28.04.2015 та № 0001782207 від 28.04.2015.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм» за період з 01.01.2013 по 31.12.2014. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладені між позивачем та контрагентом ТОВ «Грант Тайм» були укладені без мети настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ «Грант Тайм» за договорами, які мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представники позивача у судовому засіданні 03.09.2015 підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні представник надала суду письмові заперечення, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 11/26-58-22-07-11/33234653 від 08.04.2015.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

В період з 26.03.2015 по 03.04.2015 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіатехсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм» за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 08.04.2015 № 11/26-58-22-07-11/33234653, яким встановлені наступні порушення:

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 039 781,00 грн.;

- пункту 198.1 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 1 098 320,00 грн.

На підставі акта перевірки від 08.04.2015 № 11/26-58-22-07-11/33234653 відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 28.04.2015:

- № 0001782207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 299 726,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 039 781,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 259 945,00 грн.;

- № 0001772207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 372 900,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 098 320,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 274 580,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіатехсервіс", не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 28.04.2015 № 0001782207 та № 0001772207, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіатехсервіс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм» (постачальник) в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір поставки від 30.01.2013 № 21, згідно якого постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки товар, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до розділу 3 договору, покупець, у випадку необхідності поставки для нього товару, відправляє постачальнику по факсу (через представника) замовлення, в якому визначає: асортимент, кількість одиниць кожного виду асортименту товару, строк поставки, місце та умови поставки товару, які узгоджуються до початку виконання поставки. Замовлення повинно бути підписано уповноваженою особою покупця та засвідчене печаткою покупця. Замовлення покупця є невід'ємною частиною даного договору. Поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад або АЗС покупця): означає, що постачальник надає товар у власність покупця в місці поставки і несе всі ризики та видатки, пов'язані з поставкою продукції, до моменту передачі продукції покупцю в місці поставки.

В підтвердження отримання товару позивачем надано суду наступні документи: рахунок на оплату від 30.01.2013 № 5, видаткову накладну від 30.01.2013 № ГТ-0000005, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 28.02.2013 № АТС00000001, розпорядження від 31.01.2013 № 3, сертифікат відповідності, податкову накладну від 30.01.2013 № 1286 за підписом ОСОБА_5

На підтвердження факту здійснення позивачем оплати на користь контрагента ТОВ «Грант Тайм» за отриманий товар позивач надав банківські виписки.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази наявності повноважень у ОСОБА_5 підписувати документи від імені ТОВ «Грант Тайм».

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіатехсервіс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм» (постачальник) в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір поставки від 11.04.2013 № 95, згідно якого постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки товар, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до розділу 3 договору, покупець, у випадку необхідності поставки для нього товару, відправляє постачальнику по факсу (через представника) замовлення, в якому визначає: асортимент, кількість одиниць кожного виду асортименту товару, строк поставки, місце та умови поставки товару, які узгоджуються до початку виконання поставки. Замовлення повинно бути підписано уповноваженою особою покупця та засвідчене печаткою покупця. Замовлення покупця є невід'ємною частиною даного договору. Поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад або АЗС покупця): означає, що постачальник надає товар у власність покупця в місці поставки і несе всі ризики та видатки, пов'язані з поставкою продукції, до моменту передачі продукції покупцю в місці поставки.

В підтвердження отримання товару позивачем надано суду наступні документи:

- рахунки на оплату по замовленню № 98 від 03.12.2013, від 04.11.2013 № 95;

- видаткові накладні від 03.12.2013 № 298, від 09.12.2013 № 302, від 04.11.2013 № 265, від 05.11.2013 № 266, від 06.11.2013 № 268, від 07.11.2013 № 267, від 11.11.2013 № 275, від 12.11.2013 № 276, від 15.11.2013 № 281, від 18.11.2013 № 282, від 19.11.2013 № 283, від 21.11.2013 № 287, від 22.11.2013 № 289, від 25.11.2013 № 291, від 27.11.2013 № 293, від 29.11.2013 № 295;

- податкові накладні від 03.12.2013 № 1039, від 09.12.2013 № 1042, від 04.11.2013 № 1555, від 05.11.2013 № 1556, від 06.11.2013 № 1557, від 07.11.2013 № 1558, від 11.11.2013 № 1560, від 12.11.2013 № 1561, від 15.11.2013 № 1562, від 18.11.2013 № 1563, від 19.11.2013, від 21.11.2013 № 1565, від 22.11.2013 № 1566, від 25.11.2013 № 1567, від 27.11.2013 № 1568, від 29.11.2013 № 1569 за підписом ОСОБА_4;

- банківські виписки.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіатехсервіс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм» (постачальник) в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір поставки на умовах розстрочки платежу від 17.07.2013 № 25-7, згідно якого постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки товар, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до розділу 3 договору, покупець, у випадку необхідності поставки для нього товару, відправляє постачальнику по факсу (через представника) замовлення, в якому визначає: асортимент, кількість одиниць кожного виду асортименту товару, строк поставки, місце та умови поставки товару, які узгоджуються до початку виконання поставки. Замовлення повинно бути підписано уповноваженою особою покупця та засвідчене печаткою покупця. Замовлення покупця є невід'ємною частиною даного договору. Поставка товару здійснюється на умовах DDP (пункт поставки - визначається в заявках.

В підтвердження отримання товару позивачем надано суду наступні документи: рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні за підписом ОСОБА_4 (т. 1, арк. 111-251, т. 2, арк. 1-68), банківські виписки (т. 2).

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні замовлення покупця та докази транспортування отриманого товару, хоча дані документи передбачені умовами вище наведених договорів.

Крім того, судом було встановлено, що вище перелічені первинні документи від імені ТОВ «Грант Тайм» (контрагент позивача) підписані директором ОСОБА_4, в той час як відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 01.04.2014, останній стверджував, що погодився за грошову винагороду зареєструвати на своє ім'я ТОВ «Грант Тайм» без наміру здійснювати господарську діяльність, жодні відомості про фінансово-господарську діяльність, право підписів, місце знаходження даного товариства йому не відомі.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_4 спростовує своє відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Грант Тайм» (контрагент позивача), а податкові накладні від ТОВ «Грант Тайм» (контрагент позивача) за підписом ОСОБА_4 та ОСОБА_5, хоча в матеріалах справи відсутні докази наявності повноважень у ОСОБА_5 підписувати документи від імені ТОВ «Грант Тайм», суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи податкові накладні, виписані від ТОВ «Грант Тайм» невстановленими особами.

Крім того, в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 13.07.2015 по справі № 761/17926/15-к зазначено, що незаконна діяльність ОСОБА_4, який на прохання невстановлених слідством осіб придбав ТОВ «Грант Тайм», здійснювалася в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва. ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України.

Згідно з позицією Верховного Суду України (справа № 21-421а11), первинні документи, підписані невстановленими особами, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Відтак, суд приходить до висновку, що факт реальності виконання господарських зобов'язань за договорами, укладеними позивачем з ТОВ «Грант Тайм» не підтверджується об'єктивними доказами та не просліджується за первісною бухгалтерською документацією.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов вірного висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ "Фірма "Авіатехсервіс" та ТОВ «Грант Тайм» не спричиняють реального настання правових наслідків, а укладені позивачем з ТОВ «Грант Тайм» договори та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов