Постанова № 51866383, 27.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року № 826/3217/15

О 16:15 год. в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві, вул. Велика Васильківська, 81-А Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А при секретарі судового засідання Голубничій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська Волконського"

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська Волконського" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.12.2014 р. №0018062209, №0018092211, №0018072209 та №0018082209.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв’язку з чим вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У період з 20.10.2014 р. по 14.11.2014 р. ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої відповідачем було складено акт №1755/26-59-22-09/33193958 від 05.12.2014 р. (надалі - акт перевірки №1755).

Згідно висновків, викладених в акті перевірки №1755, позивачем, зокрема, порушено вимоги:

- пп.140.1.2 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України (надалі – ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 182 240,40 грн.;

- п.160.2 ст.160 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента всього у сумі 6 558,00 грн.;

- п.6, п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995 р. (надалі – Закон №265/95-ВР);

- п.44.1, п.44.3, п.44.5 ст.44 ПК України.

На підставі вказаного акту перевірки №1755 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0018062209 від 24.12.2014 р. (надалі – ППР №0018062209), яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 227 800,50 грн., з яких 182 240,40 грн. – за основним платежем, а 45 560,10 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0018092211 від 24.12.2014 р. (надалі – ППР №0018092211), яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 8 198,00 грн., з яких 6 558,00 грн. – за основним платежем, а 1 640,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0018072209 від 24.12.2014 р. (надалі – ППР №0018072209), яким до позивача за порушення вимог п.9 ст.3 Закону №265/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 85 680,00 грн.;

- №0018082209 від 24.12.2014 р. (надалі – ППР №0018082209), яким до позивача за порушення вимог п.44.1, п.44.3, п.44.5 ст.44 ПК України та п.6 ст.3 Закону №265/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 510,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Кондитерська Волконського" зареєстровано як юридична особа 12.10.2004 р., з 28.10.2004 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Відносно правомірності ППР №0018062209 суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що вказане ППР №0018062209 було прийняте відповідачем у зв’язку із завищенням позивачем валових витрат (роялті) за 2013 р. на суму 959 160,00 грн., сформованих на підставі Субліцензійного договору №30/06-л від 30.06.2010 р.

Відповідно до ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

Відповідно до пп.140.1.2 п.140.1 ст.140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення:, зокрема, витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

При цьому, до складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8, нарахувань, що здійснюються суб'єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення", та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а для банків - в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу від операційної діяльності (за вирахуванням податку на додану вартість) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов:

а) особа, на користь якої нараховуються роялті, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу;

б) особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам;

в) роялті виплачуються щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України.

г) особа, на користь якої нараховуються роялті, не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої вона є.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2010 р. між ТОВ "Кондитерська Волконського" (Російська Федерація), як ліцензіаром, та Компанією "Браслінк Лімітед" (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії), як ліцензіатом, був укладений Ліцензійний договір на товарний знак (номер міжнародної реєстрації 972 101), відповідно до умов якого ліцензіар, на основі досвіду та знань, володіння спеціальними технологіями та методиками, надає ліцензіату на трок дії даного договору, за винагороду, що сплачується ліцензіатом, невиключну ліцензію на використання товарного знаку на території України, Грузії на основі Сертифіката реєстрації, виданого Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (номер міжнародної реєстрації 972 101 від 25.02.2008 р.) для товарів 29, 30, 32, 33 класів та послуг 35, 43 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг.

Згідно п.1.4 вказаного вище Ліцензійного договору на товарний знак від 30.06.2010 р. ліцензіат має право надавати субліцензії та передавати товарний знак третім особам.

Так, 30.06.2010 р. між Компанією "Браслінк Лімітед" (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії), як субліцензіаром, та ТОВ "Кондитерська Волконського", як субліцензіатом, був укладений Субліцензійний договір на використання товарних знаків №30/06л (надалі – Субліцензійний договір №30/06л), відповідно до умов якого субліцензіар надав субліцензіату на строк дії даного договору за оплачувану субліцензіатом винагороду невиключну ліцензію на території України на використання товарних знаків (відносно всього переліку товарів, для яких зареєстрований знак).

Згідно наданих позивачем актів виконаних робіт до Субліцензійного договору №30/06л, загальна сума роялті склала 959 160,00 грн., водночас, доказів її сплати позивачем не було надано до суду.

Статтею 1107 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) визначено декілька видів договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, серед яких: 1) ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст.1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об’єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

При цьому, згідно ч.6 ст.1109 ЦК України права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

Суд звертає увагу, що ТОВ "Кондитерська Волконського" (Російська Федерація) за Ліцензійним договором на товарний знак від 30.06.2010 р. не надано Компанії "Браслінк Лімітед" (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії) права на отримання роялті за укладеними субліцензійними договорами, у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що Компанія "Браслінк Лімітед" не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) плати за Субліцензійним договором №30/06л.

Враховуючи вищезазначене, а також звертаючи увагу на те, що позивачем не було надано належних доказів оплати на користь Компанії "Браслінк Лімітед" роялті за Субліцензійним договором №30/06л, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень відповідача щодо порушень позивачем вимог пп.140.1.2 п.140.1 ст.140 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 182 240,40 грн., у зв’язку з чим прийняття оскаржуваного ППР №0018062209 є правомірним.

Відносно правомірності ППР №0018092209 суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що вказане ППР №0018092209 було прийняте відповідачем у зв’язку із тим, що позивачем при виплаті Компанії "Браслінк Лімітед" (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії) за Договором про надання субліцензії на використання торгівельної марки від 01.09.2008 р. доходу (5 470,00 дол. США, еквівалент в гривнях – 43 721,72 грн.) джерелом походження з України не утримано та не сплачено до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 6 558,00 грн.

Відповідно до пп.14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Доходи у вигляді роялті, сплачені резидентами України, є доходами нерезидента з джерелом їх походження з України (пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 160.1 ст. 160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно з п. 160.2 ст. 160 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Разом з тим, відповідно до п.103.1-п.103.3 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті (п.103.2 ст.103 ПК України).

При цьому, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів (п.103.3 ст.103 ПК України).

Суд звертає увагу, що згідно ч.1 ст.12 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993 р. роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в цій другій Договірній Державі, якщо цей резидент фактично має право на одержання цих роялті і підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в цій другій Договірній Державі.

З матеріалів справи вбачається, що між Компанією "Браслінк Лімітед" (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії), як субліцензіаром, та ТОВ "Кондитерська Волконського", як субліцензіатом, був укладений Договір про надання субліцензії на використання торгівельної марки від 01.09.2008 р., відповідно до умов якого субліцензіар надає субліцензіату на час дії цього договору за винагороду, що сплачується субліцензіатом, виняткову субліцензію на використання торгівельної марки "Ерік Кайзер" і логотипу "КЕ" по міжнародній реєстрації №841059 на Території А відносно всіх зареєстрованих товарів у тому числі, для комерційної експлуатації підприємств по виробництву хлібобулочних і кондитерських виробів, а також магазинів роздрібного продажу даної продукції.

В п.1 вказаного вище Договору про надання субліцензії на використання торгівельної марки від 01.09.2008 р. зазначено, що субліцензіар володіє винятковим правом на використання торгівельної марки "Ерік Кайзер" і логотипу "КЕ" по міжнародній реєстрації №841059 відповідно до Договору про надання ліцензії на використання торгівельної марки, укладеним між субліцензіаром і Компанією "Talek".

При цьому, позивачем, в порушення вимог ч.1 ст.71 КАС України, не було надано укладеного між Компанією "Браслінк Лімітед" (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії) та Компанією "Talek" Договору про надання ліцензії на використання торгівельної марки "Ерік Кайзер" і логотипу "КЕ".

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що матеріалами спарви не підтверджується той факт, що Компанія "Браслінк Лімітед" є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу за Договором про надання субліцензії на використання торгівельної марки від 01.09.2008 р., у зв’язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень відповідача щодо порушень позивачем вимог п.160.2 ст.160 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента всього у сумі 6 558,00 грн., у зв’язку з чим прийняття оскаржуваного ППР №0018092209 є правомірним.

Відносно правомірності ППР №0018072209 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ППР №0018072209 було прийняте відповідачем у зв’язку з порушенням позивачем п.9 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон№265/95-ВР).

Так, згідно акту перевірки №1755 було встановлено факт не зберігання позивачем 252 фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій.

Згідно п.9 ст.3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Положеннями п.4 ст.17 Закону №265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема, двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання.

Суд звертає увагу, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження відсутності факту не зберігання ним 252 фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій.

Водночас, виходячи з системного аналізу зазначених вище норм, суд прийшов до висновку, що за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону №265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в КОРО, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема у постановах від 16.04.2013 р. № 21-89а13 та від 03.12.2013 р. №21-428а13.

Таким чином, ППР №0018072209 є протиправним в частині застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 85 340,00 грн., а тому в цій частині підлягає скасуванню.

Відносно правомірності ППР №0018082209 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ППР №0018082209 було прийняте відповідачем у зв’язку з порушенням позивачем п.44.1, п.44.3, п.44.5 ст.44 ПК України та п.6 ст.3 Закону №265/95-ВР.

Так, згідно акту перевірки №1755 було встановлено незабезпечення зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій протягом трьох років після їх закінчення, а саме - КОРО №2659010831р/9 та КОРО №2659011319р/7.

Відповідно до п.44.1, п.44.3, п.44.5 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Водночас, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно п.6 ст.3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.

При цьому, положеннями Закону №265/95-ВР, який є спеціальним нормативно-правовим актом у відношенні до даних правовідносин, не передбачена відповідальність суб'єктів господарювання за порушення вимог п.6 ст.3 Закону №265/95-ВР, у зв’язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність ППР №0018082209, у зв’язку з чим воно підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Згідно з положеннями ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1827,00 грн., а тому, керуючись вимогами ч.3 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України в частині, а саме, у розмірі 913,50 грн.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська Волконського" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0018072209 від 24.12.2014 р. в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська Волконського" суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 85 340,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0018082209 від 24.12.2014 р.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути судовий збір в сумі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська Волконського" (код ЄДРПОУ 33193958) за рахунок Державного бюджету України .

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 14 вересня 2015 року.