Постанова № 51866153, 01.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 вересня 2015 року письмове провадження № 826/15890/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., суддів : Кузьменка В.А., Огурцова О.П., розглянувши адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Фірма Мисак»

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України

про скасування постанов та припису,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Фірма Мисак» (надалі - позивач, ПП «Фірма Мисак») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві, в якій просить:

- Визнати протиправними та скасувати постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 08 січня 2014 року №№ 02/14/7/26-24/0801/02/3, 03/14/7/26-25 0801/02/3.

- Визнати протиправним та скасувати Припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 24 грудня 2013 року.

В судовому засіданні 05.11.2014року, у зв'язку із реорганізацією Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві, замінено відповідача на належного - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем безпідставно винесено оскаржувані постанови та припис, оскільки жодних реконструкцій приміщення позивачем не здійснювалось за весь період експлуатації такого. Крім того в обґрунтування позову позивачем вказується на прийняття оскаржуваних постанов не уповноваженою особо та хибність висновків відповідача при визначенні категорії складності об'єкта нерухомості.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи дії щодо проведеною перевіркою цілком правомірно встановлено експлуатацію позивачем не зданого в експлуатацію приміщення, а спірні постанови та припис прийняті відповідачем правомірно та в рамках повноважень, а тому скасуванню не підлягають.

В судовому засіданні 17.06.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві, на підставі звернення гр. ОСОБА_1 від 26.11.2013 р. вх. № 7/26-С-2611/1, проведена позапланова перевірка дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на провул. Новопечерському, 19/3 у печерському районі м. Києва, за результатами якої складено акт від 24.12.2013 р.

Так, перевіркою з виїздом на об'єкт 24.12.2013 р. встановлено, що власником нежитлового приміщення розташованого за адресою : провул. Новопечерському, 19/3 у печерському районі м. Києва являється ПП «Фірма Мисак», яке експлуатується під офіси. У холі перевірки встановлено, що ПП «Фірма Мисак» виконано будівельні роботи з реконструкції зазначеної будівлі, , а саме: змінено техніко-економічні показники шляхом влаштування прибудови до будівлі, також перевіркою встановлено, що горищний поверх також реконструйовано, шляхом влаштування нових приміщень під офіси без документів, які б надавали право на виконання будівельних робіт, що є порушенням ст. 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також перевіркою встановлено, що будівля за вказаною вище адресою експлуатується без прийняття в експлуатацію після виконання будівельних робіт із реконструкції, відповідно до вимог законодавства України, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідно до ДБН В. 1.2-14-2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ», додатку М ДБН А.2.2-3-2012 «Склад міст проектної документації на будівництво» та ДСТУ-Н Б В. 1.2-16:2013 визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва» зазначений об'єкт будівництва відноситься до III категорії складності.

У зв'язку з виявленням, під час перевірки, зазначених вище порушень, відповідачем 24.12.2013 р. видано приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою заборонити експлуатацію нежитлової будівлі до усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку та усунути виявлене порушення до 27.01.2014.

Одночасно, 24.12.2013 Інспекцією складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, із фіксуванням суті правопорушення та повідомленням про розгляд справи у сфері містобудівної діяльності, що відбудеться 08.01.2014 о 10-00 год. у приміщенні Інспекції.

Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві 08.01.2014р. за результатами розгляду справи у сфері містобудівної діяльності винесено постанови :

№ 02/14/7/26-24/0801/02/3 якою до ПП «Фірма Мисак» за вчинення правопорушення передбаченого абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності» застосовано штрафні санкції у розмірі 109 620,00грн.

№ 03/14/7/26-25 0801/02/3 якою до ПП «Фірма Мисак» за вчинення правопорушення передбаченого абз. 4 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності» застосовано штрафні санкції у розмірі 109 620,00грн.

Позивач вважає вказані припис та постанови про накладення штрафних санкцій протиправними, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т.ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» .

Згідно ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" визначено, що правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Абзац другий пункту 1 частини шостої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" передбачає, що за невиконання приписів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч.2 ст.41 Закону, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст.41 Закону, орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

При цьому пунктами 2, 3 ч.4 ст.41 Закону встановлено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: - усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; - зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Крім того, помилковим та вибірковим є посилання лише на норми Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», оскільки приймаючи до уваги абзац 2 пункту 1 частини 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», не враховано вимоги ч. 1 ст. 4 цього ж закону, відповідно до якої порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачена Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», визначає Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності затверджений постановою Кабінету Міністрів України №244 від 06.04.1995.

Відповідно до п.2, зазначеного Порядку, справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції). Накладати штраф від імені інспекцій мають право керівник Держархбудінспекції та уповноважені ним його заступники, керівники територіальних органів Держархбудінспекції та їх заступники у межах своїх повноважень.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», центральний орган виконавчої влади у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів та доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України та наказів міністерств видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Згідно до п. 1 Положення про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, затвердженого наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України №22 від 02.06.2011, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції України, входить до сфери її управління, підзвітна і підконтрольна їй.

Крім того, відповідно до ч.6 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року №439/2011, Держархбудінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи.

Згідно з ч.9 Положення, Держархбудінспекція України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

19.11.2012 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала наказ №187 «Про уповноваження територіальних органів - інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (щодо дозвільно-реєстраційних процедур та здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю)». Абзацом 2 п. 2, вказаного наказу наказано уповноважити керівників територіальних органів та їх заступників від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України накладати штрафи у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Кодексом України про адміністративні правопорушення, у спосіб та у межах затверджених Державною архітектурно-будівельною інспекцією України полоджень про територіальні органи та інших нормативно-правових актів України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Саме на підставі викладеного, розглянувши матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності ПП «Фірма Мисак», посадовою особою Інспекції винесено постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Отже Законом, який є спеціальним законом, що встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено, що справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та право складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок, накладати штрафи відповідно до закону, видавати обов'язкові для виконання приписи мають органи державного архітектурно-будівельного контролю, а не лише центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, як зазначено у адміністративному позові.

Також цілком безпідставними являються доводи позивача, з приводу недопустимості заборони експлуатації нежитлового приміщення Приписом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві.

У відповідності підпункту 3 пункту 11 Положення №553, посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпунктом 10 пункту 11 Положення №553 посадовим особам інспекцій надано право забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника відповідної інспекції чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржуваний припис підписаний заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Алєксєєнком І.О. та заступником начальника Інспекційного відділу №3 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Гончаровим О.С.

Таким чином, заборона експлуатації спірного об'єкту будівництва накладена відповідачем у межах повноважень, наданих йому законодавством.

Як вбачається із змісту акту перевірки, а також оскаржуваних постанов, проведеною перевіркою встановлено проведення позивачем будівельних робіт, без документів що дають право на виконання будівельних робіт, а також встановлено експлуатацію нежитлової будівлі після виконання будівельних робіт із реконструкції без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ч. 1 ст. 34, ч. 8 ст. 39 Закону, замовник має право виконувати будівельні роботи після: направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю) - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

В обґрунтування протиправності винесених припису та постанов про накладення штрафу позивачем зазначається, що нежитлове приміщення за адресою: провул. Новопечерському, 19/3 у печерському районі м. Києва, експлуатується позивачем з 1995 року по даний час, однак жодних будівельних робіт за вказаною адресою позивачем за час експлуатації приміщення не проводилось, в тому числі робіт з реконструкції.

В підтвердження вказаних обставин позивачем додано до матеріалів справи копії технічного паспорту будівлі за 2003р. та 2014р. відповідно до змісту яких конфігурація будівлі залишилась незмінною, а ознаки реконструкції, встановлені перевіркою відсутні.

Натомість Висновком експерта від 17.04.2015р. № 11750 Київської незалежної судово-експертної установи, складеним на виконання Ухвали суду від 13.01.2015р., за результатами порівняння наданих матеріалів інвентаризації нежитлового приміщення та візуального обстеження такого, встановлено, що влаштовано ґанок, що примикає до тильної стіни прибудови правої бокової стіни прибудови літ. г', та правої бокової стіни прибудови літ.г, влаштовано прибудову, що примикає до тильної стіни прибудови літ. г', у просторі горища над нежитловою будівлею (літ. Г,г,г'). влаштовано мансардний поверх, а саме приміщення « 24», площею 24.0 кв.м., що примикає до правої бокової стіни прибудови літ. г' та влаштовано сходи зі сходовою площадкою до приміщення мансардного поверху, що примикає до тильної стіни прибудови літ г'.

Встановлені експертом невідповідності наданої позивачем технічної документації реальному стану нежитлової будівлі, у повній мірі відповідають встановленим перевіркою будівельним роботам із реконструкції приміщення, а отже у повній мірі спростовують доводи позивача з приводу не виконання ним жодних робіт з реконструкції такого за весь час експлуатації.

Також безпідставними є посилання позивача на обмеження застосування штрафних санкцій, в часі, встановлених зокрема ч. 11 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»(в редакції чинній на час виникнення правовідносин), при цьому припускаючи, що роботи з реконструкції проведено до 2003року.

Як вбачається із експертного висновку від 17.04.2015р. № 11750 Київської незалежної судово-експертної установи, таку реконструкції здійснено у період з 2003року, а відповідно до змісту скарги гр. ОСОБА_1 від 26.11.2013р. таку реконструкцію проведено на протязі останніх декількох років.

Крім того, у листі Міністерства юстиції України від 01 грудня 2003 року № 22-34-1465 зазначено, що триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Крім того, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 17 липня 2007 року № 22-14-493, триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.

З аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що виявлене у ході перевірки позивача правопорушення є триваючим, а тому строк притягнення за його вчинення відраховується з моменту виявлення факту вчинення такого правопорушення із застосуванням положень законодавства, чинного на той момент.

Як встановлено судом, та не спростовано позивачем, ним проведено будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення, без документів що дають право на виконання будівельних робіт, а також експлуатується нежитлова будівля після виконання будівельних робіт із реконструкції без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Позивачем поряд з іншими доводами вказується на невірність висновків відповідача при визначенні категорії складності об'єкта, зокрема таку помилково встановлено як ІІІ категорію замість ІІ категорії, що суттєво впливає на розмір штрафних санкцій.

За змістом статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності з 12 березня 2011 року, усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва. Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Відтак, віднесення об'єктів будівництва до І-ІІІ категорії складності не належить до повноважень Інспекції, оскільки визначається виключно проектними організаціями та замовниками будівництва.

Згідно з доводами позивача документи, якими визначено категорію складності об'єкта перевірки, відповідачу не надавалися у зв'язку з їх відсутністю, що останнім не заперечується, таких документів також не надано і суду.

Накладаючи на позивача штраф, Інспекція самостійно визначила категорію складності об'єкта перевірки, при цьому відповідач виходив з того, що відповідно до ДБН А.2.2-3:2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН В.1.2-14:2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ», ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) на категорії складності об'єктів будівництва)» об'єкт перевірки належить до ІІІ категорії складності.

В підтвердження протиправності висновків Інспекції при визначенні категорії складності об'єкту позивачем до матеріалів справи додано копію висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 1196 від 04.05.2015р., яким встановлено, що об'єкт перевірки належить до ІІ категорії складності.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Разом з тим, суд надаючи оцінку наданим позивачем доказам, не вправі прияти вказаний експертний висновок, як доказ віднесення експлуатованої позивачем будівлі саме до ІІ категорії складності враховуючи наступні міркування.

Відповідно до ДБН А.2.2-3:2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН В.1.2-14:2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ», ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) на категорії складності об'єктів будівництва)» при визначенні категорії складності споруди мають значення такі показники, як площа та об'єм споруди, кількість осіб, що постійно знаходяться на об'єкті, які періодично знаходяться на об'єкті та які перебувають зовні об'єкта.

Із змісту вказаного висновку вбачається, що вихідні дані для вирахування категорії складності експертом отримано із наданої позивачем технічної документації, яка не містить даних, щодо проведеної реконструкції приміщення, а кількість осіб яка постійно перебуває на об'єкті встановлена із листа позивача, решта ж даних встановлена експертом із середніх, можливих, показників, що не мають жодного відношення до конкретної споруди.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи суд приходить до переконання щодо безпідставності та не обґрунтованості позовних вимог, а відтак спірні припис та постанови є правомірними та такими що прийняті в рамках повноважень.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП «Фірма Мисак» не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статями 69, 70, 71, 128, 181, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Фірма Мисак» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді В.А. Кузьменко

О.П. Огурцов