Постанова № 51866131, 09.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 вересня 2015 року № 826/10193/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікоіл ЛТД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікоіл ЛТД" (далі - ТОВ "Вікоіл ЛТД" позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2014 № 180026552209.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту від 05.12.2014 № 1168/26-55-22-09/32308598 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Вікоіл ЛТД" з питань дотримання податкуового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Вікойл ЛТД» за липень 2014 року є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Вікоіл ЛТД" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Вікойл ЛТД» за липень 2014 року, за результатом якої складено акт від 05.12.2014 № 1168/26-55-22-09/32308598 (надалі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2014 року у сумі 3147600,50 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 180026552209 від 05.12.2014 року яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 721 402,00 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 3147601,00 грн. та штрафні санкції в сумі 1 573 801, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач в скористався правом адміністративного оскарження. За наслідками розгляду скарг позивача Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 19.02.2015 року № 2864/10/261510-05-35 та Рішенням ДФС України від 28.04.2015 року № 9027/6/99-99-10-01-04-25 вищевказане податкове повідомлення-рішення та рішення прийняте в результаті розгляду первинної скарги залишено без змін, а скарга без задоволення.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість слугували наступні обставини: ТОВ «Вікойл ЛТД» та ТОВ «Вікоіл ЛТД» укладено договір поставки газового конденсату № 20/06-2014 від 20.06.2014, загальна сума Договору визначена сумарною вартістю усього обсягу Товару, що підлягає поставці та становить 19 089 000, 00 грн. В тому числі ПДВ - 3 181 500,00 грн. Проте до перевірки не було надано платіжні доручення, банківські виписки із зазначенням номеру договору, дати його підписання, призначення платежу, що передбачено п. 5.3 Договору поставки № 20/06-2014 від 20.06.2014 року. Крім того, перевіркою встановлено, що станом на 07.10.2014 року газовий конденсат не поставлений на адресу ТОВ «Вікоіл ЛТД» та відповідно до бухгалтерського рахунку № 631, обліковується дебіторська заборгованість по розрахунках із ТОВ «Вікойл ЛТД» у сумі 18 885603,00 грн.

Також в Акті перевірки зазначено про проведення аналізу даних баз даних АІС «Податковий блок» підсистеми співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за липень 2014 року та встановлення розбіжностей між показниками податкового кредиту ТОВ «Вікоіл ЛТД» та показниками податкового зобов'язання ТОВ «Вікойл ЛТД» на суму 3147600,50 грн. Так, зокрема причиною розбіжностей визнано висновки Акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вікойл ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Вікоіл ЛТД» за червень, липень 2014 року» від 10.11.2014 № 527/26-57-22-01-07/37064431. У зазначеному Акті перевірки встановлено, що ТОВ «Вікойл ЛТД» безпідставно сформовано податкові зобов'язання за липень 2014 року за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товару придбаного та реалізованого на адресу ТОВ «Вікоіл ЛТД» Представництво «ЮСЕІС СА», які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки не мають статусу юридично значимих. У зв'язку з чим контролюючий орган, який проводив перевірку контрагента позивача прийшов до висновку про завищення ТОВ «Вікойл ЛТД» завищено податкові зобов'язання на загальну суму 5210750,00 грн.

Враховуючи, що Актом перевірки від 10.11.2014 року № 527/26-57-22-01-07/37064431 встановлено безпідставне формування податкових зобов'язань за липень 2012 року за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товару придбаного та реалізованого на адресу позивача, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань у зв'язку з чим контролюючий орган прийшов до висновку про наявність вищевказаних порушень ТОВ «Вікоіл ЛТД» норм Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував про укладення Договорів № 16/06-2014 від 16.06.2014 року та № 1106/2014 від 11.06.2014 року з подальшим їх розірванням та зарахуванням сум предоплати у розмірі 1000000,00 грн. та 17 885 603,00 грн. у рахунок грошових зобов'язань за Договором поставки газового конденсату № 20/06-2014 від 20.06.2014. У зв'язку з чим, в подальшому позивачем подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Враховуючи викладене, позивач вважає безпідставним винесення оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, а тому звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення та дії суб'єктів владних повноважень, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення чинному законодавству та законність процедури його прийняття. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2014 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікойл ЛТД» укладено договір поставки № 20/06-2014 на постачання газового конденсату по ціні 10 605, 00 грн. з урахуванням ПДВ за метричну тонну на суму 19 089 000, 00.

Також 16.06.2014 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікойл ЛТД» укладено договір поставки № 16/06-2014 на постачання Дизельного пального УКТ ЗЕД 2710194110 по ціні 13,55 грн. з урахуванням ПДВ за літр на суму 1 002 700,00 грн., відповідно до умов якого 23.06.2014 року на рахунок ТОВ «Вікойл ЛТД» перераховано предоплату у сумі 1 000 000, 00 грн. з ПДВ.

11.06.2014 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікойл ЛТД» укладено договір поставки № 1106/2014 на постачання засобу збору даних 428 XL у комплекті та групи сейсмоприймачів загальною вартістю 22 402 800,00 грн. з урахуванням ПДВ. За умовами вказаного договору на рахунок ТОВ «Вікойл ЛТД» перераховано предоплату у сумі 17 885 603,00 грн.

При обчисленні податкових зобов'язань за червень 2014 року позивачем враховано наступні податкові накладні: № 2 від 23.06.2014 року, № 3 від 23.06.2014 року, № 4 від 24.06.2014 року, № 8 від 26.06.2014 та № 9 від 27.06.2014 року.

В подальшому між ТОВ "Вікоіл ЛТД" та ТОВ "Вікойл ЛТД" укладено додаткові угоди, а саме:

- № 1 від 07.07.2014 року про розірвання договору поставки дизельного палива № 16/06-2014, відповідно до умов якої ТОВ «Вікойл ЛТД» зобов'язувався в строк до 31.07.2014 року повернути ТОВ «Вікоіл ЛТД» попередню оплату у сумі 1 000 000, 00 грн. або у цей же строк зарахувати зазначену суму у рахунок грошових зобов'язань ТОВ «Вікоіл ЛТД» за договором поставки газового конденсату № 20/06-2014 від 20.06.2014;

- № 1 від 07.07.2014 року про розірвання договору поставки № 1106/2014, відповідно до умов якої ТОВ «Вікойл ЛТД» зобов'язувався в строк до 31.07.2014 року повернути ТОВ «Вікоіл ЛТД» попередню оплату у сумі 17 885 603,00 грн. або у цей же строк зарахувати зазначену суму у рахунок грошових зобов'язань ТОВ «Вікоіл ЛТД» за договором поставки газового конденсату № 20/06-2014 від 20.06.2014.

Також як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2014 року позивачем здійснено оформлення Розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у сумі ПДВ - 3147600,50 грн., а саме Розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних № 2 від 23.06.2014 року, № 3 від 23.06.2014 року, № 4 від 24.06.2014 року № 8 від 26.06.2014 року та № 9 від 27.06.2014.

31.07.2014 року ТОВ «Вікойл ЛТД» оформило податкову накладну № 11 на суму 18 885 603,00 грн. (з урахуванням ПДВ 3 147 600,50 грн.).

У зв'язку з самостійним виявленням помилок позивачем електронною поштою скеровано на адресу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2014 року.

За приписами п. 192.1. ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу. При цьому постачальник товарів/послуг має право зменшити суму податкових зобов'язань за таким розрахунком коригування після його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Відповідно до п. 49.1. ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п. 49.2. ст. 49 Податкового кодексу України).

Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу, подають контролюючим органам декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 49.3. ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 49.11. статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 21.11.2014 року № 58144/10 Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві повідомила позивача про заповнення позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2014 року з порушенням вимог оформлення податкової звітності, зазначених в Наказі Державної податкової адміністрації України від 14.06.2012 № 516 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», а саме невідповідність заповнення уточнюючого розрахунку з ПДВ. У зв'язку з чим контролюючий орган прийшов до висновку, що поданий уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість складено з порушеннями, а тому не вважається податковою декларацією.

За правилами частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Позивач зазначає, що вказаний лист не є належним доказом у справі, оскільки складений з порушенням положень п. 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів», затвердженого наказом Держспоживмстандарту України від 07.04.2003 № 55 в частині відсутності обов'язкових реквізитів. Крім того, позивач стверджував, що зазначений лист не направлявся поштовим відправленням, а тому позивач не був обізнаний про його наявність.

Проте вказані твердження, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2014 подано позивачем в електронному вигляді.

З метою впровадження у державних податкових органах єдиної методології ведення та обробки документів податкової звітності платників податків з урахуванням різних способів надходження документів до ОДПС, у тому числі засобами телекомунікаційного зв'язку розроблено Методичні рекомендації щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 14.06.2012 року № 516 (далі - Наказ № 516).

Відповідно до п. 4.13.6. вказаного Наказу разі подання платником податків звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку до ЦОЕЗ останній:

формує повідомлення платнику податків про отримання електронного звіту ЦОЕЗ;

перевіряє цілісність та відповідність транспортного повідомлення уніфікованому формату;

розшифровує електронний звіт;

перевіряє чинність та достовірність накладених на звіт ЕЦП;

перевіряє відповідність формату (стандарту) електронного звіту;

перевіряє заповнення обов'язкових реквізитів електронного звіту, які є обов'язковими для звітів на паперових носіях, що забезпечується відповідними алгоритмами контролю при прийманні звітів через ЦОЕЗ;

формує першу квитанцію, завіряє своїм ЕЦП та направляє платникові податків. У зазначеній квитанції у текстовому форматі вказуються реквізити одержаного електронного звіту, відповідність формату електронного звіту, результати перевірки ЕЦП та арифметично-логічної перевірки, реєстраційний номер, дата та час одержання електронного звіту і дані про відправника квитанції. Другий примірник квитанції зберігається у ЦОЕЗ;

імпортує дані електронного звіту, за яким відправлено платнику податків першу квитанцію, до бази даних АЗ;

завіряє електронний звіт платника податків власним ЕЦП, шифрує та передає до відповідних органів АЗ за місцем обліку підписувача;

завіряє власним ЕЦП другу квитанцію, отриману від відповідних органів адресата звітності за місцем обліку платника податків, шифрує та передає її суб'єкту звітності.

Факт приймання звіту в електронній формі адресатом звітності від платника податків підтверджується другою квитанцією, у якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків (назва та код ЄДРПОУ підприємства), дата та час приймання звіту, реєстраційний номер, податковий період, за який подається звіт, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП ЦОЕЗ, здійснюється її шифрування, після чого друга квитанція надсилається платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку (п. 4.13.7. Наказу № 516).

Згідно п. 4.14. у разі подання платником податків до органу ДПС податкової декларації (у тому числі надісланої поштою або засобами електронного зв'язку), заповненої з порушеннями пп. 48.3 - 48.4 ст. 48 Кодексу, такий орган ДПС зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення (у разі подання в електронному вигляді платнику надсилається квитанція) про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Тобто, у разі подання податкової звітності контролюючий орган надсилає платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, а у разі подання в електронному вигляді платнику надсилається квитанція.

За правилами частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом враховано, що позивачем не доведено відсутність надходження другої квитанції за наслідками отримання засобами електронного зв'язку від ТОВ «Вікоіл ЛТД» уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2014 з відміткою про невизнання уточнюючого розрахунку як податкової звітності.

Також суд вважає за необхідне зауважити, що у разі надсилання документів засобами електронного зв'язку відповідач повинен керуватися нормами Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Наказу № 516. При цьому, позивачем не зазначено, які порушення вищевказаних актів допущено відповідачем.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими твердження позивача про незаконне застосування штрафних санкцій та збільшення податкового зобов'язання за період липень 2014 року з вищенаведених підстав.

Стосовно висновків відповідача, викладених в Акті перевірки щодо відсутності реальності вчинення господарської операції за договором поставки газового конденсату від 20.06.2014 № 20/06-2014 суд вказує про наступне.

Суд звертає увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011року судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вказувалось вище, 20.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікоіл ЛТД" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікойл ЛТД" (постачальник) укладено договір поставки № 20/06-2014 на постачання газового конденсату по ціні 10 605, 00 грн. з урахуванням ПДВ за метричну тонну на суму 19 089 000, 00.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору постачальник зобов'язується передати газовий конденсат у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах Договору.

Пунктом 1.2 Договору визначені наступні строки і обсяги постачання товару, а саме:

- до 31.08.2014 року - 200 метричних тон;

- до 31.09.2014 року - 200 метричних тон;

- до 31.10.2014 року - 200 метричних тон;

- до 30.11.2014 року - 200 метричних тон;

- до 31.12.2014 року - 200 метричних тон;

- до 31.01.2015 року - 300 метричних тон;

- до 28.02.2015 року - 500 метричних тон.

Станом на час вирішення справи відповідно до умов договору, а саме п. 1.2 газовий конденсат у обсягах визначених вищевказаним пунктом не поставлений, в матеріалах справи відсутні докази зміни строків поставки товару або порядок повернення коштів у разі неможливості виконання умов договору.

Як вбачається з Акту перевірки (а. с. 19) станом на 07.10.2014 газовий конденсат не поставлений на адресу ТОВ «Вікоіл ЛТД». При цьому, згідно пункту 1.2 договору станом на 07.10.2014 контрагент позивача повинен був поставити 400 метричних тон газового конденсату.

Згідно п. 3.2 Договору відвантаження товару здійснюється на умовах EXW Франко-склад ТОВ «Арабський Енергетичний Альянс ЮЕй», згідно Інкотермс-2010, а саме в автоцистерни, самовивозом за рахунок покупця.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджене Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155 (далі - Інструкція).

Згідно п. 3 Інструкції Газовий конденсат (легка нафта) - природна суміш легких вуглеводневих сполук (C 5 і вище), які перебувають у газі в розчиненому стані за певних термобаричних умов і переходять у рідку фазу в разі зменшення тиску до рівня, нижчого від тиску конденсації, відповідає нормативному документу, яким установлено його якість, і є сировиною для НПЗ.

Відповідно до п. 5.4.1 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования". З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

В матеріалах справи відсутні та позивачем не надана товарно-транспортна накладна на перевезення газового конденсату в автоцистерні.

Крім того, п. 3.3 Договору № 20/06-2014 передбачено, що товар передається-приймається згідно видаткових накладних, які позивачем надані також не були

Станом на час вирішення справи відповідно до умов договору, а саме п. 1.2 газовий конденсат у обсягах визначених вищевказаним пунктом не поставлений, в матеріалах справи відсутні докази зміни строків поставки товару або порядок повернення коштів у разі неможливості виконання умов договору.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції поставки газового конденсату не мали реального характеру, факти поставки та отримання Позивачем вказаного товару не оформлені документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стосовно посилань відповідача на наявність висновків в Акті ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вікойл ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Вікоіл ЛТД» за червень, липень 2014 року» від 10.11.2014 № 527/26-57-22-01-07/37064431 про порушення контрагентом позивача положень п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, ст. 192 Податкового кодексу України як беззаперечну підтверджуючу підставу необґрунтованості формування позивачем податкового кредиту за липень 2014 суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Таким чином, вище згадані акти не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону .

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014 № 180026552209 є правомірним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено факт правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Вікойл ЛТД» тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікоіл ЛТД" не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 128, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.І. Келеберда