Ухвала суду № 51865736, 15.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотання

15 квітня 2013 року м. Київ № 826/1459/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представника позивача-1, позивача-2, представників відповідача-1, представника відповідача-2 та третьої особи ОСОБА_1, представника третьої особи організаційного комітету по підготовці проведення позачергового з'їзду адвокатів України, відповідача-3 та відповідача-4, представника третьої особи ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання представника третьої особи ОСОБА_2 про закриття провадження в адміністративній справі.

На підставі ч.ч. 3, 7 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 15 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться адміністративна справа № 826/1459/13-а за позовами:

- ОСОБА_3 (також далі - позивач-1) до Ради адвокатів міста Києва (також далі - відповідач-1) та Ради адвокатів України в особі голови ОСОБА_1 (також далі - відповідач-2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: організаційний комітет по підготовці проведення позачергового з'їзду адвокатів України в особі голови ОСОБА_4 та членів ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 і ОСОБА_22, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_23, ОСОБА_1 та Вища рада юстиції (також далі - треті особи), про скасування рішення відповідача-2 та зобов'язання його вчинити певні дії, визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 та зобов'язання його вчинити певні дії, визнання протиправними усіх рішень, прийнятих на позачерговому з'їзді адвокатів України, який відбувся 09 лютого 2013 року в місті Одеса та смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області;

- ОСОБА_24 (також далі - позивач-2) до Ради адвокатів України в особі голови ОСОБА_1 (також далі - відповідач-2), організаційного комітету по підготовці проведення позачергового з'їзду адвокатів України в особі голови ОСОБА_4 (також далі - відповідач-3) та позачергового з'їзду адвокатів України в особі головуючого ОСОБА_4 (також далі - відповідач-4), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (також далі - треті особи), про визнання відсутності у відповідача-1 компетенції (повноважень) на прийняття рішень, визнання протиправними рішень відповідача-1, визнання протиправними усіх рішень, прийнятих на позачерговому з'їзді адвокатів України, який відбувся 09 лютого 2013 року в місті Одеса та смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області.

У судовому засіданні 15 квітня 2013 року представник третьої особи ОСОБА_2 надала суду для розгляду та вирішення письмове клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого зазначила, що звернувшись до адміністративного суду з позовами, позивачі прийшли до помилкового висновку про те, що спір є публічно-правовим, а відповідачі - суб'єктами, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Пояснила, що спір, який є предметом розгляду у справі, не виник із публічно-правових відносин, що виражаються у взаємних правах і обов'язках їх учасників та виникають або припиняються у зв'язку з реалізацією публічної влади, оскільки у публічно-правових відносинах існує підпорядкування особи відповідному органу публічної влади у тому розумінні, що такий орган має владні повноваження по відношенню до таких осіб як об'єктів публічно-правового впливу.

Представник позивача-1, позивач-2, представник відповідача-2 та третьої особи ОСОБА_1 заперечували проти заявленого клопотання та просили відмовити у його задоволенні повністю.

Представник третьої особи організаційного комітету по підготовці проведення позачергового з'їзду адвокатів України, відповідача-3 та відповідача-4 підтримав заявлене клопотання та просив задовольнити його повністю.

Представники відповідача-1 у вирішенні питання щодо заявленого клопотання поклались на розсуд суду.

Так, згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Проаналізувавши викладені положення та заявлене клопотання, заслухавши думку присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, та їх представників, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зокрема, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 8, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 55 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, викладеними нормами Основного Закону України прямо гарантується звернення людини і громадянина для захисту своїх прав і свобод, які захищаються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Таким чином, кожен із зазначених нормативно-правових актів регулює порядок судового розгляду та вирішення спорів, що виникають у відповідній сфері суспільних відносин.

Положеннями КАС України, у свою чергу, регулюється порядок судового розгляду та вирішення спорів, які виникають у сфері публічно-правових відносин.

Зокрема, згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 6, ч.ч. 3, 4 ст. 8, ч. 7 ст. 9 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Таким чином, положення КАС України про те, що кожна особа має право та не може бути позбавлена права звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, повністю відповідають ст. 55 Конституції України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2, п.п. 1, 7 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1, п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 17 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: 1) справа адміністративної юрисдикції (далі адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; 7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Таким чином, спори, у яких однією із сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, є спорами, які розглядаються та вирішуються у порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі ст. 46, ч.ч. 1, 4, 7, 8 ст. 54, ч.ч. 1, 4 ст. 55, ст. 57 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (також далі за текстом - Закон), організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з'їзд адвокатів України.

Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з'їзду адвокатів України.

Вищим органом адвокатського самоврядування України є з'їзд адвокатів України.

З'їзд адвокатів України скликається Радою адвокатів України не рідше одного разу на три роки. З'їзд адвокатів України скликається у шістдесятиденний строк за ініціативою Ради адвокатів України або на вимогу не менш як однієї десятої від загальної кількості адвокатів, включених до Єдиного реєстру адвокатів України, або не менш як однієї третини рад адвокатів регіонів.

У разі якщо Рада адвокатів України не скликає з'їзд адвокатів України протягом шістдесяти днів з дня надходження пропозиції про скликання з'їзду, адвокати або представники рад адвокатів регіонів, які підписали таку пропозицію, приймають рішення про утворення організаційного бюро зі скликання з'їзду адвокатів України. Організаційне бюро має право скликати та забезпечувати проведення з'їзду адвокатів України, визначати особу, яка головує на засіданні з'їзду.

З'їзд адвокатів України: 1) обирає голову і заступників голови Ради адвокатів України, голову і заступників голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, голову і членів Вищої ревізійної комісії адвокатури та достроково відкликає їх з посад; 2) затверджує статут Національної асоціації адвокатів України та вносить до нього зміни; 3) затверджує правила адвокатської етики; 4) затверджує положення про Раду адвокатів України, положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, положення про Вищу ревізійну комісію адвокатури; 5) розглядає та затверджує звіти Ради адвокатів України, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, висновки Вищої ревізійної комісії адвокатури; 6) призначає трьох членів Вищої ради юстиції; 7) затверджує кошторис Ради адвокатів України, кошторис Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затверджує звіт про їх виконання; 8) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

Рішення з'їзду адвокатів України приймаються шляхом голосування більшістю голосів делегатів, що беруть участь у з'їзді.

У період між з'їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України.

Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з'їздом адвокатів України.

Рада адвокатів України підконтрольна і підзвітна з'їзду адвокатів України.

Рада адвокатів України: 1) складає порядок денний, забезпечує скликання та проведення з'їзду адвокатів України; 2) визначає квоту представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіонів, з'їзду адвокатів України; 3) забезпечує виконання рішень з'їзду адвокатів України; 4) здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України, здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього; 5) затверджує регламент конференції адвокатів регіону, положення про раду адвокатів регіону, положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, положення про ревізійну комісію адвокатів регіону, положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги; 6) встановлює розмір та порядок сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечує їх розподіл і використання (якщо з'їздом адвокатів України прийнято рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування та визначено напрями їх використання); 7) визначає розмір відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 8) сприяє діяльності рад адвокатів регіонів, координує їх діяльність; 9) сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів; 10) приймає рішення про розпорядження коштами і майном Національної асоціації адвокатів України відповідно до призначень коштів і майна, визначених статутом Національної асоціації адвокатів України та рішеннями з'їзду адвокатів України; 11) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність рад адвокатів регіонів, їх голів, скасовує рішення рад адвокатів регіонів; 12) визначає друкований орган Національної асоціації адвокатів України; 13) забезпечує ведення офіційного веб-сайту Національної асоціації адвокатів України; 14) виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень з'їзду адвокатів України.

Рішення з'їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов'язковими до виконання всіма адвокатами.

Рішення конференцій та рад адвокатів регіонів є обов'язковими до виконання адвокатами, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.

З аналізу викладених положень, зокрема повноважень з'їзду адвокатів України та Ради адвокатів України, суд прийшов до висновку, що вказані органи адвокатського самоврядування є суб'єктами, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому спори стосовно їх діяльності повинні вирішуватись саме у порядку адміністративного судочинства, оскільки ні Конституцією, ні законами України не встановлено інший порядок судового провадження.

Крім того, згідно з п. 4 рішення Конституційного Суду України 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 (справа № 1-29/2011), утвердження правової держави, відповідно до приписів ст. 1, другого речення ч. 3 ст. 8, ст. 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень ст. 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку, що наведені у заявленому клопотанні доводи представника третьої особи ОСОБА_2 щодо необхідності закриття провадження у справі у зв'язку з неналежністю розгляду справи у порядку адміністративного судочинства, за переконанням суду, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки, згідно з викладеними положеннями, у тому числі КАС України, саме до юрисдикції адміністративних судів відноситься розгляд та вирішення публічно-правових спорів, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 133 КАС України, клопотання осіб, які беруть участь у справі, вирішуються судом негайно після того, як буде заслухана думка інших присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню протягом судового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 133, 157, 160, 165, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю в задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_2 про закриття провадження в адміністративній справі № 826/1459/13-а.

2. Копії ухвали направити (вручити) сторонам та третім особам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України, роз'яснивши, що ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню протягом судового розгляду справи.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.

Суддя В.М. Данилишин

Ухвала у повному обсязі складена 22 квітня 2013 року