Постанова № 51863755, 31.08.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/2041/15-а13 год. 11 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Юдіна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень -рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (позивач) просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ м. Херсона ГУ ДФС у Херсонської області від 09.06.15

- №0000312204 про збільшення суми грошового зобов'язання по штрафним санкціям за порушення норм обігу готівки на суму 11575 грн.,

- №0001701703 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 3697,17 грн. та штрафними санкціями на суму 924,30 грн.,

- №0001671703 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 517,50 грн. та штрафними санкціями на суму 639,38 грн.,

- рішення №0001691703 про застосування штрафних санкцій в сумі 135 грн. 33 коп. за заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,

- рішення №0001711703 про застосування штрафних санкцій в сумі 1012 грн. 76 коп. за заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Оскаржувані рішення прийняті за наслідками документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 ( акт перевірки від 13.05.15 № 195/21-03-17-03/НОМЕР_1). Позивач посилається на те, що порушень норм обігу готівки ним не допущено, оскільки фіскальний звіт за 16.01.15 не був роздрукований внаслідок поломки РРО, та був роздрукований наступного дня безпосередньо після повернення РРО з ремонту. Позивач зазначає про сплату за торгівельні патенти суми, значно більшої, ніж нарахований податковою інспекцією податок на доходи фізичних осіб, тому податкове повідомлення-рішення № 0001671703 є незаконним та підлягає скасуванню Вважає завищеними штрафні санкції за заниження податку на доходи фізичних осіб, які були застосовані податковим повідомленням-рішенням №0001671703. Щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб , що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, виходячи з мінімальної заробітної плати, а не з реально виплаченої зарплати найманим працівникам, позивач зазначає про відсутність законодавчих підстав для таких дій, оскільки податок сплачується з фактично нарахованої і виплаченої заробітної плати, а не з мінімальної зарплати. Позивач вказує, що при застосуванні штрафних санкцій по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012-2014 рр., податкова інспекція застосувала норми Закону № 2464-У1, які вступили в дію тільки з 01.01.2015, і ще не діяли в періоді, який був предметом перевірки.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Представник відповідача прибув в судове засідання, заперечує проти позову, посилається на те, що спірні податкове повідомлення-рішення є законними та прийнятими відповідно до діючого податкового законодавства України. Просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив:

ОСОБА_3 є фізичною особою - підприємцем, вид діяльності роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах, кіосках, знаходиться на загальній системі оподаткування.

В квітні-травні 2015 року Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служи у Херсонській області проведена планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період 2012-2014 рр., при проведені якої встановлено порушення:

- пп. 164.2.6 п. 164.2 ст. 164, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України яке призвело до заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб в сумі 517 грн. 50 коп.,

- п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України занижено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати на суму 3697 грн. 17 коп.,

- п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.10 №2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" занижено суму єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу за перевіряємий період на 1197,15 грн., встановлено заниження єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок за перевіряємий період на суму 10127,63 грн.,

- п. 51.1, ст. 51 Податкового кодексу України ,

- п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України : завищення податкового кредиту за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 на загальну суму 45 грн.,

- порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637.

В акті перевірки вказано, що в 2012 році за даними декларацій сума валового доходу ФОП ОСОБА_3 складала 5479733,07 грн.; в 2013 році - 5348714,38 грн., в 2014 році - 6918586,23 грн. Перевіркою було визначено, що сума валового доходу за 2014 рік має складати 6921586,23 грн., тобто, на 3000 грн. більше, заниження доходу виникло внаслідок не відображення у складі доходів доходу за 4-й квартал 2014 року, отриманого від ПП «Парадигм консалтинг група» в сумі 3000 грн.

Позивачем задекларовані валові витрати за 2012 рік в сумі 5442618 грн. 40 коп., за 2013 рік в сумі 5318748,93 грн., за 2014 рік в сумі 6862132,14 грн. Перевіркою виявлено завищення валових витрат на 450 грн. за 2012 рік внаслідок включення до складу витрат вартість ремонту холодильного обладнання (послуги надавало ПРАТ "Херсонський РМК"), під час перевірки платником не надано первині документи: - щодо статусу обладнання (власне/орендоване), та документів що підтверджують право власності на дане обладнання; договір з ПРАТ "Херсонський РМК", щодо надання послуг з ремонту обладнання; видаткові накладні видані ПРАТ "Херсонський РМК", що підтвердили б понесені витрати; платником не обгрунтовано доцільність використання холодильного обладнання у підприємницькій діяльності.

Отже, заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2012 рік становило 450 грн., за 2014 рік - 3000 грн., заниження податку на доходи фізичних осіб склало відповідно 67 грн. 50 коп. за 2012 рік та 450 грн. за 2014 рік .

Перевіркою було виявлено, що у періоді 01.04.13 - 30.09.13 ФОП ОСОБА_3 орендувала для здійснення торгівельної діяльності 2 кіоски на ринку «ІНФОРМАЦІЯ_1» та відділ у приміщенні магазину за адресою АДРЕСА_1, за період з 01.10.13 по 31.12.14 позивач орендувала 2 кіоски на ринку «ІНФОРМАЦІЯ_1» та два відділи в приміщенні магазинів за адресою АДРЕСА_1. За трудовими договорами на посадах продавців у позивача працювали три особи з 8 години до 12 годин, отримуючи зарплату в розмірі половини мінімальної заробітної плати, крім того, сама ОСОБА_3 працювала в якості продавця. Перевіряючими були досліджені контрольні стрічки реєстраторів розрахункових операцій, які свідчили, що об'єкти позивача працювали з 8 години до 17 години по всім трьом об'єктам. Отже, фактично наймані працівники працювали повний робочий день, тому відповідно отримували зарплату не менше мінімальної зарплати. ОСОБА_3 у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) відображено заробітну плату в розмірі 1\2 мінімальної зарплати і сплачено податок не в повному обсязі, адже нарахування податку здійснювалось також на 1/2 мінімальної зарплати. За розрахунками ДПІ, позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати за період квітень 2013 року - грудень 2014 року на 3697 грн. 17 коп. (виходячи з заниженої суми заробітної плати 18886 грн. 62 коп.)

При перевірці було встановлено порушення при поданні податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) - податкові розрахунки містили неповну інформацію. Позивач виплачував дохід фізичним особам-підприємцям ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. за оренду торгових приміщень, проте не вказав ці виплати доходу у податковій звітності .

Оскільки перевіркою було встановлено відхилення суми заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок, найманим працівникам на загальну суму 18886 грн. 62 коп. за період квітень 2013 року - грудень 2014 року., це призвело до заниження єдиного внеску на 156 грн. 15 коп. за 2012 рік та 1041 грн. за 2014 рік, усього на 1197 грн. 15 коп., який сплачується в розмірі 34,7 % із суми виплачених доходів.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, а також утримання єдиного внеску із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору , встановлено заниження сум єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок (36,8 %) за період квітень 2013 року - грудень 2014 року на суму 10127 грн. 63 коп. за період квітень 2013 року - грудень 2014 року.

При перевірці дотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердж. постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (із змінами та доповненнями) встановлено несвоєчасне (не у день фактичного надходження) оприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чеку РРО, а саме: готівкові кошти у сумі 2315,10 грн. (сума продаж готівкою) надійшли до каси 16.01.2014 (на підставі фіскальних чеків №1802-1934 (включно) РРО з ф/н 2103012514), а у відповідній КОРО №2103012514р/4 від 24.09.2013 сума оприбуткована 17.01.2014 на підставі фіскального звітного чеку №1153, який роздрукований 17.01.2014 о 8:15. Розрахункові книжки до РРО з ф/н 2103012514 згідно бази даних ДПІ у м. Херсоні позивачем не реєструвались, розділ III КОРО № 2103012514р/4 для обліку використаних розрахункових квитанцій не використовувався.

Порушено п.2.6. ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: несвоєчасне (не у день фактичного надходження) оприбуткування готівкових коштів в розділ II книги обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чеку в сумі 2315,10 грн.

За висновками перевірки ДПІ у м. Херсоні були прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.06.15:

- № 0000312204 про збільшення суми грошового зобов'язання по штрафним санкціям за порушення норм обігу готівки на суму 11575 грн. за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердж. постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 та на підставі абз. 3 п. 1 Указу Президента № 436/95 від 12.06.95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»,

- № 0001701703 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 3697,17 грн. та штрафними санкціями на суму 924,30 грн. з посиланням на пп. «а» п. 176.2 ст. 176, п. 123.1 ст. 123 ПКУ, ( в судовому засіданні з'ясовано, що в податковому повідомленні-рішенні помилково зазначений інший вид платежу - єдиний внесок нарахований на суми заробітної плати),

- № 0001671703 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 517,50 грн. та штрафними санкціями на суму 639,38 грн. з посиланням на п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України ,

- рішення №0001691703 про застосування штрафних санкцій в сумі 135 грн. 33 коп. за заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 1197 грн. 15 коп. на підставі п. 3 ст. 11 статі 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»,

- рішення №0001711703 про застосування штрафних санкцій в сумі 1012 грн. 76 коп. за порушення п.6 ст. 11, ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яке призвело до донарахування 11027 грн. 63 коп. єдиного внеску

Не погоджуючись із вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Податкове повідомлення-рішення №0000312204 про збільшення суми грошового зобов'язання по штрафним санкціям за порушення норм обігу готівки на суму 11575 грн. суд вважає таким, що прийнято неправомірно та підлягає скасуванню. Відповідно до норм Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 року, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (абзац третій ст. 1 Указу). Відповідач вважає, що приватним підприємцем допущено несвоєчасне (з прострочкою в один день) оприбуткування готівки в сумі 2315 грн. 10 коп.

Положенням про проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ N 637 від 15.12.2007, (п. 2.6) визначено, що "уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах".

Положенням визначено, що оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку розрахункових операцій; каса - це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; під терміном «касові операції» розуміються операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; а до книги обліку законодавець відніс касову книгу, книгу обліку розрахункових операцій.

На думку суду, пунктом 2.6 Положення передбачено два механізми оприбуткування готівки залежно від способу фіксації її надходження в касу: прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки (РК). У разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).

Таким чином, для вирішення питання щодо дотримання порядку оприбуткування готівки суд повинний з'ясовувати, яким чином здійснена фіксація повної суми фактичних надходжень готівки (прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки), а також чи відображено в подальшому такі касові документи у відповідній книзі обліку.

Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" вимагається від суб'єкта підприємницької діяльності щоденно друкувати на реєстраторі розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

В даному випадку РРО був технічно несправний з 16.01.14 з 17 годин до 17.01.14 о 8 год. 15 хвилин., представник позивача стверджує, що за цей період в об'єкті торгівлі не здійснювались розрахункові операції. Отже, сума 2315 грн. 10 коп. є виручкою за 16.01.14, а була оприбуткована 17.01.14. Доводи позивача про те, що він не мав можливості здійснити оприбуткування готівки 16.01.14, оскільки фізично не міг роздрукувати фіскальний звітний чек, суд вважає необґрунтованим, оскільки у випадку поломки передбачений інший алгоритм оприбуткування готівки.

Згідно Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердж. наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 № 417, використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО. У разі роздрукування на РРО протягом робочого дня декількох фіскальних звітних чеків усі вони підклеюються у відповідній книзі ОРО, записи в розділі 2 книги ОРО робляться за кожним фіскальним звітним чеком окремо. У розділі 3 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються розрахункові квитанції, використані під час відключення електроенергії або в період ремонту РРО. Графи 1 - 5 заповнюються до початку використання розрахункової книжки, графи 6 - 8 - до початку реєстрації розрахункових операцій за допомогою РРО після відновлення постачання електроенергії чи встановлення РРО після ремонту. Якщо початок та закінчення одного циклу використання розрахункової книжки при відключенні електроенергії чи на період ремонту РРО припадають на різні робочі дні, то за кожний робочий день у розділі 3 книги ОРО на РРО здійснюються окремі записи, при цьому графи 1 - 2 заповнюються тільки в перший, а графа 8 - тільки в останній день одного циклу використання розрахункової книжки. Крім того, на підставі даних розрахункових квитанцій щоденно здійснюються записи в розділі 2; до запису за перший день слід включити дані про відповідні суми (графи 3 - 8) за контрольною стрічкою з початку робочого дня до моменту виходу з ладу РРО або відключення електроенергії. У записі за даними фіскального звітного чека, роздрукованого після відновлення роботи на РРО, необхідно зазначити, за які попередні дати підсумовані дані в цьому фіскальному чеку.

Позивачем не були дотримані ці вимоги. Фактично в розділі 4 книги ОРО був здійснений запис про ремонт. Розрахункова книжка позивачем не використовувалась внаслідок її відсутності взагалі. Отже, в графі 2 розділу 2 замість номера Z-звіту позивач повинен був вказати номер розрахункової книжки, що використовувалась під час ремонту РРО, оскільки наприкінці робочого дня 16.01.14 фіскальний звітний чек не роздруковувався через непрацездатність РРО. Суд вважає, що продавець при поломці РРО наприкінці робочого дня повинен був підрахувати суму готівки, що знаходиться на місці проведення розрахунків та записати її в корінець розрахункової квитанції з поміткою «Службове внесення». Таким чином, виписування квитанцій на такі суми має на меті точний облік готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків. Отже, в розрахунковій книжці записом «Службове внесення» фіксується сума готівки, яка знаходилась на місці проведення розрахункових операцій на час відключення РРО.

Потім в Книзі обліку розрахункових операцій, яка зареєстрована на даний РРО, в розділі 3 "Облік розрахункових квитанцій", внести запис: дату і час початку використання розрахункової книжки, серію і номер квитанції.

Після включення касового апарату 17.01.14 продавець повинен був ввести його в робочий режим реєстрації; провести через РРО суму готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків, шляхом проведення операції "Службове внесення"; після чого зняти Z- звіт, занести номер Z- звіту в книгу обліку розрахункових операцій.

Після відновлення роботи РРО суми, зафіксовані у розрахунковій книжці, реєструються через РРО, а в розрахунковій книжці робиться запис «Службова видача» на загальну суму коштів, зафіксовану в розрахунковій книжці за період поломки РРО.

Разом з тим, незважаючи на недотримання порядку оприбуткування готівки, суд вважає застосування штрафних санкцій до позивача за дане порушення неправомірним, оскільки санкції, передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 року є адміністративно-господарськими санкціями виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, порядок застосування яких не регулюється ПКУ. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності. Зважаючи на те, що факт порушення позивачем встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності відбувся у період січень 2014 року, а адміністративно-господарські санкції спірним рішенням застосовано податковим органом в червні 2015 року, тобто пізніш як через один рік з дня такого порушення, спірне рішення уповноваженого органу державної влади - державної податкової інспекції є протиправним. Аналогічною є судова практика Верховного суду України ( постанова ВСУ від 13.03.14 , реєстраційний номер в ЄДРСР 38173499, постанова ВСУ від 17.10.11 реєстраційний номер 19130712, постанова ВСУ від 4 листопада 2014 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ» до державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень). ,

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001701703 від 09.06.15 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 3697,17 грн. та штрафними санкціями на суму 924,30 грн., суд приймає до уваги, що податкова інспекція встановила заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати за перевіряємий період. Позивач є особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України від імені найманих працівників, тобто податковим агентом. У разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу .

ОСОБА_3 по відношенню до своїм найманих працівників (продавців) є податковим агентом, який в силу приписів Податкового кодексу України зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок на доходи фізичних осіб.

Підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3697,17 грн. є висновки податкового органу про виплату підприємцем доходу (заробітної плати) працівникам у загальному розмірі встановленої в Україні мінімальної зарплати, а не той, що офіційно задекларована та зазначена у податковій звітності позивача - половина мінімальної зарплати, отже, решта зарплати виплачена неофіційно без утримання та сплати цього податку до бюджету. Єдиною підставою, на яку посилається податковий орган як на доказ того, що вказані працівники працювали повний робочий день, є факт дослідження касових стрічок. Разом з тим, в касових стрічках не зазначається прізвищ продавців, самі контрольні стрічки суду не надано. Ніяких письмові пояснення цих громадян або позивача не відбиралось. Не перевірялось, хто конкретно працював в об'єктах торгівлі позивача, чи працювали особи, з якими укладений позивачем трудові договори чи взагалі інші особи, офіційно у позивача не працевлаштовані. За наведених вище обставин, висновки податкового органу про перебування найманих працівників у трудових відносинах з позивачем на інших умовах, ніж було зазначено в трудових угодах та про виплату вказаним особам заробітної не нижче мінімальної заробітної плати, суд вважає такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу, а не достовірно встановлених фактах. В силу приписів статті 2 Кодексу законів про працю України, працівники реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Статтею 24 цього Кодексу передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю, Закону України від 24.03.95 №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон №108/95-ВР), Закону України від 01.07.93 №3356-ХІІ «Про колективні договори і угоди». Відповідно до ст. 35 Закону України №108/95-ВР органи державної податкової служби, фінансові органи, Мінпраці та соціальної політики України ті його органи, профспілки та інші органи (організації), які представляють інтереси найманих працівників, мають право одержувати від суб'єктів господарювання та найманих ними осіб інформацію, документи і матеріали та відвідувати місця здійснення господарської діяльності під час виконання трудової функції такими найманими особами. Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин у економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, пов'язані з веденням господарської діяльності, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його податковій та бухгалтерській та кадровій звітності, - є достовірними, якщо податковий орган не доведе, що такі відомості не відповідають дійсності. При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За відсутності належних та допустимих доказів, що достовірно підтверджують факти перебування у трудових відносинах з позивачем повний робочий день, твердження відповідача на достовірність інформації, що міститься у контрольних стрічках, у тому числі стосовно періоду роботи продавців та розміру виплаченої їм заробітної плати, суд не приймає до уваги. Відповідачем не було надано ніяких актів перевірок інших органів, які уповноважені здійснювати перевірку питання легалізації робочих місць, про здійснення торгівлі працівниками підприємця з порушеннями умов трудового договору.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправним повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні №0001701703 від 09.06.15 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 3697,17 грн. та штрафними санкціями на суму 924,30 грн.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, а також утримання єдиного внеску із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) встановлено заниження сум єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок за перевіряємий період на суму 10127,63 грн. При цьому вимога податкової інспекції про те, що позивач як роботодавець, який нараховує своїм працівникам за основним місцем роботи зарплату менше ніж мінімальна заробітна плата, зобов'язаний нарахувати та сплатити єдиний внесок виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, не ґрунтується на приписах законодавства. Оскільки суд встановив необгрунтоване донарахування ПДФО з доходів, які виплачуються найманим працівникам, це свідчить і про необґрунтоване нарахування єдиного внеску. Отже, рішення ДПІ у м. Херсоні №0001711703 про застосування штрафних санкцій в сумі 1012 грн. 76 коп. за заниження єдиного внеску суд визнає протиправним та скасовує.

Щодо правомірності прийняття податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення №0001671703 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 517,50 грн. та штрафними санкціями на суму 639,38 грн., суд приймає до уваги відсутність заперечення позивача щодо правомірності донарахування саме податку на доходи фізичних осіб внаслідок заниження загального оподаткованого доходу на 3000 грн. в 2014 році та завищення витрат в сумі 450 грн. Єдиний довід позивача стосується переплати вартості торгівельних патентів, але дана обставина не спростовує допущеного порушення, а є підставою для зарахування суми надмірно сплачених платежів в погашення податкового боргу, який виникне після узгодження грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом. В позовній заяві та в судовому засідання представник позивача заперечує тільки проти розміру штрафної санкції, вважаючи його завищеним. Суд вважає, що за заниження грошового зобов'язання по податку на прибуток на 517 грн. 50 коп. до позивача правомірно застосована штрафна санкція в сумі 129 грн. 38 коп. ( 25%) грн. відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПКУ. В той же час , на думку суду, відповідачем неправомірно до загальної суми штрафу включений штраф на підставі п. 119.2 ст. 119 ПКУ в розмірі 510 грн. за подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) з порушеннями - з наданням інформації не в повному обсязі.

Згідно з п. 51.1 ст. 51 ПКУ податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку. Відповідно до п. 2.1. „Порядку заповнення і подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ф.№ 1ДФ", затвердженого наказом ДПА України від 24.12.10 № 1020, - податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. В порушення п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України та п. 2.1. вказаного Порядку ФОП ОСОБА_3 подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ф.№1., але інформацію надано не в повному обсязі. Так ФОП ОСОБА_3 виплачувала дохід фізичнім особам-підприємцям (за оренду торгового приміщення), проте не вказала дані операції у податковому розрахунку за 2014 рік за ознакою доходу 157. Дане порушення позивач не заперечує ні в позовній заяві, ні представником позивача в судовому засіданні.

Згідно з п. 119.2 ст. 119 ПКУ неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Отже, необхідною умовою для застосування даного штрафу є не тільки факт подання звітності з недостовірними відомостями або з помилками про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), але наявність таких наслідків як зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку внаслідок допущених помилок. Таких наслідків відповідач суду не довів, тому застосування штрафу в сумі 510 грн. є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення скасовується в цій частині.

Що стосується застосування штрафних санкцій за заниження єдиного внеску, судом встановлено, що дані порушення Закону України від 08.07.2010р. №2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" залежать від виявлених фактів заниження сум заробітної плати найманим працівникам та заниження об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Оскільки позивач не заперечує факту порушення приписів законодавства, які призвели до заниження доходу самої ФОП ОСОБА_3 за 2012 рік на суму 450 грн., за 2014 рік на суму 3000 грн., то є правильним висновок податкової інспекції про заниження суми єдиного внеску на ці суми заниженого доходу, сума заниження єдиного внеску розрахована у розмірі 34,7 % від суми заниженого оподатковуваного доходу та складає за 2012 рік 156,15 грн., за 2014 рік - 1041 грн., усього 1197,15 грн. Тому рішення №0001691703 про застосування штрафних санкцій в сумі 135 грн. 33 коп. за заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є правомірним та не підлягає скасуванню.

Позов задовольняється частково.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Судовий збір за адміністративний позов майнового характеру складає 1870 грн. Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Позивач сплатив при поданні позову 182 грн. 70 коп. судового збору.

Судом за результатами розгляду справи частково задоволено позов ( 96,51 % суми позову), тому суд повертає позивачу не всю судового збору, а тільки частину пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд

постановив:

Задовольнити позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 09.06.15 № 0001701703, № 0000312204, рішення № 0001711703, рішення № 0001671703 в частині застосування штрафу в сумі 510 грн. ,

В решті вимог відмовити .

Відшкодувати з Державного бюджету на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідн. код НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 123 грн. 44 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 вересня 2015 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.3