Постанова № 51862962, 29.07.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 липня 2015 р. № 820/4344/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - Савві Л.Є.,

представника відповідача - Калініної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові МГУ ДФС України про визнання дій незаконними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд: визнати незаконними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2015р. № Ю-96-25, скасувати вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2015р. № Ю-96-25, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.01.2015р. ПАТ "Харківський підшипниковий завод" отримано спірну вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2015р. № Ю-96-25, згідно якої підприємство має заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафу та пені. Підприємство категорично не згодне з вказаною вимогою, оскільки значною мірою заборгованість підприємства утворилась внаслідок неправомірної бездіяльності СДПІ. Позивач стверджує, що станом на 08.12.2014р. мав переплату у розмірі 9192295 грн. по зобов'язанням зі сплати авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств станом на 08.12.14р. підписаний сторонами. Крім того, при складанні спірної вимоги відповідачем був проігнорований факт часткової сплати підприємством штрафу та пені.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у позові та просив суд позов задовольнити.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, позов не визнав. У письмових запереченнях на позов вказав (а.с. 53-54, 76-77), що на думку СДПІ, сплата ЄСВ за рахунок зарахування надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток не є можливим, оскільки Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464, визначає єдиний підхід до сплати вказаного збору - тільки грошовими коштами. Сума боргу за спірною вимогою від 14.01.2015р. № Ю-96-25 у розмірі 4554255, 13 грн. виникла за рахунок наступного: розрахунок з ЄСВ № 1414060791 від 17.11.2014р. на суму 2144174, 12 грн., термін сплати 20.11.2014р.; розрахунок з ЄСВ № 1416150624 від 22.12.2014р. на суму 2162269, 04 грн., термін сплати 22.12.2014р.; нараховані штрафні санкції - 147048, 42 грн.; пеня 100763, 55 грн. В подальшому, відповідно до п. 1 та п. 2 пп. 2.1 Інструкції № 455 у зв'язку з зростанням боргу з ЄСВ на кінець лютого 2015р. була сформована та направлена вимога № Ю-96-25 від 06.03.2015р. на суму заборгованості 6522142, 84 грн., а відтак спірна вимога від 14.01.2015р. № Ю-96-25 є відкликаною.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і міркування, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, що позивач - Публічне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 05808853, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " ( надалі - Закон), визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 2 ч. 1 ст.1 згаданого Закону визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 4 Закону, платниками єдиного внеску є зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За таких підставу суд зазначає, що на позивача, як платника єдиного внеску, покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, що передбачено п.1 ч.2 ст.6 Закону.

Абз.1 ч.8 ст.9 Закону визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, що також визначено положеннями Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України № 455 від 09.09.2013 року, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до ч.4 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 6 ч.1 ст. 1 Закону визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пункт 5 статті 9 Закону встановлює, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у т.ч. міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку, відповідно до п. 7 ст. 9 Закону.

Згідно з п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом;

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання, зокрема, погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 40.1 ст.40 Податкового кодексу України цей розділ визначає порядок адміністрування податків та зборів, визначених у розділі I цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на контролюючі органи.

З наведеного вбачається, що поняття адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не включає в себе питання погашення таких платежів, як це помилково стверджує позивач.

В підтвердження даного висновку слугує те, що нормативно окремо, ніж для податкових платежів, врегульований порядок повернення надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску у Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженому Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 N 450, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2013 р. за N 1601/24133, згідно п.п.1,2 якого цей Порядок розроблено на виконання статей 9, 11, 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) та визначає процедуру зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - платники єдиного внеску), сум помилково сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Крім того, до поняття "грошове зобов'язання", яке міститься в нормах статті 43 Податкового кодексу України, на яку посилається позивач, не віднесено суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Крім того, приписи ст. 95 Податкового кодексу України щодо порядку погашення податкового боргу жодним чином не застосовуються при стягненні заборгованості з єдиного соціального внеску, що також свідчить про те, що питання погашення податкового боргу та недоїмки з єдиного соціального внеску не є складовою адміністрування вказаних платежів. Відповідно, дані питання регулюються окремими нормами - Податкового кодексу України - в частині погашення податкового боргу та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - в частині погашення нарахувань єдиного соціального внеску.

З огляду на зазначене, позиція позивача базується на невірному розумінні понять "грошове зобов'язання" та "адміністрування податків, зборів, платежів".

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою і та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як встановлено судом, сума боргу за спірною вимогою від 14.01.2015р. № Ю-96-25 у розмірі виникла згідно розрахунку з ЄСВ № 1414060791 від 17.11.2014р. на суму 2144174, 12 грн., термін сплати 20.11.2014р.; розрахунку з ЄСВ № 1416150624 від 22.12.2014р. на суму 2162269, 04 грн., термін сплати 22.12.2014р.; нарахованих штрафних санкцій - 147048, 42 грн.; пені - 100763, 55 грн.

В подальшому, відповідно до п. 1 та п. 2 пп. 2.1 Інструкції № 455 у зв'язку з зростанням боргу з ЄСВ на кінець лютого 2015р. відповідачем була сформована та направлена позивачу нова вимога № Ю-96-25 від 06.03.2015р. на суму заборгованості 6522142, 84 грн.

За правилами, встановленими п. 6.7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 455 від 09.09.2013р., вимога вважається відкликаною, якщо зокрема вимога органу доходів і зборів про сплату боргу скасовується чи змінюється судом.

У цьому випадку, вимога вважається відкликаною з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, дотримавсґ вимоги закону, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, його оскаржувані дії є правомірними, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати слід розподілити за правилами, визначеними ч.2 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові МГУ ДФС України про визнання дій незаконними та скасування податкової вимоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 05 серпня 2015 року.

Суддя О.В. Панченко