Постанова № 51862275, 13.02.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-н/1970/1/12

13 лютого 2012 р.м.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Мандзія О.П.

при секретарі Бойко Н.Б.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.01.2012 року у справі №2-а/1970/3822/11 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі до субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, суд

ВСТАНОВИВ :

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.01.2012 року у справі №2-а/1970/3822/11 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі до субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості позов задоволено та постановлено стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 1077,98 грн.

30 січня 2012 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла заява від Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про перегляд постанови суду від 03.01.2012 року у справі 2-а/1970/3822/11 за нововиявленими обставинами, в якій позивач вказав, що після ухвалення вказаного рішення, йому стали відомі істотні для справи обставини, а саме, згідно інформації Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції субєкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 у період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, а з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування. Отже, заборгованість відповідача на час розгляду справи складала 421,64 грн. (за період з липня по вересень 2010 року). Враховуючи наведене заявник просить скасувати постанову від 3 січня 2012 року про стягнення із суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 1077,98 грн. та ухвалити нове рішення за нововиявленими обставинами про стягнення з відповідача 421,64 грн.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та просив суд задовольнити її.

Відповідач в судове засідання не зявився. Про час, місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за їх відсутності не надходило. Суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача на підставі наявних доказів відповідно до ч.2 ст. 252 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані в їх обґрунтування докази суд приходить до висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 249 КАС України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цієї обставини.

Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

Згідно положень пункту 1 частини 2 статті 245 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Істотними для справи є обставини, які представляють сутність адміністративної справи та можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили по ній, та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду адміністративної справи, мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що є учасниками розгляду адміністративної справи в суді. Істотність обставин означає те, що якби суд її міг урахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення спору.

Судом встановлено, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.01.2012 року у справі 2-а/1970/3822/11 постановлено стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 заборгованість зі сплати страхових внесків за період липень грудень 2010 року у сумі 1077,98 грн.

Згідно довідки про надання інформації Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 30 грудня 2011 року №56824/17-130, відповідач за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року здійснював підприємницьку діяльність: з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року на спрощеній системі оподаткування , обліку та звітності; з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року на загальній системі оподаткування. Вказана обставина є істотною для справи, представляє сутність адміністративної справи та впливає на рішення суду, яке набрало законної сили по ній, та не були відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду адміністративної справи.

При вирішені справи за нововиявленими обставинами суд виходить з наступного.

Порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV) та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.01.2004 року за № 64/8663, відповідно до яких на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи норми пункту 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» правовідносин, що є предметом розгляду в зазначеній адміністративній справі, повинно застосовуватися законодавство, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, тобто Закон №1058-IV.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно вимог ст.ст. 11, 14, 15 Закону №1058-IV відповідач є застрахованою особою, страхувальником і платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 6 статті 20 Закону №1058-IV передбачено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для сплати страхових внесків для страхувальників, зазначених у п.5 ст.14 Закону №1058-ІV, є квартал.

За змістом ч. 2 Указу Президента України, від 03.07.1998, № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи сплачують щомісяця єдиний податок, ставка якого встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. З єдиного податку 42 відсотки складає внесок до Пенсійного фонду України.

Відповідач згідно довідки Тернопільської ОДПІ (а.с. 5) здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування з 01.07.2010 по 30.09.2010 та сплачував єдиний податок - 42% від якого перераховувалося в рахунок внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до абз. 4 п. 8 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.003 року (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якого сплачуються страхові внески.

За приписами статті 1 Закону № 1058 мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Так, згідно статті 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VI від 27.04.2010 року мінімальний розмір заробітної плати становить з 1 липня 2010 року - 888 грн., з 1 жовтня 2010 року - 907 грн.

У відповідності до абз. 6 п. 4.7 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, - для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3 - 2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції (зокрема фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок)) розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, - 33,2% з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.

Тобто, відповідач повинен сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України за кожен місяць з 1 липня 2010 році по 30 вересня 2010 році у сумі 294 грн. 82 коп. (888 грн. х 33,2%).

Таким чином, сума страхового внеску, що підлягала сплаті відповідачем до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі за період липень вересень 2010 року та складає 884,46 грн. (липень 2010 року 294,82 грн.; серпень 2010 року 294,82 грн.; вересень 2010 року 294,82 грн.).

Однак як свідчить повідомлення-розрахунок від відповідача на рахунок Пенсійного фонду України за липень - вересень 2010 року надійшло 462,82 грн.

У звязку з цим, відповідач повинен здійснити доплату до мінімального страхового внеску на загальну суму 421,64 грн. (884,46 грн. 462,82 грн.).

Суд вважає, що обставини, наведені позивачем у заяві про перегляд справи за нововиявленими обставинами, є нововиявленими обставинами та доведено факт того, що на момент розгляду адміністративної справи від 03.01.2012 року у справі №2-а/1970/3822/11 суду не було відомо, що відповідач в період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування.

Згідно ч.1 ст. 253 Кодексу адміністративного судочинства України суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

При цьому, згідно з частиною 4 статті 252 КАС України суд може не досліджувати докази стосовно обставин, що встановлені у судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються.

Згідно частини 1 статті 253 КАС України суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 158, 160 - 163, 167, 252- 253 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задовольнити.

2. Скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.01.2012 року у справі 2-а/1970/3822/11 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі до субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків.

3. Стягнути з субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (ід. номер НОМЕР_1) заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 421,64 грн. (чотириста двадцять одну гривню 64 копійки) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на п/р 2560530200519 у ОПЕРВ Тернопільське обласне управління Ощадного банку України, МФО 338545, код 21157094

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяМандзій О.П.