Постанова № 51860933, 27.03.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2012 р. Справа № 2a-1870/1554/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2a-1870/1554/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баєр Електро"

до Державної податкової інспекції в місті Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баєр Електро" (надалі по тексту позивач, ТОВ "Баєр Електро") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі по тексту відповідач, ДПІ в м. Суми), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 26.01.2012 року № 0000581503/0/6401.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами проведення документальної невиїзної позапланової перевірки TOB «Баєр Електро» з питань достовірності визначення податкового кредиту за період з травня 2010 р. по червень 2011 р. складено акт перевірки №7/15-319/36334265 від 03.01.2011 р., на підставі якого ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000581503/0/6401 від 26.01.2012 року.

Зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 379108 грн. та застосовано штрафні санкцій у розмірі 33874,75 грн.

Позивач не погоджується з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, вважає його безпідставним та таким, що прийняте всупереч чинному законодавству України, враховуючи наступне.

ДПІ в м. Суми зазначено, що існує відхилення податкового кредиту та податкових зобов'язань за травень 2010 року - червень 2011 року у зв'язку із включенням позивачем у відповідний період до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з приватним підприємством «ДК ЛТД» (м. Тростянець).

Актом позапланової невиїзної перевірки Охтирської міжрайонної ДПІ (Тростянецьке відділення) від 18.04.2011 р. №82/15/36636116 приватному підприємству «ДК ЛТД» знято податкові зобов'язання та податковий кредит за травень-грудень 2010 року, так як не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку із відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

На цій підставі ДПІ в м. Суми робить висновок, що в разі надання податкової накладної без декларування податкових зобов'язань, така податкова накладна не може вважатися підставою для включення сум до податкового кредиту підприємством-покупцем або отримувачем послуг та збільшує TOB «Баєр Електро» суму грошового зобов'язання податку на додану вартість: за травень 2010 року на 16532,80 грн.; за червень 2010 року на 1815,30 грн.; за липень 2010 року на 39183,79 грн.; за серпень 2010 року на 11052,81 грн.; за вересень 2010 року на 25298,31 грн.; за жовтень 2010 року на 4758,12 грн.; за листопад 2010 року на 10473,06 грн.; за грудень 2010 року на 26361,44 грн.; за січень 2011 року на 27592,29 грн.; за лютий 2011 року на 29741,49 грн.; за березень 2011 року на 20755,89 грн.; за квітень 2011 року на 49934,34 грн.; за травень 2011 року 20780,97 грн.; за червень 2011 року на 94828 грн., а всього за даний період на загальну суму 379108 грн.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, виходячи із змісту вищевказаної норми Закону, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Позивачем віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту відповідних періодів на підставі відповідних податкових накладних, які відображені у книзі обліку придбання та реєстрі отриманих податкових накладних.

Так, у травні 2010 року підприємством віднесено до податкового кредиту суму 16532,80 грн. на підставі податкової накладної від 31.05.2010 року № 85; у червні 2010 р. - 1815,30 грн. на підставі податкової накладної від 02.06.2010 р. № 96; у липні 2010 р. - 39183,79 грн. на підставі податкових накладних від 01.07.2010 р. № 109, від 26.07.2010 . № 118, від 29.07.2010 р. № 112; у серпні 2010 р. - 11052,81 грн. на підставі податкових накладних від 02.08.2010 р. №127, від 31.08.2010 р. № 128; у вересні 2010 р.- 25298,31 грн. на підставі податкових накладних від 07.09.2010 р. №130, від 28.09.2010 р. № 133, від 30.09.2010 р. № 135; у жовтні 2010 р. - 4758,12 грн. на підставі податкової накладної від 20.10.2010 р. № 138; у листопаді 2010 р. - 10473,06 грн. на підставі податкової накладної від 15.11.2010 р. №152; у грудні 2010 р. - 26361,44 грн. на підставі податкових накладних від 03.12.2010 р. № 172, від 2912.2010 р. № 176; у січні 2011 р. - 27592,29 грн. на підставі податкової накладної від 10.01.2011 р. № 5; у лютому 2011 р. - 29741,49 грн. на підставі податкової накладної від 24.02.2011 р. № 14; у березні 2011 р. - 20755,89 грн. на підставі податкової накладної від 04.03.2011 р. № 21; у квітні 2011 р. - 49934,34 грн. на підставі податкової накладної від 05.04.2011 р. № 39; у травні 2011 р. - 20780,97 грн. на підставі податкової накладної від 05.05.2011 р. № 54; у червні 2011 р. - 94828 грн. на підставі податкових накладних від 02.06.2011 р. № 64, від 07.06.2011 р. №65, від 09.06.2011 р. №66, від 10.06.2011 р. №67, від 16.06.2011 р. №68.

Несплата податку продавцем не впливає на податковий кредит покупця. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки діюче законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми не відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.12.2011 р. ДПІ в м. Суми проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності визначення податкового кредиту за період з травня 2010 р. по червень 2011 р., за результатами якої складно акт перевірки №7/15-319/36334265 від 03.01.2012 р. (а.с.6-15).

26.01.2012 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення рішення №0000581503/0/6401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 412982 грн. 75 коп., з яких: 379108 грн. за основним платежем, 33874,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.16).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи встановлено, що у травні 2010 року підприємством віднесено до податкового кредиту суму 16532,8 грн. на підставі податкової накладної від 31.05.2010 року № 85; у червні 2010 року - 1815,3 грн. на підставі податкової накладної від 02.06.2010 року № 96; у липні 2010 року - 39183,79 грн. на підставі податкових накладних від 01.07.2010 року № 109, від 26.07.2010 року № 118, від 29.07.2010 року № 112; у серпні 2010 року - 11052,81 грн. на підставі податкових накладних від 02.08.2010 року №127, від 31.08.2010 року № 128;у вересні 2010 року -25298,31 грн. на підставі податкових накладних від 07.09.2010 року №130, від 28.09.2010 р. № 133, від 30.09.2010 року № 135; у жовтні 2010 року - 4758,12 грн. на підставі податкової накладної від 20.10.2010 року № 138; у листопаді 2010 року - 10473,06 грн. на підставі податкової накладної від 15.11.2010 року №152; у грудні 2010 року - 26361,44 грн. на підставі податкових накладних від 03.12.2010 року № 172, від 2912.2010 року № 176; у січні 2011 року - 27592,29 грн. на підставі податкової накладної від 10.01.2011 року № 5; у лютому 2011 року - 29741,49 грн. на підставі податкової накладної від 24.02.2011 року № 14; у березні 2011 року - 20755,89 грн. на підставі податкової накладної від 04.03.2011 року № 21; у квітні 2011 року - 49934,34 грн. на підставі податкової накладної від 05.04.2011 року № 39; у травні 2011 року - 20780,97 грн. на підставі податкової накладної від 05.05.2011 року № 54; у червні 2011 року -94828 грн. на підставі податкових накладних від 02.06.2011 року № 64, від 07.06.2011 року №65, від 09.06.2011 року №66, від 10.06.2011 року №67, від 16.06.2011 року №68 (а.с. 18-41).

Крім того, судом встановлено, що 30.03.2011 року ПП «ДК ЛТД» укладено з ТОВ "Баєр електро" договір поставки №7 щодо поставки електротоварів (а.с. 66).

На підтвердження виконання договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, виписки по особовому рахунку, довіреність на отримання матеріальних цінностей та докази щодо відображення по бухгалтерському обліку господарських операцій (а.с.18-65, 101-165).

Таким чином, суд приходить до висновку, про реальність здійснених операцій ПП «ДК ЛТД» та позивача щодо поставки електротоварів .

Оскільки всі твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між позивачем та його контрагентом у звязку з відсутністю у ПП «ДК ЛТД» основних фондів та не надання позивачем товарно транспортних накладних, не підтвердженні жодними доказами, що містять предмет доказування та беручи до уваги декларування контрагентом податкових зобов'язань по взаємовідносинам з позивачем за спірний період, суд вважає правочини такими, що не можуть бути визнані нікчемними .

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок та встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Варто зауважити, що для встановлення нікчемності правочину за вказаною вище нормою закону, необхідно довести умисел сторін такого правочину на ухилення від сплати податків, що потягне за собою недоотримання державним бюджетом грошових коштів чим спричиняється шкода державі. Такий умисел, серед іншого, може бути встановлений вироком суду в кримінальній справі.

Зазначена позиція знайшла своє відображення в Постанові пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , в якій серед іншого зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В судовому засіданні відповідачем не було надано достатніх доказів про наявність умислу у позивача на завдання шкоди інтересам держави, шляхом ухилення від сплати податків, висновки про нікчемність правочину було зроблені ним необґрунтовано та передчасно.

Згідно ст. 239 Господарського кодексу України визначені види адміністративно-господарських санкцій, серед яких і стягнення зборів (обовязкових платежів).

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити з загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобовязань та встановлення в діях або бездіяльності складу правопорушення. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного звязку між правопорушенням та його наслідками.

З огляду на викладене, позивач міг бути необізнаний про вчинення порушень в сфері господарської діяльності з боку посадових осіб його контрагентів, при цьому належним чином виконувати свої зобовязання за угодою.

Таким чином, до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції з вищезазначених підстав, доки не буде доведено, що його дії були направлені на порушення законодавства в сфері здійснення господарської діяльності, зокрема щодо справляння податків та інших обовязкових платежів.

Також, відповідачем не надано доказів, саме щодо того, що дії позивача були направлені на порушення законодавства в сфері здійснення господарської діяльності, зокрема щодо справляння податків та інших обовязкових платежів, а тому посилання представника відповідача на зазначені обставини справи є безпідставними.

Відповідно до п. п. п. а) п. п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями .

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Тобто, видана позивачу податкова накладна його контрагентом, це і є перша подія, і яка підтверджує факт придбання товару (робіт, послуг).

Отже, ПП «ДК ЛТД» поставив товар та передавав право на розпорядження товарами (своїм) у власність позивачу на підставі договору поставки, який передбачає право власності на такий товар.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної(пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору, копіями банківської виписки та завіреними належним чином копії податкової накладної, отриманої від ПП «ДК ЛТД».

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про безпідставність висновку ДПІ у м. Суми щодо порушення ТОВ "Баєр Електро" вимог Закону України "Про податок на додану вартість" при формуванні податкового кредиту.

Крім того, висновки ДПІ в м. Суми про неправомірність віднесення позивачем по складу податкового кредиту, пов'язаних з придбанням у ПП «ДК ЛТД» товару, у зв'язку з відсутністю у позивача первинних документів, а саме: товарно-транспортних накладних, які б підтвердили фактичність отримання від ПП «ДК ЛТД» товару, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту).

Зазначені положення Закону України " Про податок на додану вартість " не встановлюють переліку конкретних документів, необхідних для віднесення до податкового кредиту сум та не містять вказівок щодо того, що суми ПДВ, сплачені підприємством у зв'язку з придбання товарів, можуть бути включені до податкового кредиту за умови наявності лише товарно-транспортної накладної, а також про те, що фактичність отримання від контрагента товару повинна бути підтверджена лише товарно-транспортними накладними.

Таким чином, посилання ДПІ в м. Суми в акті на Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні в якості обґрунтування обов'язкової наявності товарно-транспортних накладних для підтвердження як факту поставки, так і валових витрат, є незаконними і не можуть прийматися до уваги.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та Закон України "Про автомобільний транспорт" регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акти не регулюють питань податкового обліку, до яких відноситься визначення валових витрат.

Крім того, зазначені нормативні акти не містять вказівок на обов'язковість оформлення товарно-транспортної накладної.

Таким чином, в порушення пп.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", своїми висновками щодо обов'язкової наявності товарно-транспортної накладної для підтвердження факту поставки товару по Договору ДПІ в м. Суми створює для Товариства додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових.

Отже, з огляду на реальність вчинення зазначеної угоди між позивачем та ПП "ДК ЛТД", суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Суми винесене з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Баєр Електро" до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Суми №0000581503/0/6401 від 26.01.2012 р.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 30.03.2012 року.