Постанова № 51859760, 14.09.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2764/2011

14 вересня 2011 року 11год. 44хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача: представник ОСОБА_3

третьої особи на стороні позивача ТОВ НВФ "Інтермет": представник ОСОБА_4

третьої особи на стороні позивача ТОВ "Радівське": представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_5 акціонерного товариства "Рівневтормет" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Інтермет", Товариство з обмеженою відповідальністю "Радівське", про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

23.06.2011 року Публічне акціонерне товариство "Рівневтормет" звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000482351/0 та №0000492351/0 від 14.06.2011 року.

13.07.2011 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, за змістом якої він додатково просив визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Рівненському районі по фіксуванню в акті планової виїзної податкової перевірки №387/61/23-141/13969919 від 30.05.2011 року висновків щодо нікчемності правочинів позивача (а.с.180-182 том 1), у прийнятті якої, ухвалою суду від того ж дня, відмовлено з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.109 КАС України.

Ухвалою суду від 13.07.2011 року до участі в справі за клопотанням позивача залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничу фірму "Інтермет" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Радівське".

Позовні вимоги в повній мірі підтримані представниками позивача в судовому засіданні 13.07.2011 року, 14.09.2011 року та обґрунтовані тим, що підставою для винесення оспорюваних рішень слугували висновки акту планової виїзної податкової перевірки, який оформлений без дотримання вимог чинного законодавства, позаяк ґрунтується не на встановлених в межах перевірки фактичних даних, а на різного роду припущеннях та по своїй суті зводиться до перекручування даних з метою обґрунтування безпідставних тверджень про нікчемність правочинів. Стороною позивача також вказано, що в рамках перевірки були використані інші ніж податкова звітність позивача документи, що є прямим порушенням вимог законодавства. Крім того, представники позивача не погоджувалися з обставинами, які покладено в основу висновків про порушення ПАТ "Рівневтормет" вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року в рамках господарських операцій з ТОВ НВФ "Інтермет", позаяк дані операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами обліку, як і сума сплаченого в ціні брухту чорних металів ПДВ підтверджена податковими накладними, виписаними суб'єктом господарювання, який, на момент їх оформлення був зареєстрованим платником ПДВ. Крім того, доводили, що придбаний у ТОВ НВФ "Інтермет" брухт був використаний ПАТ "Рівневтормет" у власній господарській діяльності, спрямованій на отримання прибутку, що також підтверджено первинними документами бухгалтерського і податкового обліку. Представники позивача ствердили, що висновки ДПІ у Рівненському районі про нікчемність вказаних операцій зроблені виключно на підставі актів податкових перевірок ТОВ НВФ "Інтермет", обставини встановлені якими, з огляду на індивідуалізацію відповідальності, не можуть ставитися в вину ПАТ "Рівневтор-мет". Що стосується висновків відповідача про порушення позивачем п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та, відповідно, п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року в рамках господарських операцій з ТОВ "Радівське", то такі, на переконання позивача, не мають під собою жодного документального підґрунтя. Представники позивача ствердили, що податковий орган під час перевірки не виявив жодної документації, на підтвердження факту реалізації поголівя свиней для вказаного чи іншого контрагента, а тому висновки про наявність такої операції є абсолютно безпідставними. Доводять, що поголівя свиней здавалось позивачем в оренду для ТОВ "Радівське", а не відчужувалось, і його балансова вартість була включена позивачем до балансової вартості запасів, які приймають участь у формуванні валових доходів/витрат шляхом коригування зміни вартості запасів, а тому жодних правових підстав для оподаткування такої операції, як операції з продажу, не було. Висновки відповідача про завищення валових витрат внаслідок неповного відображен-ня у податковому обліку кредиторської заборгованості по зобовязаннях, за якою минув строк позовної давності заперечили, покликаючись на те, що ПАТ "Рівневтормет" у повній відповідності до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року включило суму такої кредиторської заборгованості до складу своїх валових доходів, а от обовязку зменшувати при цьому ще й попередньо задекларовані валові витрати законодавець на платника податків не покладав, а тому протилежні доводи ДПІ у Рівненському районі є протиправними. Що стосується доводів податкового органу про необхідність збільшення позивачу грошового зобовязання з податку на прибуток на суму авансового внеску з дивідендів за 2009 рік в розмірі 28425,00 грн., то такі заперечили, як фактом відсутності рішення про виплату дивідендів, так і фактом збитковості товариства в даному періоді. Вказали, що податковий орган не досконало вивчив питання походження нерозподіленого прибутку, зафіксованого в балансі на початок 2009 року та зробив висновки за рахунок неправомірно розширеного тлумачення норм законодавства. За сукупністю наведених обставин, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.07.2011 року, 14.09.2011 року проти позову заперечила, посилаючись на відсутність з боку податкового органу порушень норм матеріального і процесуального законодавства під час проведення перевірки позивача та винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Вказала на те, що підставою для донарахування податкових зобовязань та фінансових санкцій з податку на прибуток стало виявлення перевіркою ряду фактів порушень податкового законодавства. Так, в ході перевірки було зафіксовано безтоварність операцій позивача з ТОВ НВФ "Інтермет", що підтверджено також актами перевірок даного контрагента, складеними податковим органом, на обліку в якому він перебуває. Так, ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва було констатовано відсутність реальності продажу товарів підприємству ТОВ НВФ "Інтермет" від постачальників, що свідчить про укладення ним угод без мети настання реальних наслідків. Як наслідок, зроблено висновок, що угоди, укладені даним платником податків та спрямовані на подальшу реалізацію такого товару мають протиправний характер, та є по своїй суті нікчемними. З огляду на те, що в податковому обліку ПАТ "Рівневтормет" було відображено операції з придбання брухту чорних металів у ТОВ НВФ "Інтермет", стосовно якого за результатами податкових перевірок зроблено висновки про безтоварність усіх його операцій, в тому числі і поставок для ПАТ "Рівневтормет", ДПІ у Рівненському районі мала всі правові підстави для зняття віднесених позивачем по даним операціям сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. Крім того, доводила, що позивач не спростував доводів податкового органну про те, що операції з ТОВ НВФ "Інтермет" є такими, які відбувалися лише на папері, позаяк на надав жодних документів, які б підтвердили факт переміщення брухту чорних металів від місцезнаходження свого контрагента до свого місцезнаходження та які б належним чином підтвердили факт його приймання-передачі. Стосовно висновків по господарським операціям позивача з ТОВ "Радівське", зазначила, що не дивлячись на їх оформлення в документообігу позивача, як операцій з передачі поголівя свиней в оренду, податковий орган мав всі підстави трактувати їх як операції з відчуження, з огляду на те, що після закінчення стоку дії оренди пройшло три роки, а поголівя свиней не повернуто, і орендна плата за ці три роки не сплачувалась, а ПАТ "Рівневтормет" не вживало жодних заходів ні щодо стягнення орендної плати, ні щодо повернення свого майна з чужого незаконного володіння. Крім того, вказувала, що позивач взагалі не мав право в податковому обліку відображати вказану операцію, як операцію з передачі поголівя свиней в оренду, позаяк відповідно до пп.1.18.1 п.1.18 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, операція з оренди передбачає передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із ст.8 цього Закону, а поголів'я свиней під вказане визначення в жодному разі не підпадає. Що стосується кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, визнала, що позивач включив цю суму заборгованості до валового доходу у відповідності до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, разом з тим вказала, що наявність такої заборгованості у позивача свідчила про те, що валові витрати були визначені за оприбуткуванням товарів платником податку без їх оплати, а тому їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведених в п.5.1 ст.5 даного Закону. Як наслідок, позивач повинен був не лише збільшити свої валові доходи, а й зменшити на ту ж суму валові витрати. Оскільки ним цього зроблено не було, податковий орган за результатами перевірки правомірно констатував факт завищення позивачем суми валових витрат. Що стосується збільшення позивачу грошового зобовязання з податку на прибуток на суму авансового внеску з дивідендів за 2009 рік в розмірі 28425,00 грн., вказала, що положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010 року було суттєво змінено порядок виплати дивідендів, зокрема виключено із Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17.09.2008 року норму, яка надавала право акціонерним товариствам виплачувати лише обсяг дивідендів, який встановлено рішенням загальних зборів. Також цим Законом внесено зміни, відповідно до яких, виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30%. Враховуючи викладене, підприємства - емітенти, які за результатами роботи за 2009 рік отримали прибуток, розрахований за правилами бухгалтерського обліку, або мають нерозподілений прибуток минулих років, зобов'язані до 30.06.2010 року нарахувати і виплатити дивіденди коштами у розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або його прибутку минулих років. Так як у ПАТ "Рівневтормет" на початок 2009 року обліковувався нерозподілений прибуток, то воно відповідно до п.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, було зобовязане нарахувати і сплатити авансовий внесок з податку на прибуток за визначеною п.10.1 ст.10 цього Закону ставкою. Оскільки ж позивачем цього зроблено не було, ДПІ у Рівненському районі відповідну суму зобовязання нарахувала за результатами перевірки, як і відповідну суму штрафної санкції. За сукупністю наведених обставин, просила відмовити в позові.

Представник третьої особи - ТОВ НВФ "Інтермет" в судовому засіданні 14.09.2011 року пояснила, що операції з поставки брухту чорних металів для ПАТ "Рівневтормет" мали місце, однак підтвердити їх вчинення первинними документами на даний час ТОВ НВФ "Інтермет" не має можливості, з огляду на вилучення всієї документації товариства правоохоронними органами (а.с.140-146 том 2). Стосовно порядку доставки брухту для ПАТ "Рівневтормет" зазначила, що в документообігу ТОВ НВФ "Інтермет" не було товарно-транспортних накладних чи інших документів на підтвердження транспортування брухту з огляду на те, що товар покупцям ТОВ НВФ "Інтермет" доставлявся безпосередньо ПП "Євро-ДГ" субєктом господарювання, постачальником брухту для ТОВ НВФ "Інтермет". Доводила, що акти ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва, не можуть слугувати доказом порушення, як ТОВ НВФ "Інтермет", так і позивачем, вимог податкового законодавства, з огляду на те, що містять не твердження, а лише припущення, що всі правочини ТОВ НВФ "Інтермет", як по придбанню так і по поставці іншим контрагентам товару, є нікчемними. Акцентувала увагу на тому, що за результатами таких перевірок, ТОВ НВФ "Інтермет" не було нараховано податкових зобовязань, а лише вказано на необхідність коригування даних податкового обліку. Просила в позові, в частині, що стосується нарахування для позивача грошових зобовязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість по операціям з ТОВ НВФ "Інтермет", відмовити.

Представник третьої особи - ТОВ "Радівське" в судове засідання не прибув, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку. Жодних клопотань від даної особи не надходило. Судом участь даної особи в судовому засіданні обовязковою не визнавалась. За таких обставин вирішено провести розгляд справи за відсутності представника ТОВ "Радівське".

Долученими до матеріалів справи та дослідженими в судовому засіданні матеріалами встановлено, що з 15 квітня по 16 травня 2011 року, з продовженням терміну на 5 робочих дні, посадовими особами ДПІ у Рівненському районі було проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Рівневтормет" за період діяльності з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року. Її результати оформлені актом №387/61/23-141/13969919 від 30.05.2011 року (а.с.9-30 том 1). Акт підписаний посадовими особами платника податків із відміткою про незгоду з його висновками та з подачею письмових заперечень (а.с.31-32 том1), на які податковим органом надано відповідь (а.с.33-38 том1).

На підставі вказаного акту 14.06.2011 року ДПІ у Рівненському районі винесено:

-податкове повідомлення-рішення №0000482351/0, згідно з яким ПАТ "Рівневтормет" збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 298900,00 грн., в тому числі 239120,00 грн. за основним платежем та 59780,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.7 том 1);

-податкове повідомлення-рішення №0000492351/0, згідно з яким ПАТ "Рівневтормет" збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 218275,00 грн., в тому числі 174620,00 грн. за основним платежем та 43655,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.8 том 1).

Грошове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств складається з:

-195488,00 грн. основного платежу та 48872,00 грн. штрафної санкції за операціями з поставки брухту чорних металів ТОВ НВФ "Інтермет";

-6820,00 грн. основного платежу та 1705,00 грн. штрафної санкції за операціями з податкового обліку кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності;

-8387,00 грн. основного платежу та 2097,00 грн. штрафної санкції за операціями з відчуження поголівя свиней;

-28425,00 грн. основного платежу та 7106,00 грн. штрафної санкції за операцією з оподаткування авансового внеску з суми дивідендів за 2009 рік.

Грошове зобовязання з податку на додану вартість складається з:

-167910,00 грн. основного платежу та 41978,00 грн. штрафної санкції за операціями з поставки брухту чорних металів ТОВ НВФ "Інтермет";

-6710,00 грн. основного платежу та 1677,00 грн. штрафної санкції за операціями з відчуження поголівя свиней (а.с.191-193 том 3).

В свою чергу, операції позивача з ТОВ НВФ "Інтермет" оформлені: договором поставки брухту чорних металів №1 від 01.11.2009 року, за умовами якого ТОВ НВФ "Інтермет" взяло на себе зобовязання поставляти своїм транспортом для ПАТ "Рівневтормет" партіями згідно заявок брухт і відходи чорних металів (а.с.80 том 1); видатковими накладними №РН-0001223 від 01.12.2009 року, №РН-0001224 від 02.12.2009 року, №РН-0001225 від 16.12.2009 року, №РН-0000113 від 23.02.2010 року, №РН-0000114 від 26.02.2010 року, №РН-0000115 від 26.02.2010 року, №РН-0000252 від 02.03.2010 року, №РН-0000253 від 10.08.2010 року, №РН-0000254 від 29.03.2010 року, №РН-0000255 від 30.03.2010 року, №РН-0000468 від 02.04.2010 року, №РН-0000518 від 25.05.2010 року, №РН-0000519 від 31.05.2010 року, №РН-0000542 від 30.06.2010 року, №РН-0000543 від 30.06.2010 року, №РН-0000595 від 19.07.2010 року, №РН-0000596 від 28.07.2010 року, №РН-0000645 від 09.08.2010 року, №РН-0000643 від 28.08.2010 року, №РН-0000644 від 31.08.2010 року, №РН-0000662 від 10.09.2010 року, №РН-0000663 від 30.09.2010 року, №РН-0000723 від 18.10.2010 року, №РН-0000724 від 20.10.2010 року, №РН-0000725 від 28.10.2010 року, №РН-0000766 від 04.11.2010 року, №РН-0000767 від 22.11.2010 року на загальну суму 1007464,80 грн. з ПДВ (839554,00 грн. без ПДВ)(а.с.88-103 том 1), приймально-здавальними актами спец.форми №19 від тих же дат на ту ж загальну суму (а.с.104-139 том 1), платіжними дорученнями №1193 від 25.11.2009 року, №135 від 02.02.2010 року, №297 від 18.03.2010 року, №562 від 21.05.2010 року, №730 від 25.06.2010 року, №968 від 09.08.2010 року №1206 від 07.10.2010 року на загальну суму 850000,00 грн. (а.с.81-87 том 1), податковими накладними №406 від 25.11.2009 року, №122 від 30.03.2010 року, №58 від 03.02.2010 року, №190 від 02.04.2010 року, №435 від 16.12.2009 року,№218 від 21.05.2010 року, №253 від 25.06.2010 року, №298 від 30.07.2010 року, №337 від 31.08.2010 року,№357 від 30.09.2010 року, №356 від 10.09.2010 року, №391 від 18.10.2010 року, №392 від 20.10.2010 року, №393 від 28.10.2010 року, №411 від 22.11.2010 року, №410 від 04.11.2010 року на загальну суму ПДВ 167910,60 грн.(а.с.140-155 том 1). Існування кредиторської заборгованості перед ТОВ НВФ "Інтермет" станом на 31.12.2010 року в розмірі 157464,80 грн. не заперечується.

На підтвердження факту використання вказаного товару у власній господарській діяльності позивачем додатково надано відомості з переробки, відомості руху брухту чорних та кольорових металів, накладні на подальшу реалізацію брухту та залізничні квитанції про приймання вантажу для перевезення його до місцезнаходження покупців (а.с.13-118 том 3).

На підтвердження того, що брухт чорних металів для ПАТ "Рівневтормет" доставлявся постачальником брухту для ТОВ НВФ "Інтермет", а саме ПП "Євро-ДГ", третьою особою до матеріалів справи долучено копію договору №17/06-1 від 17.06.2008 року (а.с.122 том 3).

На обґрунтування позиції про нікчемність правочинів позивача з ТОВ НВФ "Інтермет" податковим органом до матеріалів справи долучено: отримані електронною поштою листи ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва про встановлення під час податкових перевірок ТОВ НВФ "Інтермет" факти нікчемності правочинів вказаного платника податків разом з актами таких перевірок №838/23-100/24060254 від 16.03.2011 року, №5159/23-200/24060254 від 09.07.2010 року, №684/23-200/24060254 від 11.03.2011 року (а.с.177-178 том 1, а.с.157-198 том 2).

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва отримано поштою загальну інформацію про платника податків - ТОВ НВФ "Інтермет" (а.с.151-152 том 2) та електронною поштою облікові дані ТОВ НВФ "Інтермет", акти його податкових перевірок №838/23-100/24060254 від 16.03.2011 року, №3004/23-200/24060254 від 06.04.2010 року, №684/23-200/24060254 від 11.03.2011 року, заяву про анулювання реєстрації платника ПДВ від 03.03.2011 року, протокол виїмки та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №19616395 на бланку НБ №334541 з відміткою про анулювання 09.03.2011 року (а.с.1-125 том 2).

На підтвердження факту декларування ТОВ НВФ "Інтермет" податкових зобовязань з ПДВ за операціями з поставки брухту чорних металів для ПАТ "Рівневтормет", третьою особою до матеріалів справи долучено копії податкових декларації з ПДВ за січень вересень, листопад 2010 року з розшифровками податкових зобовязань та податкового кредиту та з доказами направлення їх до податкового органу, а також копії платіжних доручень на сплату до бюджету сум ПДВ в листопаді-грудні 2009 року,січні, березні 2010 року (а.с.123-188 том 3).

Операції позивача з ТОВ "Радівське" оформлені договором оренди майна №3/31 від 16.05.2007 року, за умовами якого, ПАТ "Рівневтормет" передало в оренду поголівя свиней в кількості 47 шт., ринкова вартість яких складає 26170,00 грн. на період з 16.05.2007 року по 16.11.2007 року, з вказівкою про пролонгування договору на той самий термін за відсутності заяв будь-якої із сторін про його розірвання (а.с.71-73 том 1), актом приймання-передачі від 16.05.2007 року (а.с.74 том 1), випискою з банківського рахунку, де зафіксовано сплату ТОВ "Радівське" для ПАТ "Рівневтормет" 30.11.2007 року - 967,74 грн. орендної плати за травень-листопад 2007 року та 09.10.2008 року - 2322,60 грн. орендної плати за період з травня 2007 року по вересень 2008 року (а.с.211-212 том 2). Крім того, за вимогою податкового органу, ПАТ "Рівневтормет" рекомендованим листом направило директору ТОВ "Радівське" повідомлення про проведення інвентаризації переданого в оренду майна (а.с.78-79 том 1).

Додатково позивачем надано претензії для ТОВ "Радівське" від 07.04.2011 року та від 17.05.2011 року без доказів їх відправки та вручення адресату (а.с.75-76 том 1) та рахунки на оплату оренди майна за період з 31.10.2007 року по 31.12.2010 року без доказів їх надання орендарю (а.с.211-250 том 2).

На обґрунтування позиції про вибуття поголівя свиней з власності позивача податковим органом до матеріалів справи долучено службову записку, адресовану в.о.начальника ВПМ ДПІ у м.Рівне про проведення заходів щодо встановлення наявності поголівя свиней та відповідь про те, що в ТОВ "Радівське" з листопада 2010 року відсутнє поголівя свиней (а.с.199-200 том 2).

Податковий облік операцій з відображення у складі валових доходів кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності зафіксовано у журналі проводок за 9 місяців 2010 року, що кореспондується з аналізом субконто по організаціям, де обліковано період виникнення заборгованості (а.с.2-12 том 3). Та обставина, що ПАТ "Рівневтормет" формувало валові витрати по першій події позивачем визнається.

Що стосується операції з несплати авансового внеску із суми дивідендів за 2009 рік, то на обґрунтування своєї позиції позивачем до матеріалів справи долучено витяг зі статуту (а.с.65-70 том 1), витяг з протоколу загальних зборі акціонерів №16 від 30.04.2010 року в порядку денного якого відсутнє питання про виплату дивідендів, декларацію з податку на прибуток за 2010 рік, звіти про фінансові результати за 2007-2009 роки, де зафіксовано збитки та звіти за 2005-2006 роки (а.с.156-166 том 1).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Так, що стосується податкового повідомлення-рішення №0000482351/0 від 14.06.2011 року, згідно з яким ПАТ "Рівневтормет" збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в частині збільшення позивачу 28425,00 грн. основного платежу та 7106,00 грн. штрафної санкції за операцією з оподаткування авансового внеску з суми дивідендів за 2009 рік, то воно мотивоване фактом порушення позивачем вимог пп.7.8.2 п.7.8. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17.09.2008 року з урахуванням змін, внесених до нього Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010 року.

В силу вимог пп.7.8.1. п.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні. А відповідно до пп.7.8.2 даного пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п.10.1 ст.10 цього Закону (25%), нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової, базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною п.10.1 ст.10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п.10.1 ст.10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію п.7.2, пп.7.8.5 п.7.8 ст.7 чи пп.10.2.3 п.10.2 ст.10 цього Закону).

За змістом ч.2 ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17.09.2008 року (в редакції до 30.04.2010 року) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

Як вбачається із матеріалів справи, у 2007-2009 роках підприємство мало збиткову діяльність. Рішень щодо виплати акціонерам дивідендів з чистого прибутку та і з суми облікованого на початок 2009 року у балансі товариства нерозподіленого прибутку на рівні 379000,00 грн., загальні збори ПАТ "Рівневротмет" не приймали і доказів про зворотне податковим органом не здобуто та суду не надано. В порядку денному протоколу загальних зборів акціонерів №16 від 30.04.2010 року відсутнє питання про виплату дивідендів акціонерам.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010 року було суттєво змінено порядок виплати дивідендів, зокрема виключено норму, яка надавало право акціонерним товариствам виплачувати лише обсяг дивідендів, який встановлено рішенням загальних зборів. І відповідно до частини 2 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17.09.2008 року (в редакції пункту 11 розділу VII Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010 року) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.

Згідно пункту 1 розділу VII Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010 року, цей закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 01 січня 2010 року, крім пункту 47 статті 6, статті 9, пунктів 62 і 64 статті 33, статей 62 і 82, пунктів 8 - 13 розділу VII "Прикінцеві положення", які застосовуються з дня його опублікування, тобто з 30 квітня 2010 року.

Враховуючи викладене, підприємства - емітенти, які за результатами роботи за 2009 рік отримали прибуток, розрахований за правилами бухгалтерського обліку, або мають нерозподілений прибуток минулих років, були зобов'язані до 30.06.2010 року нарахувати і виплатити дивіденди коштами у розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або його прибутку минулих років.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України №22-рп/2010 від 30.11.2010 року положення статей 14, 24, 64, пунктів 7-13 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).

Крім того, необхідно зауважити, що рішеннями Конституційного Суду України року №6-рп/2007від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05. 2008 року встановлено, що вимоги щодо змісту Закону про Державний бюджет України містяться в частині другій ст.95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст.38 Бюджетного Кодексу України. Визначений цими статтями перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним. Із змісту положень Конституції України та Бюджетного Кодексу України вбачається, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів, і стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000482351/0 від 14.06.2011 року, в частині збільшення ПАТ "Рівневротмет" суми грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 28425,00 грн. - що складає авансовий внесок з податку на прибуток за І півріччя 2010 року та застосована щодо цього штрафна (фінансова) санкція у сумі 7106,00 грн. ґрунтувалось на нормах законодавства, які відповідно до рішення Конституційного Суду України №22-рп/2010 від 30.11.2010 року визнані неконституційними та прийняте за відсутності жодних доказів про ухвалення позивачем, як емітентом корпоративних прав в 2010 році рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), а відтак підлягає в цій частині до скасування, як протиправне.

Так, що стосується податкового повідомлення-рішення №0000482351/0 від 14.06.2011 року, згідно з яким ПАТ "Рівневтормет" збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в частині збільшення позивачу 6820,00 грн. основного платежу та 1705,00 грн. штрафної санкції за операціями з податкового обліку кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності, то воно мотивоване фактом порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

Пункт 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що був чинним на час існування відповідних правовідносин, визначав валові витрати виробництва та обігу як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В свою чергу, порядок податкового обліку валових витрат був чітко встановлений пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 вказаного Закону, за нормою якого, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважалася дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а у разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, валові витрати збільшувалися по першій законодавчо визначеній події, і такою першою подією могло бути не тільки списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а і оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - фактичне отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Облік у позивача кредиторської заборгованості перед ТОВ "Журавлинна фірма Клесів" з датою виникнення заборгованості 27.02.2006 року та 26.03.2006 року, перед ТОВ "ГощаГаз" з датою виникнення заборгованості 31.12.2006 року, та ще по 94 підприємствах з датою виникнення заборгованості 30.06.2007 року свідчить про те, що валові витрати по операціям з вказаними контрагентами були визначені за першою подією - оприбуткування товарів (робіт, послуг), що повністю відповідало вимогам пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону.

30.06.2010 року ПАТ "Рівневтормет" провело по обліку списання просточеної кредиторської заборгованості у звязку з тим, що сплинув термін позовної давності стягнення вартості отриманих позивачем товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що був чинним на час існування відповідних правовідносин, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно з пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього Закону така сума заборгованості повинна включатися до валового доходу.

Позивачем стверджено, а відповідачем і в акті перевірки, і в ході судового розгляду підтверджено, що ПАТ "Рівневтормет" суму кредиторської заборгованості перед вищеназваними субєктами господарювання, що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, на підставі пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону включило до складу своїх валових доходів.

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості регламентувався п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року. При цьому, ні даною статтею, ні жодною іншою нормою Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року не було встановлено обовязку платника податків, що проводить списання просточеної кредиторської заборгованості у звязку з тим, що сплинув термін позовної давності, проводити коригування раніше цілком правомірно за першою подією сформованих валових витрат.

У звязку з цим, суд вважає, що у податкового органу не було підстав для висновку про завищення позивачем валових витрат на суму 29748,99 грн.

При цьому покликання відповідача на лист Державної податкової адміністрації України "Про відображення у податковому обліку заборгованості по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності" №10751/7/15-0317 від 07.06.2006 року (а.с.201 том 2), за змістом якого платник податку, який має кредиторську заборгованість перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, не лише включає суму такої заборгованості до складу валових доходів, а й одночасно зменшує валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесено витрат, суд не може прийняти, з огляду на те, що вказаний лист не має сили правового акту, і в той же час, містить розяснення, які покладають на платника податків обовязки, не передбачені нормами законів про оподаткування. Крім того, запропонований податковим органом порядок обліку операцій по списанню кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично покладає на платника податків подвійний тягар, позаяк, як збільшення валових доходів, так і зменшення валових витрат, веде до збільшення обєкта оподаткування, а оскільки це здійснюється за однією і тією ж операцією, то це приводить до її подвійного оподаткування.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000482351/0 від 14.06.2011 року, в частині збільшення ПАТ "Рівневротмет" суми грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 6820,00 грн. оснвного платежу та 1705,00 грн. штрафної санкції за операціями з податкового обліку кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності, не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

З огляду на викладене, та враховуючи вимоги п.1) ч.2 ст. 162 КАС України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 КАС України, а позивачем фактично оскаржуються правові акти індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання податкового повідомлення-рішення №0000482351/0 від 14.06.2011 року протиправним та його скасування в частині збільшення ПАТ "Рівневтормет" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" в розмірі 44056,00 грн., в тому числі 35245,00 грн. за основним платежем (28425,00 грн. + 6820,00 грн.) та 8811,00 грн. за штрафними санкціями (7106,00 грн. + 1705,00 грн.).

Що стосується податкових повідомлень-рішень №0000482351/0 та №0000492351/0 від 14.06.2011 року, згідно з якими ПАТ "Рівневтормет" збільшено суму грошового зобовязання за платежами "податок на прибуток приватних підприємств" в частині 195488,00 грн. основного платежу та 48872,00 грн. штрафної санкції, а також за платежем "податок на додану вартість" в частині 167910,00 грн. основного платежу та 41978,00 грн. штрафної санкції за операціями з поставки брухту чорних металів ТОВ НВФ "Інтермет", то воно мотивоване фактом порушення позивачем вимог п.5.1, п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Судом встановлено, а сторонами визнано що ПАТ "Рівневтормет" в охопленому перевіркою періоді віднесло на валові витрати 839554,00 грн. вартості брухту чорних металів, отриманих від ТОВ НВФ "Інтермет", та включило до складу податкового кредиту 167910,00 грн. ПДВ, нарахованого в ціні такого брухту.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з положеннями пп.5.3.9 п.5.3 вказаної статті Закону, не включаються до складу валових витрат, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з вимогами пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно з пп.7.4.5 вказаного пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Наведені правові норми дозволяли платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати, при виконанні, зокрема, таких двох умов:

- підтвердження належним чином оформленими первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та посвідчують факт її здійснення;

- спрямування результату таких операцій на подальше використання у господарській діяльності платника податків.

Валові витрати, а відповідно і податковий кредит, позивача по господарським операціям з ТОВ НВФ "Інтермет" належним чином не підтверджені.

Так, позивачем надано до перевірки податковому органу і долучено до матеріалів справи видаткові накладні, приймально-здавальні акти форми №19, податкові накладні та платіжні доручення. Однак сама по собі наявність у позивача вказаних документів не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу валових витрат і податкового кредиту. Державна реєстрація контрагента і наявність у нього на момент видачі податкових накладних свідоцтва платника ПДВ також не може сама по собі бути доказом здійснення вказаним субєктом певних господарських операцій.

Під час перевірки, а також у судовому засіданні, позивачем не надано жодних документів, які б підтвердили рух брухту чорних металів від продавця до покупця (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів або залізничних квитанцій про приймання вантажу), які, з огляду на відстань між учасниками господарських операцій та габарити товару, повинні бути в наявності.

В ході проведення перевірки контрагента позивача ТОВ НВФ "Інтермет", на якого договором поставки брухту чорних металів №1 від 01.11.2009 року покладався обовязок поставляти своїм транспортом для ПАТ "Рівневтормет" партіями брухт і відходи чорних металів також не було виявлено документів, по яких відбувався би рух брухту чорних металів від продавця до покупця, а також не встановлено документів, що підтверджують фактичну поставку для позивача такого брухту.

Долучена до матеріалів справи копія договору №17/06-1 від 17.06.2008 року, укладеного з ПП "Євро-ДГ" на поставку для ТОВ НВФ "Інтермет" списаного обладнання і металоконструкцій б/в, не може розцінюватися як належний і допустимий доказ того, що ПП "Євро-ДГ" здійснювало від імені ТОВ НВФ "Інтермет" доставку брухту чорних металів ПАТ "Рівневтормет".

За наведених обставин та враховуючи встановлені ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва в ході податкових перевірок ТОВ НВФ "Інтермет" факти безтоварності операцій з поставки для нього, зокрема і таким контрагентом, як ПП "Євро-ДГ" товарно-матеріальних цінностей, поставка ТОВ НВФ "Інтермет" брухту чорних металів для ПАТ "Рівневтормет" також має ознаки безтоварної.

ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва в ході численних податкових перевірок ТОВ НВФ "Інтермет" було встановлено, що у даного контрагента відсутні товарно-матеріальні цінності (запаси), що свідчить про відсутність можливості реалізувати залишки товарних запасів; відсутні необхідні для виробництва реалізованої продукції трудові та матеріальні ресурси, виробнича база, складські приміщення, що унеможливлює виробництво продукції та виконання робіт власними силами. Підприємство ТОВ НВФ "Інтермет" не надавало розрахунку податку з власників транспортних засобів, а згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України у даного підприємства відсутні взаємовідносин з СПД, які надають транспортні послуги. Враховуючи вищенаведене, податковий орган констатував, що ТОВ НВФ "Інтермет" не мало необхідних умов для здійснення господарської діяльності належними основними фондами та запасами, так як у нього відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. З огляду на відсутність у ТОВ НВФ "Інтермет" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань, відображених в обліку позивача, у суду відсутні достатні підстави вважати долучені ПАТ "Рівневтормет" до матеріалів справи видаткові накладні та податкові накладні документами, які підтверджують фактичну поставку таким субєктом товарів, призначених для їх використання в господарській діяльності позивача.

При цьому, судом беруться до уваги і встановлені ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва факти, що операції ТОВ НВФ "Інтермет" з придбання металобрухту, який в подальшому реалізовувався різним контрагентам, в тому числі і ПАТ "Рівневтормет", є безтоварними, оскільки постачальники такого товару для ТОВ НВФ "Інтермет" не могли і не постачали такий товар вказаному субєкту господарювання. За висновками даного податкового органу угоди, укладені платником податків - ТОВ НВФ "Інтермет" на подальшу реалізацію даного товару є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків. Також вказаним податковим органом констатовано, що ТОВ НВФ "Інтермет" штучно сформувало податковий кредит контрагентам, в тому числі і ПАТ "Рівневтормет".

Доводи позивача щодо подальшого продажу отриманих у ТОВ НВФ "Інтермет" товарно-матеріальних цінностей, судом до уваги не беруться, позаяк факт продажу товарів, номенклатура яких відповідає, тій номенклатурі, яка визначена у видаткових накладних вказаного контрагента, доводить лише ту обставину, що такі товари були попередньо оприбутковані ПАТ "Рівневтормет", але зовсім не дає змоги встановити джерело їх отримання та, відповідно, не може підтвердити суму валових витрат, понесених позивачем на їх оплату. Аналогічним чином це стосується і брухту, номенклатура якого відповідає, тій номенклатурі, яка визначена у документах складського обліку матеріалів, підданих переробці.

Таким чином, позивачем документально не підтверджено, що оприбутковані товари були поставлені саме тим контрагентом, на користь якого ним проведено оплату, і що саме ці товари використовувалися ним у власній господарській діяльності.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди ПАТ "Рівневтормет" свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як-то відсутність у підприємства ТОВ НВФ "Інтермет" майна, інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій продажу товарів, відсутність основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товаром, походження якого невідоме. Крім вищевказаного, про необґрунтованість податкової вигоди свідчить факт відсутності первинних документів, що підтверджують факт перевезення брухту чорних металів, а саме: товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, чи залізничних квитанцій.

Доводи позивача про те, що відповідні господарські правовідносини не визнані недійними в судовому порядку не заслуговують на увагу, позаяк правочини, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства та відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України є нікчемним. Твердження позивача про те, то угода з ТОВ НВФ "Інтермет" породжує для його сторін певні права та обов'язки у зв'язку з тим, що її не визнано недійсною, є помилковими, оскільки, відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі "Щодо однакового застосуван-ня адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" №742/11/13-11 від 02.06.2011року вказав, що судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосуватися ст.204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість,відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

При розгляді даної справи суд не обмежився виключно формальним застосуванням приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, а віддав перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. За наведеного, дійшов висновку, що відомості, які містяться в документах позивача є недостовірними, вони не підтверджують фактичного здійснення, товарності відповідних господарських операцій, та є наслідком угод, укладених з метою заниження податкових зобовязань, а тому їх надання податковому органу з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень №0000482351/0 та №0000492351/0 від 14.06.2011 року у відповідній частині, в зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Що стосується податкових повідомлень-рішень №0000482351/0 та №0000492351/0 від 14.06.2011 року, згідно з якими ПАТ "Рівневтормет" збільшено суму грошового зобовязання за платежами "податок на прибуток приватних підприємств" в частині 8387,00 грн. основного платежу та 2097,00 грн. штрафної санкції, а також за платежем "податок на додану вартість" в частині 6710,00 грн. основного платежу та 1677,00 грн. штрафної санкції за операціями з продажу поголівя свиней, то воно мотивоване фактом порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Судом встановлено, а сторонами визнано, що ПАТ "Рівневтормет" 16.05.2007 року передало ТОВ "Радівське" поголівя свиней в кількості 47 шт., ринковою вартістю 26170,00 грн., за що отримало від останнього загалом 3290,34 грн. в якості орендної плати. На сьогоднішній день поголівя свиней у ПАТ "Рівневтормет" та у ТОВ "Радівське" відсутнє, його доля невідома. Балансова вартість поголівя визначена на рівні 33548,00 грн.

Операція з передачі поголівя свиней у позивача відображена як операція з оренди майна. В той же час, в силу вимог ч.1 ст.759 ЦК України та ч.1 ст.760 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Тварини є особливим особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом (ст.180 ЦК України). Відповідно ст.184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки її властивими ознаками, що вирізняють її з поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Неспоживчою є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу (ст.185 ЦК України). За наведених обставин, слід дійти висновку, що за договором, укладеним між позивачем та ТОВ "Радівське", в користування останнього передавалася певна кількість тварин, характеризувати які, як неспоживні речі, що визначені індивідуальними ознаками, є хибним.

Крім того, в силу вимог п.1.18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, лізингова (орендна) операція це господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень. В свою чергу, оперативний лізинг (оренда) це господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із ст.8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Поголівя свиней не підпадає під визначення основного фонду, а відповідно до цього і до вищенаведених вимог ЦК України, взагалі не могло бути предметом договору оренди.

Разом з тим, факт укладення позивачем такого договору наявний, а строк договору, яким оформлено зазначену операцію збіг 16.05.2008 року. Позивач доказів звернення до ТОВ "Радівське" з вимогою про повернення поголівя свиней не надав. При цьому, строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, для звернення ПАТ "Рівневтормет" до суду з відповідною вимогою, збіг.

Сукупність наведених обставин свідчить на користь того, що ПАТ "Рівневтормет" фактично здійснено операцію з безоплатної передачі ТОВ "Радівське" поголівя свиней.

В силу положень п.1.23 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, безоплатно надані товари (роботи, послуги) це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті. А відповідно до п.1.31 цієї статті, продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

За правилами п.4.1. ст.4 даного Закону, валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. При цьому, валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до цього, операція з безоплатного надання позивачем для ТОВ "Радівське" поголівя свиней підпадала під визначення операції з продажу, а відтак, вартість такого поголівя підлягала включенню до складу валових доходів позивача і оподаткуванню податком на прибуток.

Крім того, вказана операція в силу вимог п.3.1.ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, була об'єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до п.4.1. вказаного Закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. В силу положень п.4.2. вказаної статті, у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

ПАТ "Рівневтормет" господарську операцію з безоплатної передачі поголівя свиней не оподаткувало ні податком на прибуток, ні податком на додану вартість, а тому ДПІ у Рівненському районі мала всі правові підстави для відповідного донарахування позивачу грошових зобовязань за результатами його перевірки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень №0000482351/0 та №0000492351/0 від 14.06.2011 року у відповідній частині, в зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету в пропорційній задоволеним позовним вимогам частині.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі №0000482351/0 від 14.06.2011 року визнати протиправним та скасувати в частині збільшення ОСОБА_5 акціонерному товариству "Рівневтормет" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" в розмірі 44056,00 грн., в тому числі 35245,00 грн. - за основним платежем та 8811,00 грн. - за штрафними санкціями.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача ОСОБА_5 акціонерного товариства "Рівневтормет" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.