Постанова № 51859275, 29.09.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/3522/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

27 серпня 2015 року Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області /надалі також - позивач, Кременчуцька ОДПІ/ звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі також - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 1700,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що за відповідачем рахується відповідний податковий борг, що виник у зв'язку з несплатою узгодженого податкового зобов'язання, тому підлягає стягненню у судовому порядку.

Позивач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі, направлену відповідачу за адресою його державної реєстрації, повернуто на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Зважаючи, що доставка ухвали та повістки суду на адресу відповідача згідно із даними в ЄДР підтверджується підписом листоноші, виходячи з викладеного суд виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 06.07.2010 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що здійснено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №25850000000017308 /а.с.7-8/ та перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ від 07.07.2010 року №39641 /а.с.9/.

Судом встановлено, що згідно картки особового рахунку, яка ведеться в Кременчуцькій ОДПІ за громадянином ОСОБА_1 обліковується податковий борг у розмірі 1700,00 грн.

Так, 12.03.2015 року Кременчуцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1, за результатами якої складено акт перевірки №690/16-03-17-03 від 12.03.2015 року /а.с.14/.

На підставі вищезазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 12.03.2015 року №0019751703, яким збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1020,00 грн /а.с.15/.

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Податкове повідомлення-рішення від 12.03.2015 року №0019751703 направлено на адресу відповідача та повернулося з відміткою пошти про неможливість вручення /а.с.15 зворотній бік/.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків з огляду на приписи абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Судом не виявлено доказів здійснення відповідачем передбаченої пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 12.03.2015 року №0019751703, а також його оскарження до суду.

20.11.2014 року Кременчуцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1, за результатами якої складено акт перевірки №2999/16-03-17-03 від 20.11.2014 року /а.с.17/.

На підставі вищезазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 20.11.2014 року №0070861703, яким збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 680,00 грн /а.с.16/.

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Податкове повідомлення - рішення від 20.11.2014 року №0070861703 направлено на адресу відповідача та повернулося з відміткою пошти про неможливість вручення /а.с.18 зворотній бік/.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків з огляду на приписи абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Судом не виявлено доказів здійснення відповідачем передбаченої пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення від 20.11.2014 року №0070861703, а також його оскарження до суду.

Таким чином, станом на момент розгляду справи загальна заборгованість ОСОБА_1 складає 1700,00 грн.

У відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, сума грошового зобов'язання у розмірі 1700,00 грн правомірно віднесено позивачем до складу податкового боргу відповідача.

Відповідач доказів на спростування наведеного або доказів сплати сум податкового боргу суду не надав.

Згідно положень статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Встановлено, що на виконання вищезазначених норм відповідачу направлено податкову вимогу форми "Ф" від 12.02.2015 року №460-25/81 на загальну суму податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням у розмірі 680,00 грн /а.с.9 зворотній бік/.

Разом з тим, поштове відправлення повернулося до позивача з відміткою пошти про неможливість вручення /а.с.9 зворотній бік/.

З огляду на приписи абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, вказана податкова вимога вважається врученою платнику податків.

Доказів оскарження вказаної вимоги сторонами не надано, а судом не встановлено.

Як встановлено судом, згідно даних Витягу з ЄДР щодо державної реєстрації відповідача, 22.01.2015 року внесено запис за №25850060005017308 про припинення фізичної особи - підприємця за рішенням заявника /а.с.7-8/.

Згідно частини 1 статті 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755 (зі змінами та доповненнями, надалі - Закон №755) для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа подає (надсилає) державному реєстратору реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням".

Частина 6 статті 49 Закону №755 передбачає, що державний реєстратор за відсутності підстав для залишення реєстраційної картки на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням без розгляду зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цього документа внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та в той же день видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) їй повідомлення про внесення такого запису.

Підстави згідно яких державний реєстратор залишає реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням без розгляду, закріплено в частині 4 статті 49 Закону №755, та якими є:

реєстраційна картка на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням подана за неналежним місцем проведення державної реєстрації припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності;

реєстраційна картка на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням не відповідає вимогам цього Закону.

Тобто, як вбачається з приписів статті 49 Закону №755, наявність у фізичної особи - підприємця, що подала реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, непогашених грошових зобов'язань перед кредиторами, в тому числі і перед Бюджетами різних рівнів, не є перешкодою для внесення до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Згідно статті 97 Податкового кодексу України, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.

Особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є : ... стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.

Відповідно до п.87.11. ст.87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Стаття 67 Конституції України наголошує, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Враховуючи зазначені вище положення Податкового кодексу України, суд дійшов до висновку, що чинним законодавством контролюючому органу надано право звертатись до суду з позовами про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, а в разі недостатності коштів на рахунках, звертатись до суду за дозволом на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

В терміни передбачені законодавством заборгованість відповідачем не була погашена, враховуючи викладене, позивач правомірно звернувся до суду про стягнення податкового боргу.

З огляду на викладене та враховуючи доведеність факту, що відповідач має непогашену податкову заборгованість в загальному розмірі 1700,00 грн, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 1700,00 /одна тисяча сімсот/ гривень на р/р 31411699700008, код платежу 18050400; одержувач: УК у м. Кременчуці /м.Кременчук/ 18050400; код одержувача: 37965850; банк одержувача: ГУДКС України в Полтавській області, МФО 831019.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2015 року.

Суддя І.Г. Ясиновський