Постанова № 51856522, 28.02.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/32/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого –судді Завальнюка І.В.,

при секретарі –Павелко Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфосфати»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 01.12.2010 року № 0009322310/0, від 27.12.2010 року № 0009322310/1, зменшивши суму податкового боргу до 709 гривень за основним платежем та до 281,60 гривень за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом неправомірно донараховано податок на прибуток в сумі 34517,00 гривень, оскільки валові витрати в розмірі 138067,00 гривень за 4-й квартал 2007 року в дійсності мали місце, проте помилково не були відображені у відповідному періоді –І кварталі 2007 року, а були відображені у річній податковій декларації за 2007 рік, що, у свою чергу, не може слугувати підставою для не віднесення понесених витрат до валових. Крім того, позивач вважає неправомірним висновок податкового органу щодо того, що заборгованість Товариства перед учасником по поверненню частки статутного капіталу в сумі 3734430,52 гривень перестала існувати, оскільки заборгованість переведена у заборгованість за векселем, який складений з порушенням ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», а позовна давність сплинула у ІІІ кварталі 2010 року, що, у свою чергу, є підставою для віднесення означеної суми до безповоротної фінансової допомоги та відповідним оподаткуванням. Позивач вважає, що переведення боргу у заборгованість за векселем, укладання угоди про визнання заборгованості Товариством перед учасником, сплата Товариством учаснику 2100000,00 гривень - є безумовними подіями, що переривають перебіг позовної давності, у зв’язку із чим позовна давність за означеною заборгованістю сплине 29.04.2011 року, тому підстави розцінювати кошти в розмірі 3734430,52 гривень в якості безповоротної фінансової допомоги –відсутні. Крім того, строк подання декларації з податку на прибуток за четвертий квартал 2010 року ще не настав, тому підстав для донарахування 27,00 гривень податку на умовні відсотки за четвертий квартал 2010 року –немає. Також відповідачем неправильно розраховані штрафні санкції, чим не дотримані вимоги п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України № 2181: замість належної суми штрафних санкцій в розмірі 110901,00 гривень, оскаржуване податкове повідомлення-рішення містить штрафні санкції в розмірі 135135,00 гривень. В той же час, позивач не оскаржує та визнає правомірними податкові зобов’язання, нараховані на суму 709,00 гривень та 281,60 гривень штрафних санкцій, в якості зобов’язання з податку на прибуток внаслідок заниження валового доходу на суму відсотків, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, отриманої від ТОВ РСК «Капітан». Зважаючи на викладене, позивач просить суд скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення в зазначеній вище частині.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, зазначивши, що під час перевірки показників, відображених позивачем у рядку 01.6 Декларації «інші доходи»виявлено їх заниження у зв’язку з не включенням до їх складу суми простроченої заборгованості перед ТОВ «Іллічівський рибний порт», а також суми умовно нарахованих відсотків на суму отриманої фінансової допомоги, яка була надана позивачу ТОВ РСК «Капітан». Датою набрання чинності рішення про зменшення статутного капіталу є 19.07.2007 року. При цьому, посилання позивача на вексель, який був виданий в рахунок погашення заборгованості компенсації частини статутного капіталу ТОВ «Укрфосфати»є необґрунтованими, так як відсутній факт передачі товарів, робіт та послуг від ТОВ «Іллічівський морський рибний порт»позивачу. Станом на 10.11.2010 року позивач не виплатив компенсацію сплаченої ТОВ «Іллічівський морський рибний порт»частки, тобто сума заборгованості залишилась непогашеною, рівно як і не віднесеною до складу валового доходу. Крім того, позивач відніс витрати в розмірі 124175,00 гривень на оплату праці до валових та відобразив ці показники у рядку 04.3 Декларації за четвертий квартал 2007 року, в той час як відповідно до бухгалтерських документів нарахування заробітної плати у 4 кварталі 2007 року складає 32862,00 гривень. У зв’язку із цим перевіркою правомірно встановлено завищення валових витрат на 91313,00 гривень у 2007 році.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню. Судом встановлено, що на підставі направлень від 30.08.2010 року № 001482/1276, від 16.09.2010 року № 001653/1351, виданих Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси, згідно з п.6 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»на підставі наданої платником податку заяви про зняття з обліку у зв’язку з ліквідацією підприємства співробітниками податкової служби проведена позапланова виїзна перевірки ТОВ «Укрфосфати»з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої складений акт № 16461/23-1/31277648 від 15.11.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Укрфосфати», серед іншого, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 , п.п.5.2.6, п.п.5.2.7 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 969842,00 гривень.

Не погоджуючись з висновками за результатами проведеної перевірки ТОВ «Укрфосфати»звернулось до податкового органу із запереченнями до акту перевірки № У-10/01 від 23.11.2010 року.

З урахуванням розгляду заперечень, наданих до акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Укрфосфати»податкового законодавства, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 968861,00 гривень.

На підставі вищевказаних акту перевірки та рішення за результатами розгляду заперечень до акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси винесено податкове повідомлення-рішення № 0009322310/0 від 01.12.2010 року, яким ТОВ «Укрфосфати»визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 968861,00 гривень та штрафні санкції в розмірі 135135,00 гривень.

У зв’язку з незгодою Товариства з визначеним ДПІ податковим зобов’язанням та штрафними санкціями позивач звернувся до ДПІ у Приморському районі м. Одеси із первинною скаргою, за результатами розгляду якої оскаржуване рішення залишено без змін, а скарга без задоволення; прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009322310/1 від 27.12.2010 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення частково необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що статутний капітал товариства в редакції статуту від 07.11.2006 року становив 10400000,00 гривень, який складався з:

- частки учасника АТЗТ «Іллічівський морський рибний порт»в розмірі 10000000,00 гривень у вигляді майна (96,15% капіталу);

- частки учасника МПП «Магнетік»в розмірі 400000,00 гривень у вигляді грошових внесків (3,85% капіталу).

Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Укрфосфати»№ 2 від 14.12.2006 року учасник товариства - МПП «Магнетік»вийшов зі складу Товариства, відступивши свою частку Товариству.

Відповідно до змін та доповнень до статуту ТОВ «Укрфосфати»розмір та склад вкладів та розмір часток учасників склав: АТЗТ «Іллічівський морський рибний порт»- 100% статутного фонду, що становить 10400000,00 гривень у вигляді майна та грошових коштів.

У зв’язку із зміною організаційно-правової форми АТЗТ «Іллічівський морський рибний порт»на ТОВ «Іллічівський морський рибний порт»були внесені зміни до статуту ТОВ «Укрфосфати», зокрема зменшена частка ТОВ «Іллічівський морський рибний порт»з 10400000,00 гривень до 6265569,48 гривень, розмір та склад вкладів та розмір часток учасників склав: ТОВ «Іллічівський морський рибний порт»- 100%, що становить 6265569,48 гривень. Зміни статутного фонду у бік зменшення склали 4134430,52 гривень (зареєстровані 19.04.2007 року).

Як убачається з акту перевірки, станом на 10.11.2010 року ТОВ «Укрфосфати»не виплатило компенсацію сплаченої ТОВ «Іллічівський морський рибний порт»частки, тобто сума заборгованості (в розмірі зменшеної частини статутного фонду) залишилась непогашеною. У зв’язку із цим перевіряючі дійшли висновку, що ТОВ «Укрфосфати»в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі –Закон № 334/94) до складу валового доходу не віднесли суму доходу з інших джерел у вигляді безнадійної заборгованості, по якій минув строк позовної давності, в розмірі 3734430,52 гривень.

Поряд із тим, судом встановлено, що відповідно до укладеного між ТОВ «Укрфосфати»та ТОВ «Іллічівський морський рибний порт»договору № 183а/07 від 06.08.2007 року, ТОВ «Укрфосфати»зобов’язалося передати виписаний вексель до ТОВ «Іллічівський морський рибний порт»в день заключення наступного договору, погасити вексель в зазначений самим векселем строк, а ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» - повернути вексель ТОВ «Укрфосфати»після його повного погашення.

Згідно акту прийому-передачі векселя від 06.08.2007 року ТОВ «Укрфосфати»видало, а ТОВ «Іллічівський морський рибний порт»прийняло простий вексель Серія АА № 1204256 номіналом 3734430,52 гривень від 06.08.2007 року.

Також судом встановлено, що 25.04.2008 року Товариством було частково сплачено заборгованість на суму 2100000,00 гривень згідно платіжних доручень №№ 72, 73 від 25.04.2008 року.

Крім того, 28.04.2008 року між ТОВ «Укрфосфати»та ТОВ «Іллічівський морський рибний порт»укладена угода № б/н, відповідно до якої сторони пролонгували строк погашення ТОВ «Укрфосфати»заборгованості в сумі 1634430,52 гривень, яка виникла внаслідок зменшення статутного капіталу ТОВ «Укрфосфати», та яка забезпечена векселем Серії АА № 1204256 номіналом 3734430,52 гривень від 06.08.2007 року, до 28.04.2011 року.

Згідно ч.3 п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону № 334/94 безповоротна фінансова допомога – це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Безнадійною заборгованістю, в силу п.п.1.25.1 п.1.24 ст.1 вказаного Закону, вважається заборгованість, за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України № 334/94 доходом з інших джерел, у тому числі, але не виключно, є сума безповоротної фінансової допомоги.

Відповідно до ст.56 Закону України «Про господарські товариства»рішення товариства з обмеженою відповідальністю про зменшення статутного фонду набирає чинності не раніш як через 3 місяці після державної реєстрації і публікації про це у встановленому порядку.

Загальна позовна давність, в силу ст. 257 ЦК України, становить три роки.

Згідно ст.261 ЦК України початок перебігу строку позовної давності - за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Зважаючи на вищевикладені факти та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна давність по заборгованості зі сплати компенсації ТОВ «Укрфосфати»учаснику –ТОВ «Іллічівський морський рибний порт»неодноразово переривалась, тому висновок податкового органу щодо спливу позовної давності та відповідне визначення валових доходів є неправомірними. Так, враховуючи часткову сплату позивачем 2100000,00 гривень, яка мала місце 25.04.2008 року учаснику –ТОВ «Іллічівський морський рибний порт», а також укладену між ТОВ «Укрфосфати»та ТОВ «Іллічівський морський рибний порт»угоду від 28.04.2008 року про визнання заборгованості та пролонгації залишку заборгованості, - позовна давність сплине 29.04.2011 року. У зв’язку із цим, заборгованість зі сплати компенсації позивачем ТОВ «Іллічівський морський рибний порт»не являється сумою безповоротної фінансової допомоги.

Представник суб’єкта владних повноважень, в силу ч.2 ст.71 КАС України, не зміг обґрунтувати свої доводи, які є аналогічними висновкам за актом перевірки, щодо того, що переведення означеної заборгованості у заборгованість за векселем призвело до виникнення самостійного зобов’язання за векселем, що не пов’язано з первинною заборгованістю по поверненню коштів у зв’язку із зменшенням статутного фонду, що поряд із невизнанням податковим органом зазначеного векселя, призвело до збільшення валових доходів підприємства. Представник відповідача також не зміг пояснити неприйняття в якості подій, що переривають строки позовної давності, часткове погашення заборгованості та укладання угоди про визнання заборгованості.

Суд також враховує, що згідно зі ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», п.п.4.2.10 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пунктом 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»емісія простого векселя розглядається як забезпечення або підтвердження (оформлення) заборгованості покупця товарів - емітента векселя перед кредитором (продавцем товарів). При цьому, номінальна вартість простого векселя, взятого кредитором на облік від покупця товарів - емітента простого векселя, не включається до валових доходів кредитора, тобто не відображається в податковому обліку продавця товарів. Також, векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються. Якщо вексель передбачає сплату боржником процентів, то лише нарахування (одержання) власником векселя процентів включається до його валових доходів на підставі пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону та збільшує базу оподаткування податком на додану вартість на підставі п.4.8 ст.4 Закону.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необґрунтованого визначення податкового зобов’язання ТОВ «Укрфосфати»в розмірі 933608,00 гривень та відповідних штрафних санкцій, у зв’язку із чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню в цій частині.

Крім того, перевіркою встановлено заниження валових витрат на загальну суму 138067,00 гривень, оскільки зазначені витрати не підтверджені первинними документами.

З матеріалів справи убачається, що вищевказані витрати ТОВ «Укрфосфати»в розмірі 138067,00 гривень виникли в першому кварталі 2007 року та складаються з витрат по заробітній платі.

В судовому засіданні представник позивача –головний бухгалтер підприємства пояснила, що зазначені витрати були понесені в першому кварталі 2007 року, але помилково не були відображені в податковій декларації відповідного звітного періоду, а були відображені у повній податковій декларації (річній) за 2007 рік. Зазначене узгоджується з матеріалами справи та знайшло своє відображення під час офіційного з’ясування обставин судом. При цьому, первинна документація була надана перевіряючим під час проведення перевірки, проте не була взята останніми до уваги, оскільки перший квартал 2007 року не входить до періоду, що перевірявся, що також не спростовано представником відповідача.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пунктом 16.4 статті 16 зазначеного Закону податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

З наведеного випливає, що показники податкової декларації з податку на прибуток за рік повинні включати дані податкового обліку минулих податкових періодів.

В силу ж вимог п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Отже, ТОВ «Укрфосфати»було правомірно віднесено до валових витрат у 2007 році витрати у сумі 138067,00 гривень, помилкового не врахованих у декларації за перший квартал 2007 року, що виключає законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 34517,00 гривень та відповідних штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.08.2010 року по справі № К-21916/07 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс»до Кременчуцької ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Іншою підставою для визначення податкового зобов’язання ТОВ «Укрфосфати»стало донарахування умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, отриманої від ТОВ РСК «Капітан»в розмірі 736,00 гривень за період з четвертого кварталу 2008 року по друге півріччя 2010 року, четвертий квартал 2010 року.

Судом встановлено, що згідно договору № 16/08 про поворотну фінансову допомогу від 15.07.2008 року ТОВ «РСК «Капітан»зобов’язується надати ТОВ «Укрфосфати»безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а ТОВ «Укрфосфати»зобов’язується використовувати її за цільовим призначенням та повернути її у визначений даним договором термін (90 банківський днів). Ціна договору складає 31000,00 гривень.

На виконання умов вищезазначеного договору 15.07.2008 року ТОВ «РСК «Капітан»надало ТОВ «Укрфосфати»фінансову допомогу у розмірі 31000,00 гривень.

30.10.2008 року ТОВ «РСК «Капітан»та ТОВ «Укрфосфати»уклали угоди про залік зустрічних однорідних вимог, в якому зазначено, що згідно ст. 601 ЦК України між сторонами припиняються зобов’язання один перед одним заліком зустрічних однорідних вимог на суму 18500,00 гривень, які виникли на підставі договору № 16/08 про поворотну фінансову допомогу від 15.07.2008 року.

Відповідно до п.п.1.22.1., п.п.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:

- безповоротна фінансова допомога –це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

- поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Строк подання декларації встановлений п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з яким податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п.п. «б»); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п. «в»).

Відповідно до п.п.11.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим вважається період (що закінчується днем такої ліквідації), на який припадає дата такої ліквідації.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про господарські товариства»ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

Таким чином, враховуючи, що процедуру припинення діяльності ТОВ «Укрфосфати»не завершено, відповідного запису до ЄДРПОУ не внесено, строк подання податкової декларації (граничний строк) не настав, у зв’язку із чим обов’язок зі сплати податкового зобов’язання (невизначеного) за четвертий квартал 2010 року у визначеному податковим органом розмірі 27,00 гривень також не наступив.

В той же час суд враховує, що позивачем фактично визнається та не оскаржується сума податкових зобов’язань по умовно нарахованим відсотками в розмірі 709,00 гривень та відповідні штрафні санкції в розмірі 281,60 гривень. Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. У зв’язку із цим спірні податкові повідомлення-рішення в цій частині судом не досліджуються та визнаються правомірними.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Положеннями ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В судовому засіданні представник відповідача не довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфосфати»задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 01.12.2010 року № 0009322310/0, від 27.12.2010 року № 0009322310/1 в частині визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 968152,00 гривень (дев’ятсот шістдесят вісім тисяч сто п’ятдесят дві гривні) та штрафних санкцій в розмірі 134853,40 гривень (сто тридцять чотири тисячі вісімсот п’ятдесят три гривні 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі.

Повний текст постанови складено «28»лютого 2011 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк

28 лютого 2011 року