Постанова № 51854909, 02.12.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/7325/2011

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2011 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Кирилюк Н.Ю.

За участю сторін:

Представника позивача: ОСОБА_1

Представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХСАНІТ» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХСАНІТ» (далі ТОВ «ТЕХСАНІТ») до звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2011 року № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.07.2011 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ТЕХСАНІТ» з питань господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія Делі» у березні 2011 року. За результатами перевірки було складено акт № 4380/23-513/33217140 від 15.07.2011 року, у висновках якого відображено порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та встановлено заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 65 115,67 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту за березень 2011 року (з урахуванням уточнюючого податкового розрахунку № НОМЕР_2 від 17.06.2011 року) сум цього податку, сплачених контрагенту-постачальнику ТОВ «Компанія Делі». Зазначений висновок відповідачем зроблено лише на підставі визнання договору з контрагентом ТОВ «Компанія Делі» нікчемним та таким, укладання якого не спричиняє реального настання правових наслідків з огляду на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 1798/23-5/37421699 від 30.06.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Компанія Делі» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у березні, квітні 2011 року». У зазначеному акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси робить висновки про нікчемність усіх угод, укладених ТОВ «Компанія Делі» з контрагентами у березні та квітні 2011 року На підставі акту перевірки № 4380/23-513/33217140 від 15.07.2011 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.07.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 65 115,67 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки 4380/23-513/33217140 від 15.07.2011 року, оскільки ним, на його думку, правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства був сформований податковий кредит у березні 2011 року на підставі належним чином оформленої податкової накладної № 5 від 10.03.2011 року, отриманою від ТОВ «Компанія Делі», яка відображена у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за березень 2011 року. На підставі викладеного позивач вважає, що прийняте на підставі хибних висновків акту перевірки податкове повідомлення-рішення ДПІ Приморському районі м. Одеси від 28.07.2011 року № НОМЕР_1 є незаконним, протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві, підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов, наполягала, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованими, винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначила, що при проведенні невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТЕХСАНІТ» з питань взаємовідносин з ТОВ «Компанія Делі» за березень 2011 року встановлено, що позивачем в порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за березень 2011 року на суму 65 115,67грн. та неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ з операцій по придбанню товарів у контрагента - ТОВ «Компанія Делі». Згідно акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 1798/23-5/37421699 від 30.06.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Компанія Делі» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у березні, квітні 2011 року» у ТОВ «Компанія Делі» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, а тому відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди за контрагентами за березень, квітень 2011 року мають ознаки нікчемності, в тому числі і правочини, укладені з ТОВ «Компанія Делі».

Судом під час офіційного зясування обставин у справі встановлено наступне:

ТОВ «ТЕХСАНІТ» зареєстровано 03.11.2004 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 33217140, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АО1 № 508797 (а.с. 46). Підприємство знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами господарської діяльності ТОВ «ТЕХСАНІТ» за КВЕД є: будівництво будівель, інші монтажні роботи (а.с. 47).

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ «ТЕХСАНІТ» (покупець) та ТОВ «Компанія Делі» (постачальник) був укладений договір постачання № б/н від 07.02.2011 року, відповідно до якого постачальник зобовязується передати покупцю будівельні матеріали та малоцінні швидкозношувані предмети, а покупець прийняти цей товар та оплатити його. Сума договору складає 766 000 грн., в тому числі ПДВ (а.с. 26-30).

Згідно п. 8.1 зазначеного договору покупець повинен передплатити відсоток вартості товару, що погоджений сторонами в акцептованій продавцем заявці від постачальника протягом 5 банківських днів від дня надходження рахунку-фактури від продавця до бухгалтерії постачальника.

Відповідно до п. 2 зазначеного договору поставка товару здійснюється на умовах ЕXW, склад постачальника. На складі постачальника покупець власними силами здійснює завантаження товаром транспортного засобу покупця. Право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця водночас із передачею товару за видатковою накладною.

10.03.2011 року ТОВ «ТЕХСАНІТ» здійснило на рахунок ТОВ «Компанія Делі» через АКБ «Імексбанк» м. Одеса часткову передплату товару на загальну суму 650 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 108 333,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11583 від 10.03.2011 року.

На підставі перерахування ТОВ «ТЕХСАНІТ» на банківський рахунок постачальника зазначених коштів в якості оплати товарів, що підлягають постачанню, ТОВ «Компанія Делі» видало на імя позивача відповідну податкову накладну № 5 від 10.03.2011 року на суму ПДВ 108 333,33 грн.

Факт отримання ТОВ «ТЕХСАНІТ» зазначеного товару підтверджуються належними чином оформленими та підписаними сторонами видатковою накладною № 5 від 30.03.2011 року на суму 650 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 108 333,33 грн. (а.с. 32).

Іншу частину товару за договором № б/н від 07.02.2011 року позивачем було отримано від контрагента на підставі видаткової накладної № 13 від 31.03.2011 року (а.с. 31) на суму 116 000,00 грн., у тому числі ПДВ 19 333,33 грн., внаслідок чого ТОВ «Компанія Делі» видало на імя позивача відповідну податкову накладну № 13 від 31.03.2011 року на суму 116 000,00, у тому числі ПДВ 19 333,33 грн. (а.с. 143).

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 13 від 30.03.2011 року поставка товару позивачу контрагентом - ТОВ «ТЕХСАНІТ» відповідно до умов п.2 договору № б/н від 07.02.2011 року було здійснено позивачем шляхом самостійного вивозу товару зі складу ТОВ «Компанія Делі» транспортним засобом автомобілем НОМЕР_3, за видатковою накладною 30.03.2011 року № 5 на суму 650 000 грн., у т.ч. ПДВ - 108 333,33 грн. та видатковою накладною № 13 від 31.03.2011 року на суму 19333,33 грн., у тому числі ПДВ 116000,00 грн. (а.с. 111).

Транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_3, яким здійснювалося перевезення товару, використовувався ТОВ «ТЕХСАНІТ» на підставі укладеного з ТОВ «Будівельна фірма» договору оренди транспортного засобу № б/н від 03.01.2011 року та акту приймання-передачі обладнання (додаток № 1 до зазначеного договору), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених документів (а.с. 106-109, 110).

За наслідками виконання договору № б/н від 07.02.2011 року, на підставі вищезазначених податкових накладних ТОВ «ТЕХСАНІТ» включило до податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року суму ПДВ у розмірі 127 666, 67 грн. (а.с. 35-37).

При цьому контрагентом позивача - ТОВ «Компанія Делі» - суму ПДВ у розмірі 127 666, 67 грн. по вказаній господарській операції з ТОВ «ТЕХСАНІТ» було включено до своїх податкових зобовязань у податковій декларації за березень 2011 року (а.с. 127-131).

В червні 2011 року, скористувавшись правом на формування податкового кредиту, з урахуванням виявленої помилки при внесенні до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкової накладної № 13 від 31.03.2011 року внаслідок її оформлення з порушенням вимог Податкового кодексу України, ТОВ «ТЕХСАНІТ» надало до ДПІ у Приморському районі уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок у березні 2011 року, згідно якого відкориговано у сторону зменшення на 62 551 грн. суму податкового кредиту з ПДВ, сформованого у податковій декларації за березень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Делі». Після виправлення помилки податковий кредит по декларації з ПДВ за березень 2011 року по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом склав 65 115, 67 грн. (а.с. 41- 44). До суми цього податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року ТОВ «ТЕХСАНІТ» було включено суму ПДВ на підставі податкової накладної № 5 від 30.03.2011року.

15.07.2011 року на підставі наказу № 2012 від 30.06.2011 року «Про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТЕХСАНІТ» (а.с. 97) головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси ОСОБА_3 проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «ТЕХСАНІТ» з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Компанія Делі» за березень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт про результати її проведення №4380/23-513/33217140 від 15.07.2011 року, у висновках якого відображено порушення ТОВ «ТЕХСАНІТ» п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у звязку з чим встановлено заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 65 115,67 грн.

Зазначені висновки відповідача про встановлені порушення ґрунтуються на даних акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 1798/23-5/37421699 від 30.06.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Компанія Делі» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у березні, квітні 2011 року», у висновках якого відображено, що у ТОВ «Компанія Делі» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, а тому відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за березень, квітень 2011 року мають ознаки нікчемності.

Крім того, в акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 4380/23-513/33217140 від 15.07.2011 року зазначено, що в ході перевірки встановлено, що згідно наданих на перевірку підтверджуючих документів, у періоді, який перевірявся, поставка товару ТОВ «ТЕХСАНІТ» контрагентом ТОВ «Компанія Делі» здійснювалася 30.03.2011 року, однак в порушення п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою складання податкових накладних, на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит у березні 2011 року, є інша дата, аніж дата відвантаження відповідних товарів. Отже, зазначені податкові накладні були оформлені з порушенням вимог чинного законодавства з огляду на положення п.198.6 ст. 198 та п.201.10 ст. 201 ПК України, а тому ТОВ «ТЕХСАНІТ» було неправомірно включено до податкового кредиту у березні 2011 року суми ПДВ за такими податковими накладними. Крім того, ТОВ «ТЕХСАНІТ» заяви зі скаргою щодо порушення контрагентом порядку складання податкових накладних на постачальника ТОВ «Компанія Делі» до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року не надавало.

Не погодившись із висновками акту перевірки № 4380/23-513/33217140 від 15.07.2011 року ТОВ «ТЕХСАНІТ» листом № 18 від 21.07.2011 року на адресу ДПІ у Приморському районі м. Одеси надіслало заперечення на зазначений акт (а.с. 14-15).

05.08.2011 року ТОВ «ТЕХСАНІТ» була отримана відповідь ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 43303/80/23-513 від 28.07.2011 року на вищезазначені заперечення позивача. У зазначеній відповіді зазначено, що за результатами розгляду заперечень позивача та наданих документів, податковим органом встановлено достовірність складання податкових накладних, виписаних ТОВ «Компанія Делі» на імя ТОВ «ТЕХСАНІТ», а саме податкової накладної від 10.03.2011 року № 5 на суму ПДВ 108 333,33 грн., однак цей факт не змінює висновків, зроблених у акті перевірки та у ДПІ у Приморському районі з огляду на господарські відносини позивача із контрагентом ТОВ «Компанія Делі», а тому немає підстав для їх перегляду (а.с. 16-17).

На підставі висновків акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 4380/23-513/33217140 від 15.07.2011 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001762350 від 28.07.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 65 115,67 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн. (а.с. 6).

Не погодившись із вказаними податковим повідомленням-рішенням ТОВ «ТЕХСАНІТ» оскаржило їх до державної податкової адміністрації в Одеській області (а.с. 19-23).

За результатами розгляду скарги позивача, державною податковою адміністрацією в Одеській області прийнято рішення № 30121/10/25-0007 від 30.08.2011 року про результати розгляду первинної скарги, яким податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.07.2011 року залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 24-25).

Заслухавши представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ТЕХСАНІТ» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 187.1. ст. 87 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Судом встановлено, що ТОВ «ТЕХСАНІТ» на момент здійснення правовідносин з ТОВ «Компанія Делі» було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва №100316643 НБ № 317692 від 28.12.2010 року, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси (а.с. 45), а отже податкова накладна № 5 від 30.03.2011 року на виконання договору № б/н від 07.02.2011 року була видана належною особою та відповідала вимогам Податкового кодексу України. Крім того, зазначена податкова накладна за вказаною господарською операцією ТОВ «ТЕХСАНІТ» відображена у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 39-40) та не суперечать даним, зазначеним у податковій декларації позивача за березень 2011 року з урахування уточнюючого розрахунку № НОМЕР_2 за червень 2011 року, що перевірялися податковим органом. Судом також встановлено, що порушення ТОВ «ТЕХСАНІТ» вимог Податкового кодексу при формуванні частини податкового кредиту у березні 2011 року на підставі податкової накладної № 13 з огляду на її виписку 31.03.2011 року, тобто після відвантаження товарів позивачу, були самостійно виправлені позивачем в червні поточного року в уточнюючому розрахунку за березень 2001 року. Крім того ці порушення з боку позивача не були підставою для нарахування податковим органом суми податкового зобовязання у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Достовірність складання податкової накладної № 5 від 10.03.2011 року, виписаної ТОВ «Компанія Делі» на імя ТОВ «ТЕХСАНІТ» не заперечувалась податковими органами під час процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, а також представником відповідача у судовому засіданні. Разом з тим, працівники ДПІ у Приморському районі м. Одеси під час перевірки позивача 15.07.2011 року, роблячи висновок про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Компанія Делі» фактично посилались на нікчемність договору № б/н від 07.02.2011 року з огляду на висновки акту № 1798/23-5/37421699 від 30.06.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Компанія Делі» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у березні, квітні 2011 року».

Судом під час судового розгляду справи був досліджений вищезазначений акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 1798/23-5/37421699 від 30.06.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Компанія Делі» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у березні, квітні 2011 року». Як вбачається із зазначеного акту ТОВ «Компанія Делі» було задекларовано податкові зобовязання за період за березень 2011 року з податку на додану вартість в сумі 127 666, 67 грн. по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «ТЕХСАНІТ». Однак зазначеним актом встановлено, що відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за березень, квітень 2011 року мають ознаки нікчемності.

Суд вважає висновок відповідача в акті перевірки від 15.07.2011 року про визнання нікчемним договору постачання № б/н від 07.02.2011 року, укладеного між ТОВ «ТЕХСАНІТ» та ТОВ «Компанія Делі» згідно ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, з наступних підстав.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч.3 ст. 215 ЦКУ), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст. 236 ЦК України.

Господарський кодекс України зазначеного поділу не передбачає, а фактично розглядає як оспорювані всі ті зобовязання, які виникають з правочинів, які за приписами Цивільного кодексу України є нікчемними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Перелік правочинів, які є нікчемними саме з підстав порушення публічного порядку, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що фактично йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Крім того в силу приписів ст. ст. 10, 20 ПК України відповідачу, відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано право щодо встановлення в актах перевірок нікчемності правочинів, укладених чи неукладених субєктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Судом було також встановлено що, придбаний у ТОВ «Компанія Делі» товар було в подальшому використано позивачем у межах своєї господарської діяльності при виконанні ремонтних сантехнічних робіт згідно договору підряду № б/н від 12.01.2011 року, укладеного з ТОВ «Бізнес-Центр» (а.с. 80-82), що підтверджується належним чином оформленими та підписаними сторонами довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за березень 2011 року (а.с. 83), актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року (а.с.84-91) та кінцевою відомістю використаних ресурсів (а.с. 92-95).

Проти зазначених фактів представником відповідача заперечень та зауважень в судовому засіданні надано не було. Крім того, в судовому засіданні вона підтвердила той факт, що перевіряючою ДПІ у Приморському районі м. Одеси ОСОБА_3 обставини фактичності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія Делі» не перевірялись, а висновок щодо порушень з боку позивача фактично був зроблений на підставі акту про неможливість перевірки контрагента позивача.

На підставі викладеного суд приходить до висновку щодо правомірності формування ТОВ «ТЕХСАНІТ» податкового кредиту за березень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Делі» у розмірі 65 115, 67 грн.

Таким чином, висновки ДПІ у Приморському районі в акті перевірки №4380/23-513/33217140 від 15.07.2011 року про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не ґрунтуються на законі та зроблені без урахування усіх обставин, що мають значення, а винесене на підставі висновків зазначеного акту податкове повідомлення-рішення відповідача є необґрунтованим, неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач у судовому засіданні не довів правомірності та обґрунтованості податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.07.2011 року, у звязку з чим адміністративний позов ТОВ «ТЕХСАНІТ» підлягає задоволенню.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 ч.1 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України , суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХСАНІТ» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № НОМЕР_1 від 28.07.2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 02 грудня 2011 року.

Суддядпис/ ОСОБА_4

.