Постанова № 51854852, 14.09.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4036/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Ньюбі до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Приватне підприємство «ВКФ «Ньюбі» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії.

В судовому засіданні 07.09.2015 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх з огляду на те, що були порушені норми податкового законодавства при проведенні зустрічної звірки взаємовідносин позивача з його контрагентами, під час проведення звірки зроблені хибні висновки щодо не підтвердження цих господарських операцій, складені довідка від 11.06.2015 року та на її підставі внесені дані до електронної бази даних ДФС України, в звязку із чим, були скореговані показники податкової звітності позивача з ПДВ за відповідні податкові періоди. Представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог, пославшись на законність дій податкового органу та дотримання норм податкового законодавства під час проведення звірки та оформлення її результатів.

Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування податкових зобовязань та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Як зазначено у позовній заяві, в період з 26.05.2015 року по 10.06.2015 року посадовою особою ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області 1була проведена зустрічна звірка ПП «ВКФ «Ньюбі» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТІС-КТ» за період з 01.10.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами проведеної звірки 11.06.2015 року була складена довідка №71/208/35303974 (а.с.28-50 т.1) висновками якої встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «ТІС-КТ» за вказані податкові періоди та встановлена неможливість підтвердження реальність господарських операцій позивача з його контрагентами-постачальниками ТОВ «СТАРЛАЙН» на суму 271380,00 грн., ТОВ «САЛЕМ ТОРГ» на суму 534116,00 грн., ПП «АШИРБАДОН» на суму 2035421,00 грн., ТОВ «АВВА УКРАЇНА» на суму 1070370,00 грн. Також не був підтверджений податковий кредит позивача по взаємовідносинах зі вказаними контрагентами-постачальниками з ПДВ на суму 651881,00 грн. та не підтверджена реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «ТІС-КТ» на суму 3911287,00 грн. та податкові зобовязання позивача на суму 651881,00 грн. за жовтень-грудень 2014 року.

Згідно вказаної довідки від 11.06.2015 року в базі даних «Податковий блок» ДФС України внесені відповідні корегування податкового кредиту та податкового зобовязання позивача з ПДВ у відповідних податкових періодах, що підтверджується відповідними скріншотами з електронної бази даних (а.с.112-117 т.1).

Суд вважає, що оскаржені позивачем дії податкового органу частково здійснені не у відповідності до вимог законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень п.73.5 ст.73 Податкового Кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних субєктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів субєкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для зясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається субєкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до положень п.2.1 Наказу ДПА України №236 від 22.04.2011 року Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, для проведення зустрічних звірок відбираються суб'єкти господарювання (контрагенти платника податків), щодо яких виникла необхідність у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, в тому числі відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Статтею 73 податкового кодексу України (п.73.5) передбачено, що з метою тримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року за №1232 затверджено «Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», а наказом ДПА України №236 від 22.04.2011 року затверджено «Методичні рекомендацій щодо реорганізації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок».

Відповідно до п.4.5. Методичних рекомендацій при отриманні від суб'єкта господарювання (у встановлений статтею 73 Кодексу термін) інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження відповідальний підрозділ проводить зустрічну звірку субєкта господарювання протягом 3 робочих днів з дня, наступного за днем отримання такої інформації та її документального підтвердження.

При цьому, у п.4.4 Методичних рекомендацій передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у в'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

Окрім цього, у додатку №3 Методичних рекомендацій міститься зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

Вказана звірка проведена відповідно до запиту про отримання податкової інформації від 19.05.2015 року №166/10/15-52-22-03 (а.с.81 т.1), який був отриманий посадовою особою позивача того ж дня 19.05.2015 року, але документи надані не були, що надавало податковому органу здійснити звірку за наявною податковою інформацією, що відповідає приписам наведених вище норм податкового законодавства, в звязку із чим, в задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірними дій посадових осіб відповідача з проведення зустрічної звірки слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.

В ході проведеної звірки було встановлено, що ПП «ВКФ «НЬЮБІ» у жовтні-грудні 2014 року мало фінансово - господарські взаємовідносини з підприємствами ТОВ «СТАРЛАЙН» на суму 271380,00 грн., ТОВ «САЛЕМ ТОРГ» на суму 534116,00 грн., ПП «АШИРБАДОН» на суму 2035421,00 грн., ТОВ «АВВА УКРАЇНА» на суму 1070370,00 грн. по придбанню та послідуючій реалізації послуг та товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до наявної інформації в ДПІ у Малиновському районі м.Одеси: підприємство ТОВ «СТАРЛАЙН» згідно АС «Податковий блок» має стан « 9», підприємство ТОВ «САЛЕМ ТОРГ» був залучений до схеми формування штучного податкового кредиту, по підприємству ПП «АШИРБАДОН» надійшла податкова інформація від Жовтневої ОДПІ м.Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області (акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 16.02.2015 року №3515/05-81-22-02-10-6) згідно якого це підприємство визначено, як СГД, задіяний у ланцюгах формування «схемного транзиту», по підприємству ТОВ «АВВА УКРАЇНА» згідно листа ДПІ у Київському районі м.Одеси від 05.05.2015 року №4859/22-02 не встановлено факту передачі товарів робіт (послуг) від цього підприємства у звязку із ненаданням документів первинного податкового та бухгалтерського обліку.

Отже, податковий орган робить висновок, що не можливо встановити реальність здійснення операцій підприємствами ТОВ «СТАРЛАЙН» на суму 271380,00 грн., ТОВ «САЛЕМ ТОРГ» на суму 534116,00 грн., ПП «АШИРБАДОН» на суму 2035421,00 грн., ТОВ «АВВА УКРАЇНА» при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) за період жовтень-грудень 2014 року.

Чинне, на час виникнення спірних правовідносин, законодавство не містять жодної правової норми, яка передбачає обов'язок платника податку - покупця сплачувати ПДВ до бюджету, якщо такі податки не сплачені його постачальником, продавцем або іншою особою, з врахуванням податку, одержаного від покупця у складі ціни товару (послуг, робіт).

Покладення такого обов'язку на ПП «ВКФ «НЬЮБІ» суперечить гарантованим Конституцією України принципам законності, відповідно до яких, жодна юридична дія в правовій державі не може бути поза сферою дії принципу законності.

Тому, сама по собі несплата податку чи ведення незаконної діяльності постачальником платника податків (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит та податкові зобов'язання, валовий дохід та валові витрати платника податку-контрагента такого недобросовісного постачальника.

Діючим законодавством не передбачено обов'язок платника податку перевіряти чи будь-яким чином контролювати господарську діяльність своїх контрагентів, а також, декларування та сплату ними податків, подання обов'язкової звітності чи будь-яких інших документів до органу державної податкової служби, знаходження за юридичною адресою тощо.

У разі невиконання постачальником позивача своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету, декларування податкових зобов'язань, ведення податкового, бухгалтерського обліку чи здійснення діяльності без використання достатньої кількості трудових, виробничих, складських, транспортних ресурсів чи ведення незаконної діяльності тощо, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження правомірності такого формування.

Так як, виникнення права платника податку на валові витрати та податковий кредит відповідно є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та валові витрати.

Отже, враховуючи, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, висновки ДПІ щодо встановлення відсутності обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у контрагентів-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період липень 2014 року, в розумінні п.198.3. п.198.6 ст.198, ст.185. п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, викладені в довідці від 11.06.2015 року №71/208/35303974 (а.с.28-50 т.1) спростовуються наявними у позивача первинними документами податкового та бухгалтерського обліку підприємства а саме: договори на поставку товарів, робіт (послуг), рахунки-фактури на оплату вартості цих послуг, акти прийняття виконаних робіт, податкові накладні постачальників, видаткові накладні, банківські виписки про проведення оплати вартості наданих товарів, робіт (послуг) (а.с.172-250 т.1, а.с.1-138,141-151 т.2) які у своїй сукупності, підтверджують існування та реальність господарських відносин ПП «ВКФ «НЬЮБІ» у жовтні-грудні 2014 року з контрагентами, а також товарний характер проведених між ними операцій.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлюється презумпція правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена правова норма (із цим також погоджується Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 року №42/11/13-11) поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість. Таким чином, за змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, поки інше не буде належним чином доведено органом державної податкової служби.

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Під час розгляду письмових доказів по справі судом встановлено, що посадовими особами ДПІ ході збирання податкової інформації, взагалі не перевірялося та належним чином не встановлювалося й не досліджувалося ані предмет взаємовідносин ПП «ВКФ «НЬЮБІ» у жовтні-грудні 2014 року з контрагентами, ані фактичне придбання, підстави, порядок й процес надання послуг, виконання робіт, який був предметом угод.

Висновок податкового органу щодо неможливості підтвердити реальність здійснення господарської діяльності позивача по отриманим податковим накладним у жовтні-грудні 2014 року з контрагентами-покупцями, виконання робіт має бути підтверджений з боку ДПІ лише відсутністю саме первинних документів у ПП «ВКФ «НЬЮБІ», які мають містити відомості про господарську операцію та підтверджувати її здійснення, а саме, договору, податкових накладних, актів приймання-передачі послуг (виконаних робіт).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704 та статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 цього Закону встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правові норми Податкового кодексу України (глава 8) та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не надають право посадовим особам державної податкової служби здійснювати перевірки (вчиняти дії та робити висновки) без дослідження (надання) необхідних документів та посилання на них.

ДПІ не досліджувалося питання здійснення позивачем основного виду своєї діяльності та необхідність у такій діяльності використовувати та отримувати послуги, роботи, які були предметами «спірних угод» між ПП «ВКФ «НЬЮБІ» та контрагентами

Фактичне ж придбання та подальший продаж ПП «ВКФ «НЬЮБІ» товарів, послуг підтверджується усіма належним чином оформленими первинними документами.

Отже, з тексту довідки від 11.06.2015 року №71/208/35303974 (а.с.28-50 т.1) взагалі не вбачається, які саме вчинені порушення ПП «ВКФ «НЬЮБІ» норм чинного податкового законодавства, а лише зазначаються припущення податкового органу стосовно можливих порушень контрагентами чинного законодавства.

Слід зазначити, що висновки довідки від 11.06.2015 року за №71/208/35303974 (а.с.28-50 т.1) стали підставою для змін податкової звітності в автоматизованих системах співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Згідно з п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання і а/або пені вважається узгодженою.

У відповідності до п.49.8 ст.49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПА України від 14.06.2012р. №516, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності на реєструється і вважається прийнятою (п.4.9). Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію (п.5.1). За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності (п.5.4).

З наведеного слідує, що обов'язок платника податків подати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Отже, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в електронній базі "Податковий блок", формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з відповідними додатками і повинні їм відповідати.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що самостійна зміна податковим органом (коригування) у електронній базі "Податковий блок" показників податкової звітності з податку на додану вартість ПП «ВКФ «НЬЮБІ» на підставі Акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення рішення та без зміни цих показників самим ПП «ВКФ «НЬЮБІ» шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси ПП «ВКФ «НЬЮБІ».

Отже, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП «ВКФ «НЬЮБІ», як платника податку на додану вартість за жовтень-грудень 2014 року, які відображаються в електронній базі "Податковий блок", були сформовані на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з відповідними додатками і повинні їм відповідати. Самостійна зміна податковим органом (коригування) у електронній базі «Податковий блок" зазначених показників податкової звітності з податку на додану вартість ПП «ВКФ «НЬЮБІ» на підставі Акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення рішення та без зміни цих показників позивача шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) є протиправною, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними дій з формування висновків довідки від 11.06.2015 року №71/208/35303974 (а.с.28-50 т.1) та внесення цих даних до автоматизованої системи Державної фіскальної служби України підлягають задоволенню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Суд також зазначає, що представником відповідача не надано суду доказів на підтвердження відсутності у позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності у зазначеному податковому періоді.

Так, відповідно до абз.3,4 ст.263 Господарського Кодексу України №436-ІУ від 16.01.2003 року «Господарсько-торгівельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут, енергопостачання, заготівля, оптова торгівля, роздрібна торгівля і громадське харчування, комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торгівельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами"

Законодавством України не передбачено обов'язковість наявності на правах власності (на балансі підприємства) майна, обладнання, устаткування та інших видів майна, які відносяться до категорії основних засобів. Для забезпечення потреб діяльності можуть залучатися комплексні послуги сторонніх організації, придбання у власність будь-яких основних засобів у даному випадку не є обов'язковим та у більшості випадків не є раціональним, та економічно не обґрунтованим, тому що це привід до витрачання оборотних грошових коштів у великому розмірі.

Стосовно відсутності трудових ресурсів контрагентів ревізори не врахували, що кількість штатних працівників не впливає на результат праці, тому що не заперечується законодавством України залучення для співпраці суб'єктів господарювання будь яких організаційно-правових форм, на будь якої системи оподаткування у тому разі СПД на єдиному податку. У сьогоднішній час при сучасному рівні розвитку технічно-інформаційних джерел та пристосувань поширюється використання інформаційної мережі Інтернет та комп'ютерної техніки яка частково замінує трудові ресурсі, скорочує трудомісткість.

Наявність основних виробничих фондів та товарних запасів, відображається у показниках Декларації з податку на прибуток, відповідно до вимог Податкового Кодексу України, у випадку придбання основних фондів на баланс підприємства, але законодавством України не передбачено обов'язковість придбання будь яких основних засобів (фондів), та постановка на баланс підприємства, в зв'язку з тім, що будь-які засоби (фонди) та інші активи підприємство має можливість взяття у оренду, фінансовий та оперативний лізинг, у випадку необхідності, яка пов'язана із специфікою діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст.42 ГКУ підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, тобто це безпосередня самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкт підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Згідно Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року №375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність-процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Згідно ст.44 Господарського Кодексу України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, вільного найму підприємцем працівників, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, вільного розпорядження прибутком. Законом не встановлена обов'язковість придбання основних засобів щодо забезпечення господарської діяльності. У випадку виробничої необхідності підприємство має право залучити будь-які технічні засоби на підставі договорів оренди, суборенди.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Оскільки судом раніше встановлена протиправність дій податкового органу щодо збору податкової інформації, формування висновків довідки від 11.06.2015 року №71/208/35303974 (а.с.28-50 т.1) та внесення цих висновків до діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів, суд з метою поновлення прав особи, яка звернулась за судовим захистом, з метою уникнення настання для цієї особи негативних наслідків, відповідно до положень ч.2, ч.3 ст.162 КАС України, вважає за необхідне ухвалити рішення про поновлення цих прав шляхом зобовязання відповідача вилучити цю інформацію з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів, яка була внесена до них на підставі довідки відповідача від 11.06.2015 року №71/208/35303974.

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області щодо складання довідки від 11.06.2015 року №71/208/35303974 «Про результати проведення зустрічної звірки Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Ньюбі, код ЄДРПОУ 35303974 щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТІС-КТ» код ЄДРПОУ 37468475 їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2014 року по 31.12.2014 року» протиправними.

3. Визнати дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області щодо внесення до діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобовязань) в розрізі контрагентів інформації на підставі довідки ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 11.06.2015 року №71/208/35303974 «Про результати проведення зустрічної звірки Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Ньюбі, код ЄДРПОУ 35303974 щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТІС-КТ» код ЄДРПОУ 37468475 їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2014 року по 31.12.2014 року» протиправними.

4. Зобовязати ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобовязань) в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі довідки ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 11.06.2015 року №71/208/35303974 «Про результати проведення зустрічної звірки Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Ньюбі, код ЄДРПОУ 35303974 щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТІС-КТ» код ЄДРПОУ 37468475 їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2014 року по 31.12.2014 року».

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 14.09.2015 року.

Суддя Єфіменко К.С.