Ухвала суду № 51853612, 26.03.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1415/13-а

У Х В А Л А

26 березня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Токмілової Л.М.

при секретарі Кузьменко Н.А.

за участю сторін:

позивача не з'явився

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бондаревського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про відвід судді по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до прокурора Овідіопольського району Каплонюка Валерія Степановича про визнання протиправними дій прокурора Овідіопольського району по відмові в наданні публічної інформації, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_3 до прокурора Овідіопольського району Каплонюка Валерія Степановича про визнання протиправними дій прокурора Овідіопольського району по відмові в наданні публічної інформації та зобов'язання вчинити певні дії.

26 березня 2013 року в судовому засіданні, до початку розгляду справи по суті, представник позивача оголосив заяву про відвід судді, яка обґрунтована наступним.

При розгляді питання щодо нікчемності повноважень представника прокурора Овідіопольського району ОСОБА_4 та допуску його до участі у справі за ініціативою суду, суд проігнорував приписи: статті 9 Закону України "Про нотаріат", за якою заборонено вчиняти дії на своє ім'я і від свого імені. Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених цією статтею правил, є недійсними.

Довіреність видана ОСОБА_4 стосується його та підписана (посвідчена) ним, згідно ч. ч. 1, 4 ст. 58 КАС України, повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю.

Довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріально або посадовою особою підприємства, установи, організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні, чи за рішенням суду або за місцем його проживання (перебування).

Прокурор району не є керівником юридичної особи, а є керівником органу прокуратури Одеської області. Як керівник підрозділу прокуратури Одеської області, він не наділений правом посвідчення довіреностей фізичних осіб.

Ч. 2 ст. 57 КАС України визначає, що судді, прокурори, слідчі не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідних органів, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні представники сторони чи третьої особи.

Згідно ч. 3 ст. 56 та ч. 2 ст. 60 КАС України, прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадян або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Відповідно до частин 1-2 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. Таких даних щодо ОСОБА_4 суду не надано.

Таким чином, порядок здійснення прокурором в суді представництва інтересів громадян визначений частинами 1-2 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", де не зазначена можливість представництва інтересів прокурора іншим прокурором в адміністративному процесі.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судоустрій", за якої кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції, тому дії суду по залученню до участі у справі особи, якій бути представником заборонено КАС України свідчить про заінтересованість суду будь-яким способом отримати рішення на користь відповідача.

Відповідно до п. 1.15 регламенту прокуратури Одеської області "Перший заступник або заступники прокурора області згідно з розподілом обов'язків є повноважними особами для підписання довіреностей, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами у справах, де прокуратура Одеської області, її службові особи виступають як сторони, треті особи або суб'єкти оскарження.

З цієї норми регламенту слідує, що прокурор району не є повноважною особою для підписання довіреностей, а отже, помічник прокурора не міг бути учасником судового процесу.

На думку представника позивача, допуск до адміністративного процесу як представника прокурора іншого прокурора, що найменше свідчить про упередженість суду, порушення принципів здійснення правосуддя в адміністративному суді. Про яке верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом можна говорити, якщо згідно діючого законодавства відповідача, як сторону, представляє особа, якій за законом заборонено це робити.

Право на справедливий процес гарантується статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Іншого шляху захиститися від протиправних дій судді, як його відвід, на цьому етапі розгляду справи не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Якщо до початку розгляду справи по суті суддя ігнорує ряд приписів КАС України та інших законів України, то суддя, згідно ч. 1 ст. 27 КАС України, не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться, бо його дії свідчать, що він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи та за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Представник відповідача проти заявленого клопотання заперечував.

Дослідивши вимоги заяви про відвід, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Згідно приписів ч. 3 ст. 56 КАС України, представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.

Як, вбачається з матеріалів справи та наданої довіреності представника відповідача, він здійснює свої повноваження на підставі закону.

Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням статутом. КПК дає визначення поняття "прокурор" - Генеральний Прокурор України, прокурор АРК, прокурор області, прокурор міста Києва, районний, міський прокурор, військовий прокурор, транспорт-прокурор та інші прокурори, прирівняні до прокурорів областей, районних або міських прокурорів, їх заступники і помічники, прокурори управлінь і відділів про куратур, які діють у межах своєї компетенції.

Отже, у спірних правовідносинах законне процесуальне представництво виникає на підставі закону.

Щодо посилань представника позивача, на приписи ч. 2 ст. 57 КАС України, слід зазначити, що судді слідчі і прокурори не можуть бути договірними представниками в суді у будь - яких справах. Однак, ці обмеження не стосуються так званого "статутного" та законного представництва.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що допуск до адміністративного процесу як представника прокурора Каплонюка В.С. іншого прокурора, ні яким чином не свідчить про упередженість суду, порушення принципів здійснення правосуддя в адміністративному суді, як на то вказує представник позивача.

Статтею 126, 129 Конституції України передбачено, що судді, при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь - який спосіб забороняється.

Стаття 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності, Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно "Рекомендацій CM/Rec (2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки", яка ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи 17.11.2010 р., визначено, що:

- незалежність суддів гарантується незалежністю судової влади загалом, це є основним принципом верховенства права;

- судді повинні мати необмежену свободу щодо неупередженого розгляду справ відповідно до законодавства та власного розуміння фактів;

- судді повинні мати достатні повноваження та змогу їх здійснювати для виконання своїх обов'язків, підтримання юрисдикції та гідності суду.

Відповідно частин 1 - 3 статті 30 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 27 - 29 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі. Відвід повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу.

Статтями 27, 28 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді. Судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено обставини, які б дійсно викликали сумніви у неупередженості судді при розгляді цієї адміністративної справи.

Відповідно до ст. 30 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований з обґрунтуванням підстав для відводу.

Враховуючи, що представником позивача в якості мотиву відводу судді визначене необ'єктивність та упередженість судді, у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.

Щодо сумнівів позивача у об'єктивності та неупередженості слід зазначити, що однією з процесуальних гарантій реалізації завдань адміністративного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у адміністративних справах є інститут відводу судді, що має на меті відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є сумніви.

Стаття 27 КАС передбачає, що суддя не може брати участь у розгляді справи і відводиться, на ряду з іншим і за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Як відомо, об'єктивно виникають проблеми у застосуванні даної норми, а офіційна судова практика є незначною.

Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.

Стаття 6 ЄСПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄСПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.

Так, у справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.

Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.

Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено обставини, які б дійсно викликали сумніви у неупередженості судді при розгляді цієї адміністративної справи.

Крім того, згідно приписів ст. 6 Кодексу суддівської етики, суддя повинен виконувати свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.

Наведені представником позивача в заяві обставини ні яким чином не вказують на упередженість судді у даній справі. Більш того, здійснення, відповідно до закону, процесуальної діяльності суддею в ході розгляду будь-якої справи, не може бути підставою для відводу цього судді з передбачених статтями 27, 28 КАС України мотивів, оскільки не свідчить про наявність ознак необ'єктивності чи упередженості.

Керуючись ст. ст. 27, 28, 30, 160, 165 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Токмілової Л.М. від участі у справі №815/1415/13-а за позовом ОСОБА_3 до прокурора Овідіопольського району Каплонюка Валерія Степановича про визнання протиправними дій прокурора Овідіопольського району по відмові в наданні публічної інформації - відмовити.

Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано суддею 01 квітня 2013 року.

Суддя Л.М.Токмілова

-інше.

відмова у відводі судді