Постанова № 51852854, 08.10.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11:05

08.10.2010 р. Справа № 2а-4949/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мельника О.М.

при секретарі судового засідання Меленчук М.Ю., розглянувши адміністративну справу

за позовомКазенного підприємства "Дослідно-проектний центр Кораблебудування", пр. Героїв Сталінграду, 1-е, м.Миколаїв,54025

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20, м.Миколаїв,54017

провизнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00004936/1, № 00005536/1 від 09.07.10 р., За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 06/372, від 26.07.10 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 17934/9/10-013, від 02.08.10 р.;

В С Т А Н О В И В:

Казенне підприємство «Дослідно-проектний центр кораблебудування»(далі: Позивач) звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві (далі: Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 липня 2010 року за № 00004936/1 та № 00005536/1.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що згідно вимог п. 1.4 Закону України "Про податок на додану вартість" ознакою поставки товарів є передача права власності на товар, в той час як поставка послуг передбачає лише надання права на розпорядження та користування товарами. Згідно п. 3.4 договору комісії № 3/23-Д від 16.02.2007 року «Право власності на Документацію переходить від Комітента до Покупця після доставки вантажу в аеропорт м. Ханой». Згідно п. 2.4 договору комісії № 3/66-Д від 07.05.2008 року «Право власності на документацію переходить від Комітента до Покупця після доставки вантажу в аеропорт Пекін». Товар, право власності на який перейшло від Позивача до іноземного замовника, є товаром військового призначення. Позивач не міг безпосередньо передати іноземному замовнику товари військового призначення, що і зумовило укладення ним договорів комісії з ДК "Укрспецекспорт" як суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів. Виходячи з чого, відносини щодо надання послуг мали місце лише між Позивачем та ДК "Укрспецекспорт", яким в інтересах Позивача як Комітента було вчинено дії щодо поставки товарів Покупцю (іноземному замовнику). Позивачем було здійснено поставку товару військового призначення, а не поставку послуги, тому Позивачем правомірно було застосовано нульову ставку з ПДВ.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що згідно вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Пункт 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Пункт 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»надає право лише при експорті товарів та супутніх такому експорті послуг застосовувати „0" ставку податку до бази оподаткування. Товар, у митному розумінні, це будь-яке рухоме майно, яке переміщується через митний кордон України, а тому, таке поняття «товару», у митному розумінні не можливо ототожнювати з поняттям «товар»в розумінні системи оподаткування. Для системи оподаткування не має ні якого значення термін «товари військового призначення», а має значення тільки чи це товар чи послуга. Для митного законодавства термін «товари військового призначення»міститься у самому терміні, яке визначено в статті 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання»: до товарів військового призначення, в сукупності з кількома «речами»також відноситься і «технічні дані»- проекти, плани, креслення тощо, тобто документація, як кінцевий продукт укладеної угоди, предметом якої є надання послуг по здійсненню документації (технічної розробки) по ремонту технічного обладнання, тобто те, що у даному випадку податковими органами, в контексті законодавства про оподаткування розцінюється як послуга. Так, Позивачем не здійснювалось експортних операцій з експорту товарів, а надані послуги згідно актів прийому - передачі технічної документації по договорам комісії повинні були оподатковуватися за ставкою 20 відсотків.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи позову та просили позов задовольнити.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в запереченнях, та просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, надавши оцінку доказам, що залучені до матеріалів справи суд дійшов наступного.

З 19.04.2010 р. по 27.05.2010 р. Відповідачем підприємстві Позивача було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2009. За результатами перевірки було складено акт №518/36/14307618 яким встановлено порушення п.1.4 ст.1, пп. 3.1.1 п.3.1 ст.З, п. 4.1 ст.4, п. 6.1, п.6.2, п.6.5 ст.6, пп.7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, суть якого полягає в тому, що Позивачем застосовано нульову ставку податку на додану вартість при поставці послуг по укладеним договорам комісії на розробку, виготовлення і постачання документації, яка здійснюється на митній території України, де підприємство зареєстровано платником податку на додану вартість в сумі 2 456 940,00 грн., у т. ч. по періодах: серпень 2007 року - на суму 454 500,00 грн.; лютий 2009 року - на суму 477 400,00 грн.; травень 2009 року - на суму 1 525 040,00 грн. Не погоджуючись з вищевказаним Актом 01.06.2010 року Позивачем було подано заперечення до Акту перевірки.

09 червня 2010 року, на підставі встановлених актом перевірки порушень, Відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення № 00004936/0, згідно з яким Позивачу донараховано податок на додану вартість - 2 439 425,00 грн. та фінансову санкцію - 1 219 922,50 грн., та № 00005536/0, згідно з яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2008 року - 26 104,00 грн. та застосовано фінансову санкцію - 13 052,00 грн. 21.06.2010 року Позивач оскаржив зазначені рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві. Рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві від 09.07.2010 року за № 17971/10/25-014 скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві від 09.06.2010 року № 00004936/0 та № 00005536/0 без змін; та рішеннями Відповідача від 09.07.2010 року № 00004936/1, Позивачу донараховано податок на додану вартість - 2 439 425,00 грн. та фінансову санкцію - 1 219 922,50 грн., та № 00005536/1, згідно з яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року - 26 104,00 грн. та застосовано фінансову санкцію - 13 052,00 грн.

Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, у серпні 2007 року Позивач здійснював експортні операції, предметом яких був товар військового призначення на загальну суму 2 272 500,00 грн. відповідно до договору комісії №3/23-Д від 16.02.2007 року з ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗІФ "Укрінмаш". Предметом договору-комісії було зобов'язання комісіонера „укласти і виконати від свого імені, в інтересах Комітента та за його рахунок, Контракт з іноземним замовником на виготовлення і постачання проектно-конструкторської документації на створення артилерійського катера на базі проекту швидкохідного судна морської поліції типу ТТ-400». Здійснення експортної операції по вищевказаному договору підтверджується належним чином оформленою вантажно-митною декларацією (ВМД) за № 100000012/7/587070 від 17.08.2007 року.

У лютому 2009 року Позивач здійснював експортні операції на загальну суму 2 387 000,00 грн. відповідно до договору комісії №3/66-Д від 07.05.2008 року з ДП ДК "Укрспецекспорт" ДГЗІФ "Укрінмаш". Предметом договору-комісії було зобов'язання комісіонера «укласти і виконати від свого імені, в інтересах Комітента та за його рахунок, Контракт з іноземним замовником на розробку, виготовлення і постачання документації». Здійснення експортної операції по вищевказаному договору підтверджується належним чином оформленою вантажно-митною декларацією (ВМД) за № 100000012/9/972368 від 10.02.2009 року.

У травні 2009 року Позивач здійснював експортні операції на загальну суму 7 625 200,00 грн. відповідно до договору комісії № ШЕ -16.21-236-Б/К-08 року з ДК "Укрспецекспорт". Предметом договору-комісії було зобов'язання комісіонера «за дорученням Комітента за плату вчинити правочин з продажу «Типової документації в забезпечення створення інформаційно-обчислювального центру великого корабля», що розробляється Комітентом, надалі-Товар, від свого імені за рахунок Комітента». Здійснення експортної операції по вищевказаному договору підтверджується належним чином оформленою вантажно-митною декларацією (ВМД) за № 100000012/9/972788 від 14.05.2009 року.

Відповідно ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Поставка товарів(п. 1.4 Закону) - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт).

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Отже поставка товару відрізняється від поставку послуг за такою ознакою, як перехід права власності на результати діяльності поставщика.

Згідно п. 3.4 договору комісії № 3/23-Д від 16.02.2007 року «Право власності на Документацію переходить від Комітента до Покупця після доставки вантажу в аеропорт м. Ханой».

Згідно п. 2.4 договору комісії № 3/66-Д від 07.05.2008 року «Право власності на документацію переходить від Комітента до Покупця після доставки вантажу в аеропорт Пекін». Зазначене свідчить про поставку позивачем товару, в розумінні п.1.4 Закону "Про податок на додану вартість".

Чинне законодавство не дає чіткого визначення поняттю "послуга", але за загальним правилом до цієї категорії віднесені дії, які не завершуються безпосередньо створенням матеріалізованого об'єкта. Так, відповідно до глав 63-74 ЦК України, для усіх договірних зобов'язань з надання послуг притаманним є те, що їх нематеріальні результати не існують окремо від виконавців цих послуг і споживаються кредитором у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності боржником.

Також, згідно економічної теорії, суттєвою різницею між товаром та послугою є те, що остання, як правило, не має матеріальної форми, не може бути накопленою, та споживається в момент її створення.

Разом з тим, у даному випадку, мова їде про технічну документацію, яка придбавається за плату і передбачає перехід права власності на неї, та яка створена в матеріальній формі, може зберігатися протягом будь-якого часу та у подальшому може бути перепродана її набувачем іншій особі. Крім того, вона не втрачає економічних якостей, що притаманні товару (зокрема, свою ціну) й у разі, якщо покупець навіть після її створення відмовиться від її споживання (наприклад, відмовиться від договору купівлі-продажу цієї документації).

Таким чином, поставка цієї документації повністю відповідає визначенню поняття "поставка товарів", яке надано у вищенаведеній нормі п.1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того слід звернути увагу на специфічність правовідносин з виконання господарських договорів між позивачем, Комісіонером та покупцем-іноземним замовником, оскільки предметом даних господарських операцій були товари військового призначення.

Відповідно до чинного законодавства України товари військового призначення є специфічним товаром, міжнародні передачі якого вимагають державного контролю з метою забезпечення захисту національних інтересів України дотримання нею міжнародних зобов'язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях. Суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" є зареєстрований спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного та експортного контролю суб'єкт підприємницької діяльності України, який має намір здійснювати або здійснює міжнародні передачі товарів, включаючи посередницьку (брокерську) діяльність. Таким чином, Позивач безпосередньо не мав правомочності передати іноземному замовнику товари військового призначення, що і зумовило укладення ним договорів комісії з ДК "Укрспецекспорт" як суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів. Так встановлено, що відносини щодо надання послуг мали місце лише між Позивачем та ДК "Укрспецекспорт", яким в інтересах Позивача як Комітента було вчинено дії щодо поставки товарів Покупцю-іноземному замовнику.

Нормами ст. 1011 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Так, за договором комісії послуга надається комісіонером комітентові. Отже, висновок Відповідача про те, що Позивач надав послугу своєму комісіонеру, виготовивши документацію технічного проекту в обсязі перепроектування, не узгоджується з нормами чинного цивільного законодавства України.

Пунктом 3 Положення про вантажну митну декларацію, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. N 574, визначено, що ВМД застосовується під час декларування транспортних засобів і товарів, що переміщуються через митний кордон України юридичними або фізичними особами, яким вони належать, або уповноваженими ними особами.

Відповідно до другого абзацу п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, при митному оформленні ВМД № 100000012/7/587070 від 17.08.2007 року та ВМД № 100000012/9/972368 від 10.02.2009 року в графі Відправник/Експортер ВМД було зазначено КП «Дослідно-проектний центр кораблебудування».

Відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації затвердженої Наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року N 307 у графі 9 ВМД при декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та пов'язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про комітента.

У графі 9 ВМД № 100000012/9/972788 від 14.05.2009 року вказано ДК «Укрспецекспорт»-комісіонер, Казенне підприємство «Дослідно-проектний центр кораблебудування»- комітент. Таким чином твердження Позивача щодо поставки товару саме ним, підтверджено органом митного контролю, оформленням ВМД № 100000012/7/587070 від 17.08.2007 року, № 100000012/9/972368 від 10.02.2009 року та № 100000012/9/972788 від 14.05.2009 року.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підтвердження правомірності свого рішення відповідач повинен був незаперечно довести суду, що позивач здійснив поставку послуг, а не товарів, однак, доводи відповідача з цього приводу не є переконливими і, більш того, як було вказано вище, не відповідають поняттю "товар" і "послуги" в науковому розумінні, в розумінні цивільного та митного законодавства, а також, безпосередньо Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, Відповідач, в порушення зазначених норм Закону, неправомірно визначив Позивачу податкове зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням за №00004936/1 від 09.07.2010р., яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в 3 659 347,50 грн., з яких: 2 439 425,00 грн. - основний платіж, 1 219 922,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції та зменшив суму бюджетного відшкодування за березень 2008 року згідно з податковим повідомленням-рішенням від 09.07.2010 року за № 00005536/1 в сумі 26 104,00грн. і застосував фінансову санкцію - 13 052,00 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкові повідомленнями-рішеннями СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві від 09 липня 2010 року за № 00004936/1 та № 00005536/1-скасуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 09 липня 2010 року за № 00004936/1, від 09 липня 2010 року №00005536/1.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник